Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №308/5223/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5223/26

3/308/1880/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку – суду не відомий, про притягнення її до адміністративної відповідальності,

за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року о 15 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній вчинив крадіжку бездротових навушників ціною 299 грн. з магазину «Аврора» за адресою: місто Ужгород, вул. Минайська, 16, чим порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст.. 150 СК України, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною 1 статті 184 КУпАП особа несе відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Частина 3 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів адміністративної справи та Єдиного державного реєстру судових рішень щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні відомості про складання адміністративних матеріалів чи притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Однак, згідно диспозиції ст. 184 ч. 3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, що свідчить про неправильну кваліфікацію адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що вимоги ст. 256 КУпАП належним чином не виконані, оскільки диспозиція ст. 184 ч. 3 КУпАП є бланкетною, у зв`язку з чим посилання в протоколі на нормативні акти, які регулюють питання виконання батьківських обов`язків є обов`язковим.

Разом з тим, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, зазначений в протоколі факт не знайшов свого підтвердження в ході судового засідання, водночас Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, не вбачається.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 247 п.1, ст.ст. 283-284, 287, 291, 294 КУпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку – суду не відомий - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова