Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №674/2218/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/2218/25

Провадження № 33/820/188/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., за участю секретарів судового засідання Плюти В.С., Мельничук К.С., прокурора Петреченка В.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника Наталюка Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника Наталюка Н.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, на користь держави, в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови суду та порядок сплати штрафу.

За постановою суду, ОСОБА_1 , будучи головним сержантом - командиром відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи військове звання старший сержант та являючись суб`єктом, на якого поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), відповідно до пп. «г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», всупереч вимогам абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав 14.03.2025 декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, яку зобов`язаний був подати до 08.03.2025, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 – адвокат Наталюк Н.М. просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вважає, що постанова суду є незаконною, протиправною, такою, що порушує норми матеріального та процесуального Закону, висновок суду першої інстанції про те, що початком строку подання декларації було 06 лютого 2025 та ОСОБА_1 мав можливість подати декларацію до своєї хвороби та лікування, є невмотивованим, оскільки визначальною є кінцева дата подання декларації, а не початкова. Зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про складання стосовно нього протоколу 09.12.2025 № 598, а тому строк притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, на час розгляду справи судом, минув. Звертає увагу, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 05.03.2025 по 14.03.2025, з основним діагнозом ГРВІ та гострий бронхіт, що підтверджується довідкою сімейного лікаря та копіями медичної книжки. Тобто, ОСОБА_1 подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, в останній день хвороби та закінчення його лікування, а саме 14.03.2025. Переконаний, що у даному випадку, відсутній факт несвоєчасного подання без поважних причин ОСОБА_1 відповідної декларації, оскільки саме наявність поважної причини перебування, останнього, на лікуванні у зв`язку з хворобою, яка могла розповсюджуватись повітряно-крапельним шляхом, що і стало причиною несвоєчасної подачі декларацій. Крім того, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 дійсно, своєчасно, у строк до 08.03.2025 не подав декларацію до НАЗК після припинення діяльності, однак все ж подав її 14.03.2025 року, тобто з пропуском визначеного строку. Отже, таке правопорушення не є триваючим, а вважається вчиненим з дня вчинення відповідних дій з дня подання декларації з пропуском встановленого строку. Такі відомості були загальновідомі та містились відкритому доступі на сайті HAЗK. Крім того, з копії скриншоту зі сторінки НАЗК з поданими деклараціями, слідує, що остання зроблена 12.07.2025 року, тобто фактично правоохоронним органам було відомо 12.07.2025 року про несвоєчасне подання декларації А тому, саме з моменту оприлюднення таких відомостей (14.03.2025)

правоохоронні органи мали об`єктивну можливість та були зобов`язані виявити

вчинене адміністративне правопорушення. І саме з цієї дати і має відраховуватись шестимісячний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оскільки на момент розгляду справи судом, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, строк сплинув, провадження підлягає закриттю. Посилання суду на те, що ОСОБА_1 знав про складений стосовно нього протокол, не підтверджується жодним доказом долученим до матеріалів справи, а твердження суду про запрошення від 04.12.2025 є помилковим, оскільки відповідне запрошення ніяким чином не відправлялося ОСОБА_1 , і він його не отримував, чим було обмежено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Наталюка Н.М., на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши свій висновок, долучений до матеріалів справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, уважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони, та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з приписами ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в" - "ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до підпункту "г" п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів, на яких поширюється дія цього закону, і згідно з приміткою до ст.172-6 КУпАП є суб`єктом відповідальності за порушення, пов`язані з корупцією.

Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, вирішенні питань про наявність події і складу цього правопорушення в діях ОСОБА_1 доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення №598 від 09.12.2025, в якому зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;

- повідомленням начальника Західного відділу з питань запобігання та виявлення корупції від 11.11.2025 № 2357, Управління стратегічних розслідувань у Хмельницькій області ДСР Національної поліції України про несвоєчасне подання декларації ОСОБА_1 , як особою, яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2025-подав 14.03.2025;

- копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №37 від 24.02.2022, згідно з яким ОСОБА_1 слід вважати таким, що прийняв посаду і приступив до виконання обов`язків стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №164 від 07.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду головного сержанта - командира відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.06.2024;

- копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 05.02.2025, згідно з яким головного сержанта - командира відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.02.2025,

- копією функціональних обов`язків головного сержанта - командира відділення взводу охорони першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», з якого вбачається подання декларації ОСОБА_1 14.03.2025.

В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечив вину у вчиненні цього злочину, з тих підстав, що він з поважних причин своєчасно не подав декларацію, через хворобу, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні, з 05.03. по 14.03.2025, що підтверджується довідкою лікаря. Також зазначав, що через відсутність навичок роботи з електронними реєстрами користувався послугами інших осіб, до яких не зміг вчасно звернутися через стан здоров`я.

Декларацію було подано в останній день хвороби та закінчення лікування 14.03.2025, а тому просить скасувати постанову суду і закрити провадження за відсутності складу правопорушення.

Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 підтверджується вищезазначеними доказами і не заперечується стороною захисту.

Твердження захисника та ОСОБА_1 про відсутність в діях останнього складу правопорушення через хворобу, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки перебування на амбулаторному лікуванні не звільняє особу від обов`язку дотримання антикорупційного законодавства, а наявність технічних складнощів та необхідність залучення третіх осіб, є суб`єктивними фактора, які не нівелюють факт пропуску строку. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є правильними.

Посилання апелянта на те, що з моменту оприлюднення 14.03.2025 правоохоронні органи мали об`єктивну можливість та були зобов`язані виявити правопорушення, і саме з цієї дати повинен відраховуватись шестимісячний строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності не заслуговують на увагу, так як днем виявлення правопорушення вважається день, коли уповноважена особа)працівник НАЗК або поліції) зафіксувала цей факт документально. Це може бути дата складання органом поліції акта профільної перевірки НАЗК, дата отримання органом поліції відповіді від НАЗК на свій запит, дата аналізу даних реєстру правоохоронцем, зафіксована в рапорті.

У даному випадку шестимісячний строк рахується з 14.11.2025, з часу отримання Управлінням стратегічних розслідувань у Хмельницькій області ДСР Національної поліції України повідомлення від начальника Західного відділу з питань запобігання та виявлення корупції від 11.11.2025 № 2357 про несвоєчасне подання декларації ОСОБА_1 , як особою, яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2025-подав 14.03.2025.

Що стосується твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не повідомляли про складання протоколу, то вказана обставина спростовується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, в якому, його автором, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу та запрошенням начальника Управлінням стратегічних розслідувань у Хмельницькій області ДСР Національної поліції України (а.с.15), адресованого ОСОБА_1 для прибуття за вказаною адресою, у вказаний час, для складання протоколу.

Водночас, вирішуючи питання про міру відповідальності, апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення та особу порушника.

Відповідно до положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган(посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності, обмежитись усним зауваженням.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення не притягувався, мав об`єктивні ускладнення зі станом здоров`я, є інвалідом третьої групи, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, що хоч і не виключає вину повністю, проте значно знижує ступінь його суспільної небезпеки.

Також слід врахувати, що ОСОБА_1 виявив доброчесну поведінку, подавши декларацію самостійно в останній день хвороби, що свідчить на відсутність умислу на приховування доходів.

Вчинене правопорушення не завдало шкоди державним чи суспільним інтересам.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе застосувати положення ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від відповідальності за малозначністю та обмежитись усним зауваженням.

При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовується до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу).

Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП.

На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі, на підставі положень ст. 22, ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 22, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Наталюка Н.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - скасувати.

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Л.М.Кулеша