Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №336/348/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/348/25 Головуючий в 1 інст.Галущенко Ю.А.

Провадження №33/807/177/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Жижи А.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Жижи А.О. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 серпня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зі слів мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з матеріалами справи, адреса проживання: АДРЕСА_2 , перебуває на військовій службі, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн .

Згідно з постановою суду, 28 грудня 2024 року о 01-50 годині по вул.Ігоря Сікорського 315 в м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Жижа А.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що від дати порушення до дати складання протоколу майже доба часу і таким чином якась із дат є помилковою.

Судом першої інстанції двічі справу було повернуто в поліцію через відсутність доказів перебування ОСОБА_1 за кермом, та без наявності додаткових матеріалів судом втретє притягнуто останнього до відповідальності.

Працівники поліції, окрім протоколу, повинні надати, зокрема, відеозапис події, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення у протоколі не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення, а повинно бути підтверджене відповідним відеозаписом і вже при неможливості такого, показаннями свідків.

Знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Відеозапис не є безперервним, надано невеликим фрагментом, що не надає можливість у достатньому об`ємі відтворити дійсні обставини події.

Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння не були озвучені та взагалі не зрозуміло, кому вони були пред`явлені.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Жижа А.А. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, підтвердив про можливість розгляду справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Жижи А.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280,283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №207713 від 29 грудня 2024 року, з якого убачається, що 28 грудня 2024 року о 01-50 годині в м.Запоріжжі по вул.Ігоря Сікорського 315 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 відмовився та у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким візуальний огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає дійсності. На місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі проходити огляд на стан сп`яніння та від підпису в зазначеному акті ОСОБА_1 відмовився;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 грудня 2024 року;

- у довідці про відсутність повторності у ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП та про наявність посвідчення водія НОМЕР_2 від 14 жовтня 2022 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Майсак Д., згідно з яким, остання доповідає, що під час несення служби 29 грудня 2024 року о 01-50 годині за адресою вул.Ігоря Сікорського, 315 було зупинено транспортний засіб Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці. На підставі виявлених ознак водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Drager, на що водій відмовився, також було запропоновано пройти огляд у встановленому порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що водій відмовився.

Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №207713 за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову за ст.126 КУпАП за порушення п.2.4а ПДР України, водій відмовився пред`явити посвідчення водія.

Від керування відсторонено. БК 474912, 471547.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судове засідання ОСОБА_1 особисто жодного разу не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надіслання судової повістки за вказаною ним адресою.

При розгляді справи в суді захисник Жижа А.О. підтримав подане письмово клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання посилався на письмові пояснення, надані до справи від імені ОСОБА_1 , за змістом яких останній зазначає, що 28 грудня 2024 р. в с.Гнаровське ОСОБА_1 в компанії знайомих вживав алкоголь, його дружина з дітьми знаходились в орендованій квартирі в м.Запоріжжі. Після 24.00 год. ОСОБА_1 попрохав знайомого, який не вживав алкоголь, відвезти його в м.Запоріжжя до сім`ї, транспортний засіб Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з документами їм надав інша особа. На блокпосту у ОСОБА_2 та водія стали питати військово-облікові документи, у водія їх не було, тому він злякався і втік пішки з блокпосту, залишивши заведений автомобіль на дорозі, у якому ОСОБА_2 перебував на сидінні пасажира. Оскільки автомобіль перешкоджав проїзду інших автівок, поліцейський адресував до ОСОБА_2 вимогу прибрати автомобіль з проїзду, а коли той пересів за кермо на водійське сидіння, почав знімати останнього на відео, в подальшому викликав інший наряд поліції та повідомив, що ОСОБА_2 , будучи нетверезим здійснював рух на авто як водій, такі дії поліцейського Бабець вважає провокацією.

Наголошував на тому, що за вказаних вище обставин ОСОБА_1 не виконував функції водія автомобіля, не керував ним в процесі руху, лише здійснив рух протягом 2-3 метрів,усунувши автомобіль з проїзду на вимогу поліцейського.

При апеляційному розгляді справи захисник – адвокат Жижа А.А. навів доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи сторони захисту про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , були перевірені судом першої інстанції та на ці доводи надана змістовна та обґрунтована відповідь, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.

З долученого до протоколу відеозапису убачається, що поліцейські під`їхали до припаркованого транспортного засобу Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу якого стояв ОСОБА_1 .

Інший працівник поліції, який перебував на місці, повідомив, що саме він зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції ОСОБА_1 був продемонстрований відеодоказ керування транспортним засобом саме ним, на що ОСОБА_1 зазначив, що його попросили перегнати транспортний засіб.

Як під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, сторона захисту зазначала про те, що транспортним засобом Chevrolet Lacetti керувала інша особа, яка покинула місце зупинки транспортного засобу.

Зокрема, в суді першої інстанції захисник зазначав про те, що водій транспортного засобу втік з місця зупинки транспортного засобу.

Проте, як убачається з відеозапису, відтвореному при апеляційному розгляді, ОСОБА_1 зазначав про те, що вказану особу відвіз білий бус.

Конкретних відомостей про особу, на яку посилається сторона захисту, суду не надано.

Отже, доводи сторони захисту з зазначеного приводу є суперечливими та непереконливими.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, перебування на місці події іншого чоловіка, який нібито і керував автомобілем з с.Гнаровське до м.Запоріжжя, об`єктивно нічим не підтверджується. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відомості про наявність іншого водія, який покинув автомобіль у заведеному стані на блокпосту, ОСОБА_1 не повідомляв, на відеозаписі такі події не зафіксовано, свідки події відсутні.

Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.

Клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування додаткової інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги сторона захисту не заявляла.

В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Те, що самі відеозаписи складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Вищезазначене узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, згідно з якою, відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи.

Доводи захисника-адвоката Жижи А.А. про те, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння не були озвучені та взагалі не зрозуміло, кому вони були пред`явлені, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема відеозаписом, з якого убачається, що працівник поліції спочатку зазначила про те, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (що в свою чергу, відповідає фактичним обставинам, які зафіксовані відеозаписом), після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, чи в медичному закладі. Проте, поведінка ОСОБА_1 свідчила про ухилення від проходження огляду.

Ознаки сп`яніння, які були встановлені у ОСОБА_1 , відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, у акті огляду та направлені на огляд, у рапорті працівника поліції.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в цілому складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

З будь-якими скаргами на дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 також не звертався.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, на підставі ч.ч.7-8 КУпАП апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду в частині встановленої судом дати вчинення адміністративного правопорушення, вказавши, що датою вчинення правопорушення є 29 грудня 2024 року о 01:50 годині, а не 28 грудня 2024 року о 01:50 годині, як помилково зазначено судом. Викладене відповідає сукупності досліджених доказів, наявних в матеріалах справи.

Тобто, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Жижи А.О. задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 серпня 2025 рок щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП змінити в частині встановленої дати вчинення адміністративного правопорушення.

Вважати датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - «29 грудня 2024 року о 01:50 годині», замість «28 грудня 2024 року о 01:50 годині», як помилково вказано в постанові.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 336/348/25