Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №331/6915/24 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

23.04.2026

Справа № 331/6915/24

Провадження № 2/331/232/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 184 500,00 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою до адвоката Трубіцина Д.В., який за усною домовленістю між сторонами повинен був надати ОСОБА_1 правову допомогу, а саме здійснити повний юридичний супровід в отриманні документів, за якими її син матиме право законного перетину державного кордону України на виїзд для подальшого навчання за кордоном. Позивач переказала відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 184 500,00 грн. Після того, як позивач почала просити відповідача надати їй будь-яке підтвердження щодо виконання ним своїх обов`язків за усним договором про надання правової допомоги, останній зник. На даний час відповідач не відповідає на дзвінки позивача, ігнорує її та обірвав всі зв`язки (заблокував у месенджерах). У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з позовом до адвоката Трубіцина Д.В. про розірвання договору та повернення грошових коштів (справа № 331/2245/24), у задоволенні якого рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 вересня 2024 року було відмовлено. Даним рішенням встановлено, що договір про надання правничої допомоги не був укладений між сторонами у письмовій формі, як то передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар адвоката не погоджений між сторонами, позивачем не доведено, що саме на рахунок відповідача перераховувалися кошти у розмірі 184 500,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 184 500 грн. 00 коп. та судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 04 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній цивільній справі та вирішено проводити розгляд цивільної справи у порядку загального позовного провадження (а.с.101).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

30 квітня 2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

15 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Реу К.П., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1515798 від 15 травня 2025 року(з.б.а.с.118), було подано до суду через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення, в яких представник сторони відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Представник відповідача зазначила, що позивачем не доведено існування жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем, та відповідно і обов`язку позивача перераховувати кошти відповідачу, доводи позивача є лише припущенням, яке не ґрунтується на доказах. Враховуючи систематичні протягом тривалого часу перерахування коштів позивачем, без жодних зауважень при цьому, зазначаючи у призначенні платежу «Поповнення карткового рахунку», позивач перераховував кошти не під дією помилки, а цілком розуміючи значення своїх дій (а.с.116-118).

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 01 липня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.133).

Позивач ОСОБА_1 і її представник - адвокат Рог А.С., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АО № 1182666 від 30 червня 2025 року (а.с.131), у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, представником позивача - адвокатом Рог А.С. було подано до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги сторона позивача підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити (а.с.130).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Реу К.П. у судове засідання також не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено чотирнадцять квитанцій і дві платіжні інструкції про перерахунок грошових коштів на розрахункові рахунки НОМЕР_1 і Е7258740 у загальній сумі 184 500,00 грн., відповідно до яких вбачається наступне:

09.04.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 30 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

24.04.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 8 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

26.04.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 22 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

19.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 20 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

20.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 20 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

21.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 10 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

26.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 10 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

26.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 10 000,00 грн.;

26.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 10 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

22.06.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 15 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

23.06.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 7 500,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

24.06.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 4 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

08.07.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 4 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

09.07.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 кошти у сумі 1 005,00 грн., без призначення платежу;

13.07.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 3 000,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів;

26.05.2023 року ОСОБА_1 переказала на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 кошти у сумі 10 010,00 грн., призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.10-25).

Також позивачем було додано до позову копію Звіту рахунку за період з 01.05.2023 року по 31.07.2023 року по картці в АТ «ОТПбанк» (а.с.46-47); копію Виписки по картці в АТ «ПриватБанк» про рух коштів за період з 09.04.2024 року по 30.09.2024 року (а.с.48); копію довідки АТ «ПриватБанк» від 30.01.2025 року (а.с.49); копію довідки про рух коштів по картці в АТ «Універсал Банк» за період з 09.04.2023 року по 30.06.2023 року (а.с.50-56); скрін з веб додатку АТ «ОТПбанк» про переказ коштів від 26.05.2023 року, скрін з веб додатку АТ «ОТПбанк» про переказ коштів від 09.07.2023 року, скрін з веб додатку АТ «ОТПбанк» про переказ коштів від 17.07.2023 року (а.с.57-58).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом (ст. 639 ЦК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4) ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (частини 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 вересня 2024 року у цивільній справі № 331/2245/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до адвоката Трубіцина Дмитра Володимировича про розірвання договору та повернення грошових коштів, відмовлено (а.с.43-45).

Зазначеним рішенням суду було встановлено, що між ОСОБА_1 і адвокатом Трубіциним Дмитром Володимировичем договір про надання правничої допомоги у письмовій формі не був укладений, так як це передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Законом передбачено, що під час укладання договору про надання правової допомоги, сторони повинні узгодити всі його істотні умови, зокрема розмір гонорару адвоката за виконану ним роботу, порядок обчислення такого гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Адвокат повинен попередньо повідомити клієнта про орієнтовний розмір гонорару, який визначається з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин, а клієнт погодити з адвокатом розмір гонорару, який може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Погодження клієнта з визначним сторонами договору розміром гонорару адвоката має бути однозначним, безумовним та зрозумілим для клієнта.

Позивачем не підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами, що позивач та відповідач уклали письмовий договір про надання правової допомоги; що позивач при цьому, належним чином погодив із клієнтом (відповідачем по справі) визначений розмір гонорару, порядок його обчислення та сплати, обсяг роботи адвоката, а також реальне здійснення таких робіт, зокрема відповідні акти виконаних робіт, звіти, час витрачений адвокатом на роботу, тощо. Належних доказів на підтвердження цього позивачем так і не було надано суду.

Не було доведено позивачем також й того, який конкретно обсяг послуг був наданий відповідачем та який конкретно час витрачений адвокатом на виконання цих робіт з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставини, що мають для цього значення.

Як вбачається із зазначених вище вимог законодавства, погодження клієнтом розміру гонорару здійснюється під час укладання договору з адвокатом.

Крім того, суд звертав увагу, що у квитанціях, які долучені стороною позивача до матеріалів справи, у призначеннях платежу відсутнє посилання на перерахування коштів на виконання умов договору, і взагалі позивачем не доведено, що саме на рахунок, який належить відповідачу ОСОБА_2 , перераховувалися позивачем кошти у загальному розмірі 184 500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, позивач вказує на передачу нею відповідачу грошових коштів за надання правничо-правової допомоги, однак через відсутність письмового договору вважає ці кошти безпідставно набутими відповідачем та які підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 (провадження № 14-33цс24) щодо інституту кондикції сформулювала наступні правові висновки: кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача. Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Таким чином, для застосування статті 1212 ЦК України необхідною умовою є доведення того факту, що набуття майна відбулося без будь-якої правової підстави або підстава, яка існувала, згодом відпала. Наявність між сторонами договірних правовідносин виключає кваліфікацію набутого за ними майна як безпідставного.

Позивач стверджує, що передав відповідачу кошти у розмірі 184 500,00 грн. за надання правничо-правової допомоги, проте письмовий договір між сторонами не укладався.

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04.08.2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11.01.2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22) та від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У даній справі позивач стверджує, що сплатила (перерахувала) грошові кошти відповідачу у розмірі 184 500,00 грн. за надання правничо-правової допомоги, при цьому позивач знала та повинна була розуміти, що між нею та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів. Як стверджує позивач, вона добровільно сплачувала кошти, а отже, поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Позивач стверджує, що перераховувала кошти відповідачу, при цьому у призначеннях платежу позивач зазначала, що призначенням платежу є «переказ особистих коштів».

Оскільки позивач не була зобов`язана перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, як стверджує позивач, проте позивач здійснювала ці платежі, а тому поведінка позивача щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, врахувавши заперечення відповідача, а також з урахуванням засад законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 184 500,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

представник позивача: адвокат Рог Анастасія Сергіївна, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Василя Тютюнника, будинок № 28А, офіс № 3А;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача: ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Яцун