Рішення від 17 грудня 2025 р. у справі №160/29667/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 рокуСправа №160/29667/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0507375-2411-0462-UA12020010000033698, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач);

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0507376-2411-0462-UA12020010000033698, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки у власності ОСОБА_1 знаходиться квартира площею 70.1 кв.м., то вся площа квартири відповідно до абзацу 1 Примітки 2 Додатку 1 до рішення від 06.12.2017 року (в редакції рішення від 23.05.2018 року) оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою - в період з 2019 по 2021 рік включно. Таким чином, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях за 2020 та за 2021 роки ГУ ДПС в Дніпропетровській області було зобов`язано в колонці 9 “Ставка податку” зазначити ставку податку 0 (нуль) – відповідно до вказаних вище рішень Дніпровської міської ради. Відтак, ГУ ДПС в Дніпропетровській області при винесенні податкового повідомлення-рішення за 2020 рік та податкового повідомлення-рішення за 2021 рік не враховано положення рішень Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 та від 23.05.2018 року №4/32 щодо застосування нульової ставки податку до квартир площею до 85 кв.м. у податкові періоди 2020 рік та 2021 рік. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. №0507375-2411-0462-UA12020010000033698 та податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. №0507376-2411-0462-UA12020010000033698, винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області, підлягають скасуванню як такі, що винесені без врахування рішень Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27, від 23.05.2018 року №4/32.

Ухвалою суду справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що на виконання положень Податкового кодексу України, Додатком 2 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 встановлено Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якого, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/кватир незалежно від їх кількості – на 60 кв.м. Отже, податковим органом правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки під час розрахунку сум зобов`язань у вигляді зменшення бази оподаткування квартир саме на 60 кв.м. Законом України від 28 грудня 2015 року №909-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, виключено абзац шостий п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, відповідно до якого сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – Рада) надавалася можливість збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ. Враховуючи зазначене, органи місцевого самоврядування не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ. Означена правова позиція викладена на загальнодоступному інформаційно-довідниковому ресурсі «ЗІР» в категорії 106.07. Крім того, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 також не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Додатком 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27. ПКУ не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об`єкта/ об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Дніпровська ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та є власником об`єкта житлової нерухомості: квартири, загальною площею 70,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1, дата реєстрації права власності з 27.11.2007.

Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України контролюючим органом сформовано в автоматизованому режимі податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010200) за період 2020, 2021 роки, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0507375-2411-0462- UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 715,53 грн. Сума податкового зобов`язання визначена за податковий період - 2020 рік;

- податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0507376-2411-0462- UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 909 грн. Сума податкового зобов`язання визначена за податковий період - 2021 рік.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням за 2020 рік та податковим повідомленням-рішенням за 2021 рік позивачем 22.07.2025 року направлено скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби.

В подальшому позивачем від ДПС отримано рішення від 12.08.2025 року №23296/6/99-00-06-01-02-06 про продовження розгляду скарги по 21.09.2025 року (включно).

За результатами розгляду скарги позивачем отримано рішення ДПС від 18.09.2025 року №27276/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги, якою скаргу залишено без задоволення.

Рішення ДПС від 18.09.2025 року обґрунтовано тим, що при прийнятті рішень з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленим ПК України.

Також, ПК України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1. пунктом 266.4. статті 266 ПК України.

Вказане рішення отримано позивачем 30.09.2025 року.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та безпідставними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Податок на майно згідно ст.265 ПК України складається з:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

транспортного податку;

плати за землю.

Згідно положень п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Пунктом 12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному ПК України (п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України).

Відповідно до п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється Розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положеннями п.п.266.1.2 «б» п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що у разі якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до положень п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до п.п.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, які перебувають у власності фізичних осіб, та обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.1 «а» п.266.4 ст.266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 м2. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня звітного (податкового) року, за і квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України). За наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до п.п. «а» або «б» п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України та відповідної ставки податку (п.п.266.7.1 «а» п.266.7 ст.266 ПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Так, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста» ставку податку встановлено у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за і квадратний метр бази оподаткування (додаток № 1 до вказаного рішення).

При цьому, відповідно до примітки 2 додатку №1 до вказаного рішення житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб, а саме квартира/квартири незалежно від їх кількості з площею від 60 кв.м. до 85 кв.м оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою (оподатковується на загальних підставах площа, що перевищує 85 кв.м.). Таке зменшення надається один раз на кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Рішенням Дніпровської міської ради від 23.05.2018р. №4/32 внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27, яким примітка 2 додатка №1 викладена у редакції, відповідно до якої житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме квартира/квартири. їх частки, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м., оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб -платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м., то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

Суд враховує, що вказані рішення не скасовані в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковими для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом.

Рішенням Дніпровської міської ради №10/7 від 26.05.2021 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» викладено у новій редакції примітка 2 додатку №1, згідно якої податок на нерухоме майно визначається за ставкою 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. В залежності від зональності ставка податку може складати 1.2%. Це рішення набирає чинності з 01.01.2022 року.

Таким чином, тільки з 01.01.2022 року Дніпровська міська рада своїм рішенням змінила ставку податку на нерухоме майно, а саме: виключила нульову ставку податку щодо квартир площею до 85 кв.м.

За даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Дніпровська ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та є власником об`єкта житлової нерухомості: квартири, загальною площею 70,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1, дата реєстрації права власності з 27.11.2007 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в червні 2025 року позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо вищевказаної квартири за 2020 рік та 2021 рік у сумі 1624,53 грн., а саме: податкове повідомлення-рішення №0507375-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 року - сума податку за 2020 рік у розмірі 715,53 грн.; податкове повідомлення-рішення №0507376-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 року - сума податку за 2021 рік у розмірі 909 грн.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області при визначенні суми податку на нерухоме майно за 2020 рік та 2021 рік враховані положення п.п.266.4.1 «а» п.266.4 ст.266 ПК України щодо зменшення бази оподаткування об`єкта житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, для квартири на 60 кв.м.

Проте ГУ ДПС у Дніпропетровській області не враховані положення рішення Дніпровської міської Ради від 06.12.2017 року №12/27 щодо застосування нульової ставки податку на нерухоме майно для квартир площею від 60 кв.м. до 85 кв.м., а застосована ставка податку 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року.

Таким чином суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2020, 2021 роки прийняте посадовими особами контролюючого органу без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста».

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0507375-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 року - сума податку за 2020 рік у розмірі 715,53 грн.; податкове повідомлення-рішення №0507376-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 року - сума податку за 2021 рік у розмірі 909 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0507375-2411-0462-UA12020010000033698, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 року №0507376-2411-0462-UA12020010000033698, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська