Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №741/1454/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/194/26

Єдиний унікальний номер 741/1454/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

22 квітня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44289,37 грн та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 серпня 2024 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 73599919, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

14 червня 2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 року до договору факторингу №14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 19338 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1350 грн - сума заборгованості за відсотками, 11988 грн - сума заборгованості за пенею.

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 73599919 у сумі 19338 грн, яку позивач і просив стягнути судовим рішенням.

Крім того, 15 вересня 2024 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» кредитний договір № 00-9948290, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України.

19 березня 2025 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого ТОВ «Макс кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 19.03.2025 до договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13793,60 грн, з яких: 4800 грн - залишок по тілу кредиту, 6993,60 грн - залишок за відсотками; 2000 грн - штрафні санкції згідно з умовами договору.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 19.03.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 00-9948290 у розмірі 13793,60 грн, яку позивач і просив стягнути судовим рішенням.

Також 1 вересня 2024 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 4935571. Цей договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який направляється на номер мобільного телефону. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами і правилами надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті.

22 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22042025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників від 22 квітня 2025 року до договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11157,77 грн, з яких: 2999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6657,78 грн - сума заборгованості за процентами, 1500 грн - сума заборгованості за штрафами.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 14 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року відкладено розгляд справи до 02 лютого 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача.

02 лютого 2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в розгляді іншої справи, призначено розгляд справи на 22 квітня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача до суду повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 22 квітня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, судом установлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 14/06/21 (а. с. 15-17).

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора інформацію згідно реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 6).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказуються в таких реєстрах боржників.

Пунктом 9.10 договору передбачено, що до договору додаються наступні додатки, що складають його невід`ємну частину:

- додаток №1 - форма реєстру боржників;

- додаток № 2 - форма акту приймання-передачі реєстру боржників;

- додаток № 3 - форма повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором;

- додаток № 4 - форма акту прийому передачі документації;

- додаток № 5 - форма надання інформації з реєстру боржників в електронному вигляді;

- додаток № 6 - форма акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді.

28 липня 2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладена додаткова угода № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 про те, що сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору та викласти його в наступній редакції: «Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а. с. 18).

13 червня 2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладена додаткова угода № 7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 про те, що сторони домовились викласти пункт 9.1. договору в наступній редакції: «9.1. Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а. с. 19).

24 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладена додаткова угода № 47 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 щодо загальної суми прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 року та ціну продажу згідно реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 (а. с. 20).

23 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73599919, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 02551 (п. 29 договору) (а. с. 9-11).

За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі («Позику»), на погоджений умовами договору строк (далі «Строк Позики»), з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору позики).

Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів передбачено у п. 2 договору, згідно з яким:

- сума позики 6000 грн (п. 2.1. договору позики);

- строк позики (строк договору) 30 днів (п. 2.2. договору позики);

- процентна ставка/день 0,75% (фіксована) (п. 2.3. договору позики);

- дата надання позики 23.08.2024;

- дата повернення позики (останній день) 21.09.2024;

- процентна ставка/день, % - 0,75%;

- процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % - 2,70%; пеня % / день - 2,70%; орієнтовна річна процентна ставка 1186,17 %; орієнтовна загальна вартість позики 7350 грн (п. 2.4. договору позики).

Пунктом 4 договору позики передбачено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.

У пункті 29 договору позики зазначено номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : НОМЕР_1 .

23.08.2024 відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 02551 Додаток №1 до договору позики Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 12).

24 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено акт прийому-передачі реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 42 від 24.01.2025, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників № 42 від 24.01.2025 передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а. с. 21).

З витягу з реєстру боржників № 42 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 убачається, що ОСОБА_1 є боржником за договором позики № 73599919 від 23.08.2024, загальна сума заборгованості становить 19338 грн, з яких:

- 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 1350 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 11988 грн - сума заборгованості за пенею (а. с. 23).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 73599919 від 23.08.2024 за період з 24.01.2025 по 30.06.2025, складеним ТОВ «ФК «ЄАПБ», станом на 30.06.2024 заборгованість за договором позики не погашена, залишок заборгованості складає 19338 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1350 грн - сума заборгованості за відсотками; 11988 грн - сума заборгованості за пенею (а. с. 24).

15 вересня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9948290, відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (а. с. 30-34).

Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що сума ліміту кредитної лінії складає 4000 гривень, тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична), цільове призначення кредиту: на споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору строк дії кредитної лінії: 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування - 10 вересня 2025 року.

Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

Нарахування процентів здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п. 3.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 3.5. договору позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 10 вересня 2025 року.

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 2.8. кредитного договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 15 вересня 2024 р. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 7.11. договору сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріполені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил.

Позичальник ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Макс Кредит», 15.09.2024 об 11:03:00 йому на номер телефону НОМЕР_2 надіслано одноразовий ідентифікатор 93576, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» (а. с. 38).

Указаний договір кредитної лінії підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 93576. Також за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 93576 відповідач підписав графік платежів, який є невід`ємним додатком № 1 до договору кредитної лінії (а. с. 35).

19 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти, а ТОВ «Макс Кредит» відступити право грошової вимоги за укладеними договорами згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а. с. 41-42).

Платіжною інструкцією № 22588 від 28 березня 2025 року підтверджується, що за відступлення права вимоги за договором факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило товариству з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» 988491,81 грн (а. с. 44).

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників клієнта від 19 березня 2025 року (а. с. 43).

Згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15 вересня 2024 року в загальній сумі без урахування штрафних санкцій 11793,60 грн, з яких: 4800 грн - залишок по тілу кредиту; 6993,60 грн - залишок по відсотках; а також штрафні санкції - 2000 грн (а. с. 45).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00-9948290 від 15 вересня 2024 року, складеним ТОВ «Макс Кредит» за період з 15.09.2024 по 19.03.2025, заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 11793,60 грн - сума загальної заборгованості, 4000 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 6993,60 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 800 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями; 2000 грн - штрафні санкції (а. с. 39-40).

Судом також встановлено, що 01 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а. с. 51-62).

Відповідно до п. 1.1 указаного договору укладання цього договору сторонами здійснюється за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно з п. 1.2 указаного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 гривень.

Відповідно до п. 1.3 указаного договору строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 20 днів.

Згідно з п. 1.4 указаного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день і застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 01.09.2024 або 02.09.2024.

Згідно з п. 6.3. кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п. 6.4. кредитного договору у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.

Відповідно до п. 9.7.1. указаного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС.

Відповідно до п. 9.9 цього договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Договір № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 77960. Також за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 77960 відповідач підписав Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яким є таблиця обчислення вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 63). Крім того, відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 25886 підписано паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а. с. 64-65).

Листом ТОВ «Пейтек» від 22 квітня 2025 року № 20250422-1784 підтверджується перерахування коштів ТОВ «Лінеура Україна» 01.09.2024, 13:04:13, на суму 3000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 68).

22 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22042025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників (а. с. 71-73).

Платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» № 706 від 25 квітня 2025 року підтверджується, що за відступлення права вимоги за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» 2110880,92 грн (а. с. 75).

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передало в повному об`ємі, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників кількістю 2666, після чого від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників, і фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 74).

Згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 22042025 від 22 квітня 2025 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4935571 в загальній сумі 11157,77 грн, з яких: 2999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6657,78 грн - сума заборгованості за процентами; 1500 грн - сума заборгованості за штрафами (а. с. 76).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4935571 від 01.09.2024, складеним ТОВ «Лінеура Україна» за період з 01.09.2024 по 22.04.2025, заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 11157,77 грн, з яких: 2999,99 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 6657,78 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 1500 грн - штрафні санкції (а. с. 69-70).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Макс кредит», ТОВ «Лінеура Україна»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Судом установлено, що ОСОБА_1 укладено:

- 23.08.2024 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73599919 на суму 6000 грн;

- 15.09.2024 із ТОВ «Макс кредит» договір кредитної лінії № 00-9948290 на суму 4000 грн;

- 01.09.2024 із ТОВ «Лінеура Україна» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4935571 на суму 3000 грн.

У вказаних договорах сторонами погоджено всі їх істотні умови щодо сум і строків кредитування, сплати відсотків за користування грошовими коштами, розміри і тип процентної ставки.

Крім того, при укладенні кредитних договорів відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки.

Указані договори є дійсними, належних і допустимих документальних доказів на спростування факту укладення цих договорів відповідачем суду не надано, у судовому порядку відповідачем вказані договори не оскаржувались.

Ураховуючи викладені обставини, суд уважає, що договори укладені в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, та у сторін відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із указаних договорів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Ураховуючи вищевикладені норми законодавства та правові позиції ВС, суд уважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 73599919 від 23.08.2024, укладеним між останнім та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Так, договір факторингу № 14/06/21 укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14.06.2021. Предмет договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 визначений у розділі 1. Відповідно до п. 1.1. за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Натомість договір позики № 73599919 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено 23.08.2024, тобто після укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Установлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Отже, зважаючи на те, що предметом договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, договором не передбачено право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), відсутні підстави стверджувати про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права кредитора в зобов`язанні за договором позики № 73599919 від 23.08.2024, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та про те, що відбулася заміна первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та нового ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З огляду на викладене, суд уважає безпідставними позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором позики № 73599919 від 23.08.2024 в розмірі 19338 грн.

Що стосується договору кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024 та договору № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024, то ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за цими договорами.

Так, на підтвердження права вимоги за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024 матеріали справи містять: - договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19.03.2025, укладений ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісним кредитором ТОВ «Макс кредит»; - акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19.03.2025; - витяг з реєстру боржників за кредитними договорами до договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19.03.2025, де серед боржників є ОСОБА_1 ; - платіжну інструкцію АТ «Таскомбанк» від 28.03.2025 № 22588, за якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «Макс кредит» 988491,81 грн за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19.03.2025.

На підтвердження права вимоги за договором № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024 матеріали справи містять: - договір факторингу № 22042025 від 22.04.2025, укладений ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; - акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025; - витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025, де серед боржників є ОСОБА_1 ; - платіжну інструкцію АТ «Універсал Банк» від 25.04.2025 № 706, за якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» 2110880,92 грн за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024 та договором № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024.

Суд уважає доведеними обставини отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024 та договором № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024, а також те, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредити) не повернув, нараховані відсотки не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникли заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Жодних доказів на спростування фактів отримання кредитних коштів, користування наданими кредитними коштами відповідач суду не надав, як і не надав доказів належного виконання кредитних зобов`язань на користь первісних кредиторів.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за основною сумою боргу, яка підлягає стягненню з відповідача за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024, укладеним між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 , суд ураховує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4800 гривень. Однак, зі змісту кредитного договору та детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором судом встановлено, що сума кредиту (тобто тіло кредиту), яка була надана відповідачеві за вказаним договором, становить 4000 грн.

Пунктами 1.6., 3.4. вищевказаного кредитного договору визначено, що за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити в останній день повного погашення кредиту одноразову комісію у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 800,00 гривень.

Включення в тіло кредиту суми одноразової комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 20,00 % та передбачена п. 1.6. Договору, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитувнаня» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Отже, вона є самостійною складовою розміру заборгованості за кредитним договором.

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № 00-9948290 у розмірі понад 4000 грн є недоведеними, а тому стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024, укладеним між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 , у сумі 6993,60 грн та оцінивши розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а. с. 39-40), суд уважає, що нарахування процентів відбувалося в межах строку кредитування, відповідно до визначеної в п. 1.5.1. кредитного договору процентної ставки 0,94% за день та розміру кредиту в сумі 4000 грн, що узгоджується із вимогами Закону України «Про споживче кредитування». Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками по кредитному договору № 00-9948290 у розмірі 6993,60 грн.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за основною сумою боргу та процентами, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , суд ураховує, що відповідачем було отримано, але в повному обсязі не повернуто кредитні кошти в сумі 3000 грн, які надавалися строком на 360 днів під процентну ставку 1% за кожен день користування кредитом. Дослідивши розрахунок заборгованості за договором, наданий позивачем (а. с. 69-70), суд робить висновок, що він відповідає умовам договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування», нарахування процентів відбувалося в межах строку кредитування відповідно до визначеної в п. 1.4.1. кредитного договору процентної ставки. Отже, з відповідача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 2999,99 грн та за відсотками в розмірі 6657,78 грн.

Вирішуючи питання стягнення штрафних санкцій, нарахованих за вищевказаними договорами, у розмірі 2000 грн (за кредитним договором № 00-9948290) та 1500 грн (за кредитним договором № 4935571), суд зважає на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення цього рішення.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі кредитні договори № 00-9948290 та № 4935571 укладено 15 вересня 2024 року та 01 вересня 2024 року, відповідно. Отже, оскільки кредитні договори укладено після 23 січня 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються винятково ЦК України, а тому в даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки на час укладення кредитних договорів, як і на дату розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, то в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України штрафні санкції за кредитними договорами № 00-9948290 та № 4935571 у сумі 2000 грн та 1500 грн стягненню з відповідача не підлягають.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024 у розмірі 10993,60 грн, яка складається із 4000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6993,60 грн заборгованості за відсотками, та заборгованість за договором № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024 у розмірі 9657,77 грн, яка складається із 2999,99 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6657,78 грн заборгованості за відсотками, а всього 20651,37 грн.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1411,96 грн грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 46,63 %).

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 639, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись ст. ст. 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольними частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість:

- за договором кредитної лінії № 00-9948290 від 15.09.2024 у розмірі 10993 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп., яка складається із 4000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6993 грн 60 коп. заборгованості за відсотками;

- за договором № 4935571 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024 у розмірі 9657 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 77 коп., яка складається із 2999 грн 99 коп. заборгованості за основною сумою боргу, 6657 грн 78 коп. заборгованості за відсотками,

а всього стягнути заборгованостей на суму 20651 (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн 96 коп. у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА