Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №603/658/25 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/658/25

Провадження №2/603/45/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 квітня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А», загальною площею 28 кв. м, житловою площею 14,8 кв. м, тамбур «а», підвал «ПД», комора «Б», сарай «в», огорожа № 1, доріжка № 2; земельні ділянки площею 0,25 га та 0,4349 з кадастровими номерами 6124280800:02:001:0203 та 6124280800:02:001:0204. Вона прийняла вказану спадщину, оскільки належить до спадкоємців першої черги за законом та на момент відкриття спадщини постійно проживала та була зареєстрована із спадкодавцем. Окрім неї за вказаною адресою також був зареєстрований син спадкодавця ОСОБА_2 , проте останній на момент смерті батька не проживав із ним, перебував за межами території України та не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У зв`язку з цим, а також через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок позивач не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину. З огляду на наведені обставини просить визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Монастириської державної нотаріальної контори інформацію про те, чи заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_2 за період з 08.11.2017 року і дотепер.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті, а також задоволено заяву представника позивача про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Протокольною ухвалою суду від 10.03.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2026 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказу та долучено до матеріалів справи копію витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва на житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Андрусенко І. Я. у судове засідання не з`явилися, проте представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

У попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, суду пояснив, що відповідач після смерті свого батька спадщину не прийняв, оскільки, будучи зареєстрованим із спадкодавцем за однією адресою, фактично з ним не проживав та не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Натомість спадщину прийняла позивач, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим вона звернулася до суду за захистом свого невизнаного права.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Суд установив такі обставини.

09.05.1976 року ОСОБА_3 і ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.05.1976 року. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.03.1997 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Як видно із фотокопії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення Вербківської сільської Ради народних депутатів № 32 від 11.09.1995 року, ОСОБА_3 на праві особистої власності належав житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований у с. Вербка.

Згідно з довідкою № 163 від 12.06.2025 року, виданою Комунальним підприємством «Монастириське бюро технічної інвентаризації», за адресою вул. Лесі Українки, 6, с. Вербка розташований житловий будинок під літерою «А» загальною площею 28,0 кв. м, житловою площею 14,8 кв. м, тамбур під літерою «а», підвал під літерою «ПД», комора під літерою «Б», сарай під літерою «В», огорожа № 1, доріжка № 2.

Вказані відомості підтверджуються копією витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01:2322-0602-9127-8700 на житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

18.07.2025 року Комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на вищевказане домоволодіння.

Зі змісту витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 238598580 та № 238593968 від 24.12.2020 видно, що ОСОБА_3 належали земельні ділянки площею 0,4349 га (кадастровий номер 6124280800:02:001:0204) та 0,25 га (кадастровий номер 6124280800:02:001:0203).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27.01.2025 року.

Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Коропецької селищної ради № 265/11-13 від 26 травня 2025 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 , окрім нього, за вказаною адресою були зареєстровані також його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 7/01-16 від 10.01.2026 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкової справи не заведено.

Згідно з відповіддю Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/9100-26-Вих від 06.02.2026 року ОСОБА_2 15.12.2021 року виїхав за межі території України. Інша інформація про перетин ОСОБА_2 державного кордону України в Державній прикордонній службі України відсутня.

На підтвердження того, що ОСОБА_2 на момент смерті батька ОСОБА_3 не проживав із ним за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 до матеріалів справи долучено довідку № 24 від 02.09.2025 року, видану старостою с. Вербка, Діброва Чортківського району Тернопільської області.

Постановою завідувача Монастириської державної нотаріальної контори № 517/02-31 від 21.11.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належний ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,а також на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,4349 га з кадастровими номерами 6124280800:02:001:0203 та 6124280800:02:001:0204, що залишилися після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова у вчиненні нотаріальних дій мотивована відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно. Також установлено, що на час смерті спадкодавця, окрім ОСОБА_1 , з ним був зареєстрований син ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є родичем ОСОБА_1 ,пояснив, що йому відомо про те, що син позивачки ОСОБА_2 не проживає разом із матір`ю у с. Вербка з 1999-2000 років. Також йому відомо про те, що ще перед війною відповідач виїхав за кордон і з того часу перестав спілкуватися з рідними, зокрема із дружиною та матір`ю, його місцезнаходження невідоме. Похованням ОСОБА_3 (чоловіка позивача) займалася тільки його дружина ОСОБА_1 .

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснив, що перебуває в дружніх відносинах з родиною ОСОБА_1 , часто навідується до позивачки. Суду пояснив, що у 2025 році помер її чоловік - ОСОБА_3 . На момент смерті разом із ним проживала лише дружина, оскільки їхній син ОСОБА_2 переїхав після свого одруження і більше до батьків не навідувався. Востаннє він бачив ОСОБА_2 у 2014 році. На похороні батька відповідача не було, місцезнаходження останнього йому не відоме.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, що передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Водночас ч. 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 227/5018/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним і таким, що підлягає задоволенню. Установлено, що після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,4349 га з кадастровими номерами 6124280800:02:001:0203 та 6124280800:02:001:0204. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , першої черги за законом, спадщину прийняла. Водночас установлено, що син спадкодавця ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки на момент смерті батька з ним не проживав та не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Дані про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відсутні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280 - 282, 354 ЦПК України, ст. ст. 1216 - 1218, 1223, 1258, 1261, 1269-1270, 1273, 1275, 1296 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

– житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А» загальною площею 28,0 кв. м, житловою площею 14,8 кв. м, тамбур під літерою «а», підвал під літерою «ПД», комора під літерою «Б», сарай під літерою «В», огорожа № 1, доріжка № 2;

– земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 6124280800:02:001:0203;

– земельну ділянку площею 0,4349 га з кадастровим номером 6124280800:02:001:0204.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повне рішення суду складено 22.04.2026 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова