Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №459/915/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/915/26

Провадження № 2/459/348/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В :

11.03.2026 позивачка звернулася до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на її користь 50 000, 00 гривень відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 16.03.1998 по 13.01.2025 перебувала у трудових відносинах з ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля». 13.01.2025 її було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України в зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі, по стану здоров`я. Позивачка зазначила, що у зв`язку з тривалою роботою з особливо шкідливих та тяжких умовах праці у неї погіршився стан здоров`я, внаслідок чого вона неодноразово була змушена звертатися за медичною допомогою, що підтверджується виписками із медичної документації. З 2023 року по сьогоднішній день вона періодично звертається за медичною допомогою у зв`язку із наявністю задишки, слабкістю, кашлем з відходженням слизистої мокроти, болем у грудній клітці, шумом у вухах та поступовою втратою слуху. Профпатологічним відділенням Львівської обласної клінічної лікарні надано повідомлення про професійне захворювання виявлене у неї, а саме: встановлено діагноз Хронічний бронхіт II ст., стадія затухаючого загострення, прикореневий пневмослероз, емфізема легень, ЛН-ІІ ст., Хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість II ст.., а також виявлено супутнє захворювання: поєднана мітрально-аортальна вада серця І ст. СН Вст., фракція викиду 57%. Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 30.10.2024 у період роботи на шахті вона підлягала впливу ряду несприятливих виробничих факторів. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №97/25/307/В 18.02.2025 їй первинно встановлено 45% втрати працездатності та встановлено III групу інвалідності по професійному захворюванні терміном на 1 рік, та таку 22.01.2026 підтверджено. Відтак з урахуванням тривалості роботи у шкідливих умовах праці, встановленого професійного захворювання, постійного погіршення стану здоров`я, необхідності регулярного лікування та моральних і фізичних страждань, просить стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 50000грн.

Ухвалою судді від 12.03.2026 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 20.04.2026.

02.04.2026 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість вимог, не надання позивачем доказів, завдання підприємством моральної шкоди. При цьому, позивач забезпечувався засобами індивідуального засобами в повному обсязі згідно встановлених норм, йому виплачувалась зарплата у підвищеному розмірі, надавалась додаткова відпустка, а також має право на пільгову відпустку. При звільненні з роботи згідно умов Колективного договору та ст.. 44 КЗпП України позивачу було виплачено вихідну допомогу та інші передбачені Колективним договором виплати.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Позивачка подала заяву про розгляду справи у її відсутності, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з 16.03.1998 по 13.01.2025, остання перебувала у трудових відносинах з ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».

16.03.1998 ОСОБА_1 була прийнята на шахту маляром 3 розряду; 15.08.2001 переведена учнем лампівниці 1 розряду, 27.09.2001 переведена лампівницею 2 розряду; 30.03.2006 переведена в.о. майстра дільниці Техкомплекс, а з 01.03.2007 переведена на посаду майстра дільниці Техкомплексу.

13.01.2025 ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України, та одноразової допомоги в розмірі 3-х середньомісячних заробітків згідно Колективного договору.

29.01.2025 комісія ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння) працівника ОСОБА_1 , про що було складено акт розслідування професійного захворювання, по формі П-4, яким встановлено, що ОСОБА_1 підлягала дії шкідливих факторів протягом стажу роботи на даному підприємстві 30 років 03 місяці (загальний стаж), майстром виробничої дільниці - 18 років 09 місяців (за професією), 23 роки 04 місяці (у цеху в умовах впливу шкідливих факторів). За результатами проведених лабораторно-інструментальних досліджень на робочому місці майстра виробничої дільниці та згідно «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 р. мої умови праці відносяться до 3 класу (шкідливих умов праці). Причина виникнення професійного захворювання вуглецево-породний пил з вмістом діоксиду кремнію, фактори мікроклімату, шум, важкість праці, напруженість праці.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №97/25/307/В, 18.02.2025 ОСОБА_1 первинно встановлено 45% втрати працездатності та встановлено III групу інвалідності по професійному захворюванні терміном на 1 рік.

Також, згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) №6-3/73 від 22.01.2026 підтверджено професійне захворювання та діагноз: хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, пневмосклероз, емфізема легень, ЛН II ст., Хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість II ст.., а також супутнє захворювання: мітрально-аортальна вада серця, недостатність І-ІІ ст. Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., 1 ст., ризик 2 (помірний). СН С стадія, зі збереженою систологічною функцією лівого шлуночка, II ФК за NYHА (ФВ 68%). ХСН ІІА ст.

Окрім цього, згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №97/26/1531/В від 03.03.2026 ОСОБА_1 повторно встановлено 45% втрати працездатності та встановлено III групу інвалідності по професійному захворюванні терміном на два роки.

Також до матеріалів справи додано результати оглядів ОСОБА_1 у лікарнях, копії виписок із медичної карти, копії витягів з медичної карти та інші документи, які свідчать про отримані позивачем на виробництві хронічні професійні захворювання.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини 1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано витяги з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно яких позивачу була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 45 % та третя група інвалідності.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди є акт розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 29.01.2025, згідно якого ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ ст. стадія затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ ст. J44 Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІ ст. Н90.3 та супутнє захворювання: поєднана мітрально-аортальна вада серця І ст. І50.9 СН Вст., фракція викиду 57% І08.0.

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Такий висновок відповідає постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц (провадження № 61-37529сво18).

Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Беручи до уваги те, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, не впроваджував сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, внаслідок чого ОСОБА_1 втратила професійну працездатність, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я та втрату працездатності саме внаслідок професійного захворювання призвело, як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження її можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого остання змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 45%, встановлена 3 група інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 45000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Львіввугілля»(ЄДРПОУ 32323256, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»на користь ОСОБА_1 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак