Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №303/10899/23 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/10899/23

2/303/1694/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участю прокурора Запотічного А.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки у комунальну власність,-

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставі рішення Івановецької сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_2 » № 1585 від 19.10.2020 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0298 га, кадастровий номер 2122783200:11:104:0005, за рахунок земель комунальної власності Івановецької сільської ради та передано у власність цю земельну ділянку ОСОБА_2 . Проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки розроблено ФОП ОСОБА_3 .

12.02.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2122783200:11:104:0005, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на цю земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка передана з грубими порушеннями вимог чинного земельного та водного законодавства та наводить такі аргументи.

Так, управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при наданні у власність земельної ділянки. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 302-ДК/302/АП/09/01/-21 від 29.03.2021 року з яким встановлено, що рішенням Івановецької сільської ради № 1488 від 10.08.2020 року надано дозвіл на розробку проекту відведення площею 0,03 га із земель комунальної власності Івановецької сільської ради. На підставі цього рішення ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Рішенням Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року затверджено відповідний проект землеустрою.

Під час виїзду на місцевість інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель у Закарпатській області встановлено, що частина спірної земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0064 га, відділена від основної частини земельної ділянки бетонною опорною стіною та забетонована. На забетонованій частині земельної ділянки знаходиться металевий вагончик, а протилежна частина земельної ділянки вкрита водоймою, що відповідно до листа Мукачівського міжрайонного управління водного господарства від 13.03.2021 року № 106/01-12 є водовідвідним каналом, берег якого укріплений та вимощений бетонними плитами. Канал протікає під вулицею Мукачівська с. Клячаново в чотирьох трубах, початок одної з них із частиною берегоукріплення входять до обстежуваної земельної ділянки. Крім того, встановлено, що проект землеустрою не отримував позитивного висновку державної експертизи, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про Державну експертизу землевпорядної документації». Таким чином, прокурор зазначає, що перевіркою констатовано факти порушення вимог ст.ст. 20, 21, 58 ЗК України, ст. 91 ВК України, ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Також 15.02.2022 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо законності передачі у власність земельної ділянки у водоохоронній смузі відведення каналу на вул. Мукачівська с. Клячаново на території Івановецької сільської ради.

За результатами проведеної перевірки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 004/03М від 15.02.2022 встановлено ряд аналогічних порушень вимог чинного земельного та екологічного законодавства, що раніше були виявлені інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель у Закарпатській області та констатовано порушення вимог ст.ст. 58, 63 ЗК України та ст. 91 ВК України.

14.12.2021 року до сільської ради відповідачем ОСОБА_1 була подана заява з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗД 01.03) на будівництво та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗД 03.07).

Вказане свідчить про те, що власником земельної ділянки здійснювалося намагання змінити цільове призначення земельної ділянки із ділянки сільськогосподарського призначення на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що є грубим порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства та в подальшому може призвести до негативних екологічних наслідків у виді підтоплень прилеглих будівель, транспортних шляхів та територій. Проте 18.01.2022 року таке звернення було відхилено.

Також порушення вимог земельного та водного законодавства зафіксовано в ході проведення огляду місця події під час досудового розслідування кримінального провадження № 42021070000000212. Зокрема, в ході огляду земельної ділянки встановлено, що ділянка розташована таким чином, що частина земельної ділянки накладається на водовідвідний канал, який є забетонований шляхом викладення бетонних плит та із влаштуванням берегоукріплюючої підпірної стінки, а інша частина накладається на смугу відведення каналу.

Відповідно до листа МУВГ № 60/01-12 від 02.03.2023 року на земельній ділянці розташований водовідвідний канал, на якому існують чотири водопропускні інженерні споруди з бетонними оголовками, що допомагають здійснювати певні водогосподарські заходи, а саме захист від шкідливої води. До таких споруд відносяться один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1000-1200 мм через автодорогу Київ-Чоп, один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1500-1800 мм через автодорогу Київ-Чоп, один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1000-1200 мм через автодорогу на вул. Мукачівській с. Клячаново та один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1500-1800 мм через автодорогу на вул. Мукачівській с. Клячанво. Крім того, констатовано, що вихід та дно споруди облицьовано бетонними плитами.

Також, в проекті землеустрою не зазначено, що ділянка розташована фактично у каналі та накладається частково на бетонне мощення дна каналу, частково на трубопереїзд, а інша частина фактично розташована на підпорній берегоукріплювальній стінці, решта ділянки розташовані в межах смуг відведення каналу.

Ще одним підтвердженням факту, що спірна земельна ділянка відноситься до водного фонду є складений депутатською комісією Івановецької ради акт обстеження майна від 22.11.2022 року з метою прийняття на баланс гідротехнічних споруд, що розташовані в каналі, на який накладається спірна земельна ділянка, де зафіксовано наявність гідротехнічних спору, що також чітко вказує на цільове призначення земельної ділянки та її належність до земель водного фонду.

Таким чином прокурор вважає, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 , а в подальшому продана на підставі договору-купівлі продажу від 12.02.2021 року відповідачу ОСОБА_1 , знаходиться у межах водоохоронної зони каналу та частково накладається на сам канал, а тому передачу такої земельної ділянки у власність здійснено з порушенням вимог ст.ст. 58, 59, 63, 83 ЗК України та ст. 91 ВК України, що є підставою для скасування рішення Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року.

При цьому акцентує увагу на тому, що Івановецькою сільською радою прийнято рішення, яким передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, яка не може передаватись у приватну власність. Також зауважує, що Івановецька сільська рада не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що вона перебуває в межах водного фонду, а тому вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_2 під час набуття нею права власності на земельну ділянку.

З огляду на це рішення Івановецької сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_2 » № 1585 від 19.10.2020 року прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Із врахуванням того, що рішення Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, також підлягає визнанню недійсним і договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одночасним скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та припиненням права власності на таку.

З метою ефективного захисту та поновлення прав держави, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрацій земельної ділянки, кадастровий номер 2122783200:11:104:0005.

Заявляючи вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність прокурор, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає про те, що заволодіння громадянами землями водного фонду треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння земельною ділянкою держави чи територіальної громади, а тому заявляє саме таку вимогу і таке зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування у позовній заяві зазначено, що у спірній ситуації Івановецькою сільською радою допущено порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність земельної ділянки водного фонду, шляхом прийняття рішень про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та рішення затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки № 1585 від 19.10.2020 року. Таким чином орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо звернення до суду у спірних правовідносинах відсутній, оскільки рішення, що є предметом спору було прийнято Івановецькою сільською радою та яка, в свою чергу, не може звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки позивач і відповідач будуть співпадати в одній особі. При цьому, до окружної прокуратури надійшов лист Івановецької сільської ради № 114/02-37 від 25.02.2022 року в якому сільська рада повідомляє про можливе порушення чинного законодавства при передачі у приватну власність спірної земельної ділянки та звертає увагу на те, що вона не вправі самостійно скасовувати прийняті нею рішення, так як на підставі таких рішень в особи виникло суб`єктивне право, а тому повідомляє про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування. Таким чином, неможливість здійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у цьому спорі дає підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою суду від 26.11.2025 року прийнято заяву прокурора про зміну предмета позову до розгляду. У цій заяві прокурор зазначив, що у спірних правовідносинах Мукачівською окружною прокуратурою пред`явлено до суду негаторний позов на підставі ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України, завданням якого є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом повернення такої власнику земельної ділянки. Разом з тим, зміни до ЦК України зумовили необхідність приведення підстав та предмета позовної заяви відповідно до положень ст.ст. 387, 388 та ст. 391 ЦК України. Таким чином, належним способом захисту права має бути вимога про витребування від особи (стягнення з неї) нерухомого майна. У зв`язку з цим, з метою ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах необхідно змінити предмет позову, шляхом заміни позовної вимоги викладеної в пункті 6 прохальної частини позовної заяви та викласти її в наступній редакції: «6. Витребувати у комунальну власність Івановецької сільської ради від ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0298 га за кадастровим номером 2122783200:11:104:0005, вартістю 420434,61 грн.». Також у заяві наголошено, що правовою підставою витребування земельної ділянки у спірних правовідносинах є положення ст. 387 ЦК України.

Таким чином крайній зміст заявлених вимог полягає в наступному: «1. Визнати незаконним та скасувати рішення 54 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_2 » від 19.10.2020 №1585. 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0298 га за кадастровим номером 2122783200:11:104:0005 від 12.02.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0298 га за кадастровим номером 2122783200:11:104:0005 (реєстраційний номер 2204284321227) припинивши право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку. 4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за площею 0,0298 га за кадастровим номером 2122783200:11:104:0005, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. 6. Витребувати у комунальну власність Івановецької сільської ради від ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0298 га за кадастровим номером 2122783200:11:104:0005, вартістю 420434,61 грн.».

16.11.2023 року ухвалою суду вищезазначений позов залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.

20.11.2023 року позивачем на виконання ухвали про залишення позову без руху було усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначене на 19.12.2023 року та відкладено на 18.01.2024 року, на 08.02.2024 року, на 29.02.2024 року, на 13.03.2024 року та на 03.04.2024 року.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Колчар В.Д., провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

03.01.2025 року до суду надійшов лист від судового експерта Колчар В.Д. відповідно до якого повернуто матеріали цивільної справи № 303/10899/23 (провадження № 2/303/1694/23) без виконання експертизи.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 06.02.2025 року та відкладено на 26.02.2025 року.

Ухвалою суду від 26.02.2025 року призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Колчар В.Д., провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

02.05.2025 року від судового експерта Колчар В.Д. до суду надійшло клопотання в якому просить представити для огляду земельну ділянку з кадастровим номером 2122783200:11:104:005 та надати додаткові матеріали для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 16.05.2025 року клопотання судового експерта Колчар В.Д. задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити доступ експерту для обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2122783200:11:104:005 шляхом вивільнення прилеглої території та території, що була вкрита водою, від чагарників, очерету та від водної маси та розчищення від намулу, що міг утворитися під товщою води, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

24.10.2025 року до суду надійшов лист від судового експерта Колчар В.Д. відповідно до якого направлено висновок експерта № 744/03-25 від 22.10.2025 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а також повернуто матеріали цивільної справи № 303/10899/23, 2/303/1694/23.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року провадження у цивільній справі поновлено, підготовче засідання призначено на 19.11.2025 року та відкладено на 26.11.2025 року

Ухвалою суду від 26.11.2025 року прийнято заяву Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави про зміну предмета позову до розгляду, підготовче засідання відкладено на 12.12.2025 року.

Ухвалами суду від 12.12.2025 року (зазначеними у протоколі судового засідання) задоволено заяви прокурора про виклик свідків.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2026 року, відкладено на 23.01.2026 року, на 18.02.2026 року, на 12.03.2026 року, на 18.03.2026 року, на 18.03.2026 року, на 25.03.2026 року та на 15.04.2026 року.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року у задоволенні клопотання прокурора про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, просила його задовольнити з наведених в ньому підстав. Також додатково наголосив на тому, що усі в сукупності докази підтверджують ту обставину, що в межах спірної земельної ділянки розташовані гідротехнічні споруди, а тому така земельна ділянка належить до земель водного фонду та не може перебувати у приватній власності. Додатково пояснив, що первинно було подано до суду негаторний позов, проте у зв`язку зі змінами в законодавстві була подана до суду заява про зміну предмета позову в якій змінено спосіб захисту права власності на витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Представник Івановецької сільської ради у судове засідання з розгляду цієї справи не з`явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав на відсутність підстав для задоволення позову. При цьому пояснив, що прокурором не доведено, що в межах спірної земельної ділянки розташовані будь-які гідротехнічні споруди, жодних документів на підтвердження знаходження саме водовідвідного каналу на його земельній ділянці прокурором не надано. Відтак відсутні підстави вважати, що його земельна ділянка належить до земель водного фонду та не може перебувати у приватній власності.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник у судове засідання з розгляду цієї справи не з`явилися, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши позиції учасників справи, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Івановецької сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_2 » № 1585 від 19.10.2020 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0298 га, кадастровий номер 2122783200:11:104:0005, за рахунок земель комунальної власності Івановецької сільської ради та передано у власність цю земельну ділянку ОСОБА_2 .

Оспорюваним рішенням був затверджений проект землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення Івановецької сільської ради № 1488 від 10.08.2020 року відповідно до якого сільська рада надала дозвіл на розробку такого проекту землеустрою.

Відповідно до проекту землеустрою цільове призначення земельної ділянки на момент складання проекту землеустрою – 16.00 землі запасу, запропоноване проектом землеустрою – 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

У змісті проекту землеустрою також відображено, зокрема, що земельна ділянка має неправильну геометричну форму, рівнинний рельєф, віддалена від об`єктів водного фонду. Проект землеустрою містить погодження відділу архітектури та містобудування Мукачівської РДА № 1371/01-21 від 01.09.2020 року та висновок про розгляд документації із землеустрою, погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.09.2020 року, яким погоджено проект землеустрою.

Проект землеустрою також містить відомості про погодження меж спірної земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

12.02.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2122783200:11:104:0005, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на цю земельну ділянку.

Право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 350324023, сформованою 13.10.2023 року щодо об`єкту нерухомого майна, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0298 га, кадастровий номер 2122783200:11:104:0005.

Суд нагадує, що позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому сільська рада передала у приватну власність спірну земельну ділянку ОСОБА_2 всупереч вимогам законодавства.

Позивач на підтвердження своєї позиції вказує на такі докази.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 302-ДК/302/АП/09/01/-21 від 29.03.2021 року, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. За результатами проведеної перевірки встановлено, що рішенням Івановецької сільської ради № 1488 від 10.08.2020 року надано дозвіл на розробку проекту відведення площею 0,03 га із земель комунальної власності Івановецької сільської ради. На підставі цього рішення ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Рішенням Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року затверджено відповідний проект землеустрою. Під час виїзду на місцевість інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель у Закарпатській області встановлено, що частина спірної земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0064 га, відділена від основної частини земельної ділянки бетонною опорною стіною та забетонована. На забетонованій частині земельної ділянки знаходиться металевий вагончик, а протилежна частина земельної ділянки вкрита водоймою, що відповідно до листа Мукачівського міжрайонного управління водного господарства від 13.03.2021 року № 106/01-12 є водовідвідним каналом, берег якого укріплений та вимощений бетонними плитами. Канал протікає під вулицею Мукачівська с. Клячаново в чотирьох трубах, початок одної з них із частиною берегоукріплення входять до обстежуваної земельної ділянки. Встановлено, що проект землеустрою не отримував позитивного висновку державної експертизи, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про Державну експертизу землевпорядної документації». Відсутність у проекті землеустрою інформації про наявність на земельній ділянці опорної стінки, каналу, забетонованої частини земельної ділянки, бетонних плит берегоукріплення не відповідає вимогам ст.ст. 20, 21 ЗК України, ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Лист Мукачівського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса № 106/01-12 від 18.03.2021 року в якому Мукачівське МУВГ повідомило про те, що канал, що знаходиться на території Івановецької сільської ради міл. Вул.. Мукачівська та готелем «Магнат» є водовідвідний, впадає у внутрігосподарський канал до якого встановлений режим користування, а саме ширина смуги відведення для каналів становить від 7 м до 10 м (СН-747-75).

Лист Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса № 01-14/1247 від 01.11.2021 року в якому повідомлено, що водний об`єкт належить до земель водного фонду, на балансі не перебуває.

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 004/03М від 15.02.2022 року, складений за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо законності передачі у власність земельної ділянки у водоохоронній смузі відведення каналу на вул. Мукачівська с. Клячаново на території Івановецької сільської ради ДЕІ у Закарпатській області. За результатами проведеної перевірки встановлено, що по частині території земельної ділянки протікає водовідвідний канал по якому протікають поверхневі води атмосферних опадів. Права сторона каналу, вимощена бетонними плитами, знаходиться на території земельної ділянки. Вода каналу для проходу через дорожнє полотно протікає через бетонну гідротехнічну водопропускну споруду з отворами круглої форми. Виявлено порушення вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 58, 63 ЗК України та ст. 91 ВК України. У зв`язку з цим ДЕІ у Закарпатській області винесено вимогу голові Івановецької сільської ради від 21.02.2022 року в якій вимагається вжити заходів щодо скасування рішенням Івановецької сільської ради № 1488 від 10.08.2020 року.

Лист ММУВГ № 60/01-12 від 02.03.2023 року зі змісту якого встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований водовідвідний канал, на якому існують чотири водопропускні інженерні споруди з бетонними оголовками, що допомагають здійснювати певні водогосподарські заходи, а саме захист від шкідливої води. До таких споруд відносяться один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1000-1200 мм через автодорогу Київ-Чоп, один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1500-1800 мм через автодорогу Київ-Чоп, один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1000-1200 мм через автодорогу на вул. Мукачівській с. Клячаново та один двохтрубний трубопереїзд діаметром 1500-1800 мм через автодорогу на вул. Мукачівській с. Клячанво. Вихід та дно споруди облицьовано бетонними плитами.

Лист ММУВГ № 102/01-11 від 11.04.2022 року зі змісту якого встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований відсутні гідротехнічні та інші водогосподарські споруди, що перебувають на балансі ММУВГ. Водовідвідний канал належить до відання сільських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території.

Акт обстеження майна від 22.11.2022 року складений депутатською комісією Івановецької ради. Обстеження спірної земельної ділянки проведено з метою прийняття на баланс гідротехнічних споруд, що розташовані в каналі, на який накладається спірна земельна ділянка, де зафіксовано наявність гідротехнічних спору.

Протокол огляду місця події від 24.01.2023 року, в ході проведення огляду земельної ділянки встановлено, що ділянка розташована таким чином, що частина земельної ділянки накладається на водовідвідний канал, який є забетонований шляхом викладення бетонних плит та із влаштуванням берегоукріплюючої підпірної стінки, а інша частина накладається на смугу відведення каналу. Вказане також відображено на фототаблицях, що долучені до протоколу.

Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.02.2024 року в якому повідомлено про те, що інженеру-землевпоряднику ОСОБА_3 анульовано кваліфікаційний сертифікат у зв`язку з виявленими порушення при розробці проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, зокрема, ним не відображено у проекті водойми (каналу), бетонної стіни, бетонних кілець та інше (витяг з протоколу засідання № 9 від 28.09.2023 року).

Судом також досліджено картографічні матеріали на двох аркушах на яких відображено, зокрема, спірну земельну ділянку та розташування щодо такої річки (каналу) «Яруга».

Допитаний в судовому зсіданні свідок ОСОБА_4 показав, що працює провідним гідротехніком у Мукачівському міжрайонному управлінні водного господарства. Свідок суду повідомив, що в межах спірної земельної ділянки знаходяться меліоративні споруди штучного походження, що з`єднані з каналом «Яруга», який проходить через с. Іванівці. Цей канал є по суті осушувальною системою, що збирає зайву воду та функціонує з 1960 року. Також свідок повідомив, що в межах спірної земельної ділянки розташовані залізобетонні труби діаметром 1,2 м., береги кам`яні. При цьому добавив, що канал є по суті каналізованою річкою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що є депутатом Івановецької сільської ради. У 2022 року до нього звернулися мешканці села у зв`язку з незаконною передачею у власність спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим депутатською комісією за його участі було проведено обстеження спірної земельної ділянки та встановлено наявність там гідротехнічної споруди, що має критичне значення для громади села.

Також в межах розгляду цивільної справи судом було призначено судову земельно-технічну експертизу. На вирішення експерта поставлено таке запитання 1) Чи розміщено на земельній ділянці та в її межах з кадастровим номером № 2122783200:11:104:0005 водовідвідний канал або інші об`єкти водного фонду чи гідротехнічні споруди та яке їх призначення, параметри та характеристики?

Так, відповідно до висновку експерта № 744/03-25 від 22.10.2025 року експерт на поставлене запитання надав таку відповідь: «Встановити чи на земельній ділянці з кадастровим номером 122783200:11:104:0005 та в її межах розташовується канал, як гідротехнічна споруда, чи будь-який інший об`єкт водного фонду або будь-яка інша гідротехнічна споруда, неможливо.

Ця ділянка має понижений рельєф, але це може бути або яром природного чи штучного походження, або ж канавою, по якій може здійснюватися відведення стічних вод заселених пунктів, чи іншою водовідвідною спорудою природного чи штучного походження, яка може бути наповнена водою в певні періоди часу. Однак, визначити, чи ці води є однозначно стічними водами населеного пункту, чи вони утворились виключно внаслідок атмосферних опадів - неможливо.

Ця місцевість не постійно наповнюється водою і станом на час проведення експертом ялів 04.07.2025 ця місцевість була сухою, у підтвердження чого було зроблено відповідні фотознімки - Фото №№ 18-24 Фототаблиць № 5 та № 6, що додаються в Додатках 8 та 9 до висновку.

На вказану дату (04.07.2025) не було в наявності також води і на поруч розташованій місцевості, що знаходиться за мостовим переходом, підтвердженням чого зроблені експертом фотознімки цієї території - Фото №№ 25-28 Фототаблиці № 7, що додається в Додатку 10 до цього висновку.

Поруч зі спірною земельною ділянкою, на місцевості з пониженим рельєфом, розміщується трансформаторна підстанція, що свідчить по те, що ця місцевість не є постійно наповненою водою.

Також неподалік від спірної земельної ділянки під мостовий перехід, що улаштований під міжнародною автомобільною дорогою Київ-Чоп М06, зокрема, через трубний перепуск мостового переходу, прокладено трубопровід газопостачання, а неподалік від цього улаштовано колодязь мережі зв`язку, що було зафіксовано експертом на відповідних фотознімках - Фото №№ 13-17 Фототаблиці № 4 та № 5, що додається в Додатках 7 та 8 до висновку, - та позначено на складених в ході експертизи відповідних креслениках – План-схемах № 1 та № 2, що додаються в Додатках 2 та 3 до цього висновку. Такі елементи теж є свідченням того, що вода на спірній території знаходиться не постійно.

Ця територія може бути яром природного або штучного походження або ж канавою чи іншою водовідвідною спорудою природного чи штучного походження.

Також немає документального підтвердження, що на спірній території - земельній ділянці з кадастровим номером 2122783200:11:104:0005 - розташовується канал, як гідротехнічна споруда, чи інша гідротехнічна споруда. Про таке свідчить лист Мукачівського міжрайонного управління водного господарства за вих. № 102/01-11 від 11.04.2022, що розміщується на аркуші судової справи 50 Тому 1. В цьому листі зазначено, що на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які гідротехнічні чи інші водогосподарські споруди, які перебувають на балансі вказаної установи, і проекти щодо відведення водоохоронної зони та прибережних захисних смуг не погоджувались.

Експерту на заявлене клопотання також не було представлено ніякої документації - проєктної, дозвільної і іншої - про будівництво на цій території будь-якої гідротехнічної споруди та прийняття її в експлуатацію».

В судовому засіданні експерт Колчар В.Д. в роз`яснення свого висновку суду пояснив, що він в ході проведення експертного дослідження як не підтвердив та і не спростував наявність чи відсутність на земельній ділянці та в її межах з кадастровим номером № 2122783200:11:104:0005 водовідвідного каналу або інших об`єктів водного фонду чи гідротехнічних споруд.

Суд нагадує, що предметом цього спору в цілому є вимога прокурора про витребування земельної ділянки, що належить до земель водного фонду. При цьому, суд звертає увагу на те, що первинно прокурор звернувся до суду з негаторним позовом та в ході судового розгляду змінив предмет позову, оскільки належним способом захисту вважає віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 202/7582/18 (провадження № 61-1706св23)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22).

Таким чином, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою (постанова Верховного Суду від 20.01.2025 року у справі № 296/12456/23).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі № 761/42030/21).

Так, способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Положеннями ст. 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59-2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності (п. «б» ч. 1 ст. 80 ЗК України).

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема, громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибрежних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибрежні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосхови та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

При цьому відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення водовідвідного каналу або інших об`єктів водного фонду чи гідротехнічних споруд не свідчить про відсутність таких.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Так, серед заявлених прокурором позовних вимог першою є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року відповідно до якого у власність ОСОБА_2 передано спірну земельну ділянку.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Оскаржуване рішення Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року вичерпало свою дію виконанням. Визнання цього рішення недійсним (незаконним та скасування) не поновить порушене право або законний інтерес позивача.

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)).

Водночас неналежність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17), від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 116)).

Як наслідок, у позові в частині заявленої вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради № 1585 від 19.10.2020 року потрібно відмовити з огляду на неналежність обраного способу захисту.

Аналогічних підхід суд застосовує і при вирішенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Більше того, суд звертає увагу на те, що позов в цій частині заявлений тільки до однієї сторони правочину, а саме до відповідача ОСОБА_1 , в той час як інша сторона правочину ОСОБА_2 у цій справі має правовий статус тільки третьої особи.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

В той же час належними відповідачами у справі за позовом про визнання недійсним договору є всі сторони оспорюваного правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19).

Про залучення співвідповідача (всіх сторін оспорюваного правочину) чи заміну неналежного відповідача прокурором заявлено не було.

Як наслідок, у позові в частині заявленої вимоги про недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2021 року потрібно відмовити з огляду на встановлене вище.

Щодо решти заявлених прокурором позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 року у справі № 6-2407цс15).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Тлумачення ст. 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 року в справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 року у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23) зазначено, що, вирішуючи питання способу захисту порушеного права у спорах про повернення земельних ділянок водного фонду, які не є замкненими природними водоймами загальною площею до 3 га, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що з огляду на те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ці ділянки належать до земель водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо за жодних умов не може виникнути право власності, то і перехід володіння, засвідчений державною реєстрацією права власності, є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду, яка не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 га, не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права приватної власності на таку ділянку з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70, 71), від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 80, 81), від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96, 97), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункти 45, 46), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 51, 52) та інші).

У випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 114)). Оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку водного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суди мали відмовити у задоволенні цієї вимоги. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає Коблівській сільраді чи прокурору (у разі, якщо сільрада не здійснюватиме чи неналежно здійснюватиме повноваження із захисту права комунальної власності на спірну земельну ділянку водного фонду, допускаючи продовження порушення такого права після набрання чинності цією постановою) заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46), а також від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.28)).

У цій справі прокурор, змінивши предмет позову, чітко вказував на необхідність застосування способу захисту, передбаченого ст. 387 ЦК України, про що вказав у заяві про зміну предмету позову та наголошував в ході судового розгляду про те, що ним подано до суду саме віндикаційний позов.

На спростування позиції прокурора щодо належного способу захисту саме звернення до суду з віндикаційним позовом у зв`язку із внесеними змінами до ЦК України у 2025 році, суд звертає увагу на послідовну практику Верховного Суду в цьому питанні.

Так, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов Така позиція зроблена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 року у справі № 922/264/24.

Оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку водного фонду, у суду відсутні підстави для задоволення позову і в цій частині. Решта заявлених вимог є похідними від попередніх, а тому в задоволенні таких слід також відмовити.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Окремо суд також звертає увагу на підстави представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування в цьому спорі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сільська рада з порушенням вимог ЗК України та ВК України прийняла рішення про передачу земельної ділянки водного фонду, а тому така земельна ділянка має бути витребувана у комунальну власність Івановецької сільської ради.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом у цій справі прокурор вказав, що право власності на комунальне майно належить територіальним громадам, від імені та в інтересах яких діють відповідно органи місцевого самоврядування. Прийняття органом місцевого самоврядування рішення попри встановлену законом заборону не буде відображати волю територіальної громади як власника комунального майна.

У судовій практиці сформований підхід, за якого «представництво в суді законних інтересів держави» згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» охоплює представництво таких суспільних інтересів, до яких належать інтереси як держави в цілому, так і інтереси територіальної громади.

Ці інтереси не завжди збігаються.

Певні дії, рішення, правочини, в тому числі стосовно майна територіальної громади можуть не зачіпати інтересів інших, аніж самої територіальної громади. Відповідно й порушення при вчиненні цих дій, ухваленні рішень, вчиненні правочинів не стосуються інтересів держави в цілому.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має визначити, на захист яких саме інтересів він звертається.

У цій справі прокурор у позовній заяві відзначає, що оскільки саме сільська рада як представник громади вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, така, в свою чергу, не може звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки позивач і відповідач будуть співпадати в одній особі. При цьому, до окружної прокуратури надійшов лист Івановецької сільської ради № 114/02-37 від 25.02.2022 року в якому сільська рада повідомляє про можливе порушення чинного законодавства при передачі у приватну власність спірної земельної ділянки та звертає увагу на те, що вона не вправі самостійно скасовувати прийняті нею рішення, так як на підставі таких рішень в особи виникло суб`єктивне право, а тому повідомляє про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування. Таким чином, неможливість здійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у цьому спорі дає підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому прокурор подає цей позов самостійно.

В свою чергу Івановецька сільська рада у цій справі є відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 04.03.2026 року у справі № 922/5241/21 зазначено про таке: «10.53. Велика Палата Верховного Суду у зв`язку з цим звертає увагу на те, що орган місцевого самоврядування не є відповідачем сам по собі. Це орган, який здійснює представництво інтересів територіальної громади (або держави у випадках реалізації делегованих повноважень, визначених законом). Так само і позов, який подано до органу державної влади, є позовом до держави в особі цього органу.

10.54. Тому якщо прокурор звертається з позовом, який має на меті оспорити передання органом місцевого самоврядування майна у приватну власність особи, то залежно від того, на захист якого інтересу подано позов (держави в цілому як власника чи територіальної громади як власника), має бути визначено позивача і коло відповідачів.

10.55. Якщо прокурор вважає, що орган місцевого самоврядування незаконно розпорядився майном, яке належить державі, і внаслідок такої дії (рішення, правочину) органу місцевого самоврядування майно було відчужено особі, то держава в особі уповноваженого органу (або у виняткових випадках прокурор за відсутності такого органу або якщо орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів і виконано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру») захищає права власника, витребовуючи відповідне майно у власність держави. Особа, яка набула відповідне майно і від якої воно витребовується, є відповідачем за таким позовом.

10.56. В окремих випадках, якщо держава не є власником майна, однак має законний інтерес у знаходженні відчуженого майна у певного суб`єкта (територіальної громади), який його відчужив, вимоги прокурора можуть бути спрямовані на приведення сторін правочину з відчуження майна у стан до порушення цього інтересу. З цією метою прокурор може позиватись про визнання недійсним відповідного правочину до його сторін (громади в особі органу місцевого самоврядування та набувача майна за правочином) та застосування наслідків недійсності правочину (реституцію), а якщо майно було відчужено далі іншій особі - також з віндикаційним позовом до цієї особи.

При цьому прокурор неодмінно має обґрунтувати наявність інтересів держави, які виходять за межі інтересів територіальної громади як власника майна і які у такий спосіб потребують захисту і виправдовують втручання як у права громади як власника з розпорядження цим майном, так і в інтереси набувачів майна.

10.57. Якщо ж прокурор захищає суто інтереси територіальної громади, то вона в особі відповідного органу місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади.

10.65. При цьому, якщо у випадку оспорювання державою як власником (в особі повноваженого органу державної влади або, у виключних випадках, прокурором) відчуження майна органом місцевого самоврядування така вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту, то у випадку, коли прокурор захищає інтереси територіальної громади, які були порушені внаслідок відчуження майна громади на виконання акта органу місцевого самоврядування і укладеного на його підставі правочину, оскарження акта органу місцевого самоврядування є загалом неналежним способом захисту. Таке оскарження штучно створює ситуацію, коли орган місцевого самоврядування визначається відповідачем за позовною вимогою, як у цій справі.»

У цій справі прокурор хоча й стверджує про те, що звертається з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів територіальної громади с. Іванівці. Про інтерес держави, який би виходив за межі інтересів територіальної громади, у позові не йдеться. А свою роль як позивача прокурор обґрунтовує необхідністю визначити Івановецька сільська рада як відповідача, оскільки вона, на його думку, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, іншими словами, порушила ці інтереси.

Вказане свідчить на помилковість такого визначення суб`єктного складу цієї справи, та ще раз підтверджує неналежність способу захисту (оскарження рішення сільської ради).

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 387 ЦК України, ст.ст. 21, 58, 59, 84 ЗК України, ст. 4 ВК України суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки у комунальну власність відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Мукачівська окружна прокуратура (вул. Літуна Андрія, 15, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 0290996722).

Відповідач: Івановецька сільська рада (вул. Миру, 15, с. Іванівці, Мукачівський район, Закарпатська область код ЄДРПОУ: 04350487).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Представник третьої особи: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ).

Повне рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний