Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №495/478/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/478/25

№ провадження 2/495/1283/2026

Д О Д А Т КО В Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

22 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/478/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Мологівської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Мологівської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання.

Заява мотивована тим, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться справа № 495/478/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Представником ОСОБА_1 у даному провадженні є адвокат Іванов Дмитро Олегович, свідоцтво серії ОД № 005050, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги Б/н від 17 січня 2025, та ордером серії ВН № 1463944, Договором про надання правничої допомоги від 17 грудня 2025 року та ордером ВН №1645409.

Згідно Договорів про надання правничої допомоги від 17 січня 2025 року та 17 грудня 2025 року між ОСОБА_1 і адвокатом Івановим Д.О. погоджено представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Івановим Д.О. в судових органах, інших органах та організаціях відповідно до договору. Згідно п. 4 Договору Б/н від 17.01.2025 та додатка № 1 до договору про надання правничої допомоги від 17.01.2025, згідно п. 4 Договору Б/н від 17.12.2025 та додатка № 2 до договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025 та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН133 від 17 січня 2025 року, за складання адвокатом позовної заяви, надання правничої допомоги та участь в судовому засіданні Білим О.Л., адвокату сплачено гонорар в сумі 3019,00 (три тисячі дев`ятнадцять) гривень та згідно додатків до договорів № 1 та № 2 про надання правничої допомоги, грошові кошти в залежності від кількості судових засідань, затрат праці, сплачується клієнтом в подальшому після вступу в законну силу рішення суду (з урахуванням апеляційних та касаційних інстанцій).

Згідно додатку № 1 та Додатку № 2 сума витрат складає 13624 грн.

Разом з тим, представник позивача зазначає, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, зменшено розмір витрат на правничу допомогу з 13624 грн до 6812 (шість тисяч вісімсот дванадцять) грн, тобто на 50 відсотків, що свідчить про часткове досягнення заявником процесуального результату.

Враховуючи викладене, просить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6812 (шість тисяч вісімсот дванадцять) грн.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд заяви про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу без участі сторони позивача.

Представник відповідача причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 3- 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

Матеріалами справи встановлено, що 10 квітня 2026 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішенням, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Мологівської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання– задовольнив частково.

Визначив наступний спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: перебування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 без присутності матері – ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, кожної суботи та неділі поточного місяця (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця); щорічно зустрічатися та спілкуватися з донькою не менше 3 (трьох) годин протягом дня в день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем розташування дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; щомісячно зустрічатися та спілкуватися з донькою не менше 3 (трьох) днів у місяць, без присутності матері, з можливістю відвідування місць дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; щорічно зустрічатися та спілкуватися з донькою не менше 3 (трьох) годин протягом дня у день народження позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері; спільний відпочинок ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , із обов`язковим поверненням дитини до матері, щорічно в період шкільних літніх канікул, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_3 з батьком (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця).

Відстрочив виконання рішення в частині зустрічей батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України.

Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити вільне спілкування батька з донькою за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Зобов`язав ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про місце мешкання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також повідомляти про зміну місця мешкання із зазначенням повної адреси.

Зобов`язав ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про місце навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язав ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про номер телефону (зміну номера телефону) доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовив.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України», п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 755/4666/22 (провадження № 61-4935св23) зазначено, що: «чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат».

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Разом з тим, важливо наголосити, що вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати, що:

право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою, а саме до закінчення судових дебатів;

потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Аналогічні висновки викладені у додатковій постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 07.11.2024 у справі № 906/835/23.

Так, у позові представником позивача зазначалось, що під час попередньої консультації між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги. Плата за послуги адвоката склала 3019 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у справі № 495/478/25 представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2025 року, додаток № 1 щодо розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 17 січня 2025 року, згідно з яким фактично позивачем сплачено 3019,00 грн, додаток № 2 від 17 грудня 2025 року.

Відповідно додатку № 1: попередня консультація – 505,00 грн, складання позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні – 1514,00 грн, перше судове засідання до винесення рішення – 1000,00 грн, всього фактично сплачено 3019, 00 грн.

Відповідно до додатку № 2: консультація, складання і підписання додатку № 2 – 605,60 грн, засідання з 17 грудня 2025 року до винесення рішення – 2000,00 грн.

Згідно розрахунку представника позивача загальна сума витрат на правову допомогу – 13624,00, однак із урахування часткового задоволення позовних вимог зазначена сума представником позивача зменшена пропорційно розміру задоволених судом вимог до 6812,00 грн

Враховуючи викладене, з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а також того, що відповідач розмір правничої допомоги не заперечує, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі задовольнити.

Керуючись ст. 137, 141, 264, 270, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Мологівської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання- задовольнити.

Доповнити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2026 року по справі № 495/478/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Мологівської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, зазначивши: стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6812 (шість тисяч вісімсот дванадцять) грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст додаткового рішення складений 22 квітня 2026 року.

Суддя: