Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №766/10023/20 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10023/20

н/п 2/766/701/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсон Юг», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй», Приватне підприємство «Альтернатива – центр незалежної оцінки» в особі директора Куіш Євгенії Олександрівни, державний реєстратор реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні Нікуткіна Вікторія Геннадіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, припинення права приватної власності -

ВСТАНОВИВ :

Позивач у липні 2020 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16.09.2021 року, просить:

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 28.10.2015 року, видане державним реєстратором Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні Нікуткіною Вікторією Геннадіївною, та договір купівлі-продажу квартири від 01.07.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Шулік Альоною Олександрівною та зареєстрованим в реєстрі за № 705, щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості в ДРРП: 761124365101).

визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на об`єкт нерухомості – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості в ДРРП: 761124365101) та витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» (код ЄДРПОУ 40430478) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) об`єкт нерухомості – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості в ДРРП: 761124365101).

припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Новабудова» на об`єкт нерухомості – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» на об`єкт нерухомості – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про право власності від 01.07.2016 року № 15259516).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Торговий дім «Південенерго» та ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1806 та тристоронню угоду. Позивач сплатив повну вартість квартири в сумі, еквівалентній 18 995 дол. США, та мав отримати у власність однокімнатну квартиру площею 45,8 м? у АДРЕСА_2 . 26 червня 2015 року ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» отримало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Позивач мав би отримати акт прийому-передачі та документи для реєстрації права власності.

У 2016 році будівництво було фактично зупинено. Спроби позивача отримати документи від «Торгового дім «Новабудова» відхилено із мотивів додаткової плати. Технічний паспорт квартири некоректно відобразив площу — 44,1 м? плюс площа покрівлі першого поверху. Письмові пояснення від забудовника не надано.

Як зазначено позивачем, у 2016 році декларацію про готовність об`єкта анульовано, а фактично квартира, належна позивачу, була незаконно передана ТОВ «Торговий дім «Новабудова» через фальсифікацію нотаріального договору приватним нотаріусом. У квітні 2019 року позивач повторно звертався до керівництва ТОВ «Торговий дім «Новабудова», проте відповіді не отримав. З травня 2019 року змінилося керівництво компанії.

У 2019 році квартира №22, належна позивачу, під арештом і визначена речовим доказом, передана до Національного агентства України з управління активами, одержаними від злочинів. Позивач неодноразово намагався врегулювати питання у досудовому порядку, проте безрезультатно. Вважає дії компаній та їх посадових осіб такими, що мають ознаки шахрайства та нечесної підприємницької практики, які призвели до незаконного позбавлення позивача права власності на квартиру.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.07.2020 року відкрито провадження у частині витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та відшкодування збитків, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім «Новобудова» про зняття арешту – відмовлено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.03.2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб ПП «Альтернатива центр незалежної оцінки» в особі директора Куліш Євгенії Олександрівни та державного реєстратора реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні Нікуткіну В.Г. та в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсон Юг».

09.04.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява представника відповідача ТОВ «Торговий дім «Новабудова» – адвоката Гончаренка А.Ю. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 766/10023/20, останнього запрошено до приміщення Херсонського міського суду для ознайомлення з матеріалами справи та отримання фотокопій, про що свідчить відповідна розписка від 27.04.2021 року.

12.07.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме: матеріали судової будівельно-технічної експертизи – експертний висновок, договір купівлі-продажу квартири, протокол огляду квартири.

03.09.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява представника позивача – адвоката Гончарова М.В. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 766/10023/20, останнього запрошено до приміщення Херсонського міського суду для ознайомлення з матеріалами справи та отримання фотокопій, про що свідчить відповідна розписка від 10.09.2021 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.12.2021 року витребувано докази по справі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсон Юг» відомості про те, чи розривався з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року щодо однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , та чи повертались йому сплачені в межах цього договору кошти.

09.01.2022 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області від ТОВ «Торговий дім «Новабудова» отримано запитувану інформацію та надано копію листа ТОВ «Торговий дім «Південенерго» на ім`я ОСОБА_1 від 05.08.2015 року про розірвання договору від 19.06.2015 року за погодженням сторін з 01.08.2015 року у зв`язку з несплатою у встановлені терміну чергового платежу. Додатково зазначено, що сплачені ОСОБА_1 в межах договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року – однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , грошові кошти у розмірі 101750,00 грн. йому не повертались на підставі п. 5.7 вказаного договору.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 року «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Розпорядженням керівника апарату суду № 01-09/1380/24 від 15.05.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 766/10023/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, справа №766/10023/20 надійшла до провадження судді Шестакової Я.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2024 року прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження.

20.05.2024 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , які не містили кваліфікованого електронного цифрового підпису. Відповідно до вказаних пояснень, у матеріалах справи, поданих разом з позовною заявою, містяться копії квитанцій, ордерів про сплату коштів за договором купівлі-продажу майнових прав; кошти в сумі 237000,00 грн. були сплачені 13.07.2015 року за реквізитами, які видав продавець; у подальшому продавець підтвердив надходження коштів у електронній пошті, яку збережено позивачем та яка міститься у матеріалах справи. Позивач зазначає, що не отримував листа від продавця від 05.08.2015 року та відсутні будь-які докази щодо вручення йому цього листа; вважає вказаний лист підробленим та є таким, що виготовлений з метою зміни способу захисту.

Позивач та його представник, в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсон Юг» в судове засідання не з`явилися повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місцезнаходження юридичних осіб та їх опублікування на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Процесуальним правом надати відзив на позовну заяву або письмові пояснення по суті предмету спору відповідачі не скористалися. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Треті особи в судове засідання не з`явилися повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місцезнаходження та їх опублікування на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору треті особи не скористалися. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

04.04.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південенерго» укладено Договір № 347 про дольову участь в будівництві, предметом якого виступає будівництво квартири (житла) в багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с.78-80).

Ціна та порядок розрахунків визначені розділом 3 Договору, згідно якого вартість квартири становить 157870,00 грн., що складає 3662,88 грн. за 1 кв.м. На період дії даного договору вартість 1 кв.м. загальної площі не підлягає зміні. Вказана сума складає договірну ціну однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 43,1 кв.м. та підлягає перерахунку на момент здачі будинку в експлуатацію, виходячи з фактичної площі квартири на підставі технічної документації (технічного паспорту) на житловий будинок, виданий БТІ (п.п. 3.2-3.3 Договору).

04.04.2014 року ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Торговий дім «Південенерго» грошові кошти в сумі 78225,00 грн., підстава: Договір: Дольова участь у будівництві згідно договору № 348 від 04.04.2014 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 70 від 04.04.2014 року (т. 1, а.с.7).

17.10.2014 року між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 347 від 04.04.2014 року на дольову участь в будівництві, за умовами якого на підставі проведених переговорів, сторони досягли згоди про внесення змін до п. 3.4 Договору № 347 від 04.04.2014 року про дольову участь в будівництві, виклавши їх в наступній редакції: «3.4 Учасник здійснює оплату вартості квартири шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок чи в касу Забудовника в наступному порядку:

04 квітня 2014 року Учасник вносить суму в розмірі 101750,00 грн. (сто одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.);

до 17 жовтня 2014 року Учасник вносить суму в розмірі 30900,00 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот гривень 00 коп.);

до 31 березня 2015 року Учасник вносить залишок вартості квартири в розмірі 37215,22 грн. (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять гривень 22 копійки), що еквівалентно 2716,44 доларів США (дві тисячі сімсот шістнадцять доларів 44 центи) (т. 1, а.с. 77).

17.10.2014 року ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Торговий дім «Південенерго» грошові кошти в сумі 195089,00 грн., підстава: Договір: Дольова участь у будівництві згідно договору № 348 від 04.04.2014 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 185 від 17.10.2014 року (т. 1, а.с. 7).

13.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Південенерго» із заявою, відповідно до якої у зв`язку із порушенням термінів здачі в експлуатацію об`єктів нерухомості, в яких він виступає інвестором, та домовленостей щодо повернення коштів в еквіваленті 35700,00 дол. США, які раніше було внесено в касу, просить виплатити в повному обсязі всю раніше погоджену по 12.05.2015 року суму на розрахунковий рахунок заявника, який є додатком до заяви. Окрім цього, заявник виявив готовність до 16.05.2015 року розглянути інші альтернативні пропозиції зі сторони ТОВ «Південенерго»; в іншому випадку просить у 2-місячний строк, до 12.07.2015 року, виплатити всю суму, що підлягає поверненню (т. 1, а.с. 76).

18.06.2015 року між ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» та ТОВ «Торговий дім «Південенерго» укладено Договір № 1806 про спільну дольову участь в будівництві, предметом якого є спільна участь сторін у будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 2б, та подальший розподіл долей з передачею учаснику у власність квартири на умовах, визначених даним договором (п. 1.1 Договору № 1806) (т. 1, а.с. 69-72).

Згідно п. 1.2 Договору № 1806, забудовник, наділений учасниками повноваженнями замовника будівництва, зобов`язується організувати будівництва та його фінансування, у тому числі із залученням інших учасників, побудувати вказаний в п. 1.1 будинок, ввести його в експлуатацію та виділити у власність учасника квартиру АДРЕСА_3 (другому) поверсі проектною площею 45,8 кв.м., здійснивши комплекс юридичних дій для належного оформлення та реєстрації права власності за учасником.

19.06.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго» укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає покупцеві, а покупець приймає та оплачує майнові права продавця як учасника в будівництві однокімнатної квартири АДРЕСА_3 в обсязі і на умовах, що існували на момент продажу цих прав (п. 1.1 Договору) (т. 1, а.с. 73-74).

Відповідно до п. 1.2 Договору, продавець посвідчує, що на момент продажу майнові права продавця підтверджуються Договором № 1806 від 18.06.2015 року, укладеного між Продавцем (як Учасником) та ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» (як Забудовником).

За цим Договором покупець купує майнові права продавця щодо забудовника та набуває право вимагати від забудовника реального та належного виконання наступних обов`язків: отримання у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею – 45,8 кв.м., відповідно до порядку та умов, передбачених Договором № 1806 від 18.06.2015 року (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору, перехід майнових прав до покупця тягне за собою перехід зобов`язань продавця як учасника за договором про пайову участь у будівництві квартири, які не були виконані продавцем станом на момент укладання цього договору, в тому числі ті, строк виконання яких пов`язаний із настанням подій, які ще не відбулись та мають відбутись у майбутньому (завершення будівництва, виготовлення технічної документації введення будинку до експлуатації тощо). У зв`язку із викладеним даний договір є підставою для укладання додаткової угоди про заміну сторони учасника у договорі про пайову участь у будівництві однокімнатної квартири АДРЕСА_6 .

19.06.2015 року ТОВ «Кредо-Інвест-Строй», ТОВ «Торговий дім «Південенерго» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 1806 від 18.06.2015 року, за умовами якого на підставі усної домовленості, сторони домовилися вважати учасником та стороною за договором № 1806 від 18.06.2015 року, укладеного між ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» та ТОВ «Торговий дім «Південенерго», фізичну особу ОСОБА_1 . До фізичної особи ОСОБА_1 переходять всі права до ТОВ «Південенерго», передбачені договором № 1806 від 18.06.2015 року (т. 1, а.с. 67).

Ціна Договору визначена розділом 2, відповідно до змісту якого вартість майнових прав продавця, що продаються за цим договором, складає 412200,00 грн., що еквівалентно 18995,39 дол. США. Покупець сплачує продавцю вартість майнових прав у наступному розмірі та строки:

в строк до 19.06.2015 року завдаток в розмірі 101750,00 грн., що еквівалентно 9044,44 дол. США;

в строк до 19.07.2015 року остаточний розрахунок в розмірі 215935,60 грн., що еквівалентно 9950,95 дол. США.

19.06.2015 року ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Торговий дім «Південенерго» грошові кошти в сумі 101750,00 грн., підстава: Договір: Ладичука ДУ б/н від 19.06.2015 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 41 від 19.06.2015 року (т. 1, а.с. 7).

13.07.2015 року позивачем здійснено касову операцію на суму 237000,00 грн., отримувач: ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією № 60999958 (а.с.7).

На підставі платіжного доручення № 61001916 від 13.07.2015 року ОСОБА_1 перераховано на користь ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» грошові кошти в сумі 236900,00 грн., призначення платежу «доплата за квартиру до договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року, платник ОСОБА_1 » (т. 1, а.с. 66).

Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві майнові права, що відчужуються за актом приймання-передавання протягом 1 (одного) робочого дня з дня проведення остаточних розрахунків покупцем з продавцем за цим договором.

27.08.2015 року за № ХС142152371758 в Управлінні державної архітектурно-будівельної Інспекції у Херсонській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації: найменування закінченого будівництвом об`єкта – реконструкція власних приміщень під житлові квартири м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 2-б, прим. літ. А; код об`єкта згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 – 1122.1; ІІ категорія складності; інформація про замовника – ТОВ «Кредо-Інвест-Строй», Код ЄДРПОУ: 33929583, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Кірова, 14 А (т. 1, а.с. 93-94).

21.10.2015 року ПП «Альтернатива ЦНО» виготовлено Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , яка входить до складу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 603865565101. Замовником технічної інвентаризації є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй» (т. 1, а.с. 89-90).

01.07.2016 року між ТОВ «Торговий дім «Херсон Юг» як продавцем та ТОВ «Торговий дім «Новабудова» укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу за реєстровим № 705. Предметом вказаного договору виступає квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та має такі характеристики: кількість кімнат – 1; загальна площа – 88,1 кв.м.; житлова площа – 19,3 кв.м. (п. 1 Договору) (т. 1, а.с. 101-108).

Згідно п. 2 Договору, квартира, що відчужується, належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 46471919 від 28.10.2015 року, виданого державним реєстратором Нікуткіною В.Г. реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні. Державну реєстрацію права власності Продавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 28.10.2015 року державним реєстратором Нікуткіною В.Г. реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, номер запису про право власності: 11791732, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 761124365101.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року по справі № 2140/1349/18 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй» до Управління з питань архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бериславське шосе, 2б». Визнано протиправним та скасовано наказ від 13.06.2016 року № 16 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації» щодо скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2015 року серія ХС № 142152371758 (т. 1, а.с. 52-62).

Ознайомившись зі змістом вказаного рішення судом встановлено, що 03.04.2015 року між ПАТ «Український генеральний інститут по проектуванню підприємства штучного волокна» та ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» укладено договір купівлі-продажу пожежного депо за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 2-б, яке в подальшому було реконструйовано під житлові квартири, з виділенням окремих об`єктів нерухомості, зокрема квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 – АДРЕСА_2 .

01.06.2015 року між ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» (забудовник) та ТОВ «Дніпроінвестрейд» укладено договір дольової участі, відповідно до якого останньому після завершення будівництва підлягали передачі квартири АДРЕСА_11 – АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 – АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 – АДРЕСА_16 , у тому числі квартира АДРЕСА_6 .

Водночас, іншим учасником будівництва визначено ТОВ «Торговий дім «Херсон Південь», за яким передбачено квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 – АДРЕСА_2 , які у подальшому були зареєстровані за ТОВ «Торговий дім «Південенерго», тоді як за ТОВ «Дніпроінвестрейд» зареєстровано право власності лише на окремі квартири ( АДРЕСА_11 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 ), без реєстрації права на квартиру АДРЕСА_6 .

Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_6 відповідно до умов договору дольової участі підлягала передачі ТОВ «Дніпроінвестрейд», однак право власності на неї у встановленому законом порядку зареєстровано не було.

При цьому реконструкція об`єкта здійснювалася на підставі декларацій про початок виконання будівельних робіт, однак у 2016 році за результатами перевірки встановлено подання забудовником недостовірних даних та відсутність належних дозвільних документів, у зв`язку з чим будівельні роботи зупинено, а декларацію про готовність об`єкта до експлуатації скасовано.

24.04.2019 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Торговий дім «Новабудова» заяву, відповідно до якої у зв`язку із переплатою по об`єктам: Бериславське шосе, 2 за 1,7 кв.м.; АДРЕСА_17 за 0,4 кв.м., просить надати в порядку взаєморозрахунків терасу, прилеглу до квартири АДРЕСА_18 чи іншу площу на об`єкті, яка може слугувати предметом компромісу-договору, а також надано власні розрахунки такої переплати (т. 1, а.с. 64).

30.01.2020 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» заяву, в якій просить надати: 1) повну фінансову виписку щодо отримання всіх грошових коштів, отриманих компанією ТОВ «Торговий дім «Південенерго» від позивача в рахунок оплати за договором № 347; 2) повну фінансову виписку по руху грошових коштів – отримання коштів компанією ТОВ «Торговий дім «Південенерго», перерахування цих коштів на інший об`єкт нерухомого майна відповідно до договору № 1806; 3) довідку про повну виплату вартості об`єкта нерухомості – однокімнатної квартири площею 45,8 кв.м.; 4) вказати проектну та реальну площу наданого об`єкта; 5) вказати проектну та кінцеву вартість об`єкта; 6) вказати функціональне призначення прилеглої до квартири площі покрівлі першого поверху будівлі згідно плану реконструкції; 7) вказати поточний стан процесу будівництва об`єкта та стану справ на даний момент; 8) видати акт приймання-передачі об`єкта для оформлення у власність, оскільки ним повністю виконано зобов`язання за договорами, або надати на його адресу офіційну аргументовану відповідь щодо відмови у видачі акту із вказівкою на причини відсутності у заявника права на отримання такого акту (т.1, а.с. 51).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 213327185 від 20.06.2020 року та № 229108464 від 22.10.2020 року, 01.07.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О. проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, загальною площею 88,1 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» (Код ЄДРПОУ: 40430478). Підставою для проведення державної речових прав на нерухоме майно є договір купівлі-продажу, серія та номер 705, виданий 01.07.2016 року (т. 1, а.с. 5-6, 43-45).

Із вказаних інформаційних довідок вбачається, що 31.05.2019 року державним реєстратором Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Кравченко Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47284593 від 10.06.2019 року. Зазначене рішення прийнято на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 31.05.2019 року по справі № 766/10262/19.

15.10.2020 року ОСОБА_1 направив на адресу Міністерства юстиції України пояснення щодо розгляду скарги за № Л-20544, подано з приводу відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Торговий дім «Новабудова» (т. 1, а.с. 42).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, квартира АДРЕСА_1 , є об`єктом вчинення кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом, за фактом чого слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019230000000183 від 22.05.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206-2 КК України (ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 31.05.2019 року по справі № 766/10262/19).

Згідно висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № СЕ19/122-20/2380-БТ від 11.02.2021 року, квартира АДРЕСА_1 частково не відповідає технічному паспорту тому, що зазначене в технічному паспорті приміщення ІІ (відкрита тераса) не відповідає функціональному призначенню та не є взаємопов`язаним приміщенням до квартири АДРЕСА_18 (т. 1, а.с. 144-161).

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст.190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115 гс 19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445 цс 19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8 цс 21).

Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його, як власника, на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Положеннями ч.2 ст.328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, у відповідності до якої право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Позивачем заявлено вимогу щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 28.10.2015 року, видане державним реєстратором Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні Нікуткіною Вікторією Геннадіївною, та договору купівлі-продажу квартири від 01.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Шулік Альоною Олександрівною та зареєстрованим в реєстрі за № 705, щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості в ДРРП: 761124365101).

При цьому, позивачем не доведено факту наявності у нього майнових прав на квартиру АДРЕСА_18 , оскільки вона не виступала предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року (т. 1, а.с. 73-74).

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст.182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав із ТОВ «Торговий дім «Південенерго» та додаткову угоду до Договору № 1806 про спільну дольову участь в будівництві з ТОВ «Кредо-Інвест-Строй», позивач отримав обмежене речове право, за яким він, як власник такого майна, наділений певним, але не всі обсягом прав власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника на отримання права власності на нерухоме майно в майбутньому.

Так, за умовами п. 1.1 Договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між позивачем як покупцем та ТОВ «Торговий дім «Південенерго» як продавцем, від 19.06.2015 року визначено, що продавець передає покупцеві, а покупець приймає та оплачує майнові права продавця як учасника в будівництві однокімнатної квартири АДРЕСА_3 в обсязі і на умовах, що існували на момент продажу цих прав (т. 1, а.с. 73-74).

Згідно п. 1.3 даного Договору, покупець купує майнові права продавця щодо забудовника та набуває право вимагати від забудовника реального та належного виконання наступних обов`язків: отримання у власність однокімнатної квартири у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 45,8 кв.м.

Крім цього, позивач зазначає, що у 2016 році звернувся до ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» із документами та актом приймання-передачі, а також отримання в усній формі відмови у видачі відповідних документів, мотивуючи необхідністю внесення додаткової суми в розмірі 8000,00 дол. США у зв`язку зі збільшенням суми квартири.

Суд зазначає, що для отримання позивачем права власності на спірне майно, необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів, як здача спірних об`єктів нерухомості в експлуатацію та видача необхідних документів для оформлення права власності на вказану в договорі квартиру та криту стоянку для автомобіля. Такі факти регламентовані п.1.3 Договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі об`єкта будівництва та новоствореного майна.

Факт підписання відповідного акта приймання-передачі об`єкта будівництва та новоствореного майна мав підтвердити належне виконання сторонами умов договору про пайове будівництво, проте позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту звернення до ТОВ «Торговий дім «Південенерго» чи ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» із заявою про передачу йому належних майнових прав та підписання відповідного акта приймання-передачі.

Також, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Разом з тим, суд вважає, що позивач не довів майнового права на квартиру АДРЕСА_18 , виходячи з наступного.

Як встановлено у процесі розгляду цивільної справи, 04.04.2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго» укладено договір про дольову участь у будівництві, предметом якого була квартира АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 7).

У подальшому, 19.06.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ОСОБА_1 набув права вимоги щодо іншого об`єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 45,8 кв.м (т. 1, а.с. 73-74).

При цьому зазначені майнові права виникли на підставі договору про спільну дольову участь у будівництві № 1806 від 18 червня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго», до якого 19 червня 2015 року укладено додаткову угоду за участю ОСОБА_1 про заміну сторони у зобов`язанні.

Таким чином, правовідносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго» щодо різних об`єктів інвестування мають самостійний характер, а набуття майнових прав щодо квартири АДРЕСА_6 відбулося на підставі окремого правочину.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88,1 кв.м., витребування зазначеного майна з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» та припинення права власності останнього.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували виникнення у ОСОБА_1 прав саме на квартиру АДРЕСА_18 , а також безперервний та правомірний перехід майнових прав від квартири АДРЕСА_6 до квартири АДРЕСА_18 .

Суд зазначає, що квартира АДРЕСА_6 , щодо якої ОСОБА_1 набув майнові права, та квартира АДРЕСА_18 є різними об`єктами нерухомого майна, що підтверджується, зокрема, їх різною загальною площею (45,8 кв.м. та 88,1 кв.м. відповідно), а також відсутністю доказів їх тотожності, об`єднання чи перетворення одного об`єкта в інший у встановленому законом порядку.

Твердження позивача про зміну площі квартири з 45,8 кв.м. як передбачено договором на 44,1 кв.м., що встановлено технічним паспортом на квартиру, суд оцінює критично, оскільки позивачем не надано доказів такої невідповідності.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів зміни предмета договору інвестування з квартири АДРЕСА_19 . Будь-які додаткові угоди, зміни до договорів або інші правочини, які б підтверджували таку зміну предмета зобов`язання, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо введення в експлуатацію квартири АДРЕСА_6 , яка є предметом договору купівлі-продажу майнових прав, що також виключає можливість виникнення у позивача права власності на зазначений об`єкт, а тим більше — на інший об`єкт нерухомого майна.

З наданої позивачем копії висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, що експертне дослідження стосувалося відповідності технічних характеристик квартири АДРЕСА_18 фактичним даним. При цьому, вказаний висновок експерта не містить підтвердження того, що квартира АДРЕСА_6 , що виступає об`єктом договору інвестування, та квартира АДРЕСА_18 , яку було введено в експлуатацію, є одним об`єктом нерухомого майна. Висновок про часткову невідповідність площі квартири АДРЕСА_18 фактичним даним не може слугувати підтвердженням виникнення права власності ОСОБА_1 саме на цей об`єкт нерухомого майна.

Суд також враховує, що відповідно до встановлених обставин, квартира АДРЕСА_6 підлягала передачі іншому учаснику будівництва, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроінвестрейд», при цьому державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт у встановленому законом порядку не здійснювалася (т.1, а.с. 52-62).

Водночас ОСОБА_1 не надано доказів підписання акту приймання-передачі майнових прав або об`єкта нерухомості, що відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав є необхідною передумовою для набуття права власності.

При цьому квартира АДРЕСА_18 була відчужена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2016 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсон Юг», право власності якого було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого державним реєстратором Дніпровського районного управління юстиції у місті Херсоні Нікуткіною Вікторією Геннадіївною (т.1, а.с. 101-108).

Посилання ОСОБА_1 на заяву про повернення грошових коштів суд оцінює критично, оскільки вона стосується інших об`єктів інвестування та не впливає на наявність чи відсутність прав позивача щодо квартири АДРЕСА_18 .

Отже, враховуючи наведені розбіжності щодо площі та номеру квартири спірного об`єкта, наявність законних документів на право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова», а також наявність у позивача майнових прав на об`єкт, який повинен був бути переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроінвесттрейд», а не Товариству з обмеженою відповідальністю «Південенерго», вказує на те, що позивач не доводить обставини порушення його права внаслідок реєстрації права власності відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова».

Зокрема, суд зазначає, що відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст.10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень ЦК України.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

При цьому, як вже зазначалося вище - індивідуальні ознаки (назва об`єкта, загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира.

Як встановлено судом, предметом Договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року виступає однокімнатна квартира АДРЕСА_20 (т. 1, а.с. 73-74).

У той же час, предметом позову виступає квартира АДРЕСА_21 , загальною площею 88,1 кв.м.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у наявних за позивачем майнових правах на спірні об`єкти та правом власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» на спірні об`єкти, наявні розбіжності, а саме: адреса розташування не збігається, оскільки майнові права позивача на квартиру АДРЕСА_3 , а не квартиру АДРЕСА_18 , яка зареєстрована на Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова». Крім цього, наявні розбіжності щодо площі спірних об`єктів, адже площа майнових прав позивача на квартиру 45,8 кв.м, а право власності відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» зареєстроване на квартиру 88,1 кв.м. Таким чином суд дійшов висновку про те, що мова йде про різні об`єкти нерухомого майна.

Отже, у зв`язку з наявними розміжностями щодо номеру квартири та площі, а також наявність у позивачки майнових прав на об`єкти, що повинні були бути передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроінвестрейд», а не Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго», суд приходить до висновку, що сторона позивача не довела, що мають місце порушення майнових прав ОСОБА_1 зареєстрованими правами власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова», а тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18).

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за пайовиком, який виконав умови договору пайової участі, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.

У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном, шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2 цс 21).

З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме пайовик набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав пайовика у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Отже, з огляду на те, що позивач стверджує про перебування із ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» та ТОВ «Торговий дім «Південенерго» у зобов`язальних відносинах, то права позивача повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення із позовом про відшкодування завданих йому збитків на підставі ст. ст.625,653 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач має право захистити свої порушені ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» та ТОВ «Торговий дім «Південенерго» права, шляхом звернення із відповідним позовом, щодо захисту його порушених прав, що виразились у неналежному виконанні умов Договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року та Договору № 1806 про спільну дольову участь в будівництві від 18.06.2015 року.

Позивач не позбавлений можливості відновити свої права шляхом стягнення з ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» та ТОВ «Торговий дім «Південенерго» грошових коштів, які були сплачені ним на виконання укладених договорів та завданих збитків у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань.

Відповідно до наявних доказів у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна на законних підставах, уклавши договір купівлі-продажу за реєстровим № 705 від 01.07.2016 року з пайовиком – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго». До того ж, право на первинну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_18 саме за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Південенерго» підтверджується рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року по справі № 2140/1349/18.

Додатково суд звертає увагу на те, що згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2015 року та Додаткової угоди від 19.06.2015 року, ОСОБА_1 сплачує на користь ТОВ «Торговий дім «Південенерго» вартість майнових прав у наступному розмірі та строки: в строк до 19.06.2015 року завдаток в розмірі 101750,00 грн., що еквівалентно 9044,44 дол. США; в строк до 19.07.2015 року остаточний розрахунок в розмірі 215935,60 грн., що еквівалентно 9950,95 дол. США (т. 1, а.с. 67, 69-72).

Судом встановлено, що кошти в сумі 101750,00 грн. сплачено ОСОБА_1 19.06.2015 року на користь ТОВ «Торговий дім «Південенерго» (квитанція до прибуткового касового ордеру № 41 від 19.06.2015 року) (т. 1, а.с. 7).

У той же час, кошти в сумі 236900,00 грн. сплачено позивачем на користь ТОВ «Кредо-Інвест-Строй» (платіжне доручення № 61001916 від 13.07.2015 року), а не ТОВ «Торговий дім «Південенерго» (т. 1, а.с. 66).

Згідно Відповіді № 1113257 від 12.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй» має ідентифікаційний номер юридичної особи 33929583.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» має ідентифікаційний номер юридичної особи 24951326.

Отже, позивачем було сплачено перший та другий транші в рахунок вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , на банківські рахунки різних юридичних осіб.

Крім цього, суд звертає увагу, що учасник, укладаючи договори, мав врахувати такі ризики: перевірка повноважень забудовника необхідно було впевнитися, що забудовник має юридичне право укладати договори на передачу об`єктів нерухомості, а не лише здійснює будівництво за договором з замовником; правильне оформлення договору фінансування будівництва квартири має здійснюватися через договір з особою, яка є власником або уповноважена передавати майнові права на майбутній об`єкт; документальне підтвердження грошових платежів якщо кошти передавалися замовнику, необхідно було укласти договір саме з ним або мати документальне підтвердження отримання саме ним коштів.

Інших належних і допустимих доказів на підтвердження правового зв`язку між позивачем та спірним об`єктом нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , матеріали даної цивільної справи не містять та позивачем надано не було.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Особа, яка ставить питання про витребування майна на свою користь на цій правовій підставі, повинна в першу чергу довести наявність у неї права власності на спірне майно.

Суд повинен установити: чи є особа, яка звернулась до суду із позовом про витребування майна, власником цього майна, чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/972/18 (провадження № 61-10653св19).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши докази представлені сторонами суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що сторона позивача не довела та не надала належних та допустимих доказів про належність позивачу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , порушення його права, як власника спірного майна, що спірне майно незаконно, без відповідної правової підстави було відчужено, а також що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова» незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо цим майном.

Оскільки первинним є доведення факту належності позивачу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , а не на квартиру АДРЕСА_6 , що розташована за цією ж адресою, та який не було встановлено у процесі судового розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні похідних позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, припинення права приватної власності, отже у задоволенні позовних вимог варто відмовити у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції про сплату № 65726 від 01.07.2020 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2942,80 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду покладається на позивача у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 182, 184, 190, 207-209, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 387, 388, 392, 526, 530, 625, 626, 628, 633, 638, 653, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новабудова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсон Юг», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Інвест-Строй», Приватне підприємство «Альтернатива – центр незалежної оцінки» в особі директора Куіш Євгенії Олександрівни, державний реєстратор реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні Нікуткіна Вікторія Геннадіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, припинення права приватної власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова