Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №504/255/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/255/26

Номер провадження 2-о/504/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А. В.

за участю секретаря судового засідання Данько Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин,

встановив:

Представник заявниці звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що встановлення факту родинних відносин заявниці з її донькою є необхідним для реалізації заявницею права власності та подальшого розпорядження належним майном.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 23.01.2026 року відкрито провадження у справі, через надмірне навантаження судді призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні о 14:30 год 31.03.2026 року в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

31.03.2026 року до суду було надано письмові заяви свідків, а саме:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянки України № НОМЕР_1 , яка підтвердила, що ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 25.01.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, яка підтвердила, що ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_3 .

У судове засідання у справі, призначене на 31.03.2026 року о 14:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2) учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник заявниці звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_3 також звернулася на адресу суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, про що зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) юридичного захисту необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 29.11.1986 року (складеного російською мовою), 29.11.1986 року « ОСОБА_6 » (російською мовою) та « ОСОБА_7 » (російською мовою) уклали між собою шлюб, про що 29.11.1986 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 1220. Після укладення шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_8 ».

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16.06.1987 року (складеного російською мовою), « ОСОБА_9 » (російською мовою) народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі реєстрації актів про народження 16.06.1987 року зроблено запис за № 1168.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 20.02.1996 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 20.02.1996 року зроблено запис за № 127. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_8 ».

Натомість, з копії запиту на цифрові копії документів від 05.12.2025 року вбачається наявність актового запису про розірвання шлюбу № 127, складеного 20.02.1996 року. У графі інформація про чоловіка прізвище, ім`я, по-батькові особи вказано українською мовою « ОСОБА_10 », у графі інформація про дружину прізвище, ім`я, по-батькові особи вказано українською мовою « ОСОБА_1 ».

18.05.2001 року Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області було видано ОСОБА_1 паспорт громадянки України серії НОМЕР_6 із зазначенням прізвища українською мовою « ОСОБА_8 » та російською « ОСОБА_8 ».

У довідці про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , виданій 24.07.1998 року Державною податковою інспекцією в м. Южний, прізвище особи вказано українською мовою « ОСОБА_8 ».

10.03.2004 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було видано ОСОБА_3 паспорт громадянки України серії НОМЕР_7 із зазначенням прізвища українською мовою « ОСОБА_11 » та російською « ОСОБА_8 ».

Водночас, у дублікаті довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 , виданій 18.03.2009 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі, прізвище особи вказано українською мовою « ОСОБА_11 ».

В матеріалах справи також наявна копія паспорту громадянина України ОСОБА_6 серії НОМЕР_8 , виданого 12.12.1997 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зі змісту якого вбачається зазначення прізвища особи українською мовою « ОСОБА_8 » та російською мовою « ОСОБА_8 ».

Відповідно до копії довідки про фактичне місце проживання № 01/14-121, виданої Південнівською міською радою Новобілярського старостинського округу 23.12.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в тому, що вона дійсно фактично проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 з 1996 року по 2004 рік до закінчення дитиною середньої освіти.

Згідно копії довідки № 189 від 29.12.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчалася в Ліцеї № 3 «Авторська школа М. П. Гузика» ПМР Одеського району Одеської області з 1996 року по 2004 рік.

Крім того, на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суду також було надано сімейні фотознімки.

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно з п. 7 цієї ж Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин із мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз положень ст. 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Отже, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження, і такі факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

За твердженнями представника заявниці, встановлення факту родинних відносин необхідно заявниці для реалізації нею права власності та подальшого розпорядження належним майном.

Разом з тим, можливість встановлення судом будь-якого юридичного факту, у тому числі і родинних відносин, законодавець пов`язує з настанням для заявника певних юридичних наслідків.

Тобто, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав заявника, які наявні в реальній дійсності та не встановлюються на майбутнє.

Що стосується необхідності встановлення факту, що ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_3 , то у поданій заяві зазначено лише узагальнену мету встановлення такого факту, без конкретизації того, для реалізації яких саме прав або законних інтересів заявника необхідне його встановлення. Доказів на підтвердження необхідності встановлення такого факту для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав заявника до суду не надано.

Крім того, суду не було надано доказів на підтвердження вчинення заявницею усіх можливих заходів для одержання, переоформлення чи відновлення документів, що посвідчують факт наявності родинних зв`язків, а також, що заявниця не має іншої можливості одержати, переоформити чи відновити документи, який посвідчує відповідний факт.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, а докази на які посилається представник заявника, недостатні для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту родинних відносин.

Положеннями ст. 294 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справ окремого провадження, встановлено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 20, 293, 294, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.