Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №946/2691/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2691/26 Провадження № 3/946/776/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді – Присакар О.Я., за участю секретаря судового засідання – Воронової В.Є., ознайомившись з адміністративними матеріалами, що надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №639631, 13 квітня 2026 року о 12 год. 43 хв на а/д М-15 Одеса-Рені 230 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце слухання справи на 23 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. повідомлений належним чином, що підтверджено його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, про причину неявки суду не повідомив, заяв не надав.

Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.

Крім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд дійшов висновку, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого часу, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки.

Таким чином, ОСОБА_1 знав про складений відносно нього протокол, що та не вжив заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

Оскільки є дані про своєчасне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд у відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та відеозапис, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 639631 від 13 квітня 2026 року;

2)відеозаписом долученим до матеріалів справи (з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовся від огляду на стан алкогольного сп`яніння);

3)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 13 квітня 2026 року;

4)поясненнями правопорушника, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно довідок начальника САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 14 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 року по справі № 702/301/20 дійшла правового висновку, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Таким чином, в ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія, втім своїми діями він керував транспортним засобом та порушив правила безпеки дорожнього руху, що створило реальну небезпека для життя і здоров`я інших осіб з можливим спричиненням відповідної шкоди, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в цих випадках є необхідним з метою попередження спричинення ОСОБА_1 шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення ним правил дорожнього руху в майбутньому.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує обставини, згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 130 ч.1, 283 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП – НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП – НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 665,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: О.Я.Присакар