Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №496/2845/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2845/26

Провадження № 2-а/496/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Дубіна О.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати постанову №R461807 від 06.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом порушення правил військового обліку в особливий період припинити; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №R461807 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Постанова не містить взагалі конкретних опис обставин, установлених під час розгляду справи, що стосується обов`язкову вимогу зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та нормативні акти наведені у постанові суперечать фактичним обставинам. ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», при цьому, відповідно до ст. 3 «Сфера дії закону Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не поширюється на військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку. ОСОБА_1 ставиться в провину порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, проте не зазначено, який саме Закону України або інший нормативно-правовий акт порушено позивачем. У постанові від 06.04.2026 року відсутні дані про те, у який саме спосіб ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК. При цьому, ОСОБА_1 має зареєстровану адресу проживання: АДРЕСА_1 та стверджує, що на його адресу не приходила впродовж 2024-2026 року ніяких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_4 так і інших ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до наявного обліково-реєстраційного документа в мобільному додатку «Резерв +», дані уточнені вчасно, про що мається запис у відповідній графі та дата оновлення даних - 07.12.2025 року. У середині грудня 2025 року в його телефоні у мобільному застосунку «Резерв+» з`явилось повідомлення, що ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулось до Національної поліції України з приводу доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення адміністративного протоколу за не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. Після чого, ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Резерв+» звернувся до ТЦК та СП з заявою про розгляд справи, сподіваючись, що під час розгляду справи буде з`ясовано, що на його адресу ніяких повісток не надходило. Проте, отримав через застосунок «Резерв+» повідомлення про штраф у розмірі 17 000 грн. та ще повідомлення про те, що він не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК. Зазначена постанова була ОСОБА_1 оскаржена до Біляївського районного суду Одеської області та рішенням судді Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М. (справа № 496/8416/25, провадження №2 а/496/5/26) зазначена постанова була скасована. Проте у мобільному застосунку «Резерв+» залишилось ще одне повідомлення, що ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулось до Національної поліції України з приводу доставлення його до РТЦК та СП для складення адміністративного протоколу за не проходження, відмову від проходження ВЛК. Після чого, ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Резерв+» повторно звернувся до ТЦК та СП з заявою про розгляд справи, сподіваючись, що під час розгляду справи буде з`ясовано, що на його адресу ніяких запрошень, повісток для проходження ВЛК не надходило. Проте отримав через застосунок «Резерв+» постанову про штраф у розмірі 17 000 грн. Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40 Порядку № 560). Особистий підпис про отримання повістки є одним із способів підтвердження вручення повістки або ознайомлення з її змістом. Відеозапис є альтернативним способом доведення, якщо особистий підпис відсутній або виникає спір щодо особи, яка поставила підпис на повістці. Постанова від 06.04.2026 року не містить відомостей щодо вручення повістки позивачу. Позивач не погоджується із зазначеною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вважає себе невинним, постанову №R461807 від 06.04.2026 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представник позивача - Дубіна О.А. через систему «Електронний суд» надіслав заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності сторони позивача, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надав.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за приписами ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову серії №R461807 від 06.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Зі змісту складеної постанови слідує, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, приписами ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та містить посилання на інші нормативно-правові акти.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, без зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За правилами ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (п.40 Порядку №560).

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. (п.41 Порядку № 560).

Позивач категорично заперечує обставину отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, відповідач не подав відзив та не спростував твердження позивача про те, що його не було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 належим чином.

Представником відповідача не доведено, що перш ніж винести оскаржувану постанову та прийняти рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, останній належним чином обізнаний про наявність повістки та вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водночас, представником відповідача не підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №676/752/17 дійшов висновку, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Також, відповідно правового висновку, викладеного у п.39 Постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких заперечень та доказів правомірності свого рішення не надав, тому суд згідно ч.4 ст.159 КАС України кваліфікує неподання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, який не надав суду будь-яких доказів правомірності свого рішення.

Суд враховує правові висновки, викладені Верховним судом у постанові від 21.05.2020 року по справі №286/4145/15-а, про те, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 30.09.2019 року по справі №521/2794/17.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у справі сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн. відповідно до платіжної інструкції від 15.04.2026 року.

Тому, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 665,60 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивач витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн., суд вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню, з огляду на настунпе.

На підтвердження понесених витрат суду надано: ордер адвоката, свідоцтво адвоката, договір про надання правничої допомоги №0812/01/25, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору від 15.04.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №15 від 15.04.2026 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 сплатив адвокату Дубіна О.А. грошові кошти у сумі 10 000 грн. на підставі акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 15.04.2026 року.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 документально підтвердив витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., вказані витрати підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 286, 295, 297КАС України, ст.ст. 210, 276, 280, 283-284, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R461807 від 06.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Суддя М.Л. Пасечник