Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №495/2126/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/2126/26

Номер провадження 1-кп/495/480/2026

23 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, відомості про яке 26 березня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020001243 про обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Молога Білгород-Дністровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, не судимий,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.368 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , займаючи посаду поліцейського відділу реагування патрульної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, будучи службовою особою та обіймаючи постійну посаду, будучи працівником правоохоронного органу відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», діючи всупереч вимог ст.ст.19, 68 Конституції України, ст.ст. 3,22, 24, 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи 18.01.2025 з 08 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. 19.01.2025 згідно розстановки нарядів Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області на добовому чергуванні в автопатрулі «ДОН-453» на службовому автомобілі «Renault Sandero», н.д.з. НОМЕР_1 , у складі старшого патруля – лейтенанта поліції ОСОБА_4 та підлеглого – старшого сержанта поліції ОСОБА_6 для здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вилучено-дорожній мережі міста Білгород-Дністровська та Білгород-Дністровського району Одеської області, у період часу до 21.37 год. 18.05.2025 домовився з ОСОБА_6 про можливість не притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що керують транспортними засобами та не затримання і не вилучення транспортних засобів, що перебувають у розшуку, при умові отримання неправомірної вигоди від осіб, в діях яких вбачаються ознаки правопорушень, або керують транспортними засобами, що перебувають у розшуку. Розмір неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визначили для кожного з зазначених випадків окремо, зокрема за не складання адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП, у сумі до 500 доларів США.

Так, о 18.01.2025 о 21 год. 37 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебуваючи на приватній території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , у грубій формі почали витягувати останнього з автомобілю марки «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_2 при цьому доставши кайданки та всупереч Закону України «Про Національну поліцію» грубо порушуючи норми, передбачені ст. ст. 29, 30, 31, 36, 37, 42, 43, 44 вказаного Закону без наявних на то законних підстав, при відсутності будь-якої загрози як своєму життю і здоров`ю, оточуючим, так і публічній безпеці та громадському порядку, одягли кайданки на руки ОСОБА_7 , при цьому повідомивши його про затримання в порядку ст. 165 КУпАП та змусили прослідувати до службового автомобіля.

Перебуваючи в службовому автомобілі ОСОБА_7 від проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» відмовився та повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про те, що дійсно вжив два бокали пиву. Після почутого, ОСОБА_6 діючи з корисливих мотивів, почав погрожувати ОСОБА_7 складанням адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП, висловивши при цьому вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, за не складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.

Не будучі достовірно обізнаним про вимоги діючого законодавства,

що регламентує дорожньо-транспортну діяльність та побоюючись настання негативних для себе наслідків ОСОБА_7 вимушено погодився на вимоги ОСОБА_6 , та перебуваючи на подвір`ї свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_6 та ОСОБА_4 неправомірну вигоду у сумі 300 доларів США, після чого останні його відпустили.

Зазначені грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали за не складання адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП відносно ОСОБА_7 .

Указаною неправомірною вигодою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 після отримання, розпорядилися на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України – одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, 18.01.2025 з 08 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. 19.01.2025 згідно розстановки нарядів Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області на добове чергування заступив автопатруль «ДОН-453» на службовому автомобілі «Renault Sandero», н.д.з. НОМЕР_1 , у складі старшого патруля – лейтенанта поліції ОСОБА_4 та підлеглого – старшого сержанта поліції ОСОБА_6 для здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вилучено-дорожній мережі міста Білгород-Дністровська та Білгород-Дністровського району Одеської області.

Попередньо перед здійсненням своїх службових обов`язків, що полягали у здійсненні контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі м. Білгород-Дністровська та Білгород-Дністровського району Одеської області, але не пізніше 21 год. 37 хв. 18.01.2025, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 домовились про можливість не притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що керують транспортними засобами та не затримання і не вилучення транспортних засобів, що перебувають у розшуку, при умові отримання неправомірної вигоди від осіб, в діях яких вбачаються ознаки правопорушень, або керують транспортними засобами, що перебувають у розшуку. Розмір неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визначили для кожного з зазначених випадків окремо, зокрема за не складання адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП, у сумі до 500 доларів США.

Так, о 18.01.2025 о 22 год. 18 хв. ОСОБА_6 перебуваючи у складі екіпажу на вилучено-дорожній мережі міста Білгород-Дністровська та Білгород-Дністровського району Одеської області зупинив автомобіль марки «ВАЗ2109» з д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 та під час спілкування з останнім повідомив ОСОБА_10 що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння та запросив останнього до службового автомобіля для відповідного огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», на що ОСОБА_9 погодився.

В подальшому ОСОБА_6 перебуваючи у службовому автомобілі разом із ОСОБА_9 здійснив імітацію використання газоаналізатора «Drager Alcotest» (тест № 01540) без відтворення звукового сигналу, про нібито здійснення забору повітря.

Далі ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9 , що газоаналізатор «Drager Alcotest» зафіксував вміст алкоголю у видихуваному повітрі в об`ємі 0,48 %, при цьому роз`яснюючи що допустима норма 0,20%.

Після отриманого висновку газоаналізатора «Drager Alcotest» ОСОБА_6 діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, будучи службовою особою та використовуючи займану посаду та повноваження поліцейського почав погрожувати ОСОБА_9 складанням адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП, висловивши при цьому вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США, за безперешкодне здійснення подальшого маршруту на вищевказаному автомобілі та не складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.

Не будучі достовірно обізнаним про вимоги діючого законодавства,

що регламентує дорожньо-транспортну діяльність та побоюючись настання негативних для себе наслідків ОСОБА_9 вимушено погодився на вимоги ОСОБА_6 , але повідомив, що вказані грошові кошти у сумі 200 доларів США, може передати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, з метою особистого незаконного збагачення, направились за місцем мешкання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_10 передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 200 доларів США.

Зазначені грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали за не складання адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП відносно ОСОБА_9 .

Указаною неправомірною вигодою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 після отримання, розпорядилися на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України – одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 , 12 березня 2026 року було укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене повторно

Між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 досягнуто домовленості про укладення угоди про визнання винуватості та згідно зі ст. 470 КПК України враховано, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування у повному обсязі підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро покаявся у їх вчиненні, згодний надати правдиві покази в даному провадженні щодо вчинення ним спільно з іншими учасниками злочинів (підтверджуються письмовими доказами: інформацією та документами вилученими в ході тимчасових доступу, обшуків та іншими), згодний надати викривальні покази та викрити іншу особу у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, готовий відшкодувати завдані кримінальними правопорушеннями збитки.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

З урахуванням статті 472 КПК України, а також того, що ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, надав правдиві свідчення щодо обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, сторони, враховуючи обставини справи, з урахуванням ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, приймаючи до уваги особу винного, а також обставини, що пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень у вигляді щирого каяття, беззастережного визнання своєї винуватості, наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового розгляду, та інше, прийшли до згоди, з урахуванням всіх обставин справи, ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. ч. 3 ст.368 КК та призначити узгоджене сторонами покарання у виді у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади на державній службі чи займатися іншою діяльністю на державній службі строком три роки На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк згідно ч. 4 ст. 75 КК України.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Із запропонованим видом та мірою покарання згодні, заперечень не мають.

Обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 474, 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю та щиро покаявся.

Ствердив, що розуміє роз`яснені йому судом: права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України; характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості. Судом з`ясовано, що таку угоду ОСОБА_4 уклав добровільно, без примусу і не під тиском, що підтвердив і його захисник. Крім цього встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив добровільний внесок на допомогу Збройним Силам України у розмірі 600 000 гривень.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно із п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди або відмову у її затвердженні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

У ст.470 КПК України передбачено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Обов`язковий для врахування висновок про застосування норм права, як це передбачено ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 761/13021/19. У сформованій правовій позиції перевірка достовірності обставин, які згідно зі ст.470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. На суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст.474 КПК.

Беручи до уваги викладене вище, дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-472 КПК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.

Досліджуючи узгоджену міру покарання, суд виходить з того, що у відповідності до ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом (ч.3 ст.75 КК України).

У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 203/378/17 та 29 листопада 2018 в справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у п.12 якої, зокрема, зазначено, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч.1 ст.75 КК, не є обов`язковим.

У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст.75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч.7 ст.474 КПК) відсутні. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч.3 ст.75 КК визначаються виключно судом.

За текстом угоди сторони досягли згоди та порозуміння щодо призначення обвинуваченому узгодженого покарання в межах санкції ч.3 ст.368 КК України із звільненням такого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення, кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна за умови його узгодження сторонами угоди.

Сторонами узгоджено не застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Визначаючи покарання у межах санкцій відповідних інкримінованих статей КК України із порядком його відбування, сторони скористались наданим їм правом, діяли в межах наданого їм законом розсуду. Викладене свідчить про достатність підстав вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, а обставини для тверджень про очевидну невідповідність узгодженого ними покарання вимогам кримінального закону чи наявність перешкод призначення такого є відсутніми.

Беручи до уваги дискреційні повноваження суду та наведений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 орієнтовний перелік обставин для установлення тривалості іспитового строку, з урахуванням особи обвинуваченого, характеру вчиненого та ступеню суспільної небезпечності, суд вважає за доцільне визначити термін звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Водночас у відповідності до ч.1 ст.76 КК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки як періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Підсумовуючи наведене, перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд дійшов висновку про ухвалення в даному кримінальному провадженні обвинувального вироку відносно обвинуваченого, яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання з дотриманням правил призначення покарань. Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

При ухваленні вироку суд зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

З обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути витрати на проведення судової експертизи. Залишити ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили запобіжний захід у виді застави. Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України,

у х в а л и в :

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12 березня 2026 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 62026150020000869 від 10.03.2026 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі чи займатися іншою діяльністю на державній службі строком три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки та згідно із ст.76 КК України покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 29685,60 (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 60 коп.

Залишити обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили раніше визначений запобіжний захід у виді застави.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Суддя ОСОБА_1