Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №573/576/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/576/26

Провадження №1-кп/573/126/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06 березня 2026 за № 12026205530000024 по обвинуваченню

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою – спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, особою з інвалідністю 3 групи, раніше судимого:

- вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт ( не відбута частина - 142 години), судимість не знята та не погашена

за ч. 2 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025 (справа № 573/2264/25, провадження №1-кп/573/348/25) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначено йому покарання за цим законом у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

Надалі, ОСОБА_4 18.12.2025 поставлений на облік у Сумському районному секторі №1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області та йому направлялися виклики для явки до уповноваженого органу з питань пробації на 26.12.2025 та 06.01.2026, однак останній їх проігнорував.

Також, 19.01.2026 ОСОБА_4 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, про що останній надав відповідну письмову підписку про ознайомлення, йому було роз`яснено ст. 15 Закону України «Про пробацію», ст. ст. 37, 40 КВК України та був попереджений, що у разі ухилення від відбуття покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, передбаченою ст. 389 КК України.

Цього ж дня, начальником Сумського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_6 , видано направлення до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного вироком суду покарання, починаючи з 20.01.2026, про що ОСОБА_4 належним чином був повідомлений.

Розпорядженням голови Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області від 19.01.2026 № 08-р ОСОБА_4 прийнято для відбування громадських робіт з 20.01.2026 на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області.

Відповідно до графіку виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_4 , складеного старостою старостинського округу ОСОБА_7 , затвердженого головою Миколаївської селищної ради ОСОБА_8 , та погодженого з провідним інспектором Сумського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_9 , засуджений ОСОБА_4 повинен приступити до відпрацюванні громадських робіт з 20.01.2026 року до 31.01.2026.

Водночас, незважаючи на те, що ОСОБА_4 роз`яснено порядок і відбування покарання та настання кримінальної відповідальності за його ухилення, останній у період з 20 по 23 січня 2026 для відпрацювання громадських робіт не з`явився без поважних на те причин, про що було зроблено відповідну відмітку в табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт.

У подальшому, відповідно до графіку виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_4 , складеного старостою старостинського округу № 1 ОСОБА_7 , затвердженого головою Миколаївської селищної ради ОСОБА_8 , та погодженого з провідним інспектором Сумського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробащї» в Сумській області ОСОБА_9 , засуджений ОСОБА_4 повинен приступити до відпрацювання громадських робіт з 01.02.2026 року до 28.02.2026.

Крім того, 04.02.2026 та 16.02.2026 ОСОБА_4 направлені виклики до органу пробації з метою з`ясування причини не виходу на громадські роботи, однак останній їх проігнорував.

Так, 18 та 19 лютого 2026 ОСОБА_4 прибув до старостинського округу №1 Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області для відпрацювання громадських робіт та відпрацював в загальній кількості 8 (вісім) годин громадських робіт, але після того більше на відпрацювання громадських робіт не з`являвся.

З огляду на це, 25.02.2026 ОСОБА_4 винесено застереження у виді письмового попередження, та він був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання за ч. 2 ст. 389 КК України, однак для відбування покарання він в подальшому так і не прибув без поважних, на те причин, про що було зроблено відповідну відмітку в табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт за лютий 2026.

Відповідно до графіку виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_4 , складеного старостою старостинського округу № 1 ОСОБА_7 , затвердженого міським головою ОСОБА_8 , та погодженого з провідним інспектором Сумського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_9 , засуджений ОСОБА_4 повинен був приступити до відпрацювання громадських робіт з 01.03.2026 по 31.03.2026.

Однак, ОСОБА_4 для відпрацювання громадських робіт з 01 по 20.03.2026 не з`явився без поважних на те причин, про що було зроблено відмітку в табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт.5

Також, 04.02.2026, 04.03.2026 та 23.03.2026 до Сумського районного і сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області надійшли довідки з Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про те, що згідно з графіком визначених робіт у період з 20 по 23 січня 2026 року, з 17.02.2026 по 20.03.2026. ОСОБА_4 відпрацював лише 8 (вісім) годин громадських робіт, при цьому до відбуття покарання ставився незадовільно, порушував трудову дисципліну, роботи з благоустрою на території старостинського oкрyгy № 1 Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області виконував не в повному обсязі, та в подальшому на відпрацювання громадських робіт взагалі не виходив, не повідомивши наявних на це причин.

Незважаючи на письмові попередження, станом на 23.03.2026 ОСОБА_4 відбув лише 8 (вісім) годин громадських робіт, до повного відбуття покарання залишилось 142 (сто сорок дві) години.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, зокрема пояснив, що вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025 його визнано винуватим за ст. 126-1 КК України, і призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин. Його було ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, роз`яснено та попереджено, що у разі ухилення від відбуття покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, та видано направлення до Миколаївської селищної ради для відбування громадських робіт з 20.01.2026. Згодом йому були направлені ще виклики. 18 та 19 лютого 2026 він прибув до Миколаївської селищної ради та відпрацював в загальній кількості 8 годин громадських робіт, але після того більше на відпрацювання громадських робіт не з`являвся, не повідомивши причин.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працюючий, є особою із інвалідністю 3 групи, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені вище обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд дійшов висновку, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджено вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.

Згідно із ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 даної норми закону остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025 за ч.126-1 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт, на час ухвалення оскаржуваного вироку обвинувачений не відбув 142 години громадських робіт.

Отже суд, після призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст.389 КК України, призначає йому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи із співвідношень, наведених у даній нормі закону.

Проте ст.72 КК не передбачає прямого співвідношення громадських робіт та пробаційного нагляду.

Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.12.2024 у справі № 335/1211/23, згідно якої співвідношення громадських робіт та пробаційного нагляду може бути проведено лише опосередковано через інші види покарань двома способами: - за допомогою комплексного використання положень підпунктів г) і а-1) п. 1 ч.1 ст.72 КК; - з використанням положень пунктів 4 і 5 ч. 1 ст. 72 КК.

За приписами ч. 1 ст. 72 КК менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи, зокрема, з такого їх співвідношення:

- пункт 1 - одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, два дні обмеження волі, три дні виправних робіт та вісім годин громадських робіт; тобто двом дням пробаційного нагляду відповідає вісім годин громадських робіт; відтак 142 годин громадський робіт відповідає 35,5 дням пробаційного нагляду;

- пункти 4, 5 - одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, вісім годин громадських робіт; отож 142 годин громадських робіт відповідає 17,75 дням пробаційного нагляду.

За змістом висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній вище постанові, вбачається, що при призначенні остаточного покарання у такому випадку слід вибирати співвідношення, яке є більш сприятливе для обвинуваченого.

Відтак, ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, із призначенням йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025, та остотачне покарання ОСОБА_4 визначити з урахуванням пунктів 4, 5 ч.1 ст.72 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 10 днів із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК України.

Призначення обвинуваченому зазначеного покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

В ході досудового розслідування процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 14.11.2025, і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 10 (десять) днів.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покараня рахувати із дня приведення вироку до виконання.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ: особова справа « 04/ГР/2025 на ім`я ОСОБА_4 , -залишити в матеріалах кримінального провадження за № 12026205530000024.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя