Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №711/6010/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/6010/25

Провадження № 22-ц/821/708/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

за участю секретаря - Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»,

представник позивача - адвокат Ушакевич Марина Петрівна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвокат Семенюк Ольга Григорівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - адвоката Ушакевич Марини Петрівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Профіт Капітал», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 21.10.2016 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С03.225.72410, відповідно до умов якої Банк відкрив клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за демено-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору.

Банк на виконання умов Договору надав позичальнику грошові кошти у сумі 20 000 грн строком до 21.10.2024, а позичальник зобов`язався повернути їх разом з іншими платежами. У порушення умов Договору позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого заборгованість за Договором кредиту станом на 19.12.2023 становить 235 136,75 грн, яка складається з: 90 190,55 грн заборгованість за основним боргом; 144 946,20 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу № 19/12-2023 відповідно до умов якого, ПАТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг» право грошової вимоги до відповідача.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за Кредитним договором № С03.225.72410 від 21.10.2016, що укладений між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» заборгованість за Договором № С03.225.72410 від 21.10.2016 у розмірі 235 136,75 грн та судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3 527,05 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.12.2025 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунок сум, що стягуються, адже зазначена позивачем заборгованість складається із заборгованості за: основним боргом, нарахованими та несплаченими відсотками. Розрахунок сум, що стягується повинен бути аргументованим, переконливим, зрозумілим для аналізу та подальшої оцінки судом, що достатньо підтверджує результат математичного розрахунку викладеного шляхом обчислення, підрахування, лічби конкретних сум заборгованості тощо.

З урахуванням викладеного, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідача ОСОБА_1 станом на момент подання позову існувала заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 235 136,75 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» 02.02.2026 подало через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем докази, а саме довідку-розрахунок і виписку по рахунку та фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Надана Банком виписка за картковими рахунками позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість за кредитом, розмір якого відображено у розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Згідно даної виписки у графі «Кредит» можна прослідкувати кошти, що надійшли, шляхом поповнення картки, а графі «Дебет» відображаються кошти, які використовував відповідач на свої споживчі цілі. У графі «призначення» відображені усі поповнення та витрати боржника із зазначенням конкретних місць здійснення і характер використання коштів.

Водночас графа «Дебет» містить інформацію про рух коштів у частині перерахувань, здійснених Банком, у тому числі про надання кредитних коштів позичальнику відповідно до умов, що свідчить про фактичне виконання зобов`язання Банком щодо фінансування.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи та неправильно зрозумів природу відображених у виписці операцій, внаслідок чого зробив необґрунтований висновок щодо відсутності боргу.

Відзив на апеляційну скаргу

12.03.2026 від представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.12.2025 - залишити без змін.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належним чином розмір заборгованості за кредитним договором.

Позивач не надав суду належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, який би дозволяв перевірити правильність нарахування процентів, порядок зарахування платежів та формування заявленої суми боргу.

Фактичні обставини справи

21.10.2016 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена Угода № С03.225.72410 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, яка укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua.

Відповідно до умов Угоди № С03.225.72410 від 21.10.2016, Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за якими можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що будуть використовуватися в рамках Угоди до Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операції, здійснених з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 роки.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Банк надає клієнту Кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн, ліміт кредитної лінії, доступний відповідачу на момент укладення Угоди у розмірі 20 000,00 грн, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних, а відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки.

21.10.2016 ОСОБА_1 підписав Згоду на доступ до своєї кредитної історії та Згоду про повідомлення ОСОБА_1 про банківські продукти і послуги та Довідку повідомлення про підтвердження, що кредитодавець ПАТ «Ідея Банк» до підписання кредитного договору надав ОСОБА_1 в письмовій формі інформацію про умови кредитування.

З довідки-повідомлення від 21.10.2016 вбачається, що АТ «Ідея Банк», до підписання Кредитного договору, надав ОСОБА_1 в письмовій формі інформацію про умови кредитування. Згідно з детальним розписом сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки: Валюта кредиту - гривня; Сума кредиту 20 000,00 грн; Термін користування 12 місяців; Погашення основної суми кредиту щомісячно.

Відповідно до наданої позивачем копії виписки від 19.12.2023 по рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , назва: ОСОБА_1 , виписка з 21.10.2016 по 19.12.2023, вбачається, що позивачем періодично надавалися кредитні кошти, а відповідачем періодично здійснювались погашення платежів за кредитом.

Обґрунтовуючи право вимоги позивач зазначає, що 19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до п. 2.1 якого AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження AT «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед AT «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

ТОВ «Оптіма Факторинг» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь AT «Ідея Банк».

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факт» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги до за Кредитним договором № С03.225.72410 від 21.10.2016.

Відповідно до п. 2.1 за цим Договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно з положенням п. 2.2 цього Договору, права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників.

У доданій до позовної заяви копії Реєстру боржників міститься запис під порядковим номером 94 про Кредитний договір № С03.225.72410 від 21.10.2016, боржник: ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості: 235 136,75 грн (а.с. 206-207, т. 1).

На підтвердження здійснення платежу за Договором факторингу позивачем долучено копії платіжних доручень (а.с. 209 т.1).

05.05.2025 позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за вих. № 4/2025, у якій вимагав достроково повернути прострочену суму заборгованості, прострочену заборгованість за відсотками, прострочену заборгованість за комісією та інші належні до сплати платежі за кредитним договором. Докази надсилання позивачем доєднано до матеріалів справи.

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 відповідно до Договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за Кредитним договором №С03.225.72410 від 21.10.2016, що укладений між AT «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О. Г., яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

З матеріалів даної справи вбачається та судом встановлено, що 21.10.2016 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С03.225.72410 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до умов якої Банк відкрив клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в рамках Угоди та Договору (а.с. 6-7, т. 1).

Згідно п. 3. Договору, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн (п.п. 3.1. Договору); ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 20 000 грн (п.п. 3.2. Договору кредиту).

Відповідно до п.п. 3.3. Договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 48,0000% річних. Згідно п. 5.1. Угоди, клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на інтернет-сторінці Банку www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згодний.

Крім того, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 21.10.2016, згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії (а.с. 8, т. 1).

Згідно довідки-повідомлення до Угоди № С03.225.72410 про відкриття кредитної лінії та відкриття кредитної картки від 21.10.2016 ПАТ «Ідея Банк» надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності на строк 12 місяців, процентна ставка 58,70 % (а.с. 9-10, т. 1).

Встановлено, що 19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передало ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги (а.с. 199-205, т. 1).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. цього Договору.

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , Кредитний договір № С03.225.72410, дата укладення Кредитного договору - 21.10.2016, дата закінчення Кредитного договору - 21.10.2024, сума кредиту - 20 000,00 грн, відсоткова ставка - 48,0% загальна сума заборгованості - 235 136,75 грн, кількість днів прострочення - 1 540 (а.с. 207).

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги (а.с. 211-215, т. 1).

Згідно копії витягу з Реєстру боржників № 3 до Договору факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , Кредитний договір № С03.225.72410, дата укладення Кредитного договору - 21.10.2016, дата закінчення кредитного договору - 21.10.2024, сума кредиту - 20 000,00 грн, відсоткова ставка - 48,0% загальна сума заборгованості - 235 136,75 грн, кількість днів прострочення - 1540 (а.с. 217, т. 1).

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача, позивачем до позовної заяви додано довідку-розрахунок за Кредитним договором С03.225.72410 від 21.10.2016, складену АТ «Ідея Банк», відповідно до якої станом на 19.12.2023 заборгованість становить 235 136,75 грн, з яких: 90 190,55 грн - заборгованість за основним боргом, 144 946,20 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с.191, т. 1).

Колегія суддів зауважує, що у позовній заяві не викладені обставини, за який саме період утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 90 190,55 грн та за відсотками по кредиту у розмірі 144 946,2 грн, та в якому порядку були нараховані такі відсотки, розмір процентної ставки, що була застосована для нарахування відсотків, тобто формули та обґрунтованого розрахунку суми відсотків, а також вона не містить зазначення доказів на підтвердження цих обставин.

Як вбачається із виписки по рахунку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ): «вхідний 0,00 грн, вихідний - 0,00 грн» (а.с. 190, т. 1).

Матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості із зазначенням помісячного нарахування відсотків та суми боргу, а долучений розрахунок лише вказує на наявність сум заборгованості (а.с. 191, т. 1).

Крім того, із виписки по рахунку відповідача за період з 21.10.2016 по 19.12.2023 вбачається, що Дебет і Кредит однакові та становлять 260 523,45 грн. (а.с. 190, т. 1)

Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не довів існування заборгованості відповідача та період часу, коли вона виникла.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки його доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

17.03.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Семенюк О. Г. подала до суду заяву в якій просила апеляційний суд стягнути з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

На підтвердження надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, відповідачем надано Додаток № 2 від 13.03.2026 до Договору від 24.07.2025, акт виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 13.03.2026; копія ордеру від 12.03.2026, копія платіжного доручення № @2PL271980 на суму 7 000,00 грн (а.с. 177-188, т. 2).

Апеляційним судом враховано, незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи (написання відзиву на апеляційну скаргу) не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені відповідачем, як витрати на правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, колегія суддів, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача, повинен становити 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - адвоката Ушакевич Марини Петрівни -залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082) на користь ОСОБА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова