Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №530/619/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/619/24 Номер провадження 22-ц/814/82/26Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківської міської ради, Виконавчого комітету Зіньківської міської ради

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2024 року, ухвалене в місті Зіньків під головуванням судді Должка С. Р.,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просив встановити юридичний факт, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом на безоплатній основі за своєю дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Заява мотивована тим, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 11.05.1991.

Вказував, що його дружина є особою з інвалідністю ІІ групи (безстроково) і за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду вдома, має порушення функцій життєдіяльності організму, через які не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

На протязі багатьох років він здійснює постійний догляд за дружиною, на усну заяву про компенсацію за догляд на непрофесійній основі отримав відмову від уповноваженого органу, оскільки має доходи, які перевищують відповідний мінімум.

Зазначав, що має можливість забезпечувати дружину необхідним доглядом та піклуванням, забезпечувати реалізацію її законних особистих майнових та немайнових прав.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, що здійснює постійний сторонній догляд на безоплатній основі за дружиною ОСОБА_2 , як за особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

В апеляційному порядку рішення суду оскаржив керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області Олександр Гришаєв, який діючи в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Зіньківської міської ради, Виконавчого комітету Зіньківської міської ради, просив вказане рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з тим, що законом визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просив встановити заявник, тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг регламентовано Законом України «Про соціальні послуги», а механізм призначення і виплати компенсацій з цим пов`язаних - Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

Вказує, що наведені норми закону не вимагають для призначення виплат особі, яка здійснює догляд, встановлення в судовому порядку такого факту.

Наголошує, що необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюються уповноваженим органом на підставі поданих документів, що виключає можливість їх встановлення судом.

Підстави представництва відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор обґрунтував невиконанням органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме: Зіньківською міською радою та Виконавчим комітетом Зіньківської міської ради своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави, що в контексті правовідносин у цій справі полягають у захисті інтересів держави від неефективного та нераціонального використання бюджетних коштів, зокрема, у виді проведення безпідставних компенсаційних виплат з місцевого бюджету, а тому прокурор набув право звернутись до суду в інтересах держави з апеляційною скаргою.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частини перша, друга статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного догляду за своєю дружиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, заявник ОСОБА_1 вказував, що встановлення такого юридичного факту необхідно для реалізації ним прав та обов`язків, встановлених Законом України «Про соціальні послуги».

Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції не врахував, що у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено поняття надавачів соціальних послуг, якими є юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Формування реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Внесення відомостей до Реєстру здійснюється протягом однієї доби з моменту настання відповідної події (надходження звернення/повідомлення про надання соціальних послуг, здійснення оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах, прийняття рішення про надання/відмову у наданні соціальних послуг, надання соціальних послуг, у тому числі тих, що надаються одноразово, екстрено (кризово) тощо).

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру затверджує Кабінет Міністрів України (частини шоста, одинадцята статті 15 Закону України «Про соціальні послуги»).

Відповідно до пункту 32 Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, внесення до розділу «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» Реєстру відомостей про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду, забезпечує суб`єкт реєстрації на підставі звернень щодо отримання компенсацій відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859, і порядку виплати компенсації фізичним особам, які здійснюють догляд на професійній основі, визначеного законодавством.

Пунктом 7 зазначеного Порядку № 859 передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, перелічених документів, до яких рішення суду про встановлення факту постійного догляду не належить.

Отже, чинне законодавство на час розгляду справи в суді не вимагало встановлення судом факту здійснення постійного догляду за членом сім`ї особою, яка надає соціальні послуги. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Порядок підтвердження факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, що згідно із статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції, що діяла до 18.05.2024, є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує такого догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, залишивши поза увагою, що юридичний факт постійного догляду встановлюється у позасудовому порядку і оформляється рішенням відповідного уповноваженого органу, а тому даний факт не може бути встановлений судом, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Вирішуючи питання щодо повноважень прокурора на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах, не реагуючи на повідомлення прокурора, відповідні заходи не вжив, тому на захист інтересів держави у справу вступив прокурор. Апеляційна скарга подана прокурором у строки, встановлені частиною другою статті 358 ЦПК України, та підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківської міської ради, Виконавчого комітету Зіньківської міської ради задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення закрити.

Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 908,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна