Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №537/3032/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/3032/25 Номер провадження 22-ц/814/2114/26Головуючий у 1-й інстанції ЗОРІНА Д. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Возного Станіслава Володимировича на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 07 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , від якого у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15.04.2024 ОСОБА_2 разом зі спільною з позивачем дитиною, ОСОБА_3 , виїхала до Республіки Польща, а 28.07.2024 повернулась разом з дитиною та повідомила про намір побудувати нове сімейне життя, однак дитина заважає цьому наміру. Позивач зазначає, що з 28.07.2024 і по теперішній час дитина проживає разом з позивачем та повністю перебуває на його утриманні, позивач самостійно виховує сина. Таким чином, як вказує позивач, відповідач не виконує своїх обов`язків щодо виховання та утримання сина. Будь яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов`язків ОСОБА_1 не чинив, навпаки неодноразово пропонував їй спілкуватися з сином, приймати іншу участь у його вихованні та утриманні. ОСОБА_2 , як вказує позивач, не цікавиться розвитком, станом здоров`я сина, не дбає про його інтереси, не цікавиться його життям. 13.04.2025 відповідач повернулась з Республіки Польща та жодного разу не поцікавилась сином, навпаки 01.05.2025 подала заяву до нотаріуса про згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає, що відповідач навмисно ухиляється від виконання своїх обов`язків, а тому, на його думку, наявні всі підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із чим і вимушений звернутись до суду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 07 січня 2026 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради про позбавлення батьківських прав було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Возний С.В. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.01.2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим зазначене рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства та не є законним та прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Крім того, зазначає, що відповідач своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати сина не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на виконання.

Акцентує увагу суду, що ОСОБА_2 не цікавиться розвитком, станом здоров`я сина, не дбає про його інтереси, не цікавиться його життям. Крім того, жодного разу перебуваючи закордоном не зателефонувала та не поцікавилась життям та здоров`ям сина.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст.374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.04.2020 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому його батьками вказані: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 ..

Згідно змісту довідки, виданої 02.05.2025 за вих..№226/1 Виконавчим комітетом Кам`янопотоківської сільської ради, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою проживають: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно відповіді №1377344 від 14.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б дали підстави вважати факт ухилення відповідача від виконання нею батьківських обов`язків по вихованню дитини, її винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відносно виховання своєї дитини. Крім того суд враховує інтереси дитини щодо необґрунтованого позбавлення дитини позбавлення батьківських прав матері, збереження її зв`язків з останньою.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 Сімейного кодексу України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III), виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно статей 12,13,81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та позбавлення даного права допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини. Матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави для позбавлення батьківських прав мати ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім того не доведено факту ухилення відповідача від виконання нею батьківських обов`язків по вихованню дитини, її винної поведінки.

Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу за для забезпечення вимог п.1ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає принципам змагальності та об`єктивності, не порушує прав і законних інтересів учасників справи, а отже є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Возного Станіслава Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 07 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2026 року.

Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.І. Обідіна