Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №295/17053/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/17053/25 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В.

Номер провадження №33/4805/644/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги адвоката Пилипчука Юрія Геннадійовича та ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 22.11.2025 о 21 годині 02 хвилини у м. Житомирі по вул. Київській, 93, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager та у найближчому медичному закладі охорони здоров`я відмовився. Від керування автомобілем водій відсторонений шляхом його паркування у дозволеному місці.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Пилипчук Ю.Г. та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просять постанову скасувати та закрити провадження або направити справу на новий розгляд, посилаючись на незаконність постанови. Апеляційні скарги обґрунтовані, зокрема, тим, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не залучені свідки, водія не відсторонено від керування автомобілем, відеозапис події не є безперервним, направлення на огляд не вручалося, не доведені ознаки алкогольного сп`яніння, протокол складений за відсутності особи. Також посилався на безпідставність зупинки. ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, чим порушено право на захист.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст апелянт отримав лише 03.02.2026.

Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання повного тексту постанови суду першої інстанції 03.02.2026, що підтверджується копією конверту, і подачу апеляційної скарги 16.02.2026, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судове засідання призначене на 16.03.2026, 02.04.2026 та 23.04.2026 ОСОБА_1 та його захисник Пилипчук Ю.Г. жодного разу не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи.

На судове засідання 16.03.2026 від захисника Пилипчука Ю.Г. надійшла заява про відкладення розгляду у зв`язку із поганим самопочуттям та перебуванням захисника на лікуванні.

В наступне судове засідання 02.04.2026 від захисника Пилипчука Ю.Г. надійшла заява про відкладення справи у зв`язку із перебуванням його клієнта ОСОБА_1 на лікуванні. Проте жодних підтверджуючих документів не було долучено.

В останнє судове засідання 23.04.2026 від захисника Пилипчука Ю.Г. надійшла чергова заява про відкладення справи у зв`язку із його зайнятістю у невідкладних слідчих діях. Однак підтверджуючих документів не було надано. Від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення та надання часу для можливої заміни захисника.

Проте на думку суду неодноразова неявка в судове засідання захисника та його клієнта без надання письмових доказів об`єктивних та вагомих причин їх неприбуття, зокрема медичних документів чи лікарняного листка, або довідок (повісток) про залучення у проведенні слідчих дій не може бути достатньою та поважною підставою для численних відкладень розгляду даної справи.

В даному випадку з боку суду було забезпечено реальну можливість тричі взяти участь у судових засіданнях як захиснику, так і безпосередньо особі ОСОБА_1 , які свідомо не реалізували своє право бути присутніми в судових засіданнях.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність, що відповідає ч.6 ст.294 КУпАП, зважаючи на стислі строки розгляду справ такої категорії.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №520904 від 22.11.2025 вбачається, що 22.11.2025 о 21 годині 02 хвилини у м. Житомирі по вул. Київській, 93, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager та у найближчому медичному закладі охорони здоров`я відмовився. Від керування автомобілем водій відсторонений шляхом його паркування у дозволеному місці, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1-2).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6204394 від 22.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.11.2025 (а.с.5); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 (а.с.6); рапортом інспектору взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області Агейчева Д. (а.с.7); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.9).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

З приводу апеляційних доводів про відсутність в матеріалах справи доказів керування ним транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, письмовими поясненнями свідка та наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Так, відповідно до наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, вбачається, що працівники поліції, приїхавши на місце події, виявили на зустрічній смузі для руху транспортний засіб ИЖ державний номерний знак НОМЕР_1 із увімкненими фарами, на місці пасажира якого перебував ОСОБА_1 , особу якого встановлено пізніше. На місці події перебував свідок голос якого чути на відеозаписі, та який повідомив, що водій пересів на місце пасажира. У водія запитали як він виїхав на зустрічну смугу для руху, на що він повідомив, що за кермом був його товариш, який втік. У водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, та поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, від чого він категорично відмовився. ОСОБА_1 роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду та повідомили про складення відносно нього адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , який зазначив, що 22.11.2025 о 21:00 год. по вул. Київській в м. Житомирі, помітив транспортний засіб ИЖ державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого виїхав на зустрічну смугу для руху та зупинився. Він підійшов та побачив, що за кермом сидить чоловік, у якого був відчутний запах алкоголю. Для попередження ДТП та забезпечення безпеки дорожньої ситуації прийняв рішення вилучити ключі від автомобіля та викликав патрульну поліцію. Також на місце прибув піший наряд Нацгвардії, які зафіксували момент пересадки водія на місце пасажира. Як з`ясувалось згодом водієм автомобіля був ОСОБА_1 . Інших осіб в автомобілі не було.

Таким чином, з матеріалів справи, а саме з зазначеного вище відеозапису поліцейських, вбачається, що на місці події перебував безпосередній свідок події ОСОБА_3 , який наочно бачив як після зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 пересів на місце пасажира.

Показання неупередженого свідка на місці події та його письмові пояснення щодо обставин події, є послідовними, взаємоузгодженими, об`єктивних даних ставити під сумнів письмові пояснення свідка апеляційним судом не встановлено. Тим більше, що захистом не ставилось питання про виклик даного свідка для допиту в судовому засіданні на спростування його письмових показань, що вказує про незручність такого свідка та правдивість і достовірність повідомлених ним обставин.

Таким чином, з вказаного відеозапису та пояснень свідка ОСОБА_3 встановлено, що інших осіб у даному автомобілі не перебувало, із салону автомобіля, зокрема дверей водія, ніхто не виходив. Отже апеляційний суд поза розумним сумнівом доходить висновку, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, а після його зупинки для уникнення відповідальності пересів на пасажирське сидіння.

Те, що на відеозаписі не зафіксовано безпосереднього моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є вірним, так як працівники поліції прибули на місце ДТП за викликом «Адмінправопорушення» за заявою свідка ОСОБА_3 , проте з урахуванням сукупності інших доказів, дані з відеозапису не спростовують того, що останній керував транспортним засобом та виїхав на зустрічну смугу для руху.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає безсумнівним та доведеним достатніми доказами факт виконання 22.11.2025 о 21 год. 02 хв функцій водія та керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки ИЖ державний номерний знак НОМЕР_1 .

На переконання апеляційного суду факт законності зупинки автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 підтверджується наявною у матеріалах справи копії постанови серії ЕНА №6204394 від 22 листопада 2025 року, якою останнього притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, за керування автомобілем ИЖ державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхавши на смугу призначену для зустрічного руху, чим порушив п.11.4 ПДР України. Даних про скасування цієї постанови до апеляційної скарги не долучено і в матеріалах справи теж вони відсутні, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Щодо доводів апелянта про безперервність наданого відеозапису, то він є повністю безперервним у частині фіксації вимог співробітника поліції після зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, категоричної відмови водія від проходження такого огляду, тобто у частині, яка має ключове доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов`язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.

На думку суду, долучений до протоколу файл відеозапису, на якому зафіксований етап спілкування з водієм після зупинки транспортного засобу, відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» чи в найближчому медичному закладі, та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об`єктивно доводить факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак, зазначені доводи апелянта є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

Стосовно висловлених заперечень ознак алкогольного сп`яніння, виявлених у ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп`яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. При відсутності вказаних ознак сп`яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння.

На виконання вказаних вимог Інструкції працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 , оголошені йому ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. При цьому, посилання апелянта на не доведення у водія ознак сп`яніння є недоречним. Озвучені ознаки алкогольного сп`яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп`яніння у водія та пред`являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР – пройти огляд.

Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність ознак сп`яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а відтак, на думку апелянта виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки вказане не є підставою для визнання огляду недійсним, відповідно до ст.266 КУпАП, та ніяким чином не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, як вбачається з матеріалів відеозапису, працівники поліції неодноразово роз`яснили водію про заборону здійснювати подальший рух, запропонували шукати тверезого водія та забирати авто. Також в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водія було відсторонено від керування транспортними засобами, який ОСОБА_1 підписав без зауважень.

При цьому, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції не вручив ОСОБА_1 письмове направлення на огляд водія транспортного засобу, адже відповідно до вимог пунктів 8, 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015р. № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Тобто саме працівники поліції мають доставити водія до закладу охорони здоров`я та передати направлення уповноваженому працівнику такого закладу, який в подальшому його заповнює відповідно до вимог Інструкції. При цьому видача письмового направлення особисто водію для самостійного проходження огляду чинним порядком не передбачена.

Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 був присутній при оформленні поліцейським протоколу та перебував на місці події, а поліцейські повідомили його про те, що відносно нього зараз буде складено протокол та здійснили його заповнення у службовому автомобілі та місце подій не залишали. Після складання водія було ознайомлено зі складеним відносно нього протоколом, який він підписав без зауважень. За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про те, що водій не був присутній при складанні протоколу є безпідставними.

Доводи апелянта щодо проведення огляду та підписання акту такого огляду із обов`язковим залученням двох свідків, суд вважає помилковими, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 266 КУпАП, згідно якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз положень статті 266 КУпАП та, зокрема, частини 2 цієї статті, до якої останніми змінами від 16.02.2021 року спеціально були внесені зміни, які дозволяють працівникам поліції при наявності засобів технічної відеофіксації проводити огляд водія без залучення свідків, що так само в собі включає фіксування можливої відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому залучення свідків для проходження огляду на місці або відмови від його проходження в такому випадку статтею 266 КУпАП не передбачається.

Натомість присутність свідків під час огляду обов`язкова лише у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду осіб. Водночас до протоколу про адміністративне правопорушення долучений відеозапис всієї події та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Вказаний відеозапис є належними та допустимими доказом, дослідженими під час судового розгляду.

Доводи апелянта про відсутність підпису ОСОБА_1 у протоколі, який би підтверджував згоду/відмову від огляду є необґрунтованими та спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №520904 від 22.11.2025, який ОСОБА_1 підписав без зауважень. Більше того, наявність або відсутність підпису про відмову водія від проходження огляду діючим порядком не передбачена та може бути озвучена усно чи висловлена уникаючою поведінкою водія.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи слід зазначити наступне.

Справа призначалась до розгляду судом неодноразово на 10.12.2025, 02.01.2026, 13.01.2026, 23.01.2026, про що ОСОБА_1 повідомлявся належним чином в установленому законом порядку.

ОСОБА_1 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи 02.01.2026 та 13.01.2026 для можливості звернутися за правовою допомогою та знову для пошуку адвоката, оскільки не встиг з ним зв`язатися.

Між тим, в останнє судове засідання 23.01.2026 ОСОБА_1 не з`явився з невідомих суду причин, заяв про відкладення справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 .

Зважаючи на такі дії ОСОБА_1 , з метою дотримання строків розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, встановлених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції, неодноразово відкладаючи розгляд справи за клопотаннями ОСОБА_1 в період з 02.01.2026 по 23.01.2026, надавши їм достатньо часу і можливості для ефективного захисту, обґрунтовано розглянув справу за їх відсутності.

Крім того, слід зазначити, що судом апеляційної інстанції поновлено процесуальні права апелянта, визначені ст.268 КУпАП, в тому числі, право бути присутнім в судовому засіданні, надавати суду пояснення та докази. Будь-яких додаткових обставин, крім тих, які були встановлені судом першої інстанції, апеляційним судом не виявлено, та додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом не надано. За таких обставин постанова суду першої інстанції з підстав, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, не може бути скасована, оскільки, його неявка була наслідком власної волі та усвідомленим бажанням не бути присутнім в судовому засіданні, та не вплинула на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо апелянта.

Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката Пилипчука Юрія Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2026 року.

Апеляційні скарги адвоката Пилипчука Юрія Геннадійовича та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: