Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №279/5595/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5595/25 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №279/5595/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою адвоката Барановського Ігоря Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я., у місті Коростень,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами у розмірі 35729, 62 грн, а також судового збору у сумі 3028 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 06.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06377-11/2024, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 8 Кредитного договору.

22.01.2025 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22012025/2, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 22.01.2025 до зазначеного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у сумі 16326,78 грн, з яких: 6900 грн – основний борг, 5328,18 грн – проценти, 4098,60 грн – штрафні санкції.

Крім того, 06.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06379-11/2024, підписаний аналогічним способом. На підставі того ж договору факторингу №22012025/2 від 22.01.2025 та реєстру боржників позивач набув право вимоги за цим кредитним договором у сумі 11357,76 грн, з яких: 4800 грн – основний борг, 3706,56 грн – проценти, 2851,20 грн – штрафні санкції.

Також 06.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06424-11/2024, підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до договору факторингу №22012025/2 від 22.01.2025 та реєстру боржників до цього договору позивач набув право грошової вимоги за цим кредитним договором у сумі 8045,08 грн, з яких: 3400 грн – основний борг, 2625,48 грн – проценти, 2019,60 грн – штрафні санкції.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 35729,62 грн та судові витрати.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість: за кредитним договором №06377-11/2024 – 12228,18 грн; за кредитним договором №06379-11/2024 – 8506,56 грн; за кредитним договором №06424-11/2024 – 6025,48 грн, а всього – 26760,22 грн, а також судовий збір у розмірі 2267,86 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Барановський І.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Зокрема, вказує, що ОСОБА_1 не отримував грошові кошти за вказаними кредитними договорами. Посилається на те, що відповідно до частини першої, абзаців другого, третього статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» примірник договору про споживчий кредит, укладений в електронній формі, надається споживачу у спосіб, що дає можливість встановити особу, яка його отримала, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим способом із використанням контактних даних, зазначених споживачем. Наголошує, що позивачем не доведено факту направлення відповідачу примірника договору, що, на його думку, є порушенням вимог абзацу другого частини шостої статті 8 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 09 березня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що відповідачем факт укладення кредитних договорів не спростовано, а також фактично визнається отримання грошових коштів. Позивач вказує, що не є первісним кредитором, а тому не володіє первинними документами щодо видачі та повернення кредитних коштів, які відповідно до пункту 35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні формуються та зберігаються в установі банку. Кредитні кошти надані відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на банківську картку, зазначену позичальником, а ідентифікація особи здійснюється банком-емітентом. При цьому доступ до інформації щодо руху коштів за рахунком має виключно банк та відповідач, однак останнім не надано жодних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів. На підтвердження їх перерахування позивачем надано інформаційні довідки про здійснення відповідних транзакцій. Крім того, кредитні договори у встановленому законом порядку не визнані недійсними та не розірвані, у зв`язку з чим відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 06 листопада 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори №06377-11/2024, №06379-11/2024 та №06424-11/2024, відповідно до умов яких відповідач отримав кредитні кошти у сумі 6900 грн, 4800 грн та 3400 грн строком на 120 днів, до 05 березня 2025 року, з фіксованою процентною ставкою 0,99 % на день.

Вказані договори підписані електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10–13, 20–23, 30–33).

Додатки до зазначених договорів, у тому числі паспорти споживчого кредиту, також підписані відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с.14–16, 24–26, 34–36).

22 січня 2025 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22012025/2, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників (а.с.40–42).

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників до вказаного договору факторингу, позивач прийняв реєстр боржників, у зв`язку з чим до нього перейшли права вимоги заборгованості, і він став кредитором щодо відповідних боржників (а.с.43).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №22012025/2 від 22.01.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 :

– за договором №06377-11/2024 у сумі 16326,78 грн, з яких: 6900 грн – основний борг, 5328,18 грн – проценти, 4098,60 грн – штрафні санкції (а.с.45);

– за договором №06379-11/2024 у сумі 11357,76 грн, з яких: 4800 грн – основний борг, 3706,56 грн – проценти, 2851,20 грн – штрафні санкції (а.с.46);

– за договором №06424-11/2024 у сумі 8045,08 грн, з яких: 3400 грн – основний борг, 2625,48 грн – проценти, 2019,60 грн – штрафні санкції (а.с.47).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач набув право вимоги до відповідача за вказаними договорами, а отримані відповідачем грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, у зв`язку з чим позивач має право на судовий захист шляхом стягнення заборгованості.

Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у сумі 8969,40 грн з огляду на положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, якими передбачено звільнення позичальників від відповідальності у вигляді штрафних санкцій на період дії воєнного стану.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на таке.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, у тому числі укладених в електронній формі, які за умови дотримання встановлених законом вимог мають юридичну силу та підлягають виконанню сторонами.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальним, двостороннім та відплатним правочином, за яким кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Такий договір укладається у письмовій формі, яка відповідно до вимог законодавства може бути дотримана і шляхом укладення електронного договору з використанням електронного підпису, у тому числі одноразового ідентифікатора.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори між ТОВ «Адванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі та підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами: договори про надання фінансового кредиту №06377-11/2024-W925, №06424-11/2024-W393, № 06379-11/2024-W162, які були надіслані на номер телефону, зазначений ним при оформленні кредиту.

Додатки до договорів та паспорти споживчого кредиту теж підписані за допомогою одноразового ідентифікатора: додаток до договору №1(№06377-11/2024) - W925, паспорт споживчого кредиту – W974, додаток до договору №1(№06379-11/2024) – W162, паспорт споживчого кредиту – W915, додаток до договору №1(№06424-11/2024) – W393, паспорт споживчого кредиту – W557.

Отже, сторони досягли згоди з всіх істотних умов договору, зокрема щодо розміру кредиту, строку його повернення, порядку нарахування та сплати процентів, а також прав та обов`язків сторін.

На виконання умов договорів позивач перерахував грошові кошти у розмірі 4800 грн, 3400 грн, 6900 грн на банківську картку, реквізити якої зазначені при їх укладенні.

Факт зарахування коштів на платіжну картку ОСОБА_1 за договором №06377-11/2024 від 06.11.2024 підтверджено листом сервісу онлайн-платежів iPay.ua, з якого вбачається, що 06.11.2024 о 16:40:06 на платіжну картку НОМЕР_1 зараховано 6900 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 558975832, призначення платежу – зарахування кредитних коштів (а.с.17). Час проведення операції співпадає з датою та часом укладення договору.

Факт зарахування коштів на платіжну картку ОСОБА_1 за договором №06379-11/2024 від 06.11.2024 підтверджено листом сервісу онлайн-платежів iPay.ua, з якого вбачається, що 06.11.2024 о 17:00:11 на платіжну картку НОМЕР_1 зараховано 4800 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 559008398, призначення платежу – зарахування кредитних коштів (а.с.27). Час проведення операції також співпадає з датою та часом укладення договору.

Факт зарахування коштів на платіжну картку ОСОБА_1 за договором №06424-11/2024 від 06.11.2024 підтверджено листом ТОВ «Пейтек», з якого вбачається, що 06.11.2024 о 17:10:04 на платіжну картку НОМЕР_1 зараховано 3400 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Аванс Кредит» – 3450160, код авторизації – 140307, банк-еквайр – АТ «ПУМБ», призначення платежу – зарахування кредитних коштів (а.с.37). Час проведення операції співпадає з датою та часом укладення договору.

Вказані документи містять відомості про здійснення платіжних операцій, зокрема дату, суму, реквізити платіжного інструменту та призначення платежу, у зв`язку з чим є належними та допустимими доказами факту перерахування грошових коштів.

Після спливу встановленого договором строку відповідач свої зобов`язання не виконав, кредитні кошти не повернув та проценти не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, визначена судом першої інстанції у розмірі 26760,22 грн, з яких: за договором №06377-11/2024 – 12228,18 грн, за договором №06379-11/2024 – 8506,56 грн, за договором №06424-11/2024 – 6025,48 грн.

Встановлені обставини свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань та невиконання їх відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених обставин, зокрема не доведено, що платіжна картка йому не належить або що грошові кошти на неї не зараховувались. Також не спростовано розрахунок заборгованості в частині основного боргу та процентів, покладений в основу рішення суду першої інстанції.

Сам факт заперечення укладення договору або отримання коштів без надання доказів на підтвердження таких обставин не може бути підставою для висновку про відсутність зобов`язань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, кредитні договори укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (коду з СМС-повідомлення), що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та використовується як електронний підпис сторін. Аналогічна правова позиція щодо правомірності укладення договорів шляхом використання одноразового ідентифікатора викладена у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 31 серпня 2022 року у справі №280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується наявними у справі письмовими доказами, зокрема інформаційними довідками сервісу онлайн-платежів iPay.ua та листом ТОВ «Пейтек» щодо здійснення відповідних транзакцій.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не укладав кредитних договорів та не отримував грошові кошти, спростовуються наведеними доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено факту направлення відповідачу примірників кредитних договорів у порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування», не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки недоведення такого факту не свідчить про їх неукладення та не впливає на наявність зобов`язань сторін.

За таких обставин доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах та відповідають вимогам закону.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Крім того, справа відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, у зв`язку з чим, згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Барановського Ігоря Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: