Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №290/1435/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/1435/25 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шалоти К.В.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №290/1435/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кірічука М.М. в селищі Романів Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3542419 від 20.03.2023 в розмірі 24 399,93 грн., з яких: сума кредиту – 4 999,99 грн., сума процентів за користування кредитом – 19 399,94 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 20.03.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір №3542419 про надання споживчого кредиту. Вказує, що згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн.; строк кредиту 359 днів. Стверджує, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 . Зазначає, що 28.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу №01.02-77/23, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем. Зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 24 399,93 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 4999,99 грн та заборгованість за відсотками 19 399,94 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Свеа фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» 24 399,93 грн заборгованості за кредитним договором, 2422,40 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивачем не надано належних доказів підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме доказів отримання (надіслання) листа на електронну поштову адресу чи смс-коду на телефон, а також доказів факту створення (подання) заявки на отримання кредиту та ознайомилася із кредитним договором. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитного договору. Зазначає, що позивачем не було доведено факту перерахунку коштів відповідачу за кредитним договором. Вказує, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений кредитним договором, а відповідач ці кошти отримала. Зазначає, що позивачем не надано для суду першої інстанції жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі договору про споживчий кредит, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу. Звертає увагу на те, що номер платіжної картки, що було заначено у кредитному договорі є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить, тому надати інформацію про відсутність цього карткового рахунку у відповідача не можливо. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить стягнути витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 20 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір №3542419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 5000 грн терміном на 360 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У відповідності до п.п.1.1 кредитного договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А867 20.03.2023 18:15:24.

Згідно з п.1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно з п.1.4.2 договору знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на відповідних умовах, визначених договором, а саме за умови оплати до 19.04.2023 суми коштів, не меншої суми платежу, визначеного у графіку платежів. У випадку не виконання цих умов, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п.1.5.1 договору орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 30 341,06% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7062,13% річних.

Пунктом 1.6.1. договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 41 000 грн., за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 38 015,00 грн.

У пунктах 2.1, 2.5 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 . Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п.9.7.1 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (п.п.9.9 кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

Додатком №1 до вказаного договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати.

Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А867, в якому містяться аналогічні умови щодо суми, строку кредиту та процентів.

На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №8725-0403 від 04.03.2024, яким підтверджується проведення 20.03.2023 платежу у розмірі 5 000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .

28 листопада 2023 року між ТОВ «Росвен інвест Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до якого кредитор (ТОВ «Лінеура Україна») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «Росвен інвест Україна») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №3542419, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно рішення учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 змінено назву товариства на ТОВ «Свеа фінанс».

Згідно реєстру боржників (додаток №1) до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 слідує, що заборгованість боржника під порядковим номером 1988 ОСОБА_1 за кредитним договором №3542419 становить 24 399,93 грн., з яких: 4999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 399,94 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до платіжної інструкції №9386 від 29.11.2023 ТОВ «Свеа фінанс» здійснило оплату на користь ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3542419 від 20.03.2023 станом на 28.11.2023 ОСОБА_1 має борг в розмірі 24 399,93 грн., з яких: сума боргу за тілом кредиту 4999,99 грн та сума боргу за відсотками 19 399,94 грн. Вбачається, що відсотки нараховані до 27.11.2023.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що 20 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір №3542419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство надало клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 5000 грн терміном на 360 днів.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А867 20.03.2023 18:15:24, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір про надання фінансового кредиту між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Відтак, підписання відповідачем договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3542419 від 20.03.2023 підтверджено належними та допустимими доказами.

Зміст договору та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право набуло статус нового кредитора. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені у статті 6 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Так, за змістом частини першої статті 6 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, виходячи із змісту долученого позивачем договору факторингу, факт виконання умов договору-факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нова назва ТОВ «Свеа Фінанс») відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за первинними кредитними договорами, у тому числі і до відповідача за кредитним договором №3542419 від 20.03.2023, підтверджується витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 та платіжною інструкцією №9386 від 29.11.2023.

25.03.2024 рішенням єдиного учасника №1 ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило свою назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Вказане свідчить про беззаперечний факт набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитним договором.

На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано повідомлення від провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №8725-0403 від 04.03.2024, що надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішне перерахування коштів в системі в сумі 5000 грн на рахунок відповідача, який був вказаний нею у договорі, маска картки НОМЕР_1 .

Первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Надана позивачем довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_1 , визначену відповідачем в договорі №3542419 від 20.03.2023 (п. 2.1 договору), що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 5000 грн.

Договір про надання фінансового кредиту на суму 5000 укладено 20 березня 2023 року о 18 год 15 хв., у свою чергу грошові кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 20 березня 2023 року о 18 год 17 хв.

Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказана інформаційна довідка є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування 5000 грн на банківський рахунок НОМЕР_1 .

Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 5000 грн відповідачем не надано.

Також відповідач не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на її рахунок, враховуючи, що ТОВ «Свеа Фінанс» не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено виписку по карті НОМЕР_2 за період з 20.03.2023 по 20.03.2023 на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів, разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що грошові кошти були перераховані на карту НОМЕР_1 (п.2.1 договору), будь-яких доказів про те, що вказана карта не належить ОСОБА_1 , останньою не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Пунктом 9.9. договору передбачено, що клієнт, підписуючи цей договір, підтверджує, що перед його укладенням їй в чіткій та зрозумілій формі була надана інформація, вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 20.03.2023 ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписано позичальником електронним підписом А867 20.03.2023 18:14:32.

Також в матеріалах справи міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана тим самим шляхом, що й паспорт споживчого кредиту та договір.

Так, застосований кредитором підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Розрахунок, наданий позивачем, відповідачем не спростований.

Колегія суддів підкреслює, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, мала можливість надати суду виписку по рахунку. Між тим, правом надання таких доказів відповідач не скористалася.

Колегія суддів зазначає, що з наданого кредитором розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховані з 20.03.2023 по 28.11.2023, тобто в межах строку кредитного договору.

Відтак, на підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Борисюк Р. М.

Шалота К. В.