Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №293/1617/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1617/25 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Коломієць О.С., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №293/1617/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Лазарєвої Маргарити Сергіївни на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. у м. Черняхові,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з даним позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1407-9262 від 13.06.2024 в розмірі 86500,00 грн, з яких 17300,00 грн заборгованість за кредитом; 69200,00 грн – заборгованість за відсотками та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1407-9262 за допомогою веб-сайту (https://navse.ua/. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 17300,00 грн на строк 300 днів. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 порушила умови договору і не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за вказаним кредитним договором. Позивачем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією у загальній сумі 10518,40 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості в розмірі 86500,00 грн. Зважаючи на вищенаведене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за договором №1407-9262 у загальному розмірі 86500,00 грн.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1407-9262 від 13.06.2024 в розмірі 34600 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп. В решті позову відмовлено. Розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №1407-9262 від 13.06.2024 в розмірі 34600 грн. 00 коп. на строк 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом сплати суми заборгованості протягом 5 місяців щомісячно по 5800 грн 00 коп. та сплати у 6 місяць решти заборгованості у розмірі 5600 грн 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» – Лазарєва М.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні всієї суми заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не має права самостійно визначати межі дії закону, розширювати або обмежувати його дію на власний розсуд — це суперечить принципу верховенства права та статті 8 Конституції України. Таким чином, станом на 13.06.2024 день укладення кредитного договору №1407-9262 законодавчо встановлено максимальний розмір денної процентної ставки 1,50%. Так, відповідно до п.4.12. кредитного договору №1407-9262 від 13.06.2024 року денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 1,388 процентів. Пунктом 4.15. договору розраховано денну відсоткову ставку у відповідності до вищезазначеної формули, яка передбачена ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: денна процентна ставка 1,388 процентів = (72 037,96 грн : 17300,00 грн : 300 днів х 100%. Отже, денна процентна ставка передбачена пунктами 4.12. та 4.15 договору, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує встановлених законодавчих обмежень на момент укладення договору. Позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства та не допущено порушень до відповідача, а саме денна процентна ставка не перевищувала встановленого законодавством обмежень на момент укладення договору. Суд першої інстанції помилково визнав нікчемними умови кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитом за період з 21.08.2024 по 08.04.2025 року, чим необґрунтовано обмежив законне право позивача на отримання процентів у межах строків та умов, передбачених договором . Звертає увагу суду, що відповідно до розрахунку штраф стосовно відповідача не нараховувався, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою. Позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору. Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Наголошує на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

07 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 – Чайківська Н.М. подала відзив у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Лазарєвої М.С., рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2026 року залишити без змін. У відзиві вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а постановлене рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, прийнятим із беззаперечним дотриманням норм матеріального права і неухильного виконання процесуального закону при повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин, що входять до предмету доказування, за належної оцінки всіх доказів і доводів сторін, обставин справи, з детальним дослідженням кожного доказу. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою 1,50 %. Так, позивачем зазначено, що за даним договором за період з 27.06.2024 по 08.04.2025 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 1,50 % у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості. Крім того, суд першої інстанції правомірно обґрунтував ті обставини, що розмір заборгованості за відсотками у сумі 57141,90 грн (навіть після наведеного судом розрахунку) не є співмірним тілу кредиту у сумі 17300,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором . А тому правомірно зменшив заявлений до стягнення розмір відсотків до суми заборгованості за тілом кредиту, а саме 17 300,00 грн. В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні зазначила, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, не працює та не отримує доходів, що підтвердила належними доказами (копія довідки від 10.02.2026). Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України). Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні всієї суми заборгованості за відсотками, тому в іншій частині на законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір №1407-9262 від 13.06.2024 укладений в період дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону, у період з 21.08.2024 по 08.04.2025 має здійснюватися за ставкою 1%. Вимога про нарахування та сплату відсотків є явно завищеною, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Тому заявлений до стягнення розмір відсотків підлягає зменшенню до суми заборгованості за тілом кредиту.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення суми заборгованості за відсотками до тіла кредиту, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Встановлено, що 13 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1407-9262 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9279, який був надісланий відповідачу на її мобільний номер телефону вказаний у заявці на кредит, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківських рахунок (банківську картку).

Відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора А9279 договір про відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс», правила відкриття кредитної лінії та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1407-9262, які є невід`ємною частиною договору, фактично погодилась на запропоновані позивачем умови кредитного договору.

Сторони обумовили істотні умови договору: розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Враховуючи те, що позивач не є банківською установою, останній позбавлений надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів, користування ними відповідачем, виникнення заборгованості.

ОСОБА_1 при оформленні заявки було зазначено повний номер особистого електронного платіжного засобу з маскою картки, а саме НОМЕР_1 .

Кредитні кошти були перераховані позивачем саме у відповідності з умовами кредитного договору та правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

На підтвердження перерахування позичальнику кредитних коштів, Товариством надано довідку про перерахування суми кредиту, а також квитанцію АТ КБ «Приватбанк» №2474974355 від 13.06.2024, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 , які є належними та достовірними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 17300,00грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2014 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором №1407-9262 від 13.06.2024 станом на 10.11.2025, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, кількості днів користування ставкою 1.20% та 1.50%, основного боргу, залишку відсотків, залишку комісій, залишку штрафів.

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 13.06.2024 по 26.06.2024 (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою, яка становить 1.20%, що передбачено п.10.2. договору за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

За період з 27.06.2024 по 08.04.2025 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 1,50 % у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4.12 договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1,388%.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Оскільки договір №1407-9262 від 13.06.2024 укладений в період дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону, у період з 21.08.2024 по 08.04.2025 має здійснюватися за ставкою 1%.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не відповідають вимогам вищевказаного Закону.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо неправомірного зменшення суми заборгованості за відсотками до розміру тіла кредиту.

Відповідно до статей 629, 1054 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця або кредитора на одержання від позичальника разом з позикою чи кредитними коштами і процентів від їх суми, які визначені у договорі.

За наведених обставин, суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір процентів до заборгованості за тілом кредиту, виходячи з необхідності беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, в той час, як нормами ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість зменшення або обмеження у нарахуванні лише неустойки, а не процентів за користування кредитом.

У даному ж випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов`язань позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном), у той час як правові висновки, вказані районним судом, стосуються санкційних нарахувань, тобто тих, що мають місце у разі неправомірного користування позичальником отриманими по кредиту коштами, наприклад це може бути неустойка (пеня чи штраф), а також нарахування відсотків річних за приписами ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Отже правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, як вказав суд першої інстанції, у даній справі не має.

Апеляційний суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.

Здійснюючи розрахунок заборгованості, з урахуванням вимог п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», загальна сума заборгованості по відсотках за користування кредитом становитиме 57 141,90 грн, із розрахунку: 17 178,90 грн (відсотки нараховані позивачем з 13.06.2024 по 26.06.2024 за відсотковою ставкою 1,2% в день та з 27.06.2024 по 20.08.2024 за відсотковою ставкою 1,5% в день) + 39 963,00 грн (відсотки нараховані з 21.08.2024 по 08.04.2025 за відсотковою ставкою 1% в день).

Враховуючи наведене та вимоги статті 526 ЦК України, згідно яких, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 57 141,90 грн.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути 2084,71 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції (позов задоволено на 86,06%) та 2789,15 грн судового збору за подання апеляційної скарги, із розрахунку (оскаржувана сума Товариством 51900,00 грн - недостягнута судом першої інстанції сума заборгованості за відсотками, судом апеляційної інстанції збільшено розмір заборгованості за відсотками на 39841,90 грн, задоволено апеляційну скаргу на 76,76 %).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Лазарєвої Маргарити Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за відсотками за кредитним договором №1407-9262 від 13.06.2024 та судового збору змінити, збільшивши розмір стягнутих відсотків з 17 300,00 грн до 57 141,90 грн, а всього заборгованості за кредитним договором у розмірі 74 441,90 грн, з яких: 17300,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 57 141,90 грн – заборгованість за відсотками, збільшити розмір стягнутого судового збору з 968,96 грн до 2084,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2789,15 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2026 року в частині розстрочення виконання рішення змінити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №1407-9262 від 13.06.2024 в розмірі 74 441,90 грн на строк 6 (шість) місяців з дня набрання постанови суду законної сили, шляхом сплати суми заборгованості протягом 5 (п`яти) місяців щомісячно по 12 400 грн 00 коп. та сплати у 6 (шостий) місяць решти заборгованості у розмірі 12 441 грн 90 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді О.С. Коломієць

В.А. Панкеєва