Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №158/3722/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/3722/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/552/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 30.10.2024 між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1465-7505.

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 10 800 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 14 днів; знижена процентна ставка – 0,01 % в день; стандартна процентна ставка – 1,00 % в день.

До Договору про відкриття кредитної лінії № 1465-7505 від 30.10.2024 між сторонами укладено додаткові угоди.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2024 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 21.12.2024 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 500,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 22.12.2024 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 21.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 20 000,00 грн.

Додатковою угодою № 5 від 15.04.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою № 6 від 28.04.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою № 7 від 14.05.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 20 000,00 грн.

Додатковою угодою № 8 від 01.06.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на зазначений ним картковий рахунок.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 21.10.2025 загальний розмір заборгованості становить 49 160 грн, з яких: 20 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 28 560 грн – заборгованість по процентах, 600 грн – заборгованість по комісії, яку позивач просив стягнути на свою користь та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1465-7505 від 30.10.2024 у розмірі 49 160 грн та 2 422 грн 40 коп судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути на користь позивача 20 000 грн тіла кредиту та 14 280 грн процентів за користування кредитом. У решті позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з матеріалами справи 30 жовтня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1465-7505, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер пароля) НОМЕР_1 (а.с.12-18).

Відповідно до умов пункту 2.2. договору грошові кошти надаються кредитодавцем позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Розмір кредиту – 10 800 грн. Дата надання кредиту: 30.10.2024 /п. 4.1., 4.2./.

У п. 4.3. визначено порядок та умови укладення додаткових угод до договору (про отримання у кредит додаткових грошових коштів та продовження строку кредитування).

Строк кредитування – 365 календарних днів з моменту перерахування коштів, дата повернення кредиту – 29.10.2025 /п. 4.13./.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу /п. 4.6./.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками /п. 4.7./.

Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору /п. 4.8/.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця /п. 4.9./.

Пунктом 4.10 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом: щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною Стандартною процентною ставкою:

- 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою;

- 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

У п. 4.11 сторонами обумовлено, що комісія за видачу кредиту є відсутньою, але комісія може одноразово нараховуватися при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування такої комісії передбачено відповідними Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання додаткових грошових коштів у кредит.

Відповідно до п.12.1. кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

До Договору про відкриття кредитної лінії № 1465-7505 від 30.10.2024 між сторонами було укладено такі додаткові угоди.

Додатковою угодою від 01.12.2024 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою від 21.12.2024 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 1 500,00 грн.

Додатковою угодою від 22.12.2024 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.

Додатковою угодою від 21.03.2025 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 20 000,00 грн.

Додатковою угодою від 15.04.2025 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою від 28.04.2025 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою від 14.05.2025 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 20 000,00 грн.

Додатковою угодою від 01.06.2025 між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Як на виконання договору, так і додаткових угод до нього позивачем було перераховано відповідачу зазначені вище грошові кошти кредиту, що стверджується відповідними доказами та не заперечується самим відповідачем.

Відповідачем не заперечується розмір заборгованості за тілом кредиту, який становить 20 000 грн та який підтверджено п. п. 1, 2.1., 2.3. Додаткової угоди від 01.06.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1465-7505.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність нарахування комісії – відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Пунктом 4.11 Договору про відкриття кредитної лінії № 1465-7505 від 30.10.2024 сторонами узгоджену умови та порядок нарахування комісії.

У п. 2.6. Додаткової угоди від 01.06.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1465-7505 сторони обумовили комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит – 15 % від суми наданих додаткових грошових коштів, яка нараховується у день їх видачі.

Від наданих додаткових грошових коштів у сумі 4 000 грн комісія становить 600 грн (15 %).

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів сплати комісії в сумі 600 грн, яка нарахована за надання кредиту (додаткових грошових коштів), підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами має бути зменшена до 14 280 грн, оскільки є неспівмірною тілу кредиту, суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості – відхиляються апеляційним судом, оскільки позивачем надано розрахунок заборгованості, виходячи з процентної ставки, яка визначена умовами договору, в межах строку кредитування.

Визначена умовами договору та додаткових угод до нього процентна ставка за користування кредитними коштами відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач укладений кредитний договір та додаткові угоди до нього не оспорював ні в цілому, ні в будь-яких окремих його частинах, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України ці правочини є правомірним, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді