Рішення від 22 жовтня 2025 р. у справі №761/20984/23 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20984/23

Провадження № 2/761/1296/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Аббасової Н.В.,

при секретарі: Сухині А.С.,

за участі:

представника позивача: Рябополової - Радченко Г.О.,

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

у с т а н о в и в :

У червні 2023 року ТОВ «Престо» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, у розмірі 57 469,76 грн, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2021 відбулась ДТП за участю автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Престо», під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності відповідачеві.

ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах і є водієм ТОВ «Престо».

Внаслідок ДТП належний позивачеві автомобіль отримав механічні пошкодження і позивачу було завдано матеріальні збитки.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2021 у справі №760/2935/21 винним у вчиненні вищезазначеної ДТП було визнано відповідача.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Ван Клік».

09.08.2021 ПрАТ «СК «Ван Клік» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 65 200,00 грн.

09.09.2021 ТОВ «Автоцентр Автоком» було проведено відновлювальний ремонт автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 122 669,76 грн.

Таким чином, розмір майнових збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, яка відбулась 01.02.2021, перевищує встановлений та виплачений ПрАТ «СК «Ван Клік» розмір страхового відшкодування на суму 57 469,76 грн.

Різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 57 469,76 грн позивач просить стягнути з відповідача, як з винної у ДТП особи.

На підставі зазначеного позивач просить суд про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Макаренко І.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025, здійсненого на підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2025 №01-08-772, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні. У відзиві зазначив, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах суми страхового ліміту покладається на страховика. Також представник відповідача вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ремонтні роботи, вказані у акті виконаних робіт, були необхідними для усунення пошкоджень автомобіля, отриманих саме в даній ДТП, з огляду на ту обставину, що ДТП відбулось 01.02.2021, а ремонт автомобіля проведено у серпні-вересні 2021 року. Крім того зазначив, що позивачем не доведено факт порушення його суб`єктивного права відповідачем.

09.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

01.02.2021 відбулась ДТП за участю автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Право власності на автомобіль Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано за ТОВ «Престо», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах і є водієм ТОВ «Престо».

Внаслідок ДТП належний позивачеві автомобіль отримав механічні пошкодження і позивачу було завдано матеріальні збитки.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2021 у справі №760/2935/21 винним у вчиненні вищезазначеної ДТП було визнано відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , та обставини даного ДТП не потребують доказування.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Ван Клік» згідно договору ОСЦПВВНТЗ №202385871 від 01.01.2021.

Позивач після настання страхового випадку звернувся з відповідною заявою до ПрАТ «СК «Ван Клік» для виплати страхового відшкодування, яке було сплачено позивачу 09.08.2021 у розмірі 65 200,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки про зарахування страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Престо».

01.05.2019 між позивачем та ТОВ «Автоцентр Автоком» укладено договір про надання послуг по обслуговуванню та ремонту дорожніх транспортних засобів №85/1. Згідно п. 1.1. вказаного Договору, ТОВ «Автоцентр Автоком» зобов`язується за завданням ТОВ «Престо» здійснювати технічне обслуговування, поточні ремонти автомобілів, належних на праві власності ТОВ «Престо».

Згідно рахунку-фактури №АЦ-0000031 від 05.08.2021 складеного ТОВ «Автоцентр Автоком», вартість відновлюваного ремонту автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 становить суму у розмірі 122 669,76 грн.

18.08.2021 позивач сплатив на рахунок ТОВ «Автоцентр Автоком» суму у розмірі 122 669,76 грн, що підтверджується копією банківської виписки №55898.

Згідно Акту виконаних робіт №АЦ-0002618 від 09.09.2021, ТОВ «Автоцентр Автоком» було проведено відновлювальний ремонт автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 122 669,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана, джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» визначено, що до видів обов`язкового страхування відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цим Законом визначено порядок та строки звернення до страховика з заявою про страхове відшкодування, окрім того, визначено дії страховика та потерпілого щодо визначення розміру шкоди для здійснення страхового відшкодування, і такі дії є обмежені певним проміжком часу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15ц, зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічний правовий висновок містить у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №521/5996/16.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Слід зазначити, що чинне законодавство передбачає право потерпілого на звернення до винної у ДТП особи у разі, коли розмір завданої майнової шкоди перевищує ліміт відповідальності страхової компанії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач погодився з розміром страхового відшкодування, визначеним страховою компанією у сумі 65 200,00 грн, що підтверджується фактом отримання ним грошових коштів у визначеній страховиком сумі та відсутністю належних і допустимих доказів незгоди з такою сумою.

У постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №755/7666/19 зроблено висновок, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

На підтвердження фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу позивачем надано до суду копію рахунку-фактури та акту виконаних робіт від 09.09.2021.

Поряд з цим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ремонтні роботи, вказані у наданому позивачем до суду акті виконаних робіт, були необхідними для усунення пошкоджень автомобіля, отриманих саме під час ДТП, яке відбулось 01.02.2021 за участю відповідача, зокрема, з огляду на ту обставину, що ремонт автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 було здійснено у вересні 2021 року, тобто більше ніж через пів року після настання ДТП.

При цьому, відомості про відсутність експлуатації автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 в зазначений період часу в матеріалах справи відсутні.

Та обставина, що позивачем було сплачено певну суму за ремонтні роботи його автомобіля, не свідчить, що усі виконані ремонтні роботи були пов`язані саме з настанням ДТП, яке відбулось 01.02.2021 за участю відповідача, і відповідальність за їх оплату в повному обсязі має нести відповідач у справі. Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 03.05.2018 у справі №372/1010/16.

За змістом частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 26.01.2024 у справі № 727/11361/22 сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Оскільки суд за результатами розгляду цієї справи дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 22, 1187, 1194 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення (ухвала), якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Аббасова