Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №761/9776/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9776/25

Провадження № 2/761/2210/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просив суд сягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 960 586,82 грн. та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що попри розірвання шлюбу з ОСОБА_2 у 2019 році та наявність встановленого судовим рішенням аліментного зобов`язання у розмірі 1/3 частини його доходів, виконання якого триває в межах виконавчого провадження №№50196806 з 2016 року, він добровільно передав ОСОБА_2 доступ до власних банківських рахунків виключно для цільового забезпечення потреб дітей.

Згідно з наданими Міністерством юстиції України розрахунками, станом на 31 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за аліментами склала 126 819,45 грн., тоді як фактичні витрати ОСОБА_2 з його рахунків сягнули 1 087 406,27 грн.

ОСОБА_1 стверджує, що за відсутності правових підстав для розпорядження грошовими коштами понад межі встановленого розміру грошових коштів зі сплати аліментів, різниця у сумі 960 586,82 грн. є безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 ЦК України та підлягає поверненню власнику, оскільки правова підстава для отримання ОСОБА_3 таких коштів у частині, що перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей, була відсутня.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

02 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що твердження, що ОСОБА_1 передав банківські картки, усвідомлюючи свіи? обов`язок сплачувати аліменти не відповідає діи?сності, тому як сторони розуміли, що переі?зд в іншу краі?ну зумовить значні витрати, відтак, саме тому позивачем було добровільно передано своі? банківські картки відповідачу з тим, щоб остання змогла забезпечити себе та дітеи? всім необхідним.

Відповідач у відзиві зазначає, що після розірвання шлюбу продовжувала проживати разом із позивачем.

ОСОБА_3 також вказує, що в червні 2023 року під час здіи?снення обрахунку, ОСОБА_1 виявив, що Відповідач витрачала більше ніж 1/3 частину грошових коштів, однак жодного обрахунку до позовноі? заяви надано не було.

Відповідач у відзиві зазначає, що Позивачу було відомо про всі витрати Відповідача, що підтверджується як наданим до суду листуванням, яке міститься в матеріалах справи, так і самостіи?ним витрачанням останнім грошових коштів.

08 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стверджує, що наведении? у відзиві аргумент про близькі особисті стосунки сторін, по-перше, не підтверджении? Відповідачем належними та достатніми доказами, та, по-друге, не був підставою для передання доступу до коштів Позивача. Після розірвання шлюбу сторони не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету и? були пов`язані виключно аліментним зобов`язанням у розмірі 1/3 від доходу, підтвердженим рішенням Шевченківського раи?онного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц. Доступ до рахунків був передании? лише (і тільки) для виконання обов`язку із сплати аліментів у розмірі 1/3 від доходу Позивача.

ОСОБА_1 вказує, що передавав своі? банківські картки для виконання свого обов`язку по сплаті аліментів, встановленого рішенням Шевченківського раи?онного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц. Натомість використання ОСОБА_2 коштів у більшому розмірі, ніж вона мала право за вищезгаданим рішенням є безпідставним збагаченням.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що в матеріалах справи містяться копія банківськоі? виписки із рахунку Позивача у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»; копія банківськоі? виписки із рахунку Позивача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; копія розрахунку (витягу) із банківськоі? виписки із рахунку Позивача у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» по витратам Відповідача; копія розрахунку (витягу) із банківськоі? виписки із рахунку Позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по витратам Відповідача.

23 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначає, що Позивачем було добровільно передано банківські картки Відповідачу з метою належного фінансового забезпечення, враховуючи те, що Відповідач з дітьми виі?хала за кордон. При цьому, не було жодних домовленостеи? між сторонами з приводу необхідності проводити обрахунки та знімати з карткових рахунків саме 1/3 частину від доходів, а також того, що це буде в рахунок сплати аліментів, необхідності повернути кошти та інших умов користування грошовими коштами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін по справі, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Щодо обставин справи судом встановлено наступне.

З 11 листопада 2011 року до 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

У шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

За рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 .

17 лютого 2016 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження НОМЕР_9 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

ОСОБА_6 передав ОСОБА_2 свої банківські картки та відповідно доступ до банківських рахунків, а саме: 1) рахунок у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № НОМЕР_2 , за яким видано платіжні картки: № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; 2) рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_5 , за яким видано платіжну картку: № НОМЕР_6 за умови використання ОСОБА_2 таких рахунків на утримання дітей.

Відповідно до розрахунку, наданого Міністерством юстиції України за НОМЕР_9/17 від 31 січня 2025 року, заборгованість ОСОБА_6 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 31 січня 2025 року складає 126 819, 45 грн.

ОСОБА_6 вказує, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для набуття грошових коштів ОСОБА_6 у більшому розмірі, ніж 1/3 від його доходу, проте відповідач безпідставно набула грошові кошти у розмірі 960 586,82 грн (різниця між 1 087 406,27 грн витрачених Відповідачем коштів з рахунків Позивача та 126 819,45 грн заборгованості Позивача у виконавчому провадженні) та відповідно зобов`язана повернути такі Позивачу.

Щодо позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 добровільно передав ОСОБА_2 банківські картки та доступ до власних рахунків. Факт добровільності передачі засобів доступу до грошових коштів підтверджується обома сторонами та не є предметом спору. ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність рішення Шевченківського раи?онного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц щодо стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу, за власною волею надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися всім обсягом коштів, що знаходилися на його рахунках в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Твердження позивача про те, що доступ надавався тільки і виключно для сплати аліментів, не спростовує факту добровільного розпорядження власним майном на користь відповідача поза межами примусового виконання рішення Шевченківського раи?онного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц.

Оскільки позивач знав про відсутність у нього обов`язку передавати відповідачу суми, що перевищують 1/3 його доходу, проте свідомо та добровільно здійснив таку передачу без встановлення конкретних обмежень чи умов повернення, вказані кошти не можуть бути визнані безпідставно набутими в розумінні статті 1212 ЦК України.

Окремо суд наголошує на необхідності розмежування аліментних зобов`язань, що стягуються у примусовому порядку, та добровільного виконання батьками обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішення Шевченківського раи?онного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини доходу ОСОБА_1 встановлює гарантований державою рівень участі одного з батьків у витратах на дитину.

Проте, зазначена 1/3 частини доходу не є граничною межею (максимальним розміром) коштів, що можуть бути виділені на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , і не обмежує диспозитивне право ОСОБА_1 забезпечувати вищий рівень добробуту дітей за власною ініціативою.

З огляду на обставини справи, передача ОСОБА_1 банківських карток із повним доступом до власних рахунків є проявом добровільного виконання батьківського обов`язку, передбаченого статтею 180 СК України.

У такому разі підставою для передачі грошових коштів від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є не лише рішення Шевченківського раи?онного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі №761/35477/14-ц, а й обов`язок батька щодо утримання дітей, який він реалізував у спосіб, виконуваний ним за власною ініціативою.

За таких обставин, з огляду на відсутність доведеного факту безпідставності набуття майна та враховуючи добровільний характер дій ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повний текст рішення виготовлений 23 квітня 2026 року.

Суддя: