Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №753/7547/24 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

23.04.2026

Справа № 753/7547/24

Номер провадження 2/482/157/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнко С.А., за участю секретаря Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

На обґрунтування позивних вимог вказував, що 04.05.2021 р. Відповідач уклав з Позивачкою в простій письмовій формі договір позики № 7/2021, за умовами якого він взяв у останньої в борг грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп. (п. 1.1) на строк 6 місяців (п. 1.3), тобто до 04.11.2021 р.

11.05.2021 р. Відповідач взяв в борг у Позивачки грошові кошти в розмірі 20 000 грн. на строк 12 місяців, тобто до 11.05.2022 р., зі сплатою 10 % від суми боргу на місяць. На підтвердження укладення договору позики Відповідач видав Позиваці розписку.

23.06.2021 р. Відповідач взяв в борг у Позивачки грошові кошти в розмірі 60 000 грн. на строк до 25.06.2021 р. На підтвердження укладення договору позики Відповідач видав Позиваці розписку.

У цей же день, 23.06.2021 р., Відповідач взяв в борг у Позивачки грошові кошти в розмірі 100 000 грн. на строк до 25.06.2021 р. На підтвердження укладення договору позики Відповідач видав Позиваці розписку.

Після спливу строку позики за всіма договорами Відповідач грошові кошти не повернув, а також не виплатив проценти, від зустрічей з Позивачкою ухиляється, на телефонні дзвінки не відповідає. В результаті, Позивачка змушена була звернутися в поліцію із заявою про вчинення з боку Відповідача кримінального правопорушення – шахрайства. Листом від 15.03.2023 р. Дарницьке УП ГУНП у м. Києві повідомило Позивачці про те, що між нею та Відповідачем виникли цивільно-правові відносини, рекомендовано звернутися до суду.

У Договорах на 200 000, 60 000 та 100 000 грн. не встановлений розмір процентів за користування позикою, а також не зазначено що позика є безпроцентною, а, отже, застосуванню підлягає ч. 1 ст. 1048 ЦК, яка визначає розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.

У Договорі на 20 000 грн. зазначений розмір процентів – 10% від суми боргу на місяць, а тому саме він і має застосовуватись.

Проценти за Договорами позики нараховуються за строк, на який була видана відповідна позика

У позовній заяві позивачем наведено розрахунок відсотків, інфляційних втрат та 3% річних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України по кожному договору позики.

Посилаючись на вищевикладене просила, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики:

за договором позики від 04.05.2021 р. № 7/2021 200 000 грн. – тіло позики; 7 686 грн. 00 коп. – проценти; 14 592,76 грн. – 3% річних; 71 708,84 грн. – інфляційні втрати;

за договором позики від 11.05.2021 р. 20 000 грн. – тіло позики; 24 000 грн.– проценти; 1 148,59 грн. – 3% річних; 4 163,91 грн. – інфляційні втрати;

за договором позики від 23.06.2021 р. 60 000 грн. – тіло позики; 24 грн. – проценти; 5 023,85 грн. – 3% річних; 23 149,82 грн. – інфляційні втрати;

за договором позики від 23.06.2021 р. 100 000 грн. – тіло позики; 40 грн. 00 коп. – проценти; 8 373,09 грн. – 3% річних; 38 583,04 грн. – інфляційні втрати,

а загалом 578 493 грн. 90 коп.

А також стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати: - 5 784 грн. 93 коп. – судовий збір; - 11 000 грн. – витрати на правову допомогу.

Позивач 24 квітня 2025 року змінила прізвище на ОСОБА_4 (свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_1 від 05.05.2025 року видане Дарницьким відділом ДРАЦС у м.Києві, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

04.12.2024 року представник відповідача подав «додаткові пояснення» у яких вказував, що позивачем не надано доказів передачі грошових коштів за договором позики на 200000грн. від 04.05.2021року та клопотав витребувати у ОСОБА_3 оригінали розписок від 11.05.2021 року на суму 20 000 гривень 00 копійок, від 23.06.2021 року на суму 60 000 гривень 00 копійок та від 23.06.2021 року на суму 100 000 гривень 00 копійок по справі № 753/7547/24, та відмовити в задоволені позову, проте також клопотав зменшити витрати на правничу допомогу заявлені позивачем.

Ухвалою суду від 05.12.2024 року витребувано у ОСОБА_3 оригінали розписок від 11.05.2021 року на суму 20 000 гривень 00 копійок, від 23.06.2021 року на суму 60 000 гривень 00 копійок та від 23.06.2021 року на суму 100 000 гривень 00 копійок копії яких додано до позовної заяви у справі № 753/7547/24 для їх огляду і дослідження у судовому засіданні а також відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у Пенсійного Фонду України та у Державної Податкової Служби України відомостей про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_3 за період з 11.05.2020 року по 23.06.2021 рок

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, але від позивача надійшла заява про заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялася належним чином, надіслав заяву про відкладення розгляду справи посилаючись на початок співпраці із черговим новим представником та підготовку проекту угоди про «мирне врегулювання спору».

Проте позивач ознайомившись із вказаною заявою додатково надіслала до суду заяву у якій вказувала, що жодних пропозицій від ОСОБА_2 про урегулювання спору не отримувала та просила суд перейти до ухвалення рішення по суті спору.

Враховуючи попередню процесуальну поведінку відповідача, час який вказана справа перебуває у проваджені суду, кількість відкладень розгляду справи за клопотаннями відповідача, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи видно, що 11.05.2021 р. Відповідач взяв в борг у Позивачки грошові кошти в розмірі 20 000 грн. на строк 12 місяців, тобто до 11.05.2022 р., зі сплатою 10 % від суми боргу на місяць, які він зобов`язався сплачувати щомісяця до 13 числа включно.

На підтвердження укладення договору позики Відповідач видав Позиваці розписку, оригінал якої досліджено судом.

Вказаною розпискою відповідач підтвердив отримання вищевказаних коштів у борг, шляхом переказу на його банківську карту.

23.06.2021 р. Відповідач взяв в борг у Позивачки грошові кошти в розмірі 60 000 грн. на строк до 25.06.2021 р.

На підтвердження укладення договору позики Відповідач видав Позиваці розписку, оригінал якої досліджено судом.

Вказаною розпискою відповідач підтвердив отримання вищевказаних коштів

Крім того, у цей же день, 23.06.2021 р., Відповідач взяв в борг у Позивачки грошові кошти в розмірі 100 000 грн. на строк до 25.06.2021 р.

На підтвердження укладення договору позики Відповідач видав Позиваці розписку, оригінал якої досліджено судом.

Вказаною розпискою відповідач підтвердив отримання вищевказаних коштів у борг, шляхом переказу на його банківську карту.

Підписанням вищевказаних розписок відповідач підтвердив факт передачі йому зазначених у них суми грошових коштів у якості позики.

Станом на час розгляду справи відповідач свої зобов`язання за вищевказаним договором позики не виконав. Доказів виконання вищевказаних зобов`язань відповідач суду не надав.

У силу ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14 зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13 визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки".

Встановлено, що взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач у встановлений договором строк не виконав, на час подання позову та на час розгляду справи судом не повернув суму позики.

У силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З наведеного суд приходить до висновку що позов в частині стягнення основної суми боргу 180000 грн. за договорами позики укладення і передачу грошових коштів за якими підтверджено відповідними розписками від 11.05.2021 р. (у розмірі 20 000 грн.) , від 23.06.2021 р. (у розмірі 60 000 грн.) та від 23.06.2021 р. (у розмірі 100 000 грн.) підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Вирішуючи спір у частин стягнення відсотків за вищевказаними договорами суд виходить з того, що за договором від 11.05.2021 р. сторони погодили розмір відсоткову ставку - 10 % від суми боргу на місяць, а у інших двох випадках розмір процентів за користування позикою не встановлений, а також не зазначено що позика є безпроцентною, а, отже, застосуванню підлягає ч. 1 ст. 1048 ЦК, яка визначає розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунки відсотків за користування позиковими коштами по кожному із вищевказаних договорів, суд приходить до висновку, що вони відповідають закону та умовам договорів, а відтак з відповідача слід стягнути за договорами позики від 11.05.2021 р. (сума позики 20 000 грн.) , від 23.06.2021 р. (сума позики 60 000 грн.) та від 23.06.2021 р. (сума позики 100 000 грн.) відсотки за користування позиковими коштами у сумах відповідно 24000грн., 24грн., 40грн.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення – 3% річних та інфляційних втрат згідно ч.2 ст.625 ЦК України, суд застосовує положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак у задоволенні позову у частині вимог про стягнення – 3% річних та інфляційних втрат згідно ч.2 ст.625 ЦК України нарахованих з 24 лютого 2022 року включно слід відмовити.

Таким чином за договором позики від 23.06.2021 р. (сума позики 60 000 грн.) 3% річних за період з 26.06.2021 по 23.02.2022 року становитимуть 1198,36грн., а інфляційні втрати 2866,80грн.

За договором позики від 23.06.2021 р. (сума позики 100 000 грн.) 3 % річних за період з 26.06.2021 по 23.02.2022 року становитимуть 1997,26грн., а інфляційні втрати 4778,30грн.

За договором позики від 11.05.2021 р. (сума позики 20 000 грн.) весь строк прострочення припадає на дію воєнного стану, а відтак підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно ч.2 ст.625 ЦК України немає.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню ?214904,72? грн., з яких: 180000грн. сума боргу, 24064грн. відсотків, 3 % річних у сумі ?3195,62?грн. та ?інфляційні втрати 7645,1?0 грн.

Стосовно договору від 04.05.2021 р.

Як видно із досліджених судом доказів 04.05.2021 р. позивач та відповідач підписали в простій письмовій формі договір позики № 7/2021, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику грошові кошти у сумі 200 000 грн. 00 коп. у строк і в порядку передбаченому договором (п. 1.1).

Сума позики передається шляхом передачі грошових коштів позикодавцем позичальнику, або іншим способом, що не суперечить закону, при цьому датою надання позики вважається день передачі відповідної суми позичальнику(п. 1.2.)

Позика надається на строк 6 місяців з моменту передачі суми позики (п. 1.3)

Позивачем не надано до суду підтвердження передачі, перахування грошових коштів відповідачу.

Надані позивачем докази (виписка по картковому рахунку) та платіжні інструкції підтверджують перекази відповідачу грошових коштів у період з 11.05.2021 року по 03.07.2021 року, разом з тим виписка щодо відповідних переказів містить вказівку на іншу підставу переказу коштів та їх загальна сума що значно перевищує зазначену у договорі № 7/2021 від 04.05.2021 року.

Встановити із вказаних доказів їх належність до предмету доказування щодо боргових зобов`язань за договором № 7/2021 від 04.05.2021 року не можливо.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей.

Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичну передачу відповідачу суми позики за договором № 7/2021 від 04.05.2021 року, у задоволенні позову про стягнення суми боргу, відсотків та нарахувань згідно ч.2 ст.625 ЦК України – слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 5784,93 грн. (1% від ціни позову) та надано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11000 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Представником відповідача у заяві від 04.12.2024 року було подано заперечення проти заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, з посиланням на їх захищеність, не дійсності та не відповідність фактично виконаній роботі без наведення обставин які про це свідчать.

Суд не вбачає підстав для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, разом з тим у відповідності до ч.1 та 2 ст. 141 ЦПК України вищевказані витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса АДРЕСА_2 ), заборгованість за договорами позики у сумі 214904 (двісті чотирнадцять тисяч дев`ятсот чотири) 72? грн.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса АДРЕСА_2 ), ?6235,43? грн. судових витрат, з яких 2149,04 грн. витрати на сплату судового збору та 4086,39 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко