Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №930/90/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/90/26

Провадження №3/930/179/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2026 року м.Немирів

Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Войницька Т.Є., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого,

за ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно протоколу серії ВАД №671990 від 11.01.2026, складеного відносно ОСОБА_1 , сьогодні, близько 19:15 год., перебуваючи за місцем проживання, вчинив сварку із своєю співмешканкою гр. ОСОБА_2 , в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив психологічне насильство відносно малолітнього.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.137-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а також те, що відповідно до ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, а тому суддя вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.

Суд, ознайомившись зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалами, доданими до нього, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст.245цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (ч. 1ст. 254 КУпАП).

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з п. 9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, при складанні протоколу зазначається, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - дата, час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини.

У порушення вищевказаних вимог законодавства в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №671990 від 11.01.2026, не зазначена дата вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.ст.7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.

При розгляді справи про адмінправопорушення, виконуючи вимогу, передбачену ст. 245 КУпАП, про вирішення справи про адміністративне правопорушення в точній відповідності з законом, суд не може вийти за межі суті правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Відповідний правовий висновок викладено у п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

За змістом вимог ст.256, ч. 1 ст.257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення на погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд позбавлений можливості, оскільки це суперечитиме як вимогам чинного законодавства, так і стандартам, встановленим ЄСПЛ.

Відповідно до п.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суддя дійшла висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.9,173-2, 245,247,251,252, 280 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Т.Є.Войницька