Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №930/1010/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1010/25

Провадження №2/930/121/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.,

за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2011 року по цивільній справі № 2-792 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , 2009 р.н., в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 15.07.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, було задоволено позовні вимоги та стягнуто аліменти.

На даний час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 та отримує дохід: за 01.2024 року - 41228. 77 грн.; за 02.2024 року - 37780, 86 грн.; за 03.2024 року - 51401, 06 грн. (вирахувані аліменти 25315.02); за 04.2024 року - 103958,79 грн. (вирахувані аліменти 51508.08); за 05.2024 року - 84355,04 грн. (вирахувані аліменти 30873.38); за 06.2024 року - 24926,53 грн. (вирахувані аліменти 12276.32); за 07.2024 року - 122023.30 грн. (вирахувані аліменти 56053.24); за 08.2024 року - 118797.49 грн. (вирахувані аліменти 55246.79); за 09.2024 року - 122153.50 грн.(вирахувані аліменти 56167.89); за 10.2024 року -122153.50 грн. (вирахувані аліменти 56167.89); за 11.2024 року - 122153.50 грн. (вирахувані аліменти 27710.14); за 12.2024 року - 122153.50 грн. (вирахувані аліменти 25630.00); за 01.2025 року - 67438.94 грн., (вирахувані аліменти 16813.49).

Позивач, пред`являючи позовну заяву про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, відзначає, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Тому, 1/6 частини його доходу (після вирахування податку та військового збору) становитиме більше 10 000,00 грн./міс., що в рази перевищує 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і значно перевищує мінімальну заробітну плату.

Крім того, позивач на даний час перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02.12.2023 року. Також, на утриманні позивача перебувають двоє дітей від першого шлюбу дружини: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що з урахуванням рівності батьківських обов`язків, сума визначеного судом матеріального забезпечення його дитини, із врахуванням його заробітної плати, як військовослужбовця, в декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дітей на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Відповідач, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо їх дітей, не в змозі витрачати на утримання спільної дитини суму кратну сумі аліментів, стягуваних з нього.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_3 просив зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього на користь ОСОБА_4 на підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області за позовом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , 2009 р.н., до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Немирівського районного суду від 02.05.2025 відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

03.06.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що 22.05.2025 отримав поранення ВОСП лівого передпліччя та перелом верхньої кінцівки, рівень не уточнений, закритий. Також, просив долучити до матеріалів справи медичну карту стаціонарного хворого №3750, згідно якої ОСОБА_3 22.05.2025 госпіталізований з діагнозом: Перелом верхньої кінцівки. Рівень не уточнений, закритий, та форму 100, згідно якої ОСОБА_3 22.05.202 отримав поранення лівого передпліччя.

26.08.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що 22.05.2025 отримав поранення ВОСП лівого передпліччя та перелом верхньої кінцівки, рівень не уточнений, закритий. Згідно виписки №5912 від 23.08.2025 основний діагноз: стан після вогнепального осколкового сліпого поранення лівого передпліччя з дефектом м`яких тканин, вогнепального уламкового перелому ліктьової кістки у в/3 в стадії неповної консолідації з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) в м`яких тканинах лівого передпліччя лікованого оперативно: 22.05.2025 – ПХО рани. МОС АЗФ; (23.05.2025) – ВХО ран, часткове ушивання рани лівого передпліччя; (28.05.2025) – ВХО, аутодермопластика розщепленим шкірним клаптем, закриття дефекту шкіри лівого передпліччя. Болів синдром. Тимчасове порушення функції лівої верхньої кінцівки. Поранення пов`язане із захистом Батьківщини, за степенем тяжкості травма відноситься до тяжких. ОСОБА_3 зазначив, що наразі його стан є незадовільним та потребує довготривалого лікування. Просив долучити до матеріалів справи виписку №5912 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно якої останній перебував на лікуванні з 12.08.2025 по 23.08.2025, довідку №620 від 13.08.2025, згідно якої ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КНП «Звенигородська БЛІЛ» з 12.08.2025, довідку військово-лікарської комісії №2025-0821-1406-3303-0 від 22.08.2025.

06.10.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що наразі його стан є незадовільним, потребує довготривалого лікування та готується до операції, після чого буде довгий процес реабілітації. Просив долучити до матеріалів справи виписку із медичної карти стаціонарного хворого №6582, згідно якої останній перебував на лікуванні з 19.09.2025 по 02.10.2025 з діагнозом: Стан після оперативного лікування (26.09.2025) – демонтаж АЗФ з лівого передпліччя з приводу ВТ (22.05.2025). ВОСП лівого передпліччя (22.05.2025) з дефектом м`яких тканин, вогнепального уламкового перелому лівої ліктьової кістки у в/з в стадії неповної консолідації з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) в м`яких тканинах лівого передпліччя лікованого оперативно; (22.05.2025) – ПХО рани, МОС АЗФ; (23.05.2025) – ВХО ран, часткове ушивання рани лівого передпліччя; (28.05.2025) – ВХО, аутодермопластика розщепленим шкірним клаптем, закриття дефекту шкіри лівого передпліччя. Болів синдром. Тимчасове порушення функції лівої верхньої кінцівки, а також довідку військово-лікарської комісії №2025-1001-1043-3149-7 від 01.10.2025.

26.01.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що позивач після поранення проходить реабілітацію та наразі отримано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ( номер витягу №57/26/71/В від 13.01.2026), згідно якого прийнято рішення ОСОБА_3 встановити 3 групу інвалідності з 27.11.2025.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Трубчанінов С.О. позов підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Примакова В.В. заперечувала щодо задоволення позову, вважала його необґрунтованим, просила відмовити у його задоволенні.

Вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з паспортом № НОМЕР_4 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Підвисоке Оратівського району Вінницької області.

Згідно з виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сума заробітку складає: за 2002 – 198,21 грн., за 2003 – 83,43 грн., за 2004 – 3892,23 грн., за 2005 – 5198,25 грн., за 2006 – 6673,69 грн., за 2008 – 4234,52 грн., за 2009 – 4567,87 грн., за 2011 – 1684 грн., за 2014 – 7389,52 грн., за 2017 – 3358,72 грн., за 2018 – 69523, 81 грн., за 2019 - 113600,00 грн., за 2020 – 75350,00 грн., за 2021 – 113933,75 грн., за 2022 – 133561,77 грн., за 2023 – 924415,55 грн., за 2024 – 661219,77 грн.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .

Згідно довідки №1643/3438 від 26.07.2023 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_1 з 18.12.2022.

Згідно актового запису №11 від 10.1.2009 ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками записані: батько – ОСОБА_3 , матір – ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_11 02.12.2023 уклали шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвище подружжя: « ОСОБА_12 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані: батько – ОСОБА_13 , матір – ОСОБА_11 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками записані: батько – ОСОБА_13 , матір – ОСОБА_11 .

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК).

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27.10.2011 у справі №2-792/11 року, яке є знеособлене, у зв`язку із чим суд не має можливості встановити осіб, яких стосується зазначене рішення, а тому зазначений доказ до уваги не приймає.

Позивач, обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру аліментів, зазначає, що розмір аліментів, який він сплачує на утримання дитини в декілька разів перевищує 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та мінімальну заробітну плату.

Суд зазначає, що розмір аліментів та спосіб їх стягнення присуджують рішенням суду з максимально можливим урахуванням інтересів дитини та можливості сплати їх відповідачем. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки чи інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ч. 2 ст. 51 Конституції України,ст. 180 СК України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обирати розмір та спосіб стягнення аліментів на утримання дитини це право позивача, а зменшення його розміру можливе за наявності доведених та підтверджених підстав у випадках, передбачених законодавством. Визначений законодавством мінімальний розмір аліментів для дитини, є гарантованим та не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а сплата платником аліментів у розмірі, який перевищує в декілька разів мінімальний гарантований розмір аліментів для дитини відповідного віку не є підставою для його зменшення.

Позивачем у позовній заяві зазначений розрахунок отриманого ним доходу за період з 01.2024 по 01.2025 та визначено розмір вирахуваних аліментів, однак доказів на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи не долучено, а клопотання про витребування таких доказів від компетентних органів до суду не заявлялось.

Також, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів позивач послався на утримання ним 2-х дітей від першого шлюбу його другої дружини.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що жодних законодавчо визначених підстав для утримання ОСОБА_3 дітей другої дружини від першого шлюбу не існує, в той час як в силу ст.ст. 141, 150, 180 СК України у нього є обов`язок по утриманню власної дитини – ОСОБА_10 .

На підтвердження вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач та його представник вказують на те, що на даний час позивач ОСОБА_3 внаслідок отриманого поранення 22.05.2023 під час виконання бойового завдання проходить лікування та реабілітацію.

Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, 22.05.2023 отримав поранення та проходить лікування та реабілітацію, однак, будь-яких доказів того, що позивач поніс витрати на лікування за власний рахунок та несе такі витрати на даний час, суду не надано (будь-які чеки, квитанції на придбання ліків, витрати у зв`язку з проходженням лікування тощо в матеріалах справи відсутні).

Таким чином, твердження позивача про необхідність зменшення розміру аліментів у зв`язку з наведеними вище обставинами, є необгрунтовними, оскільки обставин, які б свідчили про суттєві зміни майнового стану позивача та неможливість надання ним аліментів у визначеному розмірі, позивачем не доведені, а тому суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про зміну розміру аліментів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180, 181, 191, 192 СК України, статтями 10, 13, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

Суддя Т. Є. Войницька