Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №754/1814/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5082/26

Справа №754/1814/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

07.02.2026 ОСОБА_1 (надалі - Позивачка) подала до Деснянського районного суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" позовну заяву до ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) про розірвання шлюбу, який було зареєстровано 19.09.2009 Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 1199).

Позивачка обґрунтовує позов тим, що почуття любові, поваги та взаєморозуміння між сторонами згасли. Стосунки поступово зіпсувалися, що призвело до остаточного припинення шлюбних відносин у вересні 2022 року. Сторони мають одну неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам кожного з них. Спори з приводу розподілу спільного майна та про утримання дитини відсутні.

Відповідач подав до суду заяву, в якій визнає позов повністю та погоджується на розірвання шлюбу.

Обидві сторони повідомили, що примирення неможливе.

Суд розглядає спір на підставі наявних матеріалах в справі.

Суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19.09.2009. Шлюб зареєстрований Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1199 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ). У шлюбі сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (неповнолітній син).

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 21 СК України).

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (частини третя та четверта статті 56 СК України).

Шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частини перша та друга статті 112 СК України).

Суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24).

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 49 ЦПК України). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Суд бере до уваги фундаментальний принцип, згідно з яким примусове збереження шлюбу є неприпустимим. Визнання Відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, враховуючи, що Суд не може примушувати до збереження шлюбу, якщо хтось один із подружжя не бажає його продовжувати, і, зважаючи на те, що у цій справі воля обох сторін на розірвання шлюбу виражена чітко і недвозначно, подальше збереження шлюбу було б невиправданим і не відповідало б інтересам жодної зі сторін. Таким чином, позов про розірвання шлюбу має бути задоволений повністю.

Суд, керуючись статтями 141 та 142 ЦПК України, розподіляє судові витрати таким чином: залишити за Позивачкою (за її заявою).

Керуючись статтями 76-83, 141, 258, 259 ЦПК України, статтями 24, 56, 112 СК України, Суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 19.09.2009 Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1199 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ) - розірвати.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 23 квітня 2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО