Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №753/18722/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18722/25

провадження № 2/753/7228/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Розумієнком І. П., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідач), у якому просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - квартира, спірна квартира); визнати за нею право власності на частину вказаної квартири.

Вимоги позову мотивовані тим, що набута в період шлюбу квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу відповідно до принципу рівності часток подружжя у спільному майні.

Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав подання її без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України.

Способом усунення недоліків суд зазначив подання позовної заяви у новій редакції з належним викладом у ній обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.

22.09.2025 від представника позивача надійшла позовна заява з усуненими недоліками.

06.10.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

07.12.2025 від представника позивача надійшла повторна заява про забезпечення позову та клопотання про приєднання доказів.

В підготовчому засіданні 08.12.2025 представник позивача просила не розглядати заяву про забезпечення позову.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 22.01.2026.

21.01.2026 від представника позивачкинадійшли заяви про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову та про розгляд справи без участі сторони позивача.

В судове засідання 22.01.2026 відповідач не з`явився, відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання не надходили, а тому суд відклав розгляд справи на 25.02.2026.

25.02.2026 від представника позивачкинадійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлявся про розгляд справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових документів за зареєстрованою адресою місця його проживання, проте поштові відправлення повернулись без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України є доказом вручення йому судових повісток.

У строк, встановлений ухвалою судді про відкриття провадження у справі, відповідачем не подано відзиву на позов, а тому справа вирішується за наявними матеріалами відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

З 01.09.2006 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2025.

27.12.2007 ОСОБА_3 (довіритель) уклав з Акціонерним комерційним банком «Аркада» договір про участь у фонді фінансування будівництва № 56323, предметом якого є передача довірителем банку в управління грошових коштів з метою отримання довірителем у власність об`єкта інвестування.

На виконання умов цього договору ОСОБА_3 вніс до фонду фінансування будівництва повну вартість об`єкта інвестування в розмірі 776 894,50 грн.

Після завершення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію було видано свідоцтво про право власності від 18.06.2009 серії НОМЕР_1 , на підставі якого 22.06.2009 здійснено реєстрацію права власності відповідача на двокімнатну квартирузагальною площею 91,9 кв м, жилою площею 41,9 кв м, розташовану за адресою:АДРЕСА_1 (запис у реєстровій книзі 572-228 за реєстровим № 45588).

Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина третя статті 368 Цивільного кодексу України також передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 61 СК Українивизначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно…, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, виходячи з встановленого судом факту набуття квартири у період зареєстрованого шлюбу та відсутність доказів, які б спростовували поширення на неї правового режиму спільного сумісного майна, ця квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

За приписами статтей 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, та розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, передбачене нормою статті 69 СК України, а в частині першій статті 70 цього Кодексу закріплено, що при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Суду не надано доказів наявності між сторонами домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя, а отже слід виходити з того, що частки подружжя у праві власності на квартиру є рівними.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 СК України, згідно з якою майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України).

Позивачка не погоджується на отримання грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності і просить поділити спільне сумісне майно шляхом визначення ідеальних часток кожного з подружжя у праві власності на квартиру, при цьому жодних заперечень проти позову та альтернативного порядку поділу майна відповідач не запропонувала.

Отже на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів і наданих позивачкою доказів та вищенаведених законодавчих норм суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги позову про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності є обставиною, яка підлягає доказуванню у спірних правідносинах, визнання такого факту не відповідає визначеним цивільним законом способам захисту, характеру порушення та його наслідкам та само по собі не призводить до ефективного захисту порушених прав, а тому правові підстави для задоволення позову у цій частині вимог відсутні.

За результатами розгляду справи суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до положень статті 141 ЦПК України, яка визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За об`єднані у позовній заяві вимоги немайнового (про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя) та майнового характеру (про поділ майна) позивачка сплатила судовий збір в загальному розмірі 16 351,20 грн.

Отже з огляду на результат розгляду справи суд покладає на відповідача у повному обсязі судовий збір, сплачений за вимогу майнового характеру, в розмірі 15 140 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири загальною площею 91,9 кв м, житловою площею 41,9 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (запис у реєстровій книзі БТІ 572-228 за реєстровим № 45588).

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на частину квартири загальною площею 91,9 кв м, житловою площею 41,9 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (запис у реєстровій книзі БТІ 572-228 за реєстровим № 45588).

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне судове рішення складене 22.04.2026.