Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №752/6290/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6290/26

Провадження №: 3/752/2660/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 28.02.2026 року о 19 год. 30 хв. в м. Києві по Столичному шосе, керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав.

Захисник Якименко М.М. в судовому засіданні просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення. Свою позицію обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки не відеозаписі таких даних не зафіксовано, крім того, відсутні будь-які докази таокго керування. Також вказав, що працівники поліції не мали підстав зупиняти ОСОБА_1 та будь-яких ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції у у ОСОБА_1 не встановили та не повідомили. Крім того, вказав, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 прав та обов`язків, не роз`яснили процедуру проходження огляду як на місці, так і у лікаря-нарколога, отже склали протокол з порушеннями, а тому, на думку захисника, є всі підстави для закриття провадженя у справі. Також заявив клопотання про допит свідків, зокрема, пасажира транспортного засобу «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 та працівників поліції, що були на місці.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Так, за результатами дослідження матеріалів справи, в тому числі перегляду в судовому засіданні 3.04.2026 року відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився, тому вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту щодо виклику в судове засідання свідка пасажира та працівників поліції, які складали матеріали, оскільки на відео в повній мірі зафіксовані факти, в тому числі пояснення свідків та очевидців, дії поліції, які мають значення для розгляду справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому допит свідків є недоцільним та безпідставним.

Твердження захисника про те, що в справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 ознак алкогольного сп"яніння, під час складання протоколу не повідомили про процедуру проходження огляду повністю спростовується переглянутим відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції, маючи від іншого екіпажу патрульної поліції інформацію про поведінку ОСОБА_1 під час дорожнього руху, яка не відповідає обстановці, зупинили останнього, виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та повідомили про такі ознаки. З даних відео вбачається, що ОСОБА_3 має явні зовнішіні ознаки алкогольного сп"яніння. Дані відеозапису дають суду підстави стверджувати поза розумим сумнівом про керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп"яніння.

Вказівка захисника про те, що ОСОБА_1 не роз`яснили процедуру огляду та відмови від проходження огляду також повністю спростовується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції двічі роз`яснили ОСОБА_1 можливість проходження огляду як на місці, так і у лікаря-нарколога, також роз`яснили можливість відмови від проходження огляду та наслідки такої відмови, та після однозначної відмови ОСОБА_1 склали протокол відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вказівка захисника на те, що протокол було складено з порушеннями суд відхиляє. Крім того, з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 факт керування в той день автомобілем не оспорював.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не повідомили про права та обов`язки повністю спростовується даними протоколу серії ЕПР№603048 від 28.02.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про його права та обов`язки, про що останній поставив свій підпис.

Твердження захисника про те, що працівники поліції безпідставно зупинили ОСОБА_1 не впливає на доведеність вини останнього, оскільки під час дії воєнного стану працівники поліції мають право на зупинку транспортних засобів з метою профілактичних оглядів не тільки тих водіїв, які порушують правила дорожнього руху, а й інших транспортних засобів з метою виявлення колоборантів та забезпечення безпеки всіх громадян, враховуючи і те, що у працівників поліції була інформація про сумнівну поведінку водія під час руху та вчинення ним наїзду на перешкоду.

Слід вказати, що на запитання суду ОСОБА_1 повідомив, що в той день відносно нього було винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, однак таку постанову ОСОБА_1 не оскаржував, так само як і не звертався зі скаргами на дії працівників поліції з приводу незаконної зупинки його транспортного засобу. Вказане із врахуванням наведених вище даних відеозапису також пітверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в момент його зупинки та перевірки поліцією.

Крім того, слід вказати, що ОСОБА_1 після відмови від проведення огляду мав змогу самостійно звернутися до медичного закладу та здати необхідне біологічне середовище з метою спростування стану алкогольного сп"яніння, проте ОСОБА_1 вказаним правом не скористався.

Враховуючи, що за відмову від проходження огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 665,60 грн., підлягає стягненню із ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя Г.В. Бондаренко