Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №703/665/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/665/26

2/703/1125/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Свої вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем з 25 червня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням суду від 23 грудня 2025 року цей шлюб розірвано.

Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу діти проживають з нею і перебувають на її повному утриманні. В свою чергу, відповідач є фізичною особою – підприємцем та декларує мінімальний дохід, який не відповідає його реальному майновому стану та рівню життя. Крім того, дохід має нерегулярний та змінний характер.

Оскільки відповідач від належного утримання синів ухиляється, просила стягувати з нього аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі – 12000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, просила сплату аліментів здійснювати щомісячно до 30 числа та зазначила банківські реквізити для перерахування коштів.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем відзиву, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд ураховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловила своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 червня 2016 року зареєстрували шлюб. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року, ухваленому по справі № 703/7644/25, цей шлюб розірвано.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

З витягів з реєстру територіальної громади від 09 жовтня 2025 року вбачається, що місце проживання дітей зареєстроване за місцем проживання матері. Крім того, у рішенні, яким суд розірвав шлюб між сторонами, місце проживання дітей залишено з матір`ю.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Таким чином, СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» передбачено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років встановлюється в розмірі 2817 грн, від 6 до 18 років -3512 грн.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність домовленості між сторонами щодо способу виконання відповідачем ОСОБА_4 свого обов`язку по утриманню дітей, зокрема, щодо розміру аліментів, а звернення позивача ОСОБА_1 з вимогами про стягнення таких в судовому порядку свідчить про відсутність такої домовленості між ними.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення коштів на утримання синів у розмірі 12000 грн щомісячно, позивач посилалася на те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та декларує мінімальний дохід, який не відповідає його реальному майновому стану та рівню життя.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обмежилася лише наданням суду копії свідоцтва про шлюб, рішення про розірвання шлюбу, отриманого з ЄДРСР, копії власного паспорта та РНОКПП, копія паспорта відповідача, копії свідоцтв про народження дітей та копій витягів з реєстру територіальної громади.

Будь-яких доказів матеріального стану відповідача, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров`я, позивачем надано не було, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Суд також зауважує, що за приписами зазначених судом правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов`язок батьків по їх утриманню, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів з відповідача на утримання двох дітей у розмірі у розмірі 4000,00 грн. на кожну дитину щомісячно.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлена права звернутись з позовом про збільшення розміру стягнутих аліментів у випадку доведеності матеріальної можливості відповідача сплачувати аліменти.

Щодо зазначення рахунку, на який необхідно стягувати аліменти, то суд уважає зазначити, що вказане питання вирішується під час виконання рішення суду.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь держави належить стягнути 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Доказів понесення позивачем судових витрат, в тому числі і на правничу допомогу, матеріали справи не містять. Відтак, відсутні підстави для їх розподілу.

На підставі наведеного та ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст. 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2026 року і до досягнення дітьми повноліття, які підлягають індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 грн. 20 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: І.Я. Биченко