Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №703/556/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/556/26

2/703/1045/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

у с т а н о в и в :

ТОВ «Таліон Плюс» через систему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року в розмірі 36591 грн. 99 коп., з підстав невиконання його умов, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 лютого 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 122688126 на суму 12140 грн. 00 коп. (з урахуванням всіх траншів) строком на 5 років, з кінцевою датою повернення кредиту – 18.03.2030 року, з базовою процентною ставкою – 0,97 % в день від суми залишку кредиту. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач зауважує, що перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Під час укладення кредитного договору між первісним кредитором і відповідачем, сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.

На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 12140 грн. 00 коп. на її банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

03.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/38, на підставі якого та відповідно до реєстру прав вимоги від 03.06.2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 25411 грн. 21 коп., з яких заборгованість за кредитом - 12139 грн. 73 коп., заборгованість по процентах - 7091 грн. 21 коп., заборгованість по комісії – 110 грн. 40 коп. та неустойка - 6069 грн. 87 коп. Відтак до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язалася вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, остання не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов договору, позивачем прийнято рішення про дострокове його розірвання з 27.10.2025 року, шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення.

Відповідно з 27.10.2025 року припинилося право позивача на нарахування процентів за користування кредитом.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається. Загальна сума заборгованості за кредитним договором, заявлена позивачем до стягнення складає 36591 грн. 99 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 12139 грн. 73 коп., заборгованість по процентах - 24341 грн. 86 коп., заборгованість по комісії – 110 грн. 40 коп. Позивач зауважив, що розмір штрафних санкцій, вказаний у загальному розрахунку заборгованості не було включено ним до розміру позовних вимог.

За вказаних обставин позивач ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 36591 грн. 99 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зокрема, за період починаючи з 16.02.2025 року до 29.04.2025 року включно.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, відзиву на позов не подала, однак звернулася до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, окрім того клопотала про зменшення розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вважає, що заявлений до стягнення позивачем розмір судових витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю даної справи та ціною позову. Відтак просила зменшити розмір таких витрат, що підлягає до стягнення з неї.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

16.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 122688126 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно з яким відповідач отримала перший транш кредиту в розмірі 3000 грн. 00 коп. (п. 2.2 договору) строком на 5 років (п. 11.1 договору) з дати отримання, із рекомендованою датою дострокового повного повернення суми кредиту 18.03.2025 року (п. 7.1 договору), кінцевою датою повернення 18.03.2030 року (п. 7.3 договору), з базовою процентною ставкою 0,98% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що складає 357,70% річних (п. 8.3 договору), можливістю застосування дисконтної процентної ставки за період із 16.02.2025 року до 18.03.2025 року в розмірі 0,21% від суми кредиту за кожен день користування (п. 8.7.1 договору). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п. 2.4 договору).

За п. 4.10 договору, передбачене його укладення на підставі заявки позичальника, з використанням ІКС кредитодавця та підписання сторонами із використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

З договору № 122688126 від 16 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлена та згодна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Зокрема, ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлена з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, тарифами.

18.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в сумі 1 050 грн 00 коп. (п. 1.1 додаткової угоди).

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди після надання додаткового траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 4 050,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди безготівковий переказ цього та інших траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника 4149-60XX-XXXX-8816.

Відповідно до п. 1.4 додаткової угоди з моменту отримання траншу вказаного в п. 1.1. договору, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних траншів в рамках договору та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до п. 1.5 додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить 12,60 грн.

Відповідно до п. 1.6 додаткової угоди під час надання суми траншу, вказаного в п. 1.1. цієї Додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 63 грн 00 коп., яка має бути сплачена позичальником не пізніше 18.03.2025.

Відповідно до п. 1.7 додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди, сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 180,00 грн.

Відповідно до п. 1.8 додаткової угоди денна процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 відсотків в день.

Відповідно до п. 1.9 додаткової угоди реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 2 547,96 % річних.

Відповідно до п. 1.10 додаткової угоди загальна вартість наданого кредиту з урахуванням додаткового траншу, становить 76 687,56 грн.

В подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено ще ряд додаткових угод до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року.

Так, 19.02.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 950 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 5 000,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 21,11 грн., сума нарахованої та несплаченої Комісії за надання Кредиту становить 243,00 грн.

22.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 1 000 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 6 000,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 52,61 грн., сума нарахованої та несплаченої Комісії за надання Кредиту становить 300,00 грн.

23.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 500 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 6 500,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 65,21 грн., сума нарахованої та несплаченої Комісії за надання Кредиту становить 360,00 грн.

24.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 550 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 7050,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 78,86 грн., сума нарахованої та несплаченої Комісії за надання Кредиту становить 390,00 грн.

24.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 500 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 7550,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 93,67 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 423,00 грн.

25.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 500 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 8 050,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 94,72 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 453,00 грн.

27.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 450 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 8 500,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 128,54 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 483,00 грн.

27.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 1 800 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 10 300,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 146,39 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 510,00 грн.

29.04.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 122688126 від 16.02.2025 року, згідно якої позичальнику надано додатковий транш в розмірі 1 840 грн 00 коп., після чого неповернута сума за вказаним кредитним договором складає 12 139,73 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 2927,26 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 0,00 грн. Загальна вартість наданого кредиту з урахуванням траншу, наданого за Додатковою угодою від 29.04.2025 року, з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування становить 220 923,51 грн.

Як вбачається з наданих позивачем повідомлень щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «Профітгід», первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_4 , емітовану в ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти згідно кредитного договору № 122688126 від 16.02.2025 року, а саме: 16.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 3000,00 грн., 22.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1000,00 грн., 23.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 500,00 грн., 24.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 550,00 грн., 25.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 500,00 грн., 27.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 450,00 грн., 27.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1800,00 грн., 29.04.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1840,00 грн.

Окрім того, на підтвердження виконання первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умов договору та додаткових угод до нього позивачем надано довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до яких на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_4 , емітовану в ПАТ КБ «Приватбанк» було здійснено перекази грошових коштів згідно кредитного договору № 122688126 від 16.02.2025 року, а саме: 24.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 500,00 грн., 25.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 500,00 грн., 27.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 450,00 грн., 27.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1800,00 грн., 16.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 3000,00 грн., 18.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1050,00 грн., 19.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 950,00 грн., 22.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1000,00 грн., 23.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 500,00 грн., 24.02.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 550,00 грн., 29.04.2025 року здійснено переказ коштів в сумі 1840,00 грн.

Водночас, у поданій до суду письмовій заяві відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення договору № 122688126 від 16.02.2025 року та додаткових угод до нього із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а відповідно, відповідач визнає отримання за даним договором та додатковими угодами до нього коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитного договору. Таким чином вказані обставини, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зі змісту договору кредитної лінії № 122688126 від 16.02.2025 року вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса. Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з паперової копії електронного документу договору № 122688126 від 16.02.2025 року, ОСОБА_1 підписала його із використанням одноразового ідентифікатора.

Таким чином, укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії, визначені ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

03.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/38 на строк до 31.12.2025 року.

За п. 2.1 вказаного договору в порядку та на умовах, передбачених договором, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимог, майбутнє право вимоги вважається переданим із моменту виникнення такого права вимоги до боржника та не потребує додаткового оформлення.

За п. 1.3 договору, право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також право грошових вимог, що виникне в майбутньому.

Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги від 03.06.2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року на загальну суму 25411 грн. 21 коп., з яких заборгованість за кредитом - 12139 грн. 73 коп., заборгованість по процентах - 7091 грн. 21 коп., заборгованість по комісії – 110 грн. 40 коп. та неустойка - 6069 грн. 87 коп.

Відтак до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року.

Після підписання вказаного договору факторингу за електронним цифровим підписом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було сформовано повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року на користь ТОВ «Таліон Плюс».

27 жовтня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» прийнято рішення про дострокове розірвання кредитного договору № 122688126 від 16 лютого 2025 року про що було повідомлено відповідачу ОСОБА_1 , однак відомості про те, яким чином вказані повідомлення доводилися до відома відповідачки в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року, який здійснений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 станом на 03 червня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року в розмірі 25411 грн. 21 коп., з яких заборгованість за кредитом - 12139 грн. 73 коп., заборгованість по процентах - 7091 грн. 21 коп., заборгованість по комісії – 110 грн. 40 коп. та неустойка - 6069 грн. 87 коп.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором у повному обсязі матеріали справи не містять, однак із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка сплачувала грошові кошти на погашення заборгованості 14.03.2025 року в сумі 1 071,00 грн та 31.03.2025 року в сумі 1 399,00 грн., а всього сплачено 2 470,00 грн. за договором, внесені платежі зараховані на погашення частини заборгованості за процентами за користування кредитом, а також суми основного боргу.

Згідно розрахунку заборгованості, який здійснений ТОВ «Таліон плюс» Капиш-Роман М.С. станом на 26 жовтня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року у розмірі 36591 грн. 99 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 12139 грн. 73 коп., заборгованість по процентах - 24341 грн. 86 коп., заборгованість по комісії – 110 грн. 40 коп. З вказаного розрахунку також вбачається, що ТОВ «Таліон плюс» здійснило нарахування неустойки в розмірі 6 069,87 грн. однак вказана складова заборгованості не була включена позивачем до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, оскільки відповідач не виконала свого зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі ні на користь первісного кредитора, ні на користь позивача, а відсотки нараховані відповідно до умов договору. Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції в національній валюті №98 від 15.01.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій»; 2) додаткової угоди № 2468 від 16.12.2025 року до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024; 3) акту прийому-передачі наданих послуг від 16.12.2025 року, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг загальною вартістю 5000,00 грн, а також відомості про час, затрачений на їх надання; 4) платіжна інструкція про перерахування позивачем на користь АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» 5000,00 грн як оплати за договором про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, надані стороною відповідача заперечення щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу, окрім того враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Таліон Плюс» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 опійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «Таліон Плюс» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 5000,00 грн. до 2000,00 грн.

Керуючись ст. 527, 530, 599, 610, 625-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст. 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 122688126 від 16 лютого 2025 року в розмірі 36591 грн. 99 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн., а всього – 41254 (сорок одну тисячу двісті п`ятдесят чотири) грн. 39 (тридцять дев`ять) коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жаботинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий: В. В. Волосовський