Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №569/27235/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27235/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Харечка С.П.

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю представника позивача Антонюк К.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 98946 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за послуги централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у розмірі 78242 грн. 64 коп., сума пені в розмірі 2786,85 грн, сума інфляційних витрат в розмірі 13720,73 грн. сума трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 4196,70 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) власником якого є ОСОБА_1 . Згідно витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.12.2025 року (за період із 01.06.2014 року по 30.11.2025 року) виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 78 242,64 грн. Відповідно до ст. 549 та ст. 625 ЦК України позивачем нараховано станом на 01.12.2025 року суму пені за період 01.12.2024-30.11.2025 у розмірі 2786,85 грн., суму інфляційних (за період 01.01.2024-31.07.2025) у розмірі 13 720,73 грн., суму трьох процентів річних від простроченої суми (за період 01.01.2024 - 31.07.2025) у розмірі 4196,70 грн.

27 лютого 2026 року Рівненським міським судом Рівненської області було ухвалено заочне рішення про задоволення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27 лютого 2026 року у цивільній справі №569/27235/25 задоволено, заочне рішення від 27 лютого 2026 року скасовано і призначено справу до розгляду.

Представник позивача Антонюк К.З. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що строк позовної давності (3 роки) у період з 2014 року по початок 2020 року за ці борги сплив, а тому не підлягає стягненню судом. Із 02.04.2020 по 03.09.2025 цей період не враховується при розрахунку, оскільки строки були зупинені (через COVID-19 та воєнний стан в Україні тощо) З 04.09.2025 по 11.2025 строки почали відраховуватися заново. Також відповідач зазначив, що не проживає у квартирі за АДРЕСА_2 з моменту її придбання. Актом голови ОСББ «Північне сяйво» підтверджено вказану обставину, а також встановлено, що у квартирі за АДРЕСА_2 ніхто не проживає, у тому числі і орендарі. При огляді квартири виявлено, що опалення у ній не вимкнене та складається з двох чавунних батарей 7 і 3 секцій. Тобто, у описаній квартирі наявні лише дві батареї, які фактично подають тепло. Описані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не використовував послуги із гарячого водопостачання, заборгованість за які є предметом розгляду у справі, а тому відповідна сума боргу підлягає коригуванню позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) власником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №450786223 від 05.11.2025 року власником житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВКВ №672077 р №6681, 14.12.2007, Приватний нотаріус Олинець А.М. Рівненського міського нотаріального округу.

Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов`язки споживача і виконавця, а також інші питання.

Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, протилежного суду не доведено.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не виконує свого обов`язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Згідно витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.12.2025 року (за період із 01.06.2014 року по 30.11.2025 року) виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 78 242,64 грн.

Також позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних, а саме: станом на 01.12.2025 року сума пені за період 01.12.2024-30.11.2025 становить 2 786,85 грн., сума інфляційних (за період 01.01.2024-31.07.2025) становить 13 720,73 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми (за період 01.01.2024-31.07.2025) становить 4 196,70 грн.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у зв`язку з непроживанням у квартирі з 2007 року та невикористанням послуг він не зобов`язаний оплачувати послуги за вищевказаною адресою, з огляду на таке.

На підтвердження вказаних доводів відповідач надав суду акт голови ОСББ «Північне сяйво» з якого вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , але фактично не проживає у квартирі з моменту придбання. Також встановлено, що у вищезгаданій квартирі ніхто не проживає, в тому числі орендарі. При огляді квартири виявлено, що система опалення знаходиться у справному стані (опалення не вимкнене) та складається з двох чавунних батарей 7 і 3 секції відповідно.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також, відповідно до абзацу 2 пункту 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.

Зазначена норма закону виключає право на не оплату вартості такої комунальної послуги, як постачання теплової енергії.

Твердження відповідача про те, що він не користується наданими позивачем послугами суд вважає неприйнятними, оскільки матеріали справи не містять даних на час вирішення спору щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на відмову від користування послугами ТОВ «Рівнетеплоенерго». Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано.

Власником квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №450786223 від 05.11.2025 року.

А тому доводи відповідача про те, що він не проживає у вказаній квартирі, не заслуговують на увагу, оскільки це не звільняє його як власника майна від обов`язку оплачувати надані послуги.

Разом з тим, відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.

Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості у період з червня 2014 року по березень 2017 року щодо щомісячних платежів від моменту прострочення яких до введення карантину минуло три роки спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Перехідних положень до ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.

Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості починаючи з березня 2017 року припадає на час дії карантину та воєнний стан, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12, 19 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину та період дії воєнного стану в Україні. При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, споживач мав оплатити до 20 квітня 2017 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року.

Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску позовної давності та не просить такий поновити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01 квітня 2017 року по 30 листопада 2025 року.

Відповідна заборгованість в межах позовної давності по особовому рахунку № НОМЕР_1 становить 48196 грн. 00 коп.

Також відповідно до наявної у відповідача заборгованості (48196 грн 00 коп) судом здійснено розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, яка становить: пеня в розмірі 1759,15 грн, сума інфляційних витрат 4459,34 грн., три проценти річних 1445,54 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго».

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково (56,45%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1709 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 48196 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1759 грн. 15 коп., суму інфляційних витрат в розмірі 4459 грн. 34 коп., суму трьох процентів річних в розмірі 1445 грн. 54 коп., а всього стягнути 55860 грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Рівнетеплоенерго» судовий збір у розмірі 1709 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», адреса: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2026 року.

Суддя Харечко С.П.