Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №949/705/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/705/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , непрацюючого

за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338035 від 26 березня 2026 року, того ж дня об 11 год. 00 хв. прикордонним нарядом "ГрР" було затримано ОСОБА_1 ., який спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинив злісну непокору неодноразовій законній вимозі військовослужбовців ДПСУ, а саме: зупинитись та надати документи право на перебування в прикордонній смузі.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10 Положення "Про прикордонний режим", затвердженого постановою КМ України №1147 від 27.07.1998 та ст. 34 Закону україни "Про державну прикордонне службу в Україні" тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

У протоколі також міститься запис про те, що пояснення ОСОБА_1 додаються на окремому аркуші.

З пояснень вбачається, що по обставинах, зазначених у протоколі ОСОБА_1 пояснив, що він мав намір незаконно перетнути ДКУ з подальшим переміщенням до країн ЄС для уникнення мобілізації.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що міститься запис в протоколі про адміністративне правопорушення, який особисто підписаний ОСОБА_1 .

Водночас, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 (а.с.4), з якої вбачається, що він вину визнає та щиро розкаюється. Просив справу розглянути без його участі.

Так, оскільки у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 185-10 КУпАП не є обов`язковою та зважаючи на стислі строки розгляду даної категорії справ, тому, вважаю за можливе розглянути справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_4 , який не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів").

Частиною 2 ст. 185-10 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: "Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги".

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано прізвище, ім`я, по батькові, посаду військовослужбовця Державної прикордонної служби України, вимоги якого не виконав ОСОБА_1 , немає даних про те, яким чином було пред`явлено вимоги, та відомості з приводу цих обставин відсутні в інших документах.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того чи перебували військовослужбовці, про яких йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, при виконанні обов`язків пов`язаних саме з охороною державного кордону.

Вказані обставини унеможливлюють вставити чи були вимоги вказаних осіб законними, щоб встановити злісну непокору ОСОБА_5 цим вимогам.

При цьому, відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України настає лише у разі непокори або опору законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірного втручання в їх законну діяльність, що передбачено ст. 34 Закону України "Про Державну прикордонну службу України",

Окрім наведеного, відповідно доЗакону "Про державний кордон України"та п. 11 Положення "Про прикордонний режим", затвердженого постановою КМУ №1147 від 27.07.1998, завданнями прикордонної служби є не саме по собі складання протоколів про адміністративне правопорушення, а виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та запобігання незаконній міграції у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району.

Отже, органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог щодо його належного оформлення та забезпечення обставин його доведення відповідними доказами.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В силу положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, для підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, до адміністративних матеріалів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення додані:

- протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 (а.с. 2);

- копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , де зазначені його персональні дані (а.с. 3);

- заява ОСОБА_1 у якій він визнає вину і щиро розкаюється та просить справу розглядати без його участі (а.с. 4);

- рапорт інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника групи моніторингу обстановки (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. н.п. Висоцьк) ОСОБА_6 від 27 березня 2026 року (а.с. 5);

- пояснення ОСОБА_1 (а.с. 6).

Втім, у вказаних поясненнях ОСОБА_1 лише підтверджує свій намір незаконно перетнути ДКУ. При цьому, з приводу обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснення відсутні.

Будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, а також винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не надано.

Таким чином, з наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу (фото-, відеофіксації) того, що останній вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПСУ.

При цьому суд звертає увагу на те, що склад одного правопорушення, за ст. 204-1 не утворює автоматично склад іншого, за ст. 185-10 КУпАП. Адміністративна відповідальність носить індивідуальний характер, та застосовується до конкретної особи, яка вчинила проступок, з урахуванням її особистості, ступеня вини та обставин справи.

Враховуючи зазначене, протокол суперечить встановленим обставинам справи, твердження в ньому зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до ст. 62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Так, в силу п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Також у своїх рішеннях (кримінальних та некримінальних), що стосуються цивільних прав і обов`язків Європейський Суд неодноразово підкреслював, що при оцінці доказів Європейський Суд застосовує стандарт доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із співіснування досить сильних, ясних і взаємоузгоджених висновків з наявних фактів або схожих неспростованих фактичних презумпцій (рішення у справах "Зубайраєв проти росії" від 10.01.2008 року, п.71; "Гриненко проти України" від 15.02.2012 року, п.55; "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 року, п.62; "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, п.53).

Тому, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

За таких обставин, поза розумним сумнівом, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, оскільки його вину працівниками ДПСУ не доведено належним чином, а представлені суду докази не є такими, що беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Відповідно до ст. 282 КУпАП, орган (посадова особа), який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 282 КУпАП, суд відмічає, що причинами та умовами безпідставного порушення адміністративного провадження, не підкріплене належними та допустимими доказами є неналежне виконання інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником групи моніторингу обстановки (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ОСОБА_7 своїх посадових обов`язків, в тому числі в частині якості складення адміністративних матеріалів.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, то провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 282, 284, 287, 294 КУпАП

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів та відповідного реагування з метою недопущення таких фактів у подальшому.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.