Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №545/5283/22 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5283/22

Провадження № 2/545/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.

за участю секретаря Пінчук З.І.,

представника позивача- адвоката Губа О.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача- адвоката Білера П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (дорожньо-транспортної пригоди),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтування якого зазначила, що що близько 11 години 20 хвилини 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 керував сідловим тягачем Volvo FH42TB з реєстраційним номером НОМЕР_1 , із напівпричіном Kogel SNCO24 із реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухався по 354 км автодороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» в напрямку м. Харків, де перед виконанням розвороту в напрямку м. Полтава не переконався в безпеці виконання свого маневру, не дав дорогу автомобілю Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в напрямку м. Полтава, виїхав на його смугу для руху, чим створив небезпеку та допустив з ним зіткнення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , будучи пасажиром автомобіля Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 231 від 11.04.2022 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми трудної клітини: переломів передніх відрізків 2-3-го ребер справа: лінійних переломів передніх відрізків 1.3,4 ребер зліва зі зміщенням, переломів 5-9-го ребер зліва по середній аксилярній лінії закритого неповного перелому середньої третини тіла грудини: закритої травми живота: субкапсулярного розриву печінки та гематоми м`яких тканин тулуба, кінцівок. які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За вищевказаних обставин, причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення ОСОБА_1 як водієм сідлового тягача Volvo FH42TB, реєстраційний номер НОМЕР_5 із напівпричіпом Kogel SNCO24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вимог п.п. 10.1. 10.4 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_4 шляхом виконання вимог п.п.10.1. 10.4. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та численних переломів ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні 1-ої МКЛ м. Полтави, а потім тривалий час лікувалася амбулаторно, проходила реабілітацію.Ситуація, в якій вона опинилася, спричинила сильний фізичний біль, значні та тривалі душевні страждання і призвела до вимушених негативних змін у її житті, пов`язаних з тривалим та вартісним лікуванням, неможливістю займатися звичними справами, роботою і певний час, повністю бути залежною від близьких. Подія ДТП, яка сталася внаслідок грубого порушення ПДР України ОСОБА_1 та її наслідки викликають у позивачки до теперішнього часу негативні емоції, переживання та спогади від пережитого Вказана подія порушила її подальші життєві плани та перспективи, вплинула на відчуття душевного та соціального достатку. З вказаного слідує, що події, які є предметом даного цивільного позову, виникли поза її волевиявленням і призвели до порушень в її благополуччі, зруйнували звичні та оптимальні для неї якість життєдіяльності, призвели до накопичення негативних емоцій та емоційного напруження, а отже, стали наслідком переживань морально-етичного змісту і спричинили душевні страждання (моральну шкоду).

У зв`язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою корить моральну шкоду у розмірі 199648,75 грн.

Ухвалою судді від 18.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року задоволене клопотання сторони позивача та позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «Мега Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (дорожньо-транспортної пригоди)- залишені без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача- адвокат Губа О.М. уточнені позовні вимоги підтримав та пояснив, що з вини ОСОБА_1 29.12.2021 року сталася ДТП, внаслідок якої позивач отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та проходила амбулаторне лікування. Просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 199648,75 грн. Висновок судового експерта, на який посилається сторона відповідача, щодо взаємної вини ОСОБА_3 у ДТП, не приймався до уваги жодною судовою інстанцією, оскільки він ґрунтується на матеріалах страви, які не відповідають обставинам, які були встановлені під час досудового розслідування. В рамках кримінального провадження встановлено висновками експертів, що вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП відсутня. Немає жодних судових рішень щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності.

Представник відповідача- адвокат Білера П.П. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ДТП відбулася як з вини ОСОБА_1 , так і з вини ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_1 підтримав думку свого представника.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 10.05.2023 року, ОСОБА_1 визнано винуватимі засудженоза те,що він 29 грудня 2021 року приблизно об 11 годині 20 хвилин, керуючи сідловим тягачем Volvo FH42TB з реєстраційним номером НОМЕР_1 , із напівпричіном Kogel SNCO24 із реєстраційним номером НОМЕР_2 , на 354 км автодороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» у напрямку м. Харків, у порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України перед виконанням розвороту в напрямку м. Полтава не переконався в безпеці виконання свого маневру, не дав дорогу автомобілю «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в напрямку м. Полтава, виїхав на його смугу руху, чим створив небезпеку та допустив із ним зіткнення. Унаслідок ДТП пасажирам останнього автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.02.2025 року ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст.74 КК України звільнено від призначеного вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 10.05.2023 року за ч. 1 ст. 286 КК України йому покарання- у зв`язку із закінченням строків давності. Вказаний вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів скасувено та призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 18-28).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного суду України від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти- це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлені протиправні дії відповідача ОСОБА_1 , які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Разом з тим, закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яка регламентована ст. 49 КК України, є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2024 року у справі № 711/4218/15-к (провадження № 51-6349км19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

У зв`язку з протиправними діями ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 , як зазначає остання, була завдана моральна шкода, яку оцінює в 199648,75 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа, якій неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана моральна шкода, має право вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яку зазнала ОСОБА_2 , суд враховує, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнала душевних страждань, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).

Суд звертає увагу, що доводи сторони відповідача щодо взаємної вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП в судовому засіданні не знайшли підтвердження та не доведені відповідними доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про наявність спричиненої ОСОБА_2 неправомірними діями відповідача моральної шкоди. Проте, при визначенні її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених моральних страждань, їх наслідків та інших негативних впливів, а тому визначає розмір такої шкоди в сумі 50000,00 грн., що відповідає вимогам розумності та справедливості і є адекватним нанесеній моральній шкоді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (дорожньо-транспортної пригоди) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб