Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №399/1115/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №399/1115/25

Провадження №2/534/1462/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі головуючого судді Комарової Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Калініної А.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3614116 від 23.03.2021 у сумі 31 955 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 23.03.2021 року між ТОВ «Мілоан», яке відступило право вимоги позивачу, та відповідачем укладено кредитний договір № 3614116, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 000 грн. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало, надавши відповідачу кредит на погоджену сторонами суму. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, загальний розмір якої відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 склав 31 955 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 7 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 23 625 грн, простроченої заборгованості за комісією – 1 330 грн. Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явились.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просить розгляд справи провести у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою у встановленому законом порядку, до суду не з`явилася, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надала, клопотань про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надходило.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачем, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 20.04.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №3614116, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 7 000 грн, строком на 15 днів і складається із пільгового та поточного періодів. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором L17177.

Істотні умови кредитного договору №3614116, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №3614116 від 23.03.2021 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: L17177, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 23.03.2021 11:17, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: +38097-964-62-75.

З платіжного доручення №42198167 від 23.03.2021 року вбачається, що згідно договору №3614116 на картку НОМЕР_2 зараховані кошти в сумі 7 000 гривень .

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що через невиконання відповідачем умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість за кредитним договором №3614116 від 023.03.2021 року в сумі 31 955 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 7 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 23 625 грн, простроченої заборгованості за комісією – 1 330 грн.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.\При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти за договором №3614116 про споживчий кредит від 23.03.2021, укладеного з ТОВ «Мілоан».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов кредитного договору №3614116 від 23.03.2021 сторонами погоджено строк користування кредитом з 23.03.2021 року по 07.04.2021, та процентні ставки за користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковими ставками згідно з п. 1.5.2; п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору та в межах строку кредитування (а.с. 6).

Крім того, за умовами п.1.5.1. кредитного договору №3614116 від 23.03.2021, сторонами погоджено нарахування комісії в сумі 1 330 грн, отже така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, у зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідач має загальну заборгованість в сумі 31 955 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 7 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 23 625 грн, простроченої заборгованості за комісією – 1 330 грн, яка й підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 02 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.17 -21).

Як вбачається із Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №73-МЛ від 02.07.2021 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3614116 (а.с.27).

ТОВ Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 15 липня 2025 року за вих. №20908753/565 направило на адресу відповідача досудову вимогу про погашення нею заборгованості за кредитним договором №3614116 від 23.03.2021 з вказівкою про реквізити для сплати (а.с.28).

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 31 955 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 7 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 23 625 грн, простроченої заборгованості за комісією – 1 330 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а.с.32), акт №Д/404 наданих послуг від 24.07.2025 (а.с.34), згідно з якими вартість правової допомоги становить 8000 грн та детальний опис наданих послуг до акту №Д/404 від 24.07.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с.35).

Відповідно до п.п.2.3, 2.5 розділу 2 Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн без ПДВ. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422 грн 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.526, 549, 611, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3614116 від 23.03.2021 року в розмірі 31 955 (тридцять одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 гривень 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018, ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Ю. Комарова