Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №382/505/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/505/26

Провадження № 2-о/382/20/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лещенко Сергія Олександровича, заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся з заявою до Яготинського районного суду Київської області заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин.

Згідно заявлених вимог просить встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника – ОСОБА_3 , далі «Спадкодавець». Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: житловий будинок за АДРЕСА_1 . Оскільки Спадкодавець склала за життя заповіт на належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 «своїм синам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах», то відповідно до ст.1223 ЦК України, останні є спадкоємцями за заповітом після її смерті.

Заповіт посвідчено 23 березня 1988 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори Київської області за р. № 706.

В передбачений ст. 1270 ЦК України термін, Заявник подав до Яготинської державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті Спадкодавця та вважається таким, що спадщину прийняв .

Інший спадкоємець - ОСОБА_2 , в передбачений законодавством термін до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, на час відкриття спадщини зі Спадкодавцем не проживав, відповідно вважається таким, що не прийняв її.

Спір щодо спадкового майна між спадкоємцями відсутній.

Нотаріусом було роз`яснено, що у зв`язку з наявністю розбіжностей у персональних даних, а саме: у свідоцтві про народження заявника від 13.02.1986 року у графі «мати» зазначено « ОСОБА_5 », тоді як у свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_3 », нотаріус позбавлена можливості належним чином встановити та перевірити факт родинних відносин між заявником та спадкодавцем.

Разом із тим, у вищезазначеному заповіті спадкодавцем визначено спадкоємців як «своїм синам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ». Однак за відсутності документального підтвердження родинного зв`язку заявник не може бути віднесений до членів сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Встановлення даного факту необхідно Заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 04.03.2026 року справу призначено до судового засідання в порядку окремого провадження. Зобов`язано ОСОБА_4 , державного нотаріуса Яготинської районної державної нотаріальної контори Київської області (вул. Незалежності, 116, м. Яготин, Київська область, 07700) надати копію спадкової справи за № 4/2023, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявника в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлений.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, свідків, дослідивши докази, суд вважає, що вимоги заявника підлягають до задоволення.

Так, з показань свідка ОСОБА_6 даних в судовому засіданні вбачається, що по сусідству жила баба у неї було два сини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Син ОСОБА_7 завжди був поруч біля баби, постійно їздив сюди, за будинком доглядав. Син ОСОБА_8 дуже давно ту був біля 5-6 років тому.

З показань свідка ОСОБА_9 даних в судовому засіданні вбачається, що дуже давно знає сім`ю ОСОБА_10 , з дитинства, сім`я складалась із дружини ОСОБА_11 і чоловіка ОСОБА_12 , в них два сини, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Син ОСОБА_7 весь час був біля матері ОСОБА_11 . Помер чоловік ОСОБА_13 давно біля 35-37 років тому. Син ОСОБА_8 проживав не в м.Яготин, останній раз приїздив у 2020 році, і більше не приїздив, не був на похороні матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника – ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: житловий будинок за АДРЕСА_1 . Оскільки спадкодавець склала за життя заповіт на належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 «своїм синам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах», то відповідно до ст.1223 ЦК України, останні є спадкоємцями за заповітом після її смерті. Заповіт посвідчено 23 березня 1988 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори Київської області за р. № 706. В передбачений ст. 1270 ЦК України термін, заявник подав до Яготинської державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті Спадкодавця та вважається таким, що спадщину прийняв. Інший спадкоємець - ОСОБА_2 , в передбачений законодавством термін до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, на час відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживав, відповідно вважається таким, що не прийняв її. Нотаріусом було роз`яснено, що у зв`язку з наявністю розбіжностей у персональних даних, а саме: у свідоцтві про народження заявника від 13.02.1986 року у графі «мати» зазначено « ОСОБА_5 », тоді як у свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_3 », нотаріус позбавлена можливості належним чином встановити та перевірити факт родинних відносин між заявником та спадкодавцем. Разом із тим, у вищезазначеному заповіті спадкодавцем визначено спадкоємців як «своїм синам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ». Однак за відсутності документального підтвердження родинного зв`язку заявник не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину. (а.с. 8-34)

Згідно копії спадкової справи №4/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 вбачається, що до державного нотаріуса звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 , однак нотаріусом роз`яснено, що у зв`язку з наявністю розбіжностей у персональних даних, а саме: у свідоцтві про народження заявника від 13.02.1986 року у графі «мати» зазначено « ОСОБА_5 », тоді як у свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_3 »,та рекомендовано звернутися до суду (а.с.45-64)

Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦП К України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами: перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню: реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника i в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

Згідно з п.1 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 своєї постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 роз`яснив, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Верховний Суд України в листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, зокрема, спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

При цьому до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, господарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

В даному випадку встановлення факту родинних відносин необхідно заявнику для продовження оформлення спадкового майна.

Таким чином, факт родинних відносин має юридичне значення.

У зв`язку з вищезазначеним, заслухавши пояснення свідка, вивчивши надані суду докази на обґрунтування заявлених вимог, повно та всебічно дослідивши надані заявником документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявлені заявником, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лещенко Сергія Олександровича, заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 22 квітня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.04.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.