Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №940/147/26 — Тетіївський районний суд Київської області

22.04.2026 Провадження по справі № 2/940/262/26

Справа № 940/147/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та подальшого виховання дитини ним,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позов в якому просить розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 08.01.2021 Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 02, а також просить неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на подальше виховання та проживання з ним.

В обґрунтування позову зазначено, що підставами розірвання шлюбу сторін у справі є відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, різні погляди на життя та уявлення про сім`ю. На даний час шлюбні відносини між ними припинені. Шлюб існує формально. Примирення та збереження шлюбу з відповідачкою є неможливим.

За таких обставин, подальше спільне життя і збереження шлюбу, на думку позивача, буде суперечити їхнім з відповідачкою інтересам.

Разом з тим, позивач зазаначає, що їхня неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, має намір проживати з ним і надалі. Тому, позивач вважає за доцільне та необхідне після розірвання шлюбу між ним та відповідачкою, їхню неповнолітню дитину залишити на подільше виховання та проживання з ним.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 11.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив суд розірвати шлюб укладений між ним та відповідачкою, та визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним, оскільки на теперішній час дитина проживає саме з ним, матір протягом двох років не приділяє дитині уваги. Перешкод у проживанні дитини з ним відповідачка не чинить, але, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під будь яким приводом викликає поліцію, тому він боїться, що в нього відберуть дитину.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце його проведення повідомлялась належним чином.

Представник третьої особи органу опіки і піклування виконавчого комітету Тетіївської міської ради у судове засідання не прибув, до суду надав клопотання в якому зазначив, що підтримує позицію, зазначену у висновку, вважає, що відсутній спір у визначені місця проживання між батьками дитини та просить розгляд справи проводити без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований 08.01.2021 Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 02, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.08.2024 ( а. с. 7).

Від цього шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.08.2021 (а. с. 9).

Згідно із актом про встановлення фактів складеним депутатом Тетіївської міської ради Жубер Н.В. від 08.09.2025, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батько самостійно здійснює догляд та виховання дитини, забезпечує дитину харчуванням, одягом, навчанням, створює належні умови дляпроживання та розвитку. Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад «Сонечко» в місті Тетієві. Мати дитини ОСОБА_2 разом із дитиною не проживає, участі у вихованні не бере, матеріальної та моральної підтримки дитині не надає ( а. с. 10).

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, беручи до уваги наполягання позивача на розірванні шлюбу та з урахуванням конституційного права особи на шлюб за вільною згодою, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині розірвання шлюбу, оскільки шлюб між сторонами у справі носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.

Між сторонами виникли правовідносини щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини, спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу Українивизначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити,чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради надано висновок затверджений рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 110 від 02.04.2026 з якого вбачається, що опитати матір дитини ОСОБА_2 , з приводу предмету позову та з`ясувати її думку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членам Комісії не виявилось можливим, оскільки, позивачем не зазначено у позовній заяві та не надано в інший спосіб, засобів зв`язку з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

Водночас, в ході вирішення даного питання, Комісією не здобуто, а позивачем не наведено переконливих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність між батьками спору щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи зазначене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тетіївської міської ради не вбачає наявність спору щодо місця проживання дитини, тому повністю довіряє і покладається на вирішення даного питання судом, в інтересах дитини ( а. с. 62-66).

Отже, орган опіки та піклування, складаючи висновок звернув увагу, що між між матір`ю та батьком відсутній спір щодо місця проживання їх малолітньої дитини.

Судом встановлено, що фактично спір щодо місця проживання та виховання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала та вихованням якої він займався, і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання та виховання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

В судове засідання мати дитини не з`явилась жодного разу, достеменно будучи обізнаною про наявність на розгляді в суді позову батька про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Поведінка відповідачки дає суду підстави для висновку про те, що фактично відповідачка не заперечує, щоб було ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надано.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина проживає.

Доведення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати дитини не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, факт виховання та утримання дитини батьком може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з вищезазначеним позовом, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання та виховання дитини, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідач участі не приймала.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини та подальшого виховання ним дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання та виховання дитини, та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позов в частині визначення місця проживання малолітньої дитини та подальшого виховання дитини позивачем не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач не заявив вимогу про стягнення судових витрат з відповідачки, тому суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. залишити за позивачем.

Керуючись статтями 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, статтями 7, 21, 24, 56, 104, 105, 109, 110, 112, 141, 150, 155, 160, 161 Сімейного Кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та подальшого виховання дитини ним – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 08.01.2021 Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 02, розірвати.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя Р.В. Самсоненко