Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №369/11358/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11358/24

Провадження № 2/369/1573/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/11358/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

встановив:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, судом встановлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

— земельна ділянка площею 1,6037 га, кадастровий номер 3222487000:04:004:0134, розташована на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право власності серія ЯА № 609809, виданий на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 27.01.2006 № 45);

— земельна ділянка площею 0,1315 га, кадастровий номер 3222487200:04:006:0506, розташована в Хотівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства (державний акт серія ЯЛ № 205363).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 24 вересня 2008 року. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначені земельні ділянки.

28 січня 1993 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Ходосівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету за № 6 від 28 січня 1993 року, що підтверджується листом Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 жовтня 2017 року № 719. За змістом заповіту спадкодавець розпорядилася всім своїм майном на користь своїх дітей — сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 .

Вказаний заповіт не був внесений до Спадкового реєстру (заповітів/спадкових договорів).

У зв`язку з відсутністю відомостей про заповіт у Спадковому реєстрі, нотаріус Другої Київської державної нотаріальної контори Костенко Людмила Юхимівна при видачі свідоцтв виходила з відсутності заповіту та застосувала спадкування за законом.

25 серпня 2010 року нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом Серія ВМТ № 585576, яким спадкоємцями першої черги за законом визнані:

— чоловік спадкодавця ОСОБА_6 — 1/3 частка;

— дочка спадкодавця ОСОБА_5 — 1/3 частка;

— онук спадкодавця ОСОБА_7 (спадкоємець за правом представлення після сина спадкодавця ОСОБА_4 , який помер у 2004 році, тобто до відкриття спадщини) — 1/3 частка.

Після відкриття спадщини всі первинні спадкоємці за законом також померли, а їх правонаступниками у спадковому ланцюгу стала ОСОБА_1 :

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцем після нього є ОСОБА_2 (відповідач 1), яка успадкувала 1/3 частку земельних ділянок.

ОСОБА_5 (дочка спадкодавця, мати Позивачки) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.04.2014 року у справі № 369/2978/14-ц та рішенням від 03.11.2015 року у справі № 369/7425/15-ц, якими визнано за Позивачкою право власності на 1/3 частину кожної із земельних ділянок.

ОСОБА_7 (онук спадкодавця) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто після відкриття спадщини. Його спадкоємцем стала мати ОСОБА_8 , якій видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.10.2010 Серія ВРВ № 337029 на 1/3 частку спірних ділянок. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадкоємцем після неї є Позивачка ОСОБА_1 на підставі заповіту від 07.07.2021 року.

Заповіт ОСОБА_3 від 28 січня 1993 року було виявлено у жовтні 2017 року під час прийому документів посадовою особою Ходосівської сільської ради. Дублікат заповіту 18 жовтня 2017 року був наданий ОСОБА_1 як онуці спадкодавця, що підтверджується листом Ходосівської сільської ради від 30.10.2017 № 719.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2023 у справі № 369/9596/17 (провадження № 2/369/27/23) встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) її чоловік ОСОБА_6 перебував у віці 76 років, що відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є підставою для визнання його непрацездатним. У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено — заповіт визнано дійсним.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом Серія ВМТ № 585576 від 25 серпня 2010 року в частині часток ОСОБА_6 (що перевищують його обов`язкову частку у 1/6) та повністю щодо частки ОСОБА_7 (1/3), оскільки в умовах чинного заповіту вони не мали права на спадкування за законом у відповідних частках.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку кожної з двох земельних ділянок (кадастрові номери 3222487000:04:004:0134 та 3222487200:04:006:0506) в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3 від 28 січня 1993 року.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України встановлює, що право на спадкування за заповітом мають особи, визначені у заповіті. Спадкування за законом виникає лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.

Таким чином, законодавець встановлює ієрархію підстав спадкування: заповіт має безумовний пріоритет над спадкуванням за законом. Спадкування за законом є субсидіарним і застосовується виключно тоді, коли спадкування за заповітом з тих чи інших причин не відбулося. Відповідно, за наявності дійсного заповіту особи, зазначені у заповіті, набувають право на все заповідане майно, а особи, не зазначені у заповіті, за загальним правилом права на спадщину не мають, — за винятком права на обов`язкову частку (стаття 1241 ЦК України).

Заповіт ОСОБА_3 від 28 січня 1993 року є дійсним документом, посвідченим уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент його вчинення. Рішенням Києво-Святошинського районного суду у справі № 369/9596/17 від 18.09.2023 р. у задоволенні позову про визнання цього заповіту недійсним відмовлено. Отже, заповіт є чинним.

За змістом заповіту ОСОБА_3 заповіла все своє майно своїм дітям — ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Оскільки ОСОБА_4 помер у 2004 році, тобто до відкриття спадщини після смерті заповідача у 2008 році, відповідно до статті 1275 ЦК України заповідальне розпорядження на його користь втратило чинність, і єдиною спадкоємицею за заповітом стала дочка — ОСОБА_5 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримали, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

Представник третьої особи Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відстутності.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) відомостей про заповіт у Спадковому реєстрі не було, через що нотаріус визначив спадкоємців за законом та видав відповідні свідоцтва. Проте відсутність запису заповіту в Спадковому реєстрі не позбавляє його юридичної сили. Заповіт як правовий документ не стає недійсним унаслідок відсутності реєстрації; реєстрація є лише засобом інформаційного обліку та сприяння нотаріусу у встановленні наявності заповіту. Факт того, що заповіт не був виявлений при відкритті спадщини через технічні причини (невнесення до реєстру), не змінює правового режиму спадкування, визначеного волею спадкодавця.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути, зокрема, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним виключно за рішенням суду.

Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) сформував правовий висновок, відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва прав інших заінтересованих осіб тощо.

Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 383/258/21 (провадження № 61-18173св21) прямо зазначив: «порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними».

Судом встановлено, що видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.08.2010 Серія ВМТ № 585576 порушує права ОСОБА_5 як єдиної спадкоємиці за заповітом ОСОБА_3 , а відтак і права її спадкоємиці, позивача — ОСОБА_1 . Вказане є самостійною підставою для визнання свідоцтв недійсними у відповідній частині.

Незважаючи на наявність заповіту, закон захищає права певних категорій осіб через механізм обов`язкової частки у спадщині. Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду у справі № 369/9596/17 від 18.09.2023 р. встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) її чоловік ОСОБА_6 перебував у віці 76 років і відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є особою, яка досягла пенсійного віку, тобто — непрацездатним за законом. Зазначені обставини підтверджуються копією паспорта ОСОБА_6 , дослідженою у тій справі.

Розрахунок обов`язкової частки ОСОБА_6 : частка за законом (без урахування заповіту): 1/3, обов`язкова частка = 1/2 від законної частки: 1/2 ? 1/3 = 1/6 від усього спадкового майна.

Таким чином, ОСОБА_6 мав право отримати лише 1/6 від кожної з двох земельних ділянок як обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Видача йому свідоцтва на 1/3 порушила права спадкоємця за заповітом на 1/6 частку від кожної ділянки.

Частка ОСОБА_7 за заповітом взагалі не передбачена — заповіт складений на користь дітей, але він є онуком, та не є дитиною спадкодавця за заповітом. Право на обов`язкову частку у ОСОБА_7 також відсутнє, оскільки він не належить до кола осіб, зазначених у статті 1241 ЦК України (він не є дитиною, вдівцем або непрацездатними батьками спадкодавця). Отже, свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_7 на 1/3 частку, є незаконним у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 розподіляються таким чином:

— ОСОБА_5 (спадкоємець за заповітом): 5/6 від кожної ділянки;

— ОСОБА_6 (обов`язкова частка): 1/6 від кожної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Частина друга тієї ж статті передбачає, що на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, позасудовий порядок внесення змін до свідоцтва можливий лише за умови наявності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. У цій справі первинними спадкоємцями, яким видано свідоцтва за законом, були ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Усі троє на цей час померли: ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Смерть первинних спадкоємців унеможливлює надання їхньої нотаріальної згоди на внесення змін до свідоцтв. Відповідно, позасудовий спосіб врегулювання питання перерозподілу часток відповідно до заповіту є об`єктивно неможливим. Виключним засобом захисту прав Позивачки є судовий захист у порядку статті 1301 ЦК України — визнання свідоцтв недійсними та визнання права власності за заповітом.

На підставі рішення Києво-Святошинського районного суду від 30.04.2014 у справі № 369/2978/14-ц (провадження № 2/369/1708/14) за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222487000:04:004:0134 площею 1,6037 га в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 .

На підставі рішення Києво-Святошинського районного суду від 03.11.2015 у справі № 369/7425/15-ц (провадження № 2/369/3142/15) за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222487200:04:006:0506 площею 0,1315 га в порядку спадкування.

Зазначені рішення набрали законної сили і є обов`язковими. Ними визнано 1/3 частку кожної ділянки за Позивачкою. Оскільки за заповітом їй як правонаступнику єдиної спадкоємиці за заповітом ОСОБА_5 належить 5/6 від кожної ділянки, додаткова частка, яка підлягає визнанню в цьому провадженні, становить: 5/6 ? 1/3 = 1/2 від кожної ділянки.

Судом досліджено та оцінено наступні докази: заповіт ОСОБА_3 від 28.01.1993 р. та дублікат, виданий Ходосівською сільською радою 18.10.2017; лист Ходосівської сільської ради від 30.10.2017 № 719, яким підтверджено факт реєстрації заповіту у журналі реєстрації нотаріальних дій за № 6 від 28.01.1993 р.; витяг зі Спадкового реєстру № 49567819 від 23.10.2017, яким підтверджено відсутність зареєстрованих заповітів ОСОБА_3 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Серія НОМЕР_1 від 24.09.2008; свідоцтво про право на спадщину за законом Серія ВМТ № 585576 від 25.08.2010; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_8 Серія ВРВ № 337029 від 22.10.2010; заповіт ОСОБА_8 від 07.07.2021 на користь ОСОБА_1 ; рішення Києво-Святошинського районного суду від 30.04.2014 у справі № 369/2978/14-ц; рішення Києво-Святошинського районного суду від 03.11.2015 у справі № 369/7425/15-ц; рішення Києво-Святошинського районного суду від 18.09.2023 у справі № 369/9596/17 (встановлено непрацездатність ОСОБА_6 та відмовлено у визнанні заповіту недійсним); державні акти на право власності на земельні ділянки: серія ЯА № 609809 та серія ЯЛ № 205363.

Відповідачі ОСОБА_2 заперечень по суті позовних вимог не надала, доказів на спростування позиції Позивачки суду не подала.

З урахуванням встановлених по справі обставин та норм закону суд приходить до висновків що позов підлягає задоволенню з наступних висновків.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) існував дійсний заповіт від 28 січня 1993 року, яким все майно заповідалося дітям.

Відповідно до статті 1223 ЦК України спадкування за заповітом має пріоритет над спадкуванням за законом. Видача свідоцтв про право на спадщину за законом відбулася внаслідок об`єктивної неможливості встановити заповіт через відсутність реєстрації, однак це не змінює правовий режим спадкування, визначений волею спадкодавця.

Свідоцтва про право на спадщину за законом Серія ВМТ № 585576 від 25 серпня 2010 року порушують права ОСОБА_1 як правонаступниці єдиної спадкоємиці за заповітом, що є самостійною підставою для визнання їх недійсними відповідно до статті 1301 ЦК України та правових позицій Верховного Суду.

ОСОБА_6 мав право лише на обов`язкову частку у розмірі 1/6 від кожної ділянки (стаття 1241 ЦК України), а не на 1/3, зазначену у свідоцтві. ОСОБА_7 взагалі не мав права на спадкування за заповітом (він не зазначений у заповіті) і не належить до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку.

Внесення змін до свідоцтв у позасудовому порядку є об`єктивно неможливим у зв`язку зі смертю всіх первинних спадкоємців, а тому виключним способом захисту прав Позивачки є судовий захист.

За вирахуванням вже визнаних за Позивачкою 1/3 часток кожної ділянки на підставі набраних законної сили рішень у справах № 369/2978/14-ц та № 369/7425/15-ц, у даному провадженні підлягає визнанню право Позивачки на додаткові 1/2 частки кожної ділянки, з тим щоб сукупна її частка (1/3 + 1/2 = 5/6) відповідала частці єдиного спадкоємця за заповітом з урахуванням обов`язкової частки.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1217, 1223, 1233, 1241, 1275, 1296, 1300, 1301 ЦК України, статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд —

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування — задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом Серія ВМТ № 585576 від 25 серпня 2010 року, виданого нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Костенко Л.Ю., в частині:

-1/3 частки спадщини за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

-1/6 частки спадщини за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22.10.2010 року, серія ВРВ № 337029, номер в реєстрі нотаріальних дії 1-1721, виданого Сьомою київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_8 , після смерті сина ОСОБА_7 на 1/3 частку земельної ділянки кадастровій номер 22487000:04:004:0134.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровій номер 3222487000:04:004:0134, площею 1,6037 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ходосіївськой сільської ради, Києво–Святошинського району, Київської області;

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянкикадастровій номер 3222487200:04:006:0506, площею 0,1315 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Київська обл., Києво-Святошинський район, Хотівська сільська рада.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три гривні) 60 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 23.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко