Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №757/11194/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/11194/24 Головуючий у І інстанції - Литвинова І.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/7424/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним правочинів, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права іпотеки і заборони; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович про визнання недійсним правочинів, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права іпотеки і заборони, припинення права власності; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів, припинення іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

установив:

Позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до Печерського районного суду м. Києва із вказаними позовами, у яких, враховуючи заяви про зміну предметів позовів від 11 листопада 2024 року, 15 листопада 2024 року, шляхом їх доповнення додатковою позовною вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння до первісних позовних вимог, просили:

- визнати недійсним Договір іпотеки від 13 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №59; ???

- визнати недійсним Договір від 12 січня 2022 року про внесення змін та доповнень, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №64 до Договору іпотеки від 13 січня 2021 року;

- ??скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56127733 від 13.01.2021 12:16:18, ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію іпотеки номер запису про іпотеку №40096393 від 13 січня 2021 року;

- ???скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62814009 від 12.01.2022 12:58:17, ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрації змін іпотеки;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56127640 від 13.01.2021 12:12:05 ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію заборони номер запису про обтяження №40096254 від 13 січня 2021 року;

- ???припинити іпотеку (номер запису про іпотеку №40096393 від 13 січня 2021 року) щодо квартири загальна площа 58.2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити заборону (номер запису про обтяження №40096254 від 13 січня 2021 року) щодо квартири, загальна площа 58.2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 12 липня 2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47756648 від 12.07.2019 14:08:09, ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію іпотеки номер запису про іпотеку №32372448 від 12 липня 2019 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47756421 від 12.07.2019 14:00:58, ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію заборони номер запису про обтяження №32372286 від 12 липня 2019 року;

- припинити іпотеку, номер запису про іпотеку №32372448 від 12 липня 2019 року щодо квартири, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- припинити заборону номер запису про обтяження №32372286 від 12 липня 2019 року, щодо квартири, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року посвідченого ПН КМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70438848 від 28.11.2023 16:55:50, ПН КМНО Лігун А.І., про реєстрацію права власності щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- припинити право власності, номер відомостей про речове право: 52719764 від 28 листопада 2023 року, ОСОБА_8 щодо квартири загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 квартиру загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382);

- визнати недійсним Договір іпотеки від 29 січня 2020 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №133;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50881264 від 29.01.2020 21:26:09, ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку №35251002 від 29 січня 2020 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50881252 від 29.01.2020 21:20:31, ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію заборони, номер запису про обтяження №35250979 від 29 січня 2020 року;

- припинити іпотеку, номер запису про іпотеку №35251002 від 29 січня 2020 року, щодо квартири загальною площею 89,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1322979580000);

- припинити заборону номер запису про обтяження №35250979 від 29 січня 2020 року щодо квартири загальною площею 89,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1322979580000);

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року посвідченого ПН КМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7730;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70438992 від 28.11.2023 17:01:06, ПН КМНО Лігун А.І., про реєстрацію права власності щодо квартири загальною площею 89,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1322979580000);

- припинити право власності номер відомостей про речове право: 52719880 від 28 листопада 2023 року ОСОБА_7 щодо квартири загальною площею 89,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1322979580000);

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 квартиру загальною площею 89,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1322979580000).

В обґрунтування позовів зазначили, що21 лютого 2024 року невідомі особи здійснили фізичну заміну замків у квартирі АДРЕСА_4 загальною площею 89,60 кв.м., яка належить позивачу ОСОБА_9 , починаючи з 14 червня 2005 року, обмежують власника та представників власника у допуску до квартири, особистих цінних речей та документів, що знаходяться у цій квартирі, повідомляючи, що квартира, починаючи з 28 листопада 2023 року, належить новому власнику, яким являється ОСОБА_7 , який нібито купив цю квартиру.

Позивач ОСОБА_9 запевняє, що жодного відчуження даної квартири не погоджував та не здійснював, оскільки тривалий час перебував за кордоном.

Того ж дня, ці ж самі невідомі люди прийшли до квартири ОСОБА_10 АДРЕСА_5 та намагалися фізично проникнути туди, спробувавши зламати замки, однак оскільки в квартирі наразі також проживає орендар, ОСОБА_11 , на підставі Договору оренди квартири від 12 березня 2019 року, останній викликав поліцію та не надав, цим невідомим особам проникнути в середину квартири.

Ці особи повідомили йому, що, починаючи з 28 листопада 2023 року власником цієї квартири є ОСОБА_8

22 лютого 2024 року представником позивача ОСОБА_9 отримано інформаційну довідку з ДРРПННМ за №366945189, з якої вбачається, що 28 листопада 2023 року новим власником квартири став ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 7730, виданий 28 листопада 2023 року, видавник: Лігун А.І. , ПН КМНО.

Продавцем квартири, яка належала позивачу ОСОБА_9 була відповідач ОСОБА_6 , яка була іпотекодержателем цієї квартири за Договором іпотеки від 29 січня 2020 року, який забезпечує вимоги іпотекодержателя за Договором позики від 12 липня 2019 року.

Також, 22 лютого 2024 року представником ОСОБА_10 було отримано інформаційну довідку з ДРРПННМ за №366944439, з якої вбачається, що 28 листопада 2023 року новим власником квартири позивача ОСОБА_13 став ОСОБА_8 на підставі Договору купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року, посвідченого ПНКМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731.

Продавцем квартири, яка належить ОСОБА_10 була відповідач ОСОБА_6 , яка була іпотекодержателем цієї квартири за Договором іпотеки від 12 липня 2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893.

Третя особа ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, держава Ізраїль, 06 липня 2017 року, апостиль №16235/3 від 14 серпня 2017 року, підписала від імені позивача ОСОБА_14 два договори іпотеки відносно передачі двох його квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 в іпотеку за адресою: АДРЕСА_8 .

Позивачі зазначили, що ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_4 , який виступає позичальником та боржником за Договором позики від 12 липня 2019 року за реєстровим №1892, на суму 392000 доларів США, та Договором позики від 13 січня 2021 року на суму 111000 доларів США, а тому з метою забезпечення виконання грошового обов`язку свого чоловіка, остання переслідуючи свої власні інтереси та інтереси свого чоловіка, а не інтереси позивачів передала в іпотеку квартири, які їй не належать з метою майнового поручительства за неповернення грошових коштів її чоловіком двом позикодавцям на загальну суму 503000 доларів США.

Що стосується квартири АДРЕСА_9 загальною площею 58,20 кв.м., яка належить позивачу ОСОБА_9 , то як стало відомо з інформаційної довідки з ДРРПННМ за №367136075, остання станом на сьогодні все ще перебуває у власності ОСОБА_15 .

Однак у ДРРПННМ відносно цієї квартири також міститься запис про іпотеку №40096393 від 13 січня 2021 року на підставі Договору іпотеки від 13 січня 2021 року; Договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 12 січня 2022 року.

Цей договір іпотеки виступає забезпеченням Договору позики від 13 січня 2021 року між іпотекодержателем та ОСОБА_4 .

На думку позивачів, зазначене свідчить про організовані дії направлені на заволодіння квартирами позивачів за допомогою укладення правочинів позики, договорів іпотеки та стягнення заборгованості за рахунок задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, на аналогічних підставах та у аналогічний спосіб ці ж самі особи заволоділи і квартирою позивача ОСОБА_13 , так і квартирою позивача ОСОБА_16 .

Позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стверджують, що тривалий час перебувають за кордоном, тому нічого не знали про обставини нібито відчуження їх майна на користь третіх осіб, згоди своєї не надавали та вважають, що такі правочини є недійсними та вчинені з метою завдання їм майнової шкоди в особливо великому розмірі, враховуючи що усі квартири територіально знаходяться у центрі столиці, та наразі оцінюються сукупно більше ніж 1 млн. доларів США за ринковою їх вартістю.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ПН КМНО Войтовський В.С., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним правочинів, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права іпотеки і заборони.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПН КМНО Войтовський В.С., ПН КМНО Лігун А.І. про визнання недійсним правочинів, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права іпотеки і заборони, припинення права власності.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , третя особа: ПН КМНО Войтовський В.С., ПН КМНО Лігун А.І., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів, припинення іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку, оскільки вважають рішення незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, є необґрунтованим, оскільки ухвалене за неповного з`ясуванням судом дійсних обставин справи, без належного дослідження наявних у матеріалах доказів, без врахування правових висновків Верховного Суду, за повного ігнорування обставин не спростованої наявності презумпції спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відносно отриманої позики у розмірі 503000 доларів США у правовідносинах позики з Відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які забезпечили виконання грошових зобов`язань без відома та згоди Позивачів, як довірителів що суперечить приписам ст. 238 ЦК України за відсутності волевиявлення Довірителів на укладення оспорюваних правочинів іпотеки з обмеження повноважень у довіреності.

Так, зазначили, що 21 лютого 2024 року їм стало відомо, що невідомі особи здійснили фізичну заміну замків у квартирі АДРЕСА_5 загальною площею 119,80 кв.м., яка належить ОСОБА_2 починаючи з 09 серпня 2004 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 09 серпня 2004 року, посвідчено ПНКМНО Мармазовою О.М., зареєстровано у реєстрі за №5487та квартирі АДРЕСА_4 загальною площею 89,60 кв.м., яка належить ОСОБА_1 починаючи з 14 червня 2005 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2005 року, посвідчено ПН КМНО Шнирьовою Г.М., зареєстровано у реєстрі за №1612.

Також, ці ж невідомі особи обмежують представників Позивачів у допуску до квартири, особистих цінних речеи? та документів, що знаходяться у ціи? квартирі повідомили що спірні квартири починаючи з 28 листопада 2023 року належить новим власникам, а саме:

- квартира АДРЕСА_4 ? належить ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року посвідченого ПН КМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7730, тобто в порядку примусового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та Договору іпотеки від 29 січня 2020 року, посвідченого ПН КМНО Вои?товським В.С., зареєстровано у реєстрі за №133 укладеного ОСОБА_5 як представника Позивача з ОСОБА_17 ;

- квартира АДРЕСА_5 ? належить ОСОБА_8 на підставі Договору купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року посвідченого ПН КМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731, тобто в порядку примусового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та Договору іпотеки від 12 липня 2019 року, посвідченого ПН КМНО Вои?товським В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893 укладеного ОСОБА_5 як представника Позивача з ОСОБА_17 .

Що стосувалося квартири АДРЕСА_9 ? загальною площею 58,20 кв.м. власником якої є ОСОБА_1 починаючи з 29 серпня 2005 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 29 серпня 2005 року, посвідчено ПН КМНО Шнирьовою Г.М., зареєстровано у реєстрі за №1965, то Позивач довідався що остання перебуває в іпотеці ОСОБА_3 , якии? згідно відкритої інформації є адвокатом, на підставі Договору іпотеки від 13 січня 2021 року, посвідченого ПН КМНО Вои?товським В.С., зареєстровано у реєстрі за №59 укладеного ОСОБА_5 як представника Позивача з ОСОБА_17 .

Щодо договору позики №1, зазначили, що 12 липня 2019 року між ОСОБА_17 , як Позикодавцем та Іпотекодержателем та ОСОБА_4 , як Позичальником, укладено Договір позики посвідченого ПНКМНО Вои? товським В.С. , за реєстровим №1892, та можливих змін та доповнень до нього, за умовами якого Боржник у строк до 12 липня 2020 року зобов`язується сплатити Іпотекодержателю суму позики у розмірі 9712920,00 грн, що еквівалентно 372000 доларів США на умовах встановлених Договором позики, що становить розмір основного зобов`язання.

В подальшому суму позики було змінено з 372000 доларів США на 392000 доларів США.

Щодо договору іпотеки №1 зазначили, що 12 липня 2019 року ОСОБА_5 з метою забезпечення майновою порукою (іпотекою) грошових зобов`язань свого чоловіка ОСОБА_4 за Договором позики від 12 липня 2019 року посвідченого ПНКМНО Вои?товським В.С., за реєстровим №1892 з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі діючи на підставі Довіреності, посвідченої 24 січня 2019 року ПНКМНО Вои?товським В.С., за реєстровим №155 уклала від імені ОСОБА_2 оскаржувании? Договір іпотеки від 12 липня 2019 року, посвідченого ПНКМНО Вои?товським В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893 передавши в іпотеку квартиру АДРЕСА_5 ?.

Щодо договору іпотеки №2 зазначили, що 29 січня 2020 року ОСОБА_5 з метою забезпечення майновою порукою (іпотекою) грошових зобов`язань свого чоловіка ОСОБА_4 за Договором позики від 12 липня 2019 року посвідченого ПНКМНО Вои?товським В.С., за реєстровим №1892 з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі діючи на підставі Довіреності, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, Держава Ізраїль приватним 06 липня 2017 року, апостиль №16235/3 від 14 серпня 2017 року уклала від імені ОСОБА_1 оскаржувании? Договір іпотеки від 29 січня 2020 року, посвідченого ПНКМНО Вои?товськии? В.С., зареєстровано у реєстрі за №133 передавши в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 ?.

Щодо договору позики №2 зазначили, що 13 січня 2021 року між ОСОБА_3 , як Позикодавцем та Іпотекодержателем та ОСОБА_4 , як Позичальником, укладено Договір позики посвідченого ПНКМНО Вои? товським В.С. , за реєстровим №1892, та можливих змін та доповнень до нього, за умовами якого Боржник у строк до 13 січня 2022 року зобов`язується сплатити Іпотекодержателю суму позики у розмірі 3130200 грн, що еквівалентно 111000 доларів США на умовах встановлених Договором позики, що становить розмір основного зобов`язання.

Щодо договору іпотеки №3 зазначили, що 13 січня 2021 року ОСОБА_5 з метою забезпечення майновою порукою (іпотекою) грошових зобов`язань свого чоловіка ОСОБА_4 за Договором позики від 13 січня 2021 року посвідченого ПНКМНО Вои?товським В.С., за реєстровим №1892 з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі діючи на підставі Довіреності, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, Держава Ізраїль приватним 06 липня 2017 року, апостиль №16235/3 від 14 серпня 2017 року уклала від імені ОСОБА_1 оскаржувании? Договір іпотеки від 13 січня 2021 року, посвідченого ПНКМНО Вои?товськии? В.С., зареєстровано у реєстрі за №59 та Договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, серія та номер: 64, видании? 12.01.2022, видавник: ПН КМНО Вои?товськии? В.С. передавши в іпотеку квартири АДРЕСА_9 ?.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення позовних вимог позивачів, зазначили, що правочини іпотеки щодо 2-х квартир ОСОБА_1 укладались представником ОСОБА_5 за наявності обмежень у повноваженнях викладених у довіреностях.

Так, 29 січня 2020 року та 13 січня 2021 року ОСОБА_5 передавала в іпотеку дві квартири ОСОБА_1 на підставі Довіреності, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, Держава Ізраїль приватним 06 липня 2017 року, апостиль №16235/3 від 14 серпня 2017 року.

«Я, громадянин Ізраїлю ОСОБА_20 , паспорт НОМЕР_1 , індивідуальний податковий номер в Україні НОМЕР_7, уповноважую пані ОСОБА_21 , громадянку України, паспорт НОМЕР_2 , індивідуальний податковий номер в Україні НОМЕР_3 , котра проживає АДРЕСА_10 , бути моїм представником з усіма необхідними повноваженнями з питань:

- придбання на моє ім?я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання моїх майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для мене та/чи у моїх інтересах будь-яких дій щодо належного мені на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна, зокрема кв. АДРЕСА_9 та кв. АДРЕСА_4 , визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд;»

Твердження суду, що: «Доводи позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що квартири за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 вибули з їх володіння поза їх волею, з урахуванням розширеного кола наданих повноважень, не підтверджуються доказами, що містяться у справі.».

Таким чином, вважають, що повноваження представника ОСОБА_5 були чітко обмежені на укладення договорів іпотеки відносно квартир ОСОБА_1, оскільки довіритель прямо визначив, що передача майна в іпотеку допускається лише в межах забезпечення його особистих майнових зобов`язань.

Вказане обмеження є істотною умовою представництва та визначає межі волевиявлення довірителя, а відтак - і межі правомірної поведінки представника при вчиненні правочинів від його імені.

Незважаючи на це, суд першої інстанції діи?шов висновку про наявність у ОСОБА_5 «розширеного кола наданих повноважень» та відмовив у задоволенні доводів позивачів про вибуття спірних квартир з їх володіння поза їх волею, фактично проігнорувавши вказане обмеження довіреності, яке є ключовим для правової оцінки спірних правочинів.

Такий підхід суду суперечить самій правовій природі представництва, оскільки воля довірителя реалізується не абстрактно, а виключно в межах і на умовах, прямо визначених у довіреності.

Передача спірних квартир в іпотеку в забезпечення зобов`язань третьої особи - ОСОБА_4 - не охоплювалася обсягом наданих повноважень і, відповідно, була вчинена поза межами волі довірителя, що виключає можливість визнання таких діи? як таких, що відбулися з и?ого згоди.

Сам факт надання широких повноважень щодо управління маи?ном не усуває та не нівелює спеціального обмеження, прямо встановленого довірителем щодо цільового призначення іпотеки, а тому не може тлумачитися судом як «розширене коло повноважень» без урахування цього обмеження.

Отже, висновок суду про те, що спірні квартири не вибули з володіння позивачів поза їх волею, ґрунтується на неповному та вибірковому аналізі змісту довіреності, що призвело до викривлення дійсної волі довірителя та неправильного застосування норм матеріального права.

Вчинення представником правочинів із порушенням встановлених меж повноважень свідчить про відсутність волевиявлення власника на передачу майна в іпотеку в забезпечення зобов`язань третіх осіб, а відтак - про вибуття майна з його володіння не з його волі, що є підставами для визнання недіи?сними договорів іпотеки, купівлі продажу та витребування маи?на на користь Позивачів.

Викладении? у рішенні суду першої інстанції висновок про те, що квартири АДРЕСА_5 , квартира АДРЕСА_7 та квартира

АДРЕСА_4 вибули з власності позивачів за їх волею на підставі діи?сних довіреностеи?, не ґрунтується на повному та належному дослідженні змісту таких довіреностей і не відповідає фактичним обставинам справи.

Формально посилаючись на приписи процесуального закону щодо оцінки доказів за внутрішнім переконанням, суд фактично обмежився загальною констатацією «діи?сності довіреностеи?», однак не здіи?снив належного аналізу обсягу та меж повноважень, визначених у цих довіреностях, що є визначальним для встановлення наявності або відсутності волі власника на вчинення конкретних правочинів.

Посилання суду на те, що позивачами не надано доказів, які б поставили під сумнів позицію відповідачів та пояснення третіх осіб, також не може бути визнане обґрунтованим.

Сам текст довіреності, надании? суду та досліджении? у судовому засіданні, є належним і достатнім доказом існування обмежень повноважень представника.

У такіи? ситуації позивач не зобов`язаний доводити відсутність своєї волі будь-якими додатковими доказами, оскільки обсяг волі вже зафіксований у письмовому документі, а саме - у довіреності.

Натомість саме на суд покладався обов`язок дати належну правову оцінку цьому документу в и?ого системному та змістовному аспекті.

Таким чином, суд першої інстанції, формально визнавши довіреність дійсною, не дослідив ключову обставину - відповідність вчинених представником дій межам наданих повноважень, що призвело до помилкового висновку про наявність волі позивачів на вибуття спірного маи?на.

Це, у свою чергу, вплинуло на неправильне застосування норм матеріального права та хибне вирішення питання про характер вибуття майна з володіння власника.

Висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивачів щодо перевищення повноважень представником ОСОБА_5 з посиланням на статтю 241 ЦК України не відповідає встановленим у справі обставинам та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права і хибній оцінці доказів.

Обґрунтовуючи наявність схвалення позивачами діи? представника, суд виходив з того, що після закінчення строку дії довіреності від 06 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 видав нову довіреність від 06 серпня 2022 року на ім`я тієї ж особи ОСОБА_5 з аналогічними повноваженнями, яка не була визнана недіи?сною.

Водночас суд залишив поза увагою істотні та юридично значимі обставини, які виключають можливість розцінювати сам факт видачі нової довіреності як схвалення раніше вчинених правочинів у розумінні статті 241 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що довіреність від 06 серпня 2022 року була відкликана довірителем, про що суду було належним чином повідомлено.

Факт відкликання довіреності підтверджується офіційними документами, які були апостильовані, перекладені та долучені до матеріалів справи.

Відтак на момент розгляду спору суд не мав правових підстав посилатися на зазначену довіреність як на чинну або як на обставину, що свідчить про схвалення дій представника.

Ігнорування факту відкликання довіреності призвело до викривлення фактичної картини

справи та неправильних правових висновків.

Навіть за умови формального існування нової довіреності, її видача сама по собі не може

автоматично вважатися схваленням конкретних правочинів, які були вчинені представником раніше з перевищенням повноважень.

Ні матеріали справи, ні пояснення сторін не містять жодного доказу того, що позивачі були повідомлені представником про укладення оспорюваних іпотечних договорів, усвідомлювали їх зміст, предмет та правові наслідки і, попри це, погодилися з ними або прийняли їх до виконання.

Більше того, матеріали справи не містять доказів будь-яких дій позивачів, які могли б свідчити про схвалення саме договорів іпотеки, укладених 29 січня 2020 року та 13 січня 2021 року, зокрема: прийняття вигоди за такими договорами (передача отриманого за договорами позики грошових коштів у сумі 503000 доларів США), вчинення дій з їх виконання, письмове або усне підтвердження згоди на їх укладення чи інше конклюдентне волевиявлення.

За відсутності таких доказів твердження суду про «схвалення» є припущенням, а не встановленим фактом.

Також, суд помилково ототожнив питання схвалення правочину із категоріями добросовісності та нерозумності поведінки сторін.

Як первісна довіреність від 06 липня 2017 року, так і довіреність від 06 серпня 2022 року містили однакове істотне обмеження повноважень представника - право передавати маи?но в іпотеку було обмежене забезпеченням майнових зобов`язань самого довірителя, а не третіх осіб.

Це означає, що навіть формальна ідентичність повноважень не може розглядатися як підтвердження волі довірителя на передачу майна в іпотеку в забезпечення зобов`язань інших осіб, зокрема ОСОБА_4 .

Навпаки, видача нової довіреності з тим самим обмеженням свідчить про послідовну волю довірителя не розширювати повноваження представника і не легалізувати раніше вчинені дії з перевищенням повноважень.

За таких обставин висновок суду про те, що позивачі здіи?снили схвалення оспорюваних правочинів, є юридично необґрунтованим і не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.

Окрім цього, звертають увагу на те, що ОСОБА_5 уклала договори іпотеки за наявності чіткого та однозначного обмеження довіреності, відповідно до якого передача маи?на в іпотеку допускалася виключно в забезпечення маи?нових зобов`язань самого довірителя ОСОБА_1.

Попри це, спірні договори іпотеки були укладені в забезпечення зобов`язань третьої особи ОСОБА_4 , який перебував і перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

За таких обставин укладення договорів іпотеки відбулося не лише з перевищенням повноважень представника, але и? в умовах очевидного конфлікту інтересів, оскільки вигоду від отримання грошових коштів за договорами позики набувало подружжя, членом якого є сама представниця.

Представник, діючи від імені довірителя, одночасно діяв у майнових інтересах власної сім`ї, що за своєю правовою природою є несумісним із принципами добросовісності, лояльності та пріоритету інтересів довірителя.

Сам по собі принцип добросовісності передбачає стандарт поведінки, якии? включає чесність, відкритість та повагу до інтересів іншої сторони правовідносин.

Дія представника, яка полягає у використанні довіреності з обмеженим обсягом повноважень для забезпечення зобов`язань свого чоловіка, не може відповідати такому стандарту, оскільки об`єктивно створює ситуацію, за якої інтереси довірителя приносяться в жертву інтересам третіх осіб, пов`язаних із представником родинними відносинами.

При цьому суд першої інстанції помилково поклав на позивачів обов`язок доводити недобросовісність представника, тоді як саме встановлении? у справі факт перевищення повноважень у поєднанні з наявністю сімейного інтересу вже сам по собі є достатньою підставою для критичної оцінки поведінки представника з точки зору добросовісності.

За таких обставин саме відповідачі та третя особа мали б довести, що укладення договорів іпотеки відбувалося в інтересах довірителя, а не в інтересах сім`ї представника, чого зроблено не було.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що представник повідомляла довірителя про укладення спірних договорів іпотеки, про їх умови, предмет та правові наслідки, а також про те, що забезпечення надавалося не за зобов`язаннями довірителя, а за зобов`язаннями її чоловіка.

Відсутність такого повідомлення додатково підтверджує, що дії представника не відповідали стандарту сумлінної та лояльної поведінки у відносинах представництва.

Враховуючи тои? факт, що 2 договори позики, які були забезпечені квартирами ОСОБА_1 були укладені саме ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 чи в и?ого інтересах ОСОБА_5 яка перебувала і перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та із отриманням від неї нотаріальною згоди на укладення такого договору позики, остання як представник ОСОБА_1 - не мала жодних повноважень на укладення оспорюваних договорів іпотеки щодо майна ОСОБА_1, оскільки обсяг повноважень передбачених довіреністю обмежував її повноваження на передачу в заставу (іпотеку) квартир Позивача виключно в забезпечення виконання його майнових зобов`язань, тобто самого ОСОБА_1, а не третіх осіб, зокрема її чоловіка ОСОБА_4

ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , як Позикодавці та ПН КМНО Вои?товськии? В.С. , як особа, яка посвідчувала відповідні договори позики та іпотечні договори, а також ОСОБА_7 , як теперішніи? власник квартири ОСОБА_1 - були обізнані та мали юридичні підстави та можливість до укладення оскаржуваних договорів купівлі продажу від 28 листопада 2023 року ознайомитись із обсягом повноважень ОСОБА_5 яка є дружиною Позичальника ОСОБА_4 за 2-ма договорами позики на загальну суму 503000 доларів США та виступала представником ОСОБА_1 передаючи в іпотеку ці 2 квартири, за умови якби такі особі діяли дотримуючись принципу доброї совісті та підвищеного принципу розумної обічності.

Більше того, на момент вчинення оскаржуваних договорів купівлі продажу відносно іпотечного майна, набувачі такого майна були обізнані про наявні обтяження іпотеки та заборони зареєстровані у ДРРПННМ та зареєстроване речове право власності на спірні квартири за Позивачами, а не ОСОБА_6 , оскільки остання не була ніколи власником спірних квартир, а здійснювала їх відчуження в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», як позасудове звернення стягнення шляхом його продажу від імені іпотекодавця.

Застосований судом у оскаржуваному рішенні суду правовий висновок Верховного суду (постанова від 02 листопада 2021 року ВПВС у справі 925/1351/19) -вважають не релевантним до застосування у цій справі, оскільки він стосується правовідносин коли нерухоме майно відчужується та набувається взагалі без жодних обтяжень у ДРРПННМ, і тільки у такому разі така особа новии? набувач за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, може вважатися такою, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Знову ж таки, як на момент продажу так і на момент розгляду судового спору відповідно до наявних у матеріалах справи Інформаційних довідок, зареєстровані обтяження іпотеки ОСОБА_6 відносно спірних квартир були наявні як 28 листопада 2023 року так і по сьогодні, тобто нові набувачі таких квартир набули їх у власність із зареєстрованими обтяженнями у вигляді записів про іпотеку та заборон.

Також наголошують, що суд передчасно визнав відповідачів добросовісними, не надавши належної оцінки тому, що майно вибуло з володіння позивачів унаслідок дій представника поза межами наданих повноважень та було обтяжене іпотекою в забезпечення зобов`язань третьої особи, її чоловіка, а грошові кошти отримані, а тому сам правочин іпотеки вчинений з порушенням приписів ст. 238 ЦК України.

За таких обставин вибуття маи?на з володіння власника не може вважатися таким, що відбулося з його волі, у розумінні ч. 1 ст. 388 ЦК України, а тому можливе витребування маи?на навіть від особи, яка заявляє про свою добросовісність.

Отже, суд першої інстанції застосував правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, сформульовані для інших фактичних обставин та іншої правової природи правовідносин, без урахування наявних у справі зареєстрованих обтяжень, особливостей позасудового звернення стягнення та дефектів волевиявлення власника.

Це призвело до помилкового висновку про добросовісність відповідачів та незаконної відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У спірних відносинах у ціи? справі, ОСОБА_5 як представник Позивачів, яка вчиняла оспорювані договори іпотеки щодо майна Позивачів з метою передачі їх в іпотеки для забезпечення виконання грошового зобов`язання позики у сумі 503000 доларів США за 2-ма договорами укладеними її чоловіком ОСОБА_4 , який поміж іншим є відповідачем у справі №758/5187/24 за позовом ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, який був забезпечений іпотеками квартир відносно яких і розглядається спір у цій справі не надала жодного спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на майно у вигляді грошових коштів у сумі 503000 доларів США, де її частка становить 251500 доларів США, що свідчить про укладення представником Позивачів 3-х правочинів іпотеки, які мають негативні наслідки для довірителів через втрату їх права власності на спірні квартири через невиконання грошового зобов`язання відносно повернення грошових позик її чоловіком ОСОБА_4 , що суд взагалі не врахував і не надав правової оцінки цим обставинам.

Третя особа не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а саме грошових коштів отриманих ОСОБА_4 від ОСОБА_6 у розмірі 392000 доларів США та 111000 доларів США отриманих в позику під час шлюбу від ОСОБА_3 .

Оскільки позика у розмірі 392000 доларів США та 111000 доларів США бралася ОСОБА_4 , а и?ого дружина ОСОБА_5 надавала нотаріальну згоду та була підписантом по довіреності договору іпотеки, яким забезпечувались зобов`язання ОСОБА_4 , а ці всі дії та правочини посвідчувались ПНКМНО Вои?товським В.С. , то є очевидним що грошові кошти у розмірі 503000 доларів США є спільною сумісною власністю подружжя, а тому правочин іпотеки укладався в інтересах подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тому цими діями ПН КМНО Войтовський В.С. вчинив грубе порушення ст. 5, 43 та 44 ЗУ «Про нотаріат» та ч.3 ст. 238 ЦК України, а саме був зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Також, позивачі категорично заперечують щодо обставини повідомленої Третьою особою, що Позивач (та його батько) користувався послугами ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_23 для отримання з його метою неодноразових позик для покриття особистих витрат Позивача, вважає що третя особа вводить суд в оману.

Третьою особою не надаються докази, які могли б підтвердити, що Позивач був обізнаний про укладення ОСОБА_5 оскаржуваного Договору іпотеки від 13 січня 2021 року, посвідченого ПН КМНО Вои?товським В.С., зареєстровано у реєстрі за №59, а також Договору від 12 січня 2022 року про внесення змін та доповнень, укладении? між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого ПН КМНО Вои?товським В.С., зареєстровано у реєстрі за №64 до Договору іпотеки від 13 січня 2021 року чи надавав свою згоду чи погодження на укладення цих оспорюваних правочинів, чи отримував грошові кошти за позикою чи уповноважував представника вчиняти цей правочин не маючи відповідних повноважень у довіреності, щоб якось підтвердити що в отримання позики є інтерес Позивача.

Не надаються жодні докази передачі оригінальних примірників оскаржуваних правочинів, які мали б бути у Іпотекодавця як сторони цього правочину, а не його представника.

Не надаються докази у вигляді переписок чи надсиланні засобами електронної пошти відповідної інформації її Довірителю.

Вважають, що ОСОБА_5 систематично зловживала довірою Позивача та вчиняла дії щодо порушення законодавства, які містить ознаки кримінального правопорушення та укладала правочини, не в інтересах і без погодження з Довірителем.

Доводи третьої особи ОСОБА_5 про обізнаність позивача ОСОБА_1 щодо укладення нею як представником оспорюваних правочинів та про те, що ці правочини вчинялися «в інтересах довірителя», є необґрунтованими, внутрішньо суперечливими та спростовуються матеріалами справи й додатково поданими належними доказами, отриманими вже після того, як третя особа змінила свою позицію та почала штучно пов`язувати предмет цього спору з іншими правовідносинами.

Перш за все, третя особа стверджує, що позивач «користувався послугами» ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_4 для «неодноразового» отримання позик з метою покриття особистих витрат позивача та витрат и?ого компаніи?, а також що позивач неодноразово видавав довіреності із «широким колом повноважень», зокрема і на передачу маи?на в іпотеку.

Водночас такі твердження не підкріплені жодним доказом, якии? би підтверджував ключову юридично значиму обставину: факт інформування довірителя про укладення саме спірних договорів іпотеки, їх умов та його усвідомлену згоду на їх укладення.

Зокрема, третя особа не надала доказів, що позивач був обізнании? про укладення ОСОБА_5 договору іпотеки з ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .

В матеріалах справи відсутні докази погодження на укладення цих правочинів, докази отримання ним грошових коштів за відповідними позиками, докази передачі йому оригінальних примірників укладених правочинів (які за звичайною та належною практикою мають перебувати у сторони-іпотекодавця), докази листування чи повідомлення довірителю реквізитів угод, сторін, сум, строків, наслідків і факту обтяження його майна.

Отже, твердження про «обізнаність» побудовані на припущеннях та постфактум-інтерпретаціях третьої особи, а не на належних і допустимих доказах.

Просили скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу від ОСОБА_5 надійшли заперечення, обґрунтовані тим, що 12 липня 2019 року між ОСОБА_6 як Позикодавцем та ОСОБА_4 як Позичальником укладено Договір позики, посвідчений ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №1892.

Вказаний договір позики укладено за згодою чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_24 , справжність підпису на якій засвідчена 12 липня 2019 року ПН КМНО Войтовським В.С. за реєстровим №1891.

Згідно п. 1 Договору позики, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 9712920 грн, що за курсом продажу готівкового долара США за гривні, встановленим АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 372000 доларів США зі строком повернення позики 1 календарний рік, тобто до дванадцятого липня дві тисячі двадцятого року, а Позичальник приймає позику та зобов`язується повернути її Позикодавцю згідно умов Договору.

Відповідно до п. 2 Договору позики, шляхом підписання цього Договору, сторони дійшли згоди, що сума грошей, що повертається у національній валюті України, має відповідати в еквіваленті 372000 доларів США за курсом продажу готівкового долара США, встановленого АТ КБ «ПриватБанк» на дату повернення позики.

В подальшому, 29 січня 2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору позики, посвідченого ПН КМНО Войтовським В.С. від 12 липня 2019 року, за реєстровим №1892, посвідчений ПН КМНО Войтовським В.С. за реєстраційним №132 яким сторони вирішили викласти п. 1 у наступній редакції: «В порядку та на умовах, визначених цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 9800000 грн, що за курсом продажу готівкового долара США за гривні, встановленим АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 392000 доларів США зі строком повернення позики 1 календарний рік, тобто до дванадцятого липня дві тисячі двадцятого року, а Позичальник приймає позику та зобов`язується повернути її Позикодавцю згідно умов Договору.».

З метою забезпечення зобов`язань за Договором позики від 12 липня 2019 року між громадянином Держави Ізраїль ОСОБА_1 як Іпотекодавцем та ОСОБА_6 як Іпотекодержателем укладено Договір іпотеки від 29 січня 2020 року, посвідчений ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №133.

При укладенні Договору іпотеки, від імені ОСОБА_1 діяла громадянка ОСОБА_5 на підставі Довіреності, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, 06 липня 2017 року, апостиль 16235/3 від 14 серпня 2017 року.

Згідно з п. 1.5. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань Боржника Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 89,6 кв.м.

Звертає увагу, що Договір позики та Договір іпотеки у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Також, Довіреність на ОСОБА_25 недійсною не визнавалася, довіреність позивачем ОСОБА_1 не відкликалася.

На момент посвідчення договору Іпотеки, довіреність була чинною.

Крім того, ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строку дії попередньої довіреності на повіреного ОСОБА_25 видав нову довіреність від 06 серпня 2022 року строком дії до 2026 року.

12 липня 2019 року між позивачем ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та відповідачем ОСОБА_6 , як іпотекодержателем, укладено Договір іпотеки, посвідчений ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №1893.

Згідно з пунктами 1.1., 1.5. Договору іпотеки від 12 липня 2019 року в забезпечення виконання зобов`язань боржника за Договором позики від 12 липня 2019 року, іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме квартиру номер АДРЕСА_5 загальною площею 119,8 кв.м.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки від 12 липня 2019 року, цей договір забезпечує вимоги ОСОБА_6 як іпотекодержателя, які витікають з Договору позики, укладеного 12 липня 2019 року між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_4 , посвідченого ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №1892.

При укладенні Договору іпотеки від 12 липня 2019 року, від імені позивача ОСОБА_2 діяла його представник третя особа ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Войтовським В.С., ПН КМНО 24 січня 2019 року за реєстровим №155.

Довіреність, за якою посвідчувався договір, недійсною чи відкликаною на момент посвідчення та і на момент розгляду справи не визнавалася та не відкликалася.

06 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 , видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 , бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в тому числі і з питань придбання на його ім`я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеки) в забезпечення виконання майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для нього та чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві власності майна, в тому числі і квартири АДРЕСА_9 , визнаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд.

Довіреність видана з правом підпису гарантійних договорів та кредитних угод будь-якого характеру, а також будь-які документи з цим пов`язані.

Довіреність була посвідчена нотаріусом Роні Гарелі, м. Тель-Авів, Ізраїль, серійний номер 319/17.

Довіреність від 06 липня 2017 року була апостильована в Магістратському суді м. Тель-Авів, Джаффа 06 липня 2017 року за №10548/2 та перекладена на українську мову, переклад якої було посвідчено нотаріусом Загоруйко А.Ю., 11 липня 2017 року, зареєстровано в реєстрі за №2490.

Довіреність від 06 липня 2017 року була видана у строк до 06 серпня 2022 року.

Третя особа ОСОБА_5 будучи законним представником ОСОБА_1 та діючи зайого вказівками та розпорядженнями, уклала 13 січня 2021 року від імені ОСОБА_1 Договір Іпотеки, яким було забезпечено вимоги Іпотекодержателя ОСОБА_3 за договором позики від 13 січня 2021 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

За Договором іпотеки від 13 січня 2021 року в іпотеку було передано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_9 .

Зазначає, що при укладенні Договору іпотеки від 13 січня 2021 року, ОСОБА_1 надав нотаріусу рішення Рабинатського суду, м. Тель-Авів, Джаффа від 05 квітня 2011 року про розірвання шлюбу з ОСОБА_26 , свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_4 .

На момент вчинення, вище вказаного правочину ПН КМНО Войтовським В.С. були перевірені усі необхідні повноваження ОСОБА_5 на підписання від імені ОСОБА_1 правочину, перевірено право власності на нерухоме майно, що передавалося в іпотеку.

Оскільки нотаріальне посвідчення оскаржуваного правочину відбулось із чітким та повним дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, останнім було здійснено перевірку дієздатності та правоздатності представника позивача, що підписував оскаржуваний Іпотечний договір, повноваження представника Іпотекодавця, а також належність Іпотекодавцю іпотечного майна, підстав для відмови у посвідченні вказаних договорів не було.

Укладаючи договір іпотеки, позивач свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежив своє право власності на предмет іпотеки та передбачив ймовірність звернення стягнення на належне йому майно у примусовому порядку, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки жодним чином не впливає та не порушує прав іпотекодавця.

На момент посвідчення Договору Іпотеки та змін до нього, позивач не вчинив жодних дій про відкликання чи анулювання виданої довіреності на ОСОБА_5 , що свідчить про його волевиявлення та обізнаність про укладення, чи можливість укладення оспорюваних договорів.

В подальшому у зв`язку з закінчення строку дії попередньої довіреності, ОСОБА_1 06 серпня 2022 року видав нову довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в тому числі і з питань придбання на його ім`я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеки) в забезпечення виконання майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для нього та чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві власності майна, в тому числі і квартири АДРЕСА_9 , визнаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд.

Довіреність видана з правом підпису гарантійних договорів та кредитних угод будь-якого характеру, а також будь-які документи з цим пов`язані.

Довіреність була посвідчена нотаріусом Роні Гарелі, м. Тель-Авів, Ізраїль, серійний

номер 1354/22. Довіреність від 06 серпня 2022 року була апостильована в Магістратському суді м. Тель-Авів, Джаффа 22 вересня 2022 року за №266290/1 та перекладена на українську мову, переклад якої було посвідчено ПН КМНО Войтовським В.С. 27 жовтня 2022 року, зареєстровано в реєстрі за №2139.

Довіреність від 06 серпня 2022 року була видана у строк до 05 серпня 2026 року.

Вказані довіреності недійсними у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Зазначає, що ОСОБА_5 знайома більше 25 років з ОСОБА_1, перебуваючи з ним у робочих стосунках, укладала від його імені та на його прохання неодноразово договори іпотек, які забезпечували договори займу, кредиту та позики, які отримувалися в інтересах ОСОБА_1 чи його товариств, де він був беніфіціарним власником чи директором.

На прохання ОСОБА_1, ОСОБА_4 укладав договори позики з метою покриття витрат, погашення кредитів, позик ОСОБА_1 чи його компаній.

Вказане підтверджується, договорами, скрінами переписки з ОСОБА_5 та довіреностями які видавалися на ім`я ОСОБА_27 .

Вказане підтвердив ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Вказує, що за Договором позики від 13 січня 2021 року ОСОБА_4 отримав кошти у борг у ОСОБА_3 , саме на прохання ОСОБА_1 та для покриття його боргів перед ОСОБА_6 та купівлі іноземної компанії.

ОСОБА_1, отримуючи неодноразово кошти у борг через третіх осіб, в даній справі через ОСОБА_4 , свідомо уповноважував ОСОБА_5 передавати в іпотеку належне йому майно, забезпечуючи таким чином, виконання договорів позики.

Таким чином, видаючи неодноразово довіреності на ОСОБА_5 з повноваженнями щодо нерухомого майна, позивач усвідомлюючи наслідки видачі вказаних довіреностей надав широкі повноваження представнику щодо розпорядження та вчинення правочинів з нерухомим майном.

А відтак твердження позивача про те, що правочини вчинені ОСОБА_25., не в інтересах ОСОБА_1 є безпідставними.

Крім цього, в якості доказів щодо обізнаності Позивачів в суті та обсягах вчинених довіреною особою ОСОБА_5 правочинів були наведені наступні докази:

03 серпня 2017 року довіреною особою ОСОБА_5 в інтересах Позивача ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої були квартира АДРЕСА_6 та квартира АДРЕСА_7 , що належали ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу, та право на надання яких в іпотеку було обумовлено довіреністю від 06 липня 2017 року.

Договір №47/17 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09 серпня 2017 року був укладений ТОВ «Петрол-Трейд Юг», а майновим поручителем згідно договору Іпотеки виступав ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 , що діяла на підставі довіреності від 06 липня 2017 року.

ОСОБА_5 уклала договори поворотної фінансової допомоги (стала Боржником) з ТОВ «Петрол - Трейд Юг» та отримала на свій рахунок грошові кошти, що були зняті з рахунку та передані приватному кредитору ОСОБА_1 громадянину Ізраїля ОСОБА_28 22 серпня 2017 року на погашення боргу в рамках судового спору в Ізраїлі, в міському суді Тель-Авіву №52480-06-17, про що свідчить розписка останнього.

Тобто, в 2017 році ОСОБА_5 фактично вчинила дії як довірена особа та як боржник, але вчинила їх на користь та в інтересах Позивача, що Позивач не заперечував в суді.

Позивач заперечує намір отримати грошові кошти в сумі, що перевищує 110000 доларів США.

В якості доказів Позивачем було надано листування в месенджері між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , де підтверджено намір позивача взяти більшу суму грошей, ніж була потрібна для погашення боргу ОСОБА_28 , що і виконала довірена особа ОСОБА_5 .

Позивач заперечує намір надавати в іпотеку одночасно квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 , але ОСОБА_5 надала в якості доказів листування з ОСОБА_1, де він направляє два технічних паспорти по квартирам АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 .

Також оригінали документів по двох квартирах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 були передані ОСОБА_5 сином ОСОБА_1 , що підтверджується листуванням у месенджері, наданим Позивачем в якості доказу.

Водночас, Позивач підписує довіреність з ціллю укласти іпотеку та отримати грошові кошти на свої потреби, де вказує саме дві квартири, що підтверджує його намір та згоду.

При укладанні договору іпотеки банк потребує проведення оцінки предмету іпотеки, що виконує оцінювач з виїздом на місце та наданням у Звіті про оцінку актуальних фото.

Такий звіт є в матеріалах банку, зберігається не менше, ніж 10 років.

В суді на питання представника Третьої особи, ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 не мали ключей від його квартир.

Позивач наводить в якості доказу, що договір №47/17 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09 серпня 2017 року, укладений ТОВ «Петрол-Трейд Юг» та грошові кошти від якого були отримані ОСОБА_1 для його цілей, був погашений протягом року, а саме 10 серпня 2018 року за рік до укладання договору іпотеки з ОСОБА_6 , що розглядається в рамках судового спору.

Але сутність відновлювальної кредитної лінії полягає саме в погашенні та повторній видачі.

Був укладений новий Договір №108/18 від 03 серпня 2018 року, що дозволило подовжити користування грошовими коштами ще на один рік.

Договір іпотеки не переривався, але банк поновив оцінку активів шляхом актуалізації звіту про оцінку від 2017 року.

З цією ціллю був здійснений повторний огляд квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 оцінювачами банку, для чого їм був наданий доступ до помешкань у присутності співробітників ОСОБА_1 та за його наказом, про що були складені Акти огляду майна від 28 липня 2018 року представником банку - Заступником начальника відділу по роботі з заставним майном Департаменту банківської безпеки Батрак І.М. щодо квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 .

Вказане було підтверджено у судовому засіданні самим ОСОБА_1, що підтверджує факт згоди та обізнаності Позивача.

Позивач стверджує, що Договір №47/17 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09 серпня 2017 року, укладений ТОВ «Петрол-Трейд Юг» та грошові кошти від якого були отримані ОСОБА_1 для його цілей, був погашений протягом року, а саме 10 серпня 2018 року за рік до укладання договору іпотеки з ОСОБА_6 , що розглядається в рамках судового спору.

У судовому засіданні ОСОБА_1 відповідаючи на питання представника третіх осіб: «Чи надавав ОСОБА_1 грошові кошти в повному обсязі для погашення договору позики, що забезпечувався договором іпотеки на 2 квартири на АДРЕСА_8 ? У 2018 чи у 2019 роках», відповів, що він передавав щомісячно 1600 доларів США і не передавав більших сум.

В свою чергу ОСОБА_5 надала до суду в якості доказів документи, що підтверджують, що квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 були виведені з іпотеки 08 серпня 2019 року, що підтверджує факт погашення кредиту перед банком в повному обсязі, але ОСОБА_1 коштів для такого погашення не надавав, що він підтвердив в суді.

Позивач стверджує, що він погоджував суму кредиту 110000 доларів США під 9% річних.

Позивач стверджує, що він не погоджував більшу суму кредиту, а саме 230000 доларів, та ОСОБА_5 уклала договір на суму, що перевищує на 120000 доларів погоджену суму.

Але під час виступу в суді ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що він щомісячно передавав суму 1600 доларів США на погашення відсотків за користування кредитом.

Зазначає, що 9% річних від 110000 доларів складає 9900 доларів США, а щомісячний платіж тоді складає 9900:12=825 доларів США, що вдвічі менше, ніж та сума, що за свідченнями Позивача він платив щомісячно.

Таким чином, кожного місяця передаючи суму, що вдвічі перевищує потрібну, якщо би мова йшла про 110000 доларів, Позивач не міг не знати, що реальна сума кредиту була вдвічі більша за ті 110000 доларів, на які він посилається, вводячи суд в оману.

Позивач стверджує, що він не знав про укладення договору іпотеки з ОСОБА_6 у червні 2019 року, але водночас він не передавав грошей на погашення кредиту, який він отримав у 2017 року для своїх потреб.

Під час виступу в суді 22 грудня 2025 року на питання Представника Третіх осіб «З якою метою ОСОБА_1 наказав своїм співробітникам відчинити квартири та надати доступ ОСОБА_24 з оцінювачем в 2019 році?» він не надав ясної відповіді.

На питання Представника Третіх осіб: «З якою метою ОСОБА_33 (син ОСОБА_1) надав повноваження директору ТОВ «Корн Трейдинг Лтд» на укладання договору іпотеки з ОСОБА_6 .?» він не надав чіткої відповіді.

На питання Представника Третіх осіб: «Чи правда, що об`єкт іпотеки склад-зерносховище, що був наданий в забезпечення договору позики ОСОБА_30 , був проданий, для чого його вивели з іпотеки згідно з розпорядженням засновника - ОСОБА_33 в той же день, коли був укладений договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_4 ?» він не надав чіткої відповіді, стверджував, що він нічого не знав, все робила ОСОБА_5 без його відома.

Але в якості доказу суду ОСОБА_5 були надані наступні документи:

- Копію протоколу №12-07/19 від 12 липня 2019 року, підписана засновником ТОВ «Корн Трейдинг Лтд» (власник - ОСОБА_33, син Позивача), що надає «згоду директору Товариства Дем`яненку Ю.А. на передачу в іпотеку (майнову поруку) гр. ОСОБА_6 щодо належного товариству нерухомого майна, яким є склад, літ «В-1», площею 1520,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 та на укладання та підписання відповідного договору іпотеки на умовах, визначених на власний розсуд.»;

- Копію виписки з рахунку ОСОБА_5 про внесення на рахунок суми 5180000 грн. 12 липня 2019 року (в день укладання договору позики ОСОБА_4 з ОСОБА_6 ) та перерахування цієї суми 15 липня 2019 року по договору поворотної фінансової допомоги №03-2019 від 05 липня 2019 року на рахунок ТОВ «Корн Трейдинг Лтд», власнику об`єкта іпотеки склад -зерносховище, що належить ОСОБА_33 (сину Позивача);

- Копію платіжного доручення №5211035 від 15 липня 2019 року про перерахування ОСОБА_5 на рахунок ТОВ «Корн Трейдинг Лтд» суми 5180000 грн з призначенням платежу: Переказ коштів згідно Договору про надання поворотної фінансової допомоги №03-2019 від 05 липня 2019 року;

- Копію платіжного доручення №5238893 від 30 липня 2019 року на суму 2900000 грн. та №5268019 від 31 липня 2019 року про перерахування суми 120000 грн на рахунок ТОВ «Петрол-Трейд Юг» з метою повернення коштів по договору поворотної фінансової допомоги №16-08-17 від 16 серпня 2017 року;

- Копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки щодо квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 , датовані 08 серпня 2019 року;

- Копію Протоколу №21-01/20 від 21 січня 2020 року, підписана засновником ТОВ «Корн Трейдинг Лтд» (власник - ОСОБА_33, син Позивача), що надає «згоду директору Товариства Дем`яненку Ю.А. на розірвання договору іпотеки (майнову поруку) з гр. ОСОБА_6 щодо належного товариству нерухомого майна, яким є склад, літ «В-1», площею 1520,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 та на укладання та підписання відповідних угод на умовах, визначених на власний розсуд.»;

- Копію Договору про розірвання (припинення дії) договору іпотеки від 12 липня 2019 року між ТОВ «Корн Трейд Лтд» та ОСОБА_6 щодо об`єкту іпотеки складу літ «В-1» , що датовані тією ж датою - 29 січня 2020 року, коли ОСОБА_5 підписала договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджує, що ця квартира була надана в забезпечення договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 замість об`єкту іпотеки склад-літ «В-1», що був виведений з іпотеки за розпорядженням родини ОСОБА_32 з метою подальшого продажу чи реалізації.

Зазначає, що ОСОБА_5 не була під час вчинення вищезгаданих дій контролером ТОВ «Корн Трейдинг Лтд» та не могла ніяким чином впливати на дії, що вчиняло Товариство за прямими, нотаріально засвідченими протоколами засновника - ОСОБА_33.

Отже про укладання договору позики з ОСОБА_6 у родини ОСОБА_32 була вся інформація.

Позивачі стверджують, що вони не знали про позику, що була отримана 13 січня 2021 року у ОСОБА_3 та про укладання договору іпотеки на квартиру АДРЕСА_9 в забезпечення цієї позики.

В свою чергу, Третя особа ОСОБА_5 стверджує, що додаткові кошти були потрібні на погашення заборгованості ОСОБА_1 по договору позики від червня 2019, адже згідно умов договору позики з ОСОБА_6 позика повинна була гаситися рівними сумами 7000 доларів США щомісяця.

В свою чергу, ОСОБА_1 підтвердив під час виступу в суді 22 грудня 2025 року, що він не передавав значних сум на погашення кредиту, передавав 1600 доларів щомісяця, але іноді затримував та всіма питаннями його заборгованості займалася ОСОБА_5 .

В якості доказу суду ОСОБА_5 надала копію розписки ОСОБА_24 (чоловіка ОСОБА_6 ) з сумами погашення позики, листування в месенджері Вайбер про передачу ОСОБА_24 31000 доларів США 13 січня 2021 року - в день укладання договору позики з ОСОБА_3 , договір ОСОБА_33 з ОСОБА_34 з розпискою на погашення боргу ОСОБА_33 в сумі 95000 доларів США та Договір підряду між ТОВ «Агрофірма Вишеньки» (власник - ОСОБА_33) та ОК «ЖБК «ЖБКО - 200», згідно з яким ОСОБА_5 передала 29000 доларів готівкою на виконання цього договору.

Позивач не навів доказів, що надавав ОСОБА_5 кошти інші, ніж вона отримала під час підписання договорів позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 чи ОСОБА_3 та використала в інтересах та на користь Позивачів - родини ОСОБА_32 та пов`язаних з ними юридичних осіб.

Позивач наводить в якості доказу своєї необізнаності в правочинах, що вчиняла ОСОБА_5 в якості довіреної особи, той факт, що оригінали договорів іпотеки зберігались у ОСОБА_5 .

Але зазначає, що Позивач ніколи не вимагав передати йому оригінали, напроти: був спокійний, що документи в порядку та зберігаються у відповідальної особи, якою була ОСОБА_5 всі роки, що вона працювала на ОСОБА_1 .

В якості доказу за аналогією наводить приклад: - оригінал розписки ОСОБА_28 , що була використана під час розгляду судового спору в Ізраїлі, зберігається у ОСОБА_5 , так само як і оригінал розписки ОСОБА_34 про погашення заборгованості ОСОБА_33.

Всі довіреності, видані на ім`я ОСОБА_5 за весь час співпраці з родиною ОСОБА_32 , зберігаються в оригіналах у ОСОБА_5 і ніколи родина ОСОБА_32 не вимагали їх повернення після вчинення правочинів.

Позивач стверджує, що він не знав про те, що позичальником у 2017 році буде третя юридична особа, але в листуванні в месенджері, що було надано Позивачем суду в якості доказу, є такий запис: «26 червня 2017 7% річних; на 5 років; можна оформити на компанію-резидента з контрактами в валюті (я можу це зробити); беру готівкою і сплачую % весь термін 11:58»,що підтверджує обізнаність Позивача щодо механізму отримання позики.

Це повідомлення демонструє, що у 2017 році Позивач погодився, що позичальником буде третя особа - формальний позичальник, а гроші отримує ОСОБА_1 на свої потреби через свого представника ОСОБА_5 та Позивач буде сплачувати відсотки за користування грошима, що повністю відповідає ситуації з договорами позики 2019 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , де формальним позичальником виступив ОСОБА_4 , а гроші були перераховані на потреби та в інтересах Позивача його представником ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що кредит перед ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК» був повністю сплачений позичальником ТОВ «Петрол-Трейд Юг» за рахунок власних коштів за два роки до укладання договору іпотеки з ОСОБА_6 , але в суді стверджує, що не передавав кошти на погашення кредиту ані 110000 доларів, ані 230000 доларів, тільки 1600 доларів щомісячно як відсотки за користування кредитом.

Але, як формальний позичальник і та особа, що фактично не користувалась коштами, а передала їх на потреби ОСОБА_1 , позичальник ТОВ «Петрол-Трейд Юг» чекав кошти від фактичного вигодонабувача ОСОБА_1 для остаточного погашення кредиту, що й відбулось у 2019 році.

Третя сторона ОСОБА_5 надала докази суду, щодо повернення в 2019 році фінансової допомоги ТОВ «Петрол-Трейд Юг», після чого був погашений кредит перед ПАТ «КОМІНБАНК» та квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 були виведені з іпотеки.

Позивач стверджує «Зокрема, з переписки вбачається, що 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 запитував у ОСОБА_5 залишок боргу «перед банком за квартиру», тобто через сім років після укладення кредиту, що об`єктивно несумісно з фактом повного погашення кредиту у 2018 році (та наступного у 2019 році), підтвердженого офіційною відповіддю банку.».

Як неодноразово зазначалось вище, Позивач підтвердив у суді 22 грудня 2025 року, що він не передавав значних сум на погашення боргу, тобто його борг не міг бути погашений за рахунок його коштів ані в 2019 році, ані на лютий 2024 року.

Якщо вважати, що ОСОБА_1 був упевнений, що він сплачує щомісячно відсотки за користування коштами, що він отримав у 2017 році в банку, то сума кредиту не повинна була змінюватись, адже кредитна лінія на поповнення обігових коштів не тотожна іпотечному кредиту, під час користування останнім постійно знижується тіло кредиту за рахунок часткового щомісячного погашення.

У випадку кредитної лінії щомісячно сплачують тільки відсотки за користування, що ОСОБА_1 і робив, але він не передавав суми на погашення тілу кредиту, про що він повідомив в суді.

Тобто, він не міг сподіватись, що сума кредиту зменшиться. Питання про залишок суми ОСОБА_1 міг задати тільки якщо він був обізнаний, що вже діють інші договори позики, ніж той, що був в 2017 році, і що відбувалось часткове погашення, в тому числі і за рахунок коштів, отриманих від договору позики з ОСОБА_3 , укладеному у 2021 році.

Позивач стверджує, що «Невідповідність сум: 3020000 грн у 2017 році - це не «230000 дол. США», а приблизно 118000 дол. США, що корелює з 107500 дол. США за розпискою.

Судом встановлено, що фінансова допомога 3020000 грн (16 серпня 2017 року) підтверджує отримання кредиту «на 230000 дол. США», а відтак підтверджується і необхідність подальшого залучення позик 2019-2021 років.».

Проте, Позивач маніпулює та підмінює причини та наслідки.

Третя особа підтверджувала доказами не факт отримання в 2017 році 230000 доларів кредиту, а факт повернення 3020000 грн в 2019 році, що були отримані в 2017 році для погашення боргу ОСОБА_1 та підтверджені розпискою ОСОБА_28 .

З цією метою до суду були надані Договір фінансової допомоги №16-08-17 від 16 серпня 2017 року та платіжні доручення №5238893 від 30 липня 2019 року та №5268019 від 31 липня 2019 року на загальну суму 3020000 грн.

Саме ці грошові кошти були отримані в якості позики у ОСОБА_6 та дозволили закрити кредитну лінію та припинити іпотеку на квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 .

В даному спорі не було мети доказувати, що погоджена сума кредиту у 2017 році була вдвічі більша, ніж 110000 доларів США, але Третя сторона зазначила, що готова надати договори фінансової допомоги з ТОВ «Петрол - Трейд Юг», згідно яких вона отримувала більшу суму, ніж зазначена в розписці ОСОБА_28 та передавала її готівкою на потреби ОСОБА_1 за його вимогою, що можна побачити в його листуванні в месенджері та з розрахунку щомісячної суми за користування грошима, що її підтвердив Позивач.

Позивач стверджує, що «Платежі 30-31 липня 2019 року і зарахування/перекази 12-15 липня 2019 року не доводять цільового характеру позики ОСОБА_6 і не встановлюють майнового інтересу позивача.

Суд послався на платіжні доручення 30-31 липня 2019 року про повернення 3020000 грн на користь ТОВ «Петрол-Треийд ЮГ» як «повернення фінансової допомоги», а також на виписку 12 липня 2019 року (зарахування 5180000 грн) і переказ 15 липня 2019 року на ТОВ «Корн Треийд ЛТД» 5180000 грн.».

Позивач ОСОБА_1 підтвердив суду той факт, що він отримав гроші від позики під заставу своєї нерухомості у 2017 році та витратив ці кошти в своїх інтересах (повернення боргу насамперед).

Також він підтвердив, що значних сум для повернення банку він не передавав, а тільки сплачував відсотки за користування коштами.

Крім того, Позивач не спростував факт отримання підконтрольною родині ОСОБА_1 компанією ТОВ «Корн Трейдинг Лтд» від ОСОБА_5 суми 5180000 грн в той день, що співпадав з укладанням договору позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Позивач також не надав суду доказів, що він передавав ОСОБА_5 інші кошти для внесення на рахунок ТОВ «Корн Трейдинг Лтд».

То ж в наявності тільки докази, надані суду ОСОБА_5 щодо отримання коштів під заставу майна Позивача, що були внесені ОСОБА_5 , як бізнес-представником ОСОБА_1, на рахунок компаній, підконтрольних родині Позивачів та на погашення боргів Позивача минулих періодів.

Позивач стверджує щодо довіреності №448/23, що начебто є фальшивою, що «Очевидно, що цей документ не міг бути у нього безпосередньо з самого початку, враховуючи що представником у ньому значиться ОСОБА_5 , а довірителем ОСОБА_2 , а оригінал мав бути у ОСОБА_5 , якби такий документ колись видавався і не був підробним» та далі «Це черговий доказ нехтування третьою особою ОСОБА_5 закону, введення в оману інших осіб, шахрайські дії відносно майна Позивача, які остання використала з метою власного збагачення за рахунок зловживання довірою Позивачів.»

З таким твердженням ОСОБА_5 не погоджується та вказує, що вона ніколи не отримувала оригінал довіреності №448/23 та не вчиняла відповідно ніяких дій з посиланням на таку довіреність.

Також ОСОБА_5 ніколи не надавала таку довіреність для легалізації перекладу, оскільки ніколи не отримувала оригінал такої довіреності.

За цією довіреністю, жодних дій ОСОБА_5 не вчиняла.

Всі довіреності від ОСОБА_1 ОСОБА_5 отримувала міжнародним пересиланням безпосередньо з офісу нотаріусу Роні Гарелі, про що свідчать квитанції поштового сервісу DHL.

Іноді ОСОБА_1 надсилав копію довіреності в месенджер чи електронною поштою для пришвидшення процесу перекладу, але довіреності завжди оформлювались підшиванням перекладу до оригінального документу з нотаріальним завіренням.

Отже звинувачення ОСОБА_5 у нехтуванні закону та введенні в оману інших осіб та шахрайських діях є безпідставними та нічим не обґрунтованими, а також такими, що дискредитують ОСОБА_5 .

Звертає увагу на те, що грошові кошти за договором позики від 12 липня 2020 року не були зараховані на рахунки ані ОСОБА_35 ані ОСОБА_36 , та не були використані ними в інтересах сім`ї.

Докази використання коштів в інтересах сім`ї відсутні та позивачем не надані суду.

Натомість, наявні докази того, що ОСОБА_21 будучи представником ОСОБА_1 чи його синів, вчиняла правочини в інтересах позивачів, які ними були схвалені, що підтверджується перепискою у Viber, численними довіреностями, в тому числі і на розпорядження грошовими коштами, які були витрачені на погашення інших боргових зобов`язань позивача ОСОБА_1 .

Крім того, звертає увагу на те, що повірена ОСОБА_5 будучи обізнана із істотними обставинами які мають значення для укладення правочину Іпотеки не укладала б договір Іпотеки, а ОСОБА_37 (Позичальник) не укладав би такого договору позики, якби не був впевнений у гарантіях наданих ОСОБА_1 , розуміючи ризики можливого не повернення позики та не маючи відповідних гарантій задоволення грошових вимог.

В свою чергу, те, що позивач був одружений, останній інформації своєму повіреному ОСОБА_5 та нотаріусу не надав, а відтак приховав даний факт.

Отже, саме ОСОБА_1 є недобросовісним по відношенню до свого повіреного та її чоловіка.

Проте, наявність позивача в зареєстрованому шлюбі на момент укладення договору Іпотеки не змінює режиму цього майна та не встановлює обов`язку надати згоду другого з подружжя на укладення даного договору Іпотеки, оскільки квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 з ОСОБА_38 , шлюб з якою був зареєстрований у 2012 році, тобто після купівлі у 2005 році ОСОБА_1 вказаної квартири.

Так, у матеріалах справи міститься Договір про розлучення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_39 , який має статус рішення, затвердженого Рабінським судом з перекладом на українську мову.

Вказаним договором було визначено статус спільного майна та його поділ.

Згідно п.8 Договору поряд з правами, визначеними в договорі, всі інші права в Ізраїлі і за межами Ізраїлю зберігаються за кожною зі сторін на її ім`я, на яке така сторона зареєстрована, і що інша сторона не буде мати жодних претензій щодо цих прав.

Даний доказ доводить той, факт що іпотечне майно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та не є спільною сумісною власністю, а відтак згода його колишньої дружини не вимагалася.

Що, стосується питання згоди іншої дружини ОСОБА_40 , на укладення договору іпотеки, зазначає, що майно яке було передано в іпотеку належить на праві приватної власності саме ОСОБА_1 , майно не є спільною сумісною власність подружжя, а відтак позивач має право самостійно вирішувати питання щодо належного йому майна.

Тобто іпотечне майно не має статусу спільної сумісної власності ОСОБА_1 з його дружиною ОСОБА_40.

У даному випадку позивачем не було доведено порушення його права, за захистом якого було пред`явлено позов у цій справі, з огляду на відсутність законодавчо визначених підстав для визнання Договору Іпотеки недійсним та припинення іпотеки, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо посилання позивача на численні висновки Верховного Суду, як на підставу обґрунтування позовних вимог та застосування їх до даних вимог, то вони не знайшли свого підтвердження, вказані висновки виснувано Верховним Судом за інших підстав.

Отже, підсумовуючи вище описане, зазначила, що суд вірно прийшов до переконання що позивачі були обізнані про укладення договорів позики та договори іпотеки в їх інтересах.

Обмежень довіреності не мали.

Саме дії позивачів є недобросовісними по відношенню як до ОСОБА_5 так і до ОСОБА_4 .

На сьогодні, позивачі не вчинили жодних дій для погашення заборгованості перед ОСОБА_3 , натомість з метою уникнення відповідальності звертаються до суду з позовами.

Відтак, суд прийшов до правильних висновків, що в третьої особи ОСОБА_5 були наявні повноваження на вчинення відповідних дій від імені позивачів за довіреностями від 06 липня 2017 року, апостиль №16235/3 від 14 серпня 2017 року, 24 січня 2019 року за реєстровим №155, нотаріальне посвідчення Договорів іпотеки від 29 січня 2020 року, 12 липня 2019 року, 13 січня 2021 року здійснено нотаріусом з дотриманням чинного законодавства.

А відтак, оспорювані Договори іпотеки дійсні.

Зважаючи на викладене вище, апеляційна скарга подана представником позивачів не містить належних обґрунтувань порушення судом першої інстанції як норм матеріального права так і норм процесуального права, та не підлягає задоволенню.

Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Також, на апеляційну скаргу від ОСОБА_41 надійшов відзив, обґрунтований тим, що 13 січня 2021 року з метою забезпечення умов належного виконання Договору позики від 13 січня 2021 року ОСОБА_1 виступив майновим поручителем та уклав Договір іпотеки, посвідчений ПН КМНО Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №59.

Згідно з п. 1.5. Договору іпотеки від 13 січня 2021 року предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_9 .

12 січня 2022 року було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 13 січня 2021 року.

При укладенні Договору іпотеки від 13 січня 2021 року від імені позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, держава Ізраїль, 06 липня 2017року, апостиль 16235/3 від 14 серпня 2017 року, діяла третя особа ОСОБА_5 .

Позичена сума грошей за Договором позики від 13 січня 2021 року позикодавцю ОСОБА_3 не повернута, заборгованість складає 111000 доларів США.

Сума коштів яка була надана в позику ОСОБА_3 не повернута, заборгованість складає 110000 дол. США, що підтверджується відсутністю розписки про повернення грошових коштів, яка має бути написана власноручно позикодавцем на зворотному боці Договору позики, як визначено п. 2 Договору позики від 13 січня 2021 року.

Таким чином, оскільки основне зобов`язання не виконано, відсутні підстави вважати Договір іпотеки від 13 січня 2021 року припиненим.

Таким чином суд прийшов до правильних висновків у рішенні суду від 22 грудня 2025 року.

Підстав вважати, рішення суду необґрунтованим та незаконним не має, оскільки норм матеріального права та норм процесуального права судом не порушено при розгляд даної справи.

Звертає увагу на суперечливу та недобросовісну поведінку Позивача, про що свідчить, зокрема Тривалість відносин з представником: ОСОБА_5 є довіреною особою ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 протягом приблизно 25 років, регулярно вчиняючи правочини від їхнього імені.

Попередні іпотечні договори: ОСОБА_1, діючи через того ж представника, укладав іпотечні договори на ту саму квартиру з «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК» у 2017 та 2018 роках.

Ці договори не оскаржувалися Позивачем, що свідчить про його обізнаність і схвалення таких дій.

Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «КОРН ТРЕЙД ЛТД», яке укладало іпотечний договір для забезпечення того ж договору позики ОСОБА_4 , є ОСОБА_1.

Це вказує на те, що позика була отримана в інтересах самого Позивача.

Нові довіреності: Після закінчення строку дії довіреності від 06 липня 2017 року Позивач видав нову довіреність з ідентичними повноваженнями на ім`я ОСОБА_5 від 13 березня 2023 року.

Це є прямим підтвердженням схвалення ним усіх попередніх дій свого повіреного.

Також зазначає, що при укладенні Договору іпотеки від 13 січня 2021 року, ОСОБА_1 (позивач) надав нотаріусу рішення Рабинатського суду, м. Тель-Авів, Джаффа (справа №56780/31) від 05 квітня 2011 року про розірвання шлюбу з ОСОБА_26 , свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_4 , а отже, майно є приватною власністю ОСОБА_1 .

На момент вчинення, вище вказаного правочину нотаріусом Войтовським В.С. були перевірені усі необхідні повноваження ОСОБА_5 на підписання від імені ОСОБА_1 правочину, перевірено право власності на нерухоме майно, що передавалося в іпотеку.

Оскільки нотаріальне посвідчення оскаржуваного правочину відбулось із чітким та повним дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, останнім було здійснено перевірку дієздатності та правоздатності представника позивача, що підписував оскаржуваний Іпотечний договір, повноваження представника Іпотекодавця, а також належність Іпотекодавцю іпотечного майна, підстав для відмови у посвідченні вказаних договорів не було.

Укладаючи договір іпотеки, позивач свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежив своє право власності на предмет іпотеки та передбачив ймовірність звернення стягнення на належне йому майно у примусовому порядку, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки жодним чином не впливає та не порушує прав іпотекодавця.

На момент посвідчення Договору Іпотеки, позивач не вчинив жодних дій про відкликання чи анулювання виданої довіреності на ОСОБА_5 , що свідчить про його волевиявлення та обізнаність про укладення, чи можливість укладення оспорюваних договорів.

В подальшому, у зв`язку з закінчення строку дії попередньої довіреності, ОСОБА_1 06 серпня 2022 року видав нову довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в тому числі і з питань придбання на його ім`я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеки) в забезпечення виконання майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для нього та чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві власності майна, в тому числі і квартири АДРЕСА_9 , визнаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд.

Довіреність видана з правом підпису гарантійних договорів та кредитних угод будь-якого характеру, а також будь-які документи з цим пов`язані.

Довіреність була посвідчена нотаріусом Роні Гарелі, м. Тель-Авів, Ізраїль, серійний номер 1354/22. Довіреність від 06 серпня 2022 року була апостильована в Магістратському суді м. Тель-Авів, Джаффа 22 вересня 2022 року за №266290/1 та перекладена на українську мову, переклад якої було посвідчено ПН КМНО Войтовським В.С. 27 жовтня 2022 року, зареєстровано в реєстрі за №2139.

Довіреність від 06 серпня 2022 року була видана у строк до 05 серпня 2026 року.

Вказані довіреності недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

Зазначає, що ОСОБА_5 знайома більше 25 років з ОСОБА_1, перебуваючи з ним у робочих стосунках, укладала від його імені та на його прохання неодноразово договори іпотек, які забезпечували договори займу, кредиту та позики, які отримувалися в інтересах ОСОБА_1 чи його товариств, де він був беніфіціарним власником чи директором.

На прохання ОСОБА_1, ОСОБА_4 укладав договори позики з метою покриття витрат, погашення кредитів, позик ОСОБА_1 чи його компаній.

Вказане підтвердив ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Також вказав, що оплачував роботу повіреної ОСОБА_42 , що доводить той факт, що від був обізнаний та схвалював правочини вчинені ОСОБА_5 .

ОСОБА_1, свідомо уповноважував ОСОБА_5 передавати в іпотеку належне йому майно, забезпечуючи таким чином, виконання договорів позики.

Таким чином, видаючи неодноразово довіреності на ОСОБА_5 з повноваженнями щодо нерухомого майна, позивач усвідомлюючи наслідки видачі вказаних довіреностей надав широкі повноваження представнику щодо розпорядження та вчинення правочинів з нерухомим майном.

А відтак твердження позивача про те, що правочини вчинені ОСОБА_5 , не в інтересах ОСОБА_1 є безпідставними.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог ст.ст. 43, 44 ЗУ «Про нотаріат», ПН КМНО Войтовським В.С. було встановлено осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії та визначено обсяг цивільної дієздатності на підставі паспортів громадян України.

Встановлено, що довіреності, на підставі яких представником позивачів ОСОБА_5 укладені оспорювані Договори іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року, 13 січня 2021року містять необхідний обсяг повноважень з питань пов`язаних з передачею в іпотеку (майнову поруку) за зобов`язаннями позивачів та/або за зобов`язаннями третіх осіб, належних їм квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 .

Позивачем ОСОБА_1 , не подано суду належних доказів та необґрунтовані підстави для визнання Договору Іпотеки від 13 січня 2021 року недійсним.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

В свою чергу, відзив на апеляційну скаргу подали і ОСОБА_8 . Та ОСОБА_7 , зазначивши, що представництво ОСОБА_5 інтересів позивачів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) ґрунтувалося на належним чином оформлених та дійсних довіреностях.

Так, довіреність від ОСОБА_2 (24 січня 2019 року, реєстр. №155): Надавала ОСОБА_5 повний обсяг повноважень щодо представництва в будь-яких органах та установах; Прямо передбачала право передавати в іпотеку (майнову поруку) квартиру АДРЕСА_5 як за власними зобов`язаннями довірителя, так і за зобов`язаннями третіх осіб; Включала право самостійно визначати умови договорів, підписувати їх, отримувати кошти та розпоряджатися банківськими рахунками.

Довіреність від ОСОБА_1 (06 липня 2017 року, апостиль №16235/3 від 14 серпня 2017 року): Уповноважувала ОСОБА_5 розпоряджатися нерухомим майном (квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 ), зокрема шляхом передачі їх в іпотеку; Надавала право підписувати гарантійні договори, кредитні угоди, розпоряджатися рахунками та коштами на власний розсуд.

Наступне схвалення (Довіреність від 06 серпня 2022 року): Суд встановив, що після закінчення строку дії першої довіреності, ОСОБА_1 видав ОСОБА_5 нову довіреність із ідентичними повноваженнями (діє до 05 серпня 2026 року).

Згідно зі ст. 241 ЦК України, видача нової довіреності після вчинення оспорюваних правочинів підтверджує факт схвалення дій представника довірителем.

Щодо дій ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_40, зазначили, що суд обґрунтовано відхилив аргументи позивачів про те, що ОСОБА_5 діяла у власних інтересах або з перевищенням повноважень.

Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджено спрямованість її дій на користь довірителів:

Цільове використання коштів: Встановлено, що позики, отримані під заставу майна позивачів, спрямовувалися на погашення їхніх існуючих боргів.

Погашення заборгованості перед АТ «КОМІНБАНК»: Кошти від іпотеки від 12 липня 2019 року були використані для припинення попередньої іпотеки (від 03 серпня 2018 року), за якою ОСОБА_1 був іпотекодавцем.

Транзакції на користь підконтрольних структур, зокрема: 15 липня 2019 року ОСОБА_5 перерахувала 5180000 грн на ТОВ «Корн Трейд ЛТД».

Суд встановив, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корн Трейд ЛТД» є саме ОСОБА_1 .

Оплата судових витрат: Розпискою від 22 серпня 2017 року підтверджено передачу ОСОБА_5 (як представником ОСОБА_43 ) коштів у сумі 107500 доларів США ОСОБА_28 для оплати витрат ОСОБА_1 у судовій справі №52480-06-17.

Поворотна фінансова допомога ТОВ «Агрофірма Вишеньки» та ін.

Відсутність доказів зловживання: Позивачі не надали суду підтверджень того, що кошти за договорами позики були використані в інтересах сім`ї ОСОБА_5 .

Навпаки, тривалі ділові відносини та регулярне вчинення аналогічних правочинів свідчать про узгодженість дій.

Щодо дійсності договорів іпотеки зазначили, що суд дійшов висновку про повну законність та дійсність оспорюваних Договорів іпотеки (від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року, 13 січня 2021 року):

Дотримання нотаріальної процедури: ПН КМНО Войтовським В.С. було належним чином встановлено особи сторін, перевірено їх дієздатність та обсяг повноважень представника за Єдиним реєстром довіреностей (відповідно до ст.ст. 43, 44 ЗУ «Про нотаріат»).

Волевиявлення сторін: квартири вибули з власності позивачів за їх волею, вираженою у виданих довіреностях.

Вільне волевиявлення є головним елементом правочину (ст. 203 ЦК України).

Відсутність підстав для недійсності: Позивачами не доведено обман (ст. 230 ЦК) або введення в оману.

Твердження про вибуття майна «поза їх волею» спростовуються розширеним колом повноважень, наданих представнику.

Статус перевірок Мін`юсту: Посилання позивачів на листи Міністерства юстиції як доказ порушень нотаріусів є безпідставними, оскільки скарги представника позивачів були залишені Мін`юстом без розгляду по суті через наявність відкритого судового провадження.

Добросовісність контрагентів: недобросовісності у поведінці кредитора зокрема ОСОБА_6 відсутня, оскільки вона покладалися на публічні реєстри та нотаріально посвідчені документи.

Щодо відсутності прав іншого з подружжя та статус особистої приватної власності зазначили, що суд вірно встановив, що спірні об`єкти нерухомості є особистою приватної власністю позивачів, а отже, «згода дружин» на укладення іпотечних договорів не була юридично необхідною:

Щодо майна ОСОБА_1:

Квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 були придбані у червні та серпні 2005 року відповідно.

На момент придбання ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_44 , проте рішенням Рабинатського суду (м. Тель-Авів) від 05 квітня 2011 року шлюб розірвано.

Договором про розірвання шлюбу (п. 8) визначено, що все майно залишається у власності тієї сторони, на яку воно зареєстроване.

Новий шлюб (з ОСОБА_40) зареєстровано лише у 2012 році, тобто після набуття права власності на квартири.

Щодо майна ОСОБА_2:

Квартира АДРЕСА_5 придбана 09 серпня 2004 року.

Шлюб із ОСОБА_45 зареєстровано лише 15 вересня 2010 року.

Отже, оскільки майно набуте позивачами або до шлюбу, або зафіксоване як особисте за договором про поділ майна (ст. 57 СК України), вони мали право розпоряджатися ним на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Посилання на порушення прав подружжя є безпідставними та необґрунтованим.

Також судом першої інстанції вірно застосовано доктрину заборони суперечливої поведінки:

Встановлено вірно, що треті особи ( ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ) працювали з позивачами понад 25 років і діяли в їхніх інтересах.

ОСОБА_4 представляв компанію «Раглам Оверсіз Лімітед», бенефіціаром якої є ОСОБА_1.

Добросовісність ОСОБА_6 : Іпотекодержатель розумно покладався на попередні заяви та поведінку позивачів (видачу довіреностей, попередні успішні кредитні операції).

В процесі звернення стягнення на предмет іпотеки було дотримано вимоги ЗУ «Про іпотеку», в тому числі статті 35, щодо позасудового врегулювання:

Належне повідомлення: ОСОБА_6 неодноразово надсилала вимоги про усунення порушень через «Укрпошту» за всіма відомими адресами позивачів.

Залучення нотаріуса: У вересні та жовтні 2023 року вимоги надсилалися повторно приватним нотаріусом Верповською О.В. у порядку ст. 84 ЗУ «Про нотаріат».

Презумпція отримання: дотримання процедури надсилання відповідних вимог вважається належним повідомленням. Неотримання пошти через недбалість або ухилення іпотекодавця тощо не зупиняє процес стягнення.

Зміст вимоги: вимоги містили чітке попередження про намір звернути стягнення як шляхом реєстрації права власності (ст. 37), так і шляхом продажу третім особам (ст. 38).

Також, Позивачі не навели жодних аргументів, які б реально заперечували законність дій нотаріуса Лігуна А.І. при посвідченні договорів купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року:

Обґрунтованість ціни:

Продаж квартир відбувся за цінами, визначеними звітами ТОВ «Бюро оцінки «Пакт» (4,86 млн грн та 7,12 млн грн).

Ці ціни корелюють із вартістю, яку самі позивачі погоджували в іпотечних договорах з АТ «КОМІНБАНК» у 2017-2018 роках.

Юридична оцінка звіту експерта МВС: Висновок позивачів про те, що «вартість визначити неможливо», не є неналежним доказом, оскільки він не спростовує ринковість ціни продажу.

Правовий аспект: Згідно з ч. 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», незгода власника з ціною продажу не є підставою для визнання договору недійсним.

В такому разі законодавець передбачає інший спосіб захисту -відшкодування збитків (різниці в ціні), а не скасування правочину.

Приватний нотаріус Лігун А.І. діяв у межах повноважень, дотримався усіх встановлених законодавством вимог щодо посвідчення договорів купівлі продажу, зокрема перевірив:

Факт надіслання вимог (наявність свідоцтв нотаріуса Верповської).

Сплив 30-денного строку з моменту повернення повідомлень.

Наявність застереження в іпотечному договорі про право на продаж від імені іпотекодержателя.

Таким чином, процедура стягнення була проведена з повним дотриманням балансу інтересів сторін та вимог чинного законодавства.

Щодо добросовісності відповідачів - покупців ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) зазначили, що вони є добросовісними набувачами з огляду на таке:

Принцип реєстраційного підтвердження: Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», відомості реєстру вважаються достовірними.

Покупець має право покладатися на них і не зобов`язаний перевіряти «чистоту» всієї попередньої черги переходів права власності.

Межі перевірки: На момент купівлі (28 листопада 2023 року) квартири були вільні від арештів, заборон або судових спорів (окрім іпотеки ОСОБА_6 , яка і була підставою продажу).

Непорушність права власності (ст. 41 Конституції): Позбавлення добросовісних покупців майна без належної компенсації поклало б на них «індивідуальний та надмірний тягар», що суперечить практиці ЄСПЛ (справа «Рисовський проти України»).

Просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Також, відзив на апеляційну скаргу подала і ОСОБА_6 , в обґрунтування якого зазначила, що позивачі під час розгляду судом першої інстанції справи №757/11194/24-ц наводили суперечливі доводи для обґрунтування недійсності оспорюваних правочинів.

Так, спершу позивачі у поданих процесуальних документах стверджували про відсутність повноважень ОСОБА_5 на підписання спірних договорів на підставі довіреностей від 06 липня 2017 року, 24 січня 2019 року, згодом зазначали про можливу підробку довіреностей (на підтвердження чого не надано жодних доказів) та одночасне перевищення повіреним Позивачів повноважень, з посиланням на наявність зловживання правами, оскільки правочини укладались нібито за наявності обмежень.

Таким чином, Позивачі суперечать самі собі та визнають не лише факт видачі довіреностей від 06 липня 2017 року, 24 січня 2019 року, а й підтверджують наявність власного волевиявлення та обізнаність щодо їх видачі, повноважень наданих ОСОБА_5 та їх мети (подальшої передачі майна в іпотеку).

Водночас, в апеляційній скарзі Позивачі ігнорують свої попередні доводи щодо довіреності, виданої ОСОБА_2 , посилаючись виключно на довіреність від імені ОСОБА_1 для обґрунтування недійсності оспорюваних правочинів.

При укладенні Договору іпотеки від 29 січня 2020 року, від імені ОСОБА_1 діяла ОСОБА_5 на підставі Довіреності від 06 липня 2017 року, посвідченої Роні Гарелі, адвокатом і нотаріусом м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, апостиль 16235/3 від 14 серпня 2017 року.

ОСОБА_1 довіреністю від 06 липня 2017 року уповноважив ОСОБА_5 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями з питань придбання на його ім`я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання його майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для нього та/чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна, зокрема кв. АДРЕСА_9 та кв. АДРЕСА_4 , визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; підписувати гарантійні договори та кредитні угоди будь-якого характеру, а також будь-які документи, з цим пов`язані; одержання належного йому майна, включаючи грошові суми та цінні папери; одержання будь-яких документів від громадян та юридичних осіб, незалежно від того, ким та з якою метою вони видані; відкриття на його ім`я рахунків у банківських та інших фінансових установах; розпорядження його рахунками в усіх банківських (фінансових) установах без винятку і незалежно від того, в якій валюті вони відкриті.

Видача ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 довіреності із зазначенням формулюванням «на власний розсуд», свідчить про надання повіреному максимально розширеної сфери повноважень, зокрема щодо самостійного прийняття рішень, які стосуються належного Позивачу на праві приватної власності нерухомого майна (кв. АДРЕСА_9 та кв. АДРЕСА_4 ).

Тобто, твердження Позивача про відсутність власного волевиявлення та необізнаність є недостовірним, адже надання такого розширеного кола повноважень ОСОБА_5 підтверджує не лише волевиявлення довірителя, а й наявність між ним та повіреним максимально довірливих відносин.

Зауважує, що Довіреність від 06 липня 2017 року була чинна, не відкликана, не анульована та не оспорювалась.

Більше того, необґрунтованими є твердження Позивача щодо перевищення повноважень представника згідно зі ст. 241 ЦК України, оскільки з аналізу його поведінки та дій очевидним є схвалення усіх дій повіреного.

До обставин схвалення довірителем договору та усіх дій повіреного в її інтересах як представника, зокрема, належить видача нової довіреністю на повіреного, відповідно до якої йому надаються права щодо представництва інтересів довірителя.

Після закінчення строку дії довіреності ОСОБА_1 видав нову довіреність на ОСОБА_5 від 06 серпня 2022 року у строк до 05 серпня 2026 року з ідентичними повноваженнями, яка теж недійсною не визнавалась.

У довіреності від 06 серпня 2022 року Позивач уповноважив ОСОБА_5 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями з питань придбання на його ім`я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання його майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для нього та/чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна, зокрема кв. АДРЕСА_9 та кв. АДРЕСА_4 , визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд.

Тобто, видача ОСОБА_1 нової довіреності на ОСОБА_5 від 06 серпня 2022 року у строк до 05 серпня 2026 року з ідентичними повноваженнями є обставиною, яка підтверджує схвалення Позивачем оспорюваних договорів та усіх дій представника.

Твердження Позивачів, що суд на момент розгляду спору не мав правових підстав посилатися на зазначену довіреність як на обставину, що свідчить про схвалення дій представника з посиланням на її відкликання є безпідставним, оскільки довіреність була відкликана Позивачем лише у 2025 році (після подання позову), що ніяк не могло вплинути на обставини схвалення спірних правочинів у період з 2019-2024 роки.

Вважає, що такі дії Позивачів з відкликання довіреності від 06 серпня 2022 року після подання позовів спрямовані на створення хибних доказів для спростування наявності обставин схвалення Позивачем оспорюваних правочинів та введення суду в оману.

Також суперечливість доводів полягає в тому, що Позивачі зазначають, що схвалення правочинів є неможливим, оскільки в обох довіреностях (від 06 липня 2017 року та від 06 серпня 2022 року) були наявні істотні обмеження повноважень ОСОБА_5 .

Водночас, Позивач підтверджує, що він у 2017 році погодив отримати в позику грошові кошти у розмірі 110000 доларів США з передачею в іпотеку лише однієї квартири АДРЕСА_4 на підставі довіреності від 06 липня 2017 року, тим самим підтверджує, що повноважень за довіреністю було достатньо.

Щодо довіреності від 24 січня 2019 року за реєстровим №155, виданій ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 , то у ній визначено повноваження, які прямо передбачали можливість розпорядження квартирою АДРЕСА_5 шляхом передачі її в іпотеку, зокрема ОСОБА_5 надано право укладати та підписувати договори застави (іпотеки) в забезпечення зобов`язань його та третіх осіб з іншими особами відносно зазначеної вище.

Так, ОСОБА_2 довіреністю уповноважив ОСОБА_5 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях незалежно від форми власності чи підпорядкування, з питань пов`язаних з передачею в іпотеку (майнову поруку) за його зобов`язаннями та/або за зобов`язаннями третіх осіб, належної йому квартири номер АДРЕСА_5 .

ОСОБА_5 надано право: представляти інтереси ОСОБА_2 в органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату, укладати та підписувати договори застави (іпотеки) в забезпечення його майнових зобов`язань та зобов`язань третіх осіб з іншими особами відносно зазначеної вище квартири, укладати та підписувати відповідні договори про внесення змін та/або припинення вищевказаних правочинів, самостійно визначаючи умови цих договорів; в разі виникнення такої необхідності, подавати від його імені будь-які заяви (як письмові, так і усні, в тому числі заяви про правовий статус належного йому майна та заяви про мій сімейний стан), одержувати плату за укладеними договорами; представляти його інтереси в установах банків, відкривати на його ім`я поточний рахунок з правом першого розпорядчого підпису за цим рахунком, підписувати платіжні документи, отримувати на руки грошові кошти; мати вільний доступ до квартири, здійснювати нагляд за квартирою, проводити поточний чи капітальний ремонт, вирішувати питання щодо поділу вищевказаної квартири.

Зауважує, що Судом першої інстанції перевірено та встановлено, що на виконання вимог ст. ст. 43, 44 ЗУ «Про нотаріат», ПН КМНО Войтовським В.С. було встановлено осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії та визначено обсяг цивільної дієздатності на підставі паспортів громадян України.

Встановлено, що довіреності, на підставі яких представником позивачів ОСОБА_5 укладені оспорювані Договори іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року, 13 січня 2021 року містять необхідний обсяг повноважень з питань пов`язаних з передачею в іпотеку (майнову поруку) за зобов`язаннями позивачів та/або за зобов`язаннями третіх осіб, належних їм квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 .

Таким чином, доводи Позивачів про те, що квартири за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 вибули з їх володіння поза їх волею, з урахуванням розширеного кола наданих повноважень є необґрунтованими та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Адже, в ОСОБА_5 були наявні повноваження на вчинення відповідних дій від імені Позивачів за довіреностями від 06 липня 2017 року, 24 січня 2019 року, нотаріальне посвідчення Договорів іпотеки було здійснено нотаріусом з дотриманням чинного законодавства, більше того, враховуючи поведінку та дії Позивача, останній своїми власними діями, зокрема видачою нової довіреності ОСОБА_5 з ідентичними повноваженнями, здійснив схвалення таких правочинів.

Щодо необґрунтованості твердження Позивачів щодо того, що спірні правочини укладались представником в інтересах подружжя, а не довірителів, зазначила, що вони є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Зауважила, що ОСОБА_5 , будучи представником Позивачів не вчиняла від їх імені правочини щодо себе особисто (зокрема, не була стороною договору позики), не укладала договори на користь інших осіб, представником яких вона одночасно (зокрема, ОСОБА_5 не є представником ОСОБА_4.).

Таким чином, Позивачі не надали доказів того, що третя особа ОСОБА_5 діяла у власних інтересах, а не у їх як довірителів.

Водночас, у матеріалах справи наявна значна кількість доказів, які підтверджують обставини, що третя особа ОСОБА_5 діяла в інтересах Позивачів.

ОСОБА_5 представляє інтереси Позивачів, працює з ними упродовж 25 років.

У судовому засіданні, яке відбулось 22 грудня 2025 року, ОСОБА_1, у якості свідка, пояснив суду, що до 1994 року проживав на території України.

У 1999 році познайомився з ОСОБА_5 , яка була його особистою асистенткою та довіреною особою у всіх бізнес-проектах, допомагала у вирішенні всіх питань, підписувала від імені ОСОБА_1 всі договори.

Після 2020 року ОСОБА_1 не приїжджав в Україну, проте з ОСОБА_5 вони кожного дня зідзвонювалися.

За цей час, будучи у постійних ділових відносинах, ОСОБА_5 регулярно вчиняла в інтересах Позивачів та їх товариств, де вони були бенефіціарними власниками чи директорами, правочини позики та іпотеки на підставі довіреностей, які були видані Позивачами, укладала договори поворотної фінансової допомоги (вказане підтверджується договорами, переписками з ОСОБА_5 та довіреностями, які видавалися на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ).

На підставі довіреності від 06 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 уклав іпотечні договори від 09 серпня 2017 року, 03 серпня 2018 року з АТ «КОМІНБАНК».

Згідно з п. 1.1. Договорів іпотеки від 09 серпня 2017 року, 03 серпня 2018 року іпотекою за цими Договорами забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Договорів №47/17, №108/18 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09 серпня 2017 року, 03 серпня 2018 року відповідно, укладених між Іпотекодержателем та Позичальником - ТОВ «Петрол-Трейд ЮГ», згідно з яким Іпотекодержатель на визначених в ньому умовах надає, а Позичальник зобов`язаний повернути кредит, наданий на умовах відновлювальної кредитної лінії, в розмірі 230000 доларів США, проценти, а також банківську комісію, пеню та штрафи, інші платежі у розмірі, у строки і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Пунктом 2.1.1. Договорів іпотеки від 09 серпня 2017 року, 03 серпня 2018 року визначено, що предметом іпотеки за цими Договорами є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 89,6 кв.м, житловою площею 46,2 кв м., що розташована за адресою. АДРЕСА_3 , яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2005 року.

Згодом, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , на підставі довіреності від 06 липня 2017 року, уклав Договір іпотеки з ОСОБА_6 від 29 січня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за №133.

Згідно з п. 1.5. Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань Боржника Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 89,6 кв.м.

При укладенні Договору іпотеки від 29 січня 2020 року, ОСОБА_1 надав нотаріусу рішення Рабинатського суду, м. Тель-Авів, Джаффа (справа №56780/31) від 05 квітня 2011 року про розірвання шлюбу з ОСОБА_26 , свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_4 .

Зазначене підтверджує те, що Позивачі свідомо надавали довіреності ОСОБА_5 для отримання грошових коштів у великих розмірах та передачі в іпотеку в забезпечення виконання майнових зобов`язань нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_4 .

Докази використання коштів отриманих за Договором позики від 12 липня 2020 року в інтересах сім`ї ОСОБА_5 . Позивачами не надані суду.

Водночас наявні докази того, що ОСОБА_5 , будучи представником Позивачів вчиняла правочини в їх інтересах, які ними були схвалені, що підтверджується довіреностями, в тому числі і на розпорядження грошовими коштами, які були витрачені на погашення інших боргових зобов`язань Позивачів.

Щодо необґрунтованості тверджень Позивачів про відсутність добросовісності набуття права власності, зазначила, що Згідно з приписами п. 4.1. Договорів купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року продавець заявляє, гарантує і зобов`язується на користь покупця, що об`єкт знаходиться у власності іпотекодавця, об`єкт (та/або будь-які його частини) нікому не проданий, не подарований, не перебуває під заставою (у т.ч. податковою), забороною, арештом, іншими обмеженнями чи обтяженнями не знаходиться (крім обтяжень, що зазначені в 4.2. цього договору), треті особи не мають жодних прав на цей об`єкт (та/або будь-яку його частину), як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений.

Відповідно до п. 4.2. Договорів купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року на момент укладення даного Договору об`єкти знаходяться в іпотеці та обтяжені забороною, згідно з Договорами іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року.

Ці договори є підставою для зняття заборони відчуження, реєстрації припинення обтяження нерухомого майна забороною та реєстрації припинення іпотеки, зареєстрованих у зв`язку з укладенням вищевказаних Договорів іпотеки.

Звертає увагу, що долученими Позивачами Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підтверджується, що дані щодо інших речових прав, іпотек та заборон відчуження, крім обтяжень згідно з Договорами іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року на підставі яких були укладені Договори купівлі-продажу від 28 листопада 2023 року, на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу були відсутні.

Тобто, квартира АДРЕСА_4 та квартира номер АДРЕСА_5 набувались ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно, в умовах, коли вони були вільні від будь-яких обтяжень, арештів, прав третіх осіб, (окрім обтяжень згідно з Договорами іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року) спорів, які б могли завершитись позбавленням або анулюванням права власності.

Чинним законодавством та усталеною судовою практикою, встановлено презумпцію достовірності відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати (якщо має місце відсутність прав на відчуження у первісного власника).

Тобто, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали право та підстави покладатись на відомості, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно при укладенні договорів купівлі-продажу з ОСОБА_6 .

Добросовісні набувачі не зобов`язані, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна.

Більше того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , керуючись приписами ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», будучи обізнаними про обтяження згідно з Договорами іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року, набули право власності на квартири правомірно.

Щодо необґрунтованості тверджень Позивача про порушення порядку звернення стягнення на предмети іпотеки, зазначила, що Пунктами 3.2. та 3.3. Договорів іпотеки від 12 липня 2019 року, від 29 січня 2020 року визначено, що звернення стягнення і реалізація Предмета іпотеки (Квартири) здійснюється шляхом позасудового врегулювання, або в примусовому порядку відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V ЗУ «Про іпотеку» спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно договору про задоволення вимог Іпотекодержателя; згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30-ти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень зобов`язань Іпотекодавця та/або Боржника за цим договором або за Договором позики. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається Іпотекодержателем у вимозі.

Згідно з п. 4.1. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом (в тому числі): продажу Предмету іпотеки будь-який особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає право Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, погодженою сторонами у п. 1.9. цього Договору або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Враховуючи, що ОСОБА_4 неналежним чином виконав зобов`язання за Договором позики від 12 липня 2019 року в строк, передбачений цим договором, ОСОБА_6 зверталась до ОСОБА_4 як позичальника та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як іпотекодавців з вимогами-повідомленнями про усунення порушення зобов`язань за оспорюваними договорами, направлені за допомогою поштового сервісу АТ «Укрпошта», які не були задоволені, зокрема:

- вимогами-повідомленнями від 04 жовтня 2022 року за Договором позики від 12 липня 2019 року та Договором іпотеки від 29 січня 2020 року, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- вимогами-повідомленнями від 04 жовтня 2022 року за Договором позики від 12 липня 2019 року та Договором іпотеки від 12 липня 2019 року, направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

- вимогами-повідомленнями від 14 грудня 2022 року за Договором позики від 12 липня 2019 року та Договором іпотеки від 29 січня 2020 року, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- вимогами-повідомленнями від 14 грудня 2022 року за Договором позики та Договором іпотеки від 12 липня 2019 року направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

- вимогами-повідомленнями від 25 липня 2023 року за Договором позики від 12 липня 2019 року та Договором іпотеки від 29 січня 2020 року, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- вимогами-повідомленнями від 25 липня 2023 року за Договором позики від 12 липня 2019 року та Договором іпотеки від 12 липня 2019 року, направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

- вимогами-повідомленнями повторними про усунення порушення зобов`язань від 21 вересня 2023 року та 07 жовтня 2023 року за Договором позики від 12 липня 2019 року, Договором іпотеки від 29 січня 2020 року, які направлені ПН КМНО Верповською О.В., підтверджується свідоцтвами №3865 від 14 листопада 2023 року, №3861 від 14 листопада 2023 року, №3863 від 14 листопада 2023 року; вимогами-повідомленнями повторними про усунення порушення зобов`язань від 21 вересня 2023 року та 07 жовтня 2023 року за Договором позики від 12 липня 2019 року, Договором іпотеки від 12 липня 2019 року, які направлені ПН КМНО Верповською О.В., підтверджується свідоцтвами №3862 від 14 листопада 2023 року, №3860 від 14 листопада 2023 року, №3864 від 14 листопада 2023 року.

Тобто, Позивачам (а також позичальнику ОСОБА_4 ) 4 рази протягом 04 жовтня 2022 року - 07 жовтня 2023 року направлялись вимоги-повідомлення про усунення порушення за Договором позики від 12 липня 2019 року та Договорами іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року, в яких містилось попередження про те, що у випадку невиконання вимог, Іпотекодержателем буде здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, встановленому законом.

Проте, всі зазначені вимоги були поверненні за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з даними вимогами-повідомленнями, у випадку невиконання даної вимоги у визначеному порядку та строки буде звернуто стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеки» шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_6 включаючи, крім суми основного боргу, пені, відшкодування витрат, понесених у зв`язку в зверненням стягнення за договорами іпотеки та позики.

Також ОСОБА_6 має право на свій розсуд звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» шляхом продажу предмета іпотеки та/або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, вимоги ОСОБА_6 містили попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2.3.15 Договору іпотеки Іпотекодавець зобов`язується протягом 30-ти календарних днів задовольнити вимогу Іпотекодержателя про повернення позики або усунення порушень зобов`язань за цим договором.

Перебіг 30-денного строку починається з наступного дня після одержання Іпотекодавцем листа про таку вимогу (факт одержання листа Іпотекодавцем підтверджується повідомленням установи зв`язку про вручення або не вручення (відмова від вручення) листа Іпотекодавцю, або з дати отримання вимоги Іпотекодавцями під розписку) або з моменту публікації відповідної вимоги в газеті «Урядовий кур`єр», при цьому така публікація вважатиметься сторонами належним повідомленням в розумінні положень ЗУ «Про іпотеку».

Таким чином, згідно з п. 2.3.15 Договорів іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року, з урахуванням наявності підтвердження відправлення іпотекодержателем відповідних вимог на поштову адресу, зазначену в іпотечному договору, відсутність повідомлень іпотекодавця про зміну такої поштової адреси, звернення стягнення на спірні квартири здійснено Відповідачем правомірно та відповідно до умов Договору іпотеки, повідомлення установи зв`язку (АТ «Укрпошта») про не вручення листа Іпотекодавцю, зокрема після закінчення встановленого строку зберігання є належним повідомленням Іпотекодавця та підтверджують факт одержання листів Позивачами.

Згідно з п. 6.6 Договорів іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року Іпотекодержатель не несе відповідальність за неотримання або несвоєчасне отримання Іпотекодавцем письмової (поштової) кореспонденції, направленої на його адресу вказану в цьому пункті Договору. Іпотекодавець свідчить та заявляє, що належною адресою для направлення йому будь-якої кореспонденції за цим договором (листів, вимог, заяв, попереджень, тощо) є адреси: АДРЕСА_12 відповідно та/або інша адреса, яка стала відома іпотекодержателю згідно письмового повідомлення іпотекодавця.

Таким чином, Відповідач покладений на нього як іпотекодержателя іпотечним застереженням та ЗУ «Про іпотеку» обов`язок щодо письмового повідомлення за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу іпотекодавця, про свій намір укласти цей договір виконав.

Більше того, Відповідач вжив всіх можливих заходів для такого повідомлення.

Так, Відповідач чотири рази протягом 04 жовтня 2022 року - 07 жовтня 2023 року направляв вимоги-повідомлення про усунення порушення за Договором позики та Договорами іпотеки, в яких містилось попередження про те, що у випадку невиконання вимог, Іпотекодержателем буде здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, встановленому законом.

При тому, Відповідач направляв вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язань на адреси Позивача, зазначені в оспорюваних Договорах іпотеки.

Враховуючи невиконання вимог ОСОБА_4 та Позивачами, ОСОБА_6 було прийнято рішення звернути стягнення на предмети іпотеки (спірні квартири) за Договорами іпотеки від 12 липня 2019 року, 29 січня 2020 року у спосіб, передбачений ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

28 листопада 2023 року між ОСОБА_6 яка діяла як продавець та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відповідно як покупцями було укладено Договори купівлі-продажу, за якими в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеки» право власності на спірні квартири перейшло до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відповідно.

При здійсненні державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 нотаріусом Лігуном А.І. було виконано всі вимоги законодавства, що стосуються порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини належно перевірені та встановлені Судом першої інстанції.

Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

На відзив ОСОБА_6 свої заперечення подали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, що вказаний відзив не спростовує доводів апеляційної скарги, а навпаки підтверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування, неповно встановив фактичні обставини справи, що мають значення для справи, неналежним чином дослідив докази у справі та помилково застосував норми матеріального права, які не мав застосовувати.

Зазначили, що ОСОБА_6 у своєму відзиві намагається переконати суд у внутрішній суперечливій поведінці позивачів, посилаючись на те, що сам факт видачі довіреностей нібито підтверджує і повне волевиявлення довірителів, і їхню обізнаність щодо подальшої передачі майна в іпотеку в супереч повноваженням визначених довіреністю.

Зауважили, що такі доводи є хибним, оскільки підмінюють питання про існування довіреності взагалі питанням про межі наданого нею повноваження.

Вважають цю обставину ключовою, яка і має правове значення для справедливого і законного вирішення цього спору.

Звертають увагу, що з доводів апеляційної скарги прямо вбачається, що довіреність ОСОБА_1 від 06 липня 2017 року містила спеціальне формулювання: представник був уповноважений на передачу майна в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання майнових зобов`язань самого довірителя, а не будь-яких третіх осіб.

Доводи Позивачів полягають у тому, що це не є декларативною чи факультативною фразою, а становить істотне обмеження змісту представницьких повноважень представника, саме в розрізі спірних правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, враховуючи що Позичальником та Боржником за договором позики, як первісного (основного) зобов`язання не є Довірителі та Позивачі, а є чоловік представниці, тобто третя особа, що виключає наявність ключового повноваження для укладення спірних договір іпотеки.

Водночас у відзиві саме це обмеження ОСОБА_6 намагається нівелювати посиланням на формулювання «на власний розсуд» та на нібито «максимально довірливі відносини» між Довірителем і Повіреним.

Вважають, що така аргументація Відповідача не може бути розцінена судом, як прийнятна, оскільки прямо суперечить приписам законодавства та наявним в матеріалах справи доказам та фактичним обставинам справи.

Посилання Відповідачем на словосполучення «на власний розсуд» за своєю правовою природою стосується дискреції представника у межах уже наданого повноваження, тобто щодо визначення суми, строків, технічних умов, порядку оформлення правочину та інших його ключових умов.

Однак це словосполучення не може розширювати сам предмет повноваження представника настільки, щоб нівелювати спеціальну умову Довірителя про те, що іпотека допускається лише на забезпечення його власних майнових зобов`язань, тобто саме Позивач мав би бути Позичальником, а не ОСОБА_4 , а у ОСОБА_5 - не було саме таких повноважень, тому дана особа разом зі своїм чоловіком самостійно на власний розсуд і у своїх інтересах отримували відповідну позику від ОСОБА_6 та ОСОБА_47 не ставлячи у обізнаність Довірителів, використовуючи наявні у неї довіреності з метою забезпечення основного зобов`язання, враховуючи що ОСОБА_6 не надала б свідомо позику у розмірі 392000 доларів США особам без забезпечення її повернення, враховуючи що як у ОСОБА_4 так і у ОСОБА_5 немає високоліквідного нерухомого майна, яке б могло бути використано з метою забезпечення позики, а остання у протиправний спосіб за допомогою ПНКМНО ОСОБА_48 уклала спірні правочини іпотеки.

Наголошують, що інше тлумачення даного обмеження у повноваженнях фактично позбавляло б змісту саме однозначне формулювання «моїх майнових зобов`язань», а отже суперечило б загальним правилам тлумачення правочинів і самій природі представництва, за якої воля довірителя реалізується не абстрактно, а в чітко визначених межах.

Отже, по двох квартирах ОСОБА_1 доводи Відповідача у своєму відзиві не спростовують основних аргументів позовної заяви та доводів апеляційної скарги на протиправне рішення суду першої інстанції.

Навпаки, вони підтверджують, що Відповідач фактично уникає аналізу спеціальної умови довіреності та підміняє її оціночними міркуваннями про довіру між сторонами.

Між тим предметом доказування є не психологічна характеристика відносин між довірителем і повіреним, а наявність чи відсутність конкретної згоди довірителя на передачу його квартир у забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 .

Такої згоди, як з тексту довіреності від 06 липня 2017 року так і враховуючі інші обставини справи не випливає.

Відтак вважають, що Договори іпотеки від 29 січня 2020 року та 13 січня 2021 року, укладені від імені ОСОБА_1 для забезпечення боргу ОСОБА_4 , були вчинені поза межами наданого повноваження.

Водночас щодо квартири ОСОБА_2 , редакція довіреності від 24 січня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_5 нібито була наділена правом передавати квартиру АДРЕСА_13 у забезпечення, як його зобов`язань, так і зобов`язань третіх осіб, однак, це не усуває і не нівелює самостійної підстави для недійсності таких правочинів іпотеки, як вчинення правочину представником в умовах очевидного конфлікту інтересів та не в інтересах довірителя, а в інтересах свого чоловіка, який був боржником за основним зобов`язанням.

Зазначають, що іншим аргументом Відповідача є намагання довести обставини нібито схвалення Довірителями дій ОСОБА_5 шляхом видачі інших довіреностей.

ОСОБА_6 стверджує, що видача нової довіреності сама по собі є належною ознакою схвалення раніше вчинених правочинів.

Крім того, у відзиві зазначено, що відкликання цієї довіреності відбулося пізніше, вже після подання позову, а отже нібито не впливає на оцінку схвалення дій представника у період 2019-2024 років.

Позивачі заперечують щодо обґрунтованості цих тверджень, оскільки учасниками справи не доведено обізнаність Позивачів у укладенні цих спірних правочинів, враховуючи контекст що вони укладались поза очі Довірителів.

ОСОБА_2 не видавав інших довіреностей, які Відповідач могла б використати, як аргумент схвалення спірних правочинів, а ОСОБА_1 як підтверджується доказами у справі мав письмові запевнення від представника ОСОБА_5 , що останній продовжує виплату неіснуючого починаючи з 2018 року кредиту перед АТ «Комін Банк», що також підтверджено самим Банком навіть після того, як Відповідачі відчужили їх квартири третім особам, а отже ОСОБА_5 вводила в оману не тільки Довірителя, а і учасників цих спірних правовідносин.

Нова довіреність ОСОБА_1 не може автоматично прирівнюватися до схвалення конкретних раніше вчинених правочинів, враховуючи наявність неправдивих запевнень щодо умов кредитування у АТ «КОМІНБАНК» отриманих від ОСОБА_5 , а матеріали справи не містять жодної конкретної дії довірителя, яка б свідчила про обізнаність, або свідоме прийняття ним правових наслідків саме спірних іпотечних договорів, а також окремо зазначають, що довіреність від 06 серпня 2022 року була відкликана, а факт відкликання підтверджувався належними письмовими доказами.

Звертають увагу, що навіть за умови формального існування довіреності від 06 серпня 2022 року її зміст, як це правильно зазначено в апеляційній скарзі, не розширював межі повноваження порівняно з первісною довіреністю, а повторював те саме істотне обмеження: передача майна в іпотеку допускалася лише на забезпечення майнових зобов`язань довірителя.

Вважають, що посилання Відповідача на ідентичність повноважень фактично доводить не спростування, а підтвердження доводів апеляційної скарги та підстав позову про необізнаність Довірителів про ці спірні відносини та обставини передачі в іпотеку квартир Позивачів без їх дозволу.

За умови, що зміст нової довіреності залишався тим самим, то це свідчить не про легалізацію попередніх дій представника, а про збереження тієї ж самої волі довірителя, яка не передбачала передачу майна в забезпечення боргу третьої особи.

Таким чином, навіть формальне повторне надання представницьких повноважень не створює юридичної презумпції схвалення всіх раніше укладених представником правочинів, тим більше якщо в цих правочинах було змінено сам предмет допустимого представництва.

Також вважають, що у цій справі конфлікт інтересів є очевидним з фактичних обставин, викладених у позові та у апеляційній скарзі.