Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №607/17874/25 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

Дата: 19 квітня 2026 р.

Справа: №607/17874/25

Суддя: Храпак Н. М.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17874/25Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.

Провадження № 22-ц/817/556/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/17874/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кость Ярина Романівна, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року, постановлену суддею Герчаківською О.Я., за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., Тернопільської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

у провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Герчаківської О.Я перебуває цивільна справа № 607/17874/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., Тернопільської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання права користування земельною ділянкою.

19 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивачів - адвоката Кость Я. Р. про забезпечення позову у цивільній справі № 607/17874/25.

У заяві про забезпечення позову представник позивачів - адвоката Кость Я.Р. просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1.накласти арешт на земельну ділянку площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212), в АДРЕСА_1 , право комунальної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Тернопільською міською радою.

2.заборонити Тернопільській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212), в АДРЕСА_1 , зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок.

3.заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212), в АДРЕСА_1 ;

4.накласти арешт на земельні ділянки, які використовуються: ОСОБА_1 - земельна ділянка по АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва; ОСОБА_2 - земельна ділянка по АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, для ведення садівництва; ОСОБА_3 - земельна ділянка по АДРЕСА_4 , площею 0,06 га, для ведення садівництва; ОСОБА_4 - земельна ділянка по АДРЕСА_5 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входять до загальної площі земельної ділянки, з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , сформованої з ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.

5.заборонити Тернопільській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею: 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212), в АДРЕСА_1 , зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок.

6.заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею: 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212), в АДРЕСА_1 , право комунальної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Тернопільською міською радою.

В обґрунтування поданої заяви представник позивачів - адвокат Кость Я.Р. зазначила, що в межах земельної ділянки садівничого товариства, площею 24,16 га, за адресою АДРЕСА_6 , члени цього товариства мають виділені земельні ділянки, що підтверджується планом-схемою. Позивачі є власниками паїв в пайовому фонді Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., що підтверджується сертифікатами про право власності на пай члена цього садівничого товариства.

Разом з тим, як вбачається зі змісту рішень Тернопільської міської ради № 8/31/24 від 15 вересня 2023 року, № 8/38/121 від 19 квітня 2024 року, № 8/43/94 від 25 жовтня 2024 року, що відповідачем - Тернопільською міською радою вчинені дії, спрямовані на зміну правового статусу земельної ділянки Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., площею 24,16 га, та виділених земельних ділянок в користування членам Садівничого товариства, в тому числі земельних ділянок площею по 0,06 га, які перебувають в користуванні позивачів. Дії Тернопільської міської ради спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою з метою передання прав на таку земельну ділянку (її частин) іншими особами, під час розгляду цієї справи судом, предметом позову у якій є визнання права користування земельною ділянкою, а також визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради. Вказані обставини свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, зважаючи на описані дії та прийняті рішення відповідачем Тернопільською міською радою, а також юридичні та фактичні наслідки таких дій та рішень, невжиття яких унеможливить виконання рішення суду в цій справі, у разі задоволення позову, зокрема внаслідок передання прав на таку земельну ділянку (її частин) іншими особами, поновлення порушених прав члена кооперативу та користувачів земельних ділянок, за захистом яких подано позову до суду, стане неможливим.

Представник позивачів наголошує, що предметом позову у справі є: визнання за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва; за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , площею по 0,06 га, для ведення садівництва; за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, за ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входять до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., площею 15,26 га, з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано із збереженням вказаної земельної ділянки.

Виходячи із наведеного, адвокат Кость Я.Р. вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, оскільки в разі вчинення Тернопільською міською радою передачі майна третім особам, його відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на майно іншим особам, буде неможливим захист або поновлення прав та законних інтересів позивачів в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до інших судових органів з відповідними позовами.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника позивачів - адвокатки Кость Ярини Романівни про забезпечення позову у цивільній справі № 607/17874/25 заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д, Тернопільської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання права користування земельною ділянкою – відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кость Ярина Романівна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.02.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що суд не врахував реальну загрозу невиконання судового рішення. Відповідачі вже здійснюють дії щодо зміни правового статусу спірної земельної ділянки, що підтверджується прийнятими рішеннями міської ради. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до її передачі іншим фізичним чи юридичним особам, що ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 у справі №204/8994/19 наголосив, що навіть потенційна загроза є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, якщо позивач може обґрунтувати такі ризики.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, невжиття заявлених стороною позивача заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, призвести до зміни власника чи користувача спірних земельних ділянок та вплинути на виконання цього рішення.

При цьому, слід врахувати фактичні обставини справи щодо неодноразової зміни конфігурації земельної ділянки, її площі, поділу земельних ділянок та зміни цільового призначення.

Вказують, що сам по собі факт прийняття Тернопільською міською радою оскаржуваних рішень щодо інвентаризації, поділу та зміни цільового призначення земель свідчить про потенційну загрозу передачі таких ділянок наступним юридичним чи фізичним особам під забудову, тому для захисту прав позивача є критично необхідним застосування заходів забезпечення позову. Крім того, заявлено позовну вимогу про усунення перешкод позивачу у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212. Тому в контексті вказаної позовної вимоги заявлені заходи забезпечення позову будуть співмірним та доцільними, та усунуть ризик невиконання рішення суду.

Відтак, вважають, що позивачем належним чином обґрунтовано існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі, а обрані способи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо спірних земельних ділянок є підставними і співмірними із заявленими позовними вимогами та можуть забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивачів. Заявлені заходи забезпечення позову є видами забезпечення позову, передбаченими статтею 150 ЦПК України, і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Представник Тернопільської міської ради — Друзюк Р.М. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просять ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказують, що позивачами не надано жодного доказу, який би свідчив про порушення їх прав як власників чи користувачів земельною ділянкою, оскільки не надано правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку за адресою: м. Тернопіль вул. Київська - вул. Мирона Тарнавського- вул. Володимира Великого - вул. Овочева, виданих у встановленому законом порядку.

Не подана позивачами також інформація про прийняті відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу їм у власність чи надання в користування земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, чи документації із землеустрою на підставі якої таке рішення прийнято.

Також позивачами не надано доказів, які би свідчили про наявність фактичних перешкод у користуванні та розпорядженні їх земельною ділянкою чи неможливості оформлення ними у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку із земель комунальної власності, жодних звернень, скарг чи заяв із даного приводу у Тернопільську міську раду від позивачів не надходило.

Надані позивачами із позовною заявою копії документів, у тому числі довідки про те, що вони являються членами Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення з.д., що знаходиться в АДРЕСА_6 і користуються земельними ділянками для ведення садівництва та Сертифікату про право власності на пай члена Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою в розумінні земельного законодавства.

Зауважують, що навіть, якщо між сторонами і існує спір, рішення суду, постановлене у формі ухвали, про арешт майна, є втручанняи в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі - не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивачів, про те, що відповідач може чи має намір розпорядитися належним йому майном, саме з метою ухиляння від виконання судового рішення.

При цьому, оскільки позивачами ставиться питання про втручання судовим рішенням в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, для Тернопільської міської ради є несправедливим та нерозумним «формальний» підхід позивачів при поданні заяви про забезпечення позову, яка ґрунтується виключно на припущеннях.

Також звертають увагу, що будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки комунальної власності чи зміни цільового призначення відбуваються через прийняття міською радою відповідного рішення. Відтак позивачем ненаданого жодного доказу, зокрема такого як заяв третіх осіб поданих до міської ради, які би бажали отримати у власність чи в користування спірну земельну ділянку або ж порядок денний пленарного засідання сесії міської ради до якого включено питання із вказаних правовідносин.

Крім того, вказують про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:04:003:0212 перебуває в постійному користуванні Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.

Також відзначають, що в Тернопільському апеляційному суді вже розглядалось питання, щодо вжиття заходів забезпечення позову відносно спірної земельної ділянки у справі 607/5866/25, за результатами розгляду якого апеляційний суд не знайшов підстав для їх вжиття.

Таким чином, враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, можна прийти до переконання, що оспорювана ухвалу суду є законною, заява позивача ґрунтується на припущеннях, а заявлений спосіб забезпечення позову є непропорційним предмету спору, через що просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_5 — адвокат Кость Я.Р. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення №R067148169176, №R067148123362, №R067148146591, які повернулися у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною ними адресою.

Представник садівничого товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 2, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивачів - адвокатки Кость Ярини Романівни про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не наведено достатніх підстав для застосування забезпечення позову, а також не надано належних і достовірних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду (пункти 46-47) зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що предметом позову в даній справі є право користування земельними ділянками по АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, якою користується ОСОБА_1 , по АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, якою користується ОСОБА_2 , по АДРЕСА_4 , площею по 0,06 га, якою користується ОСОБА_3 , по АДРЕСА_5 , площею по 0,06 га, якою користується ОСОБА_4 , що входять до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

З заявою про забезпечення позову у даній справі звернувся лише позивач ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, обґрунтовуючи заяву тим, що він має сертифікат про право власності на пай члена Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. та користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 0,06 га для ведення садівництва.

Колегія суддів вважає, що розмір земельної ділянки, право на користування якою позивач вважає порушеним (0,06 га), однозначно свідчить про непропорційність та не співмірність тим заходам забезпечення позову, які просить вжити позивач, в тому числі, заборонення вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га, його позовним вимогам.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів звертає увагу, що навіть, якщо між сторонами і існує спір, рішення суду, постановлене у формі ухвали про обмеження у праві на майно, тобто втручання в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача про те, що відповідач може чи має намір відчужити належне йому майно саме з метою ухилення від виконання судового рішення.

При цьому апеляційний суд наголошує, що оскільки позивачем ставиться питання про втручання судовим рішенням в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, для суду є несправедливим та формальний підхід для вирішення питання забезпечення позову, без з`ясування ризиків невиконання чи ускладнення виконання потенційного рішення суду в разі невжиття судом запитуваних заходів.

У заяві ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_6 не наводить таких ризиків, обмежившись лише обґрунтуванням, що відповідач Тернопільська міська рада може відчужити, змінити конфігурацію (поділ), спірної земельної ділянки та передачі речових прав на земельну ділянку іншим особам, буде неможливим захист або поновлення прав та законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема новими обставинами, так і до інших судових органів з відповідними позовами.

Отже, не є виправданим здійснення втручання в основоположне право Тернопільської міської ради вільно володіти нерухомим майном, ґрунтуючись на припущеннях позивача, що його право не зможе бути відновлене в разі невжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що стороною позивача не наведено обґрунтованих підстав для застосування вказаних у заяві заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити виконання рішення суду, оскільки факт прийняття Тернопільською міською радою оскаржуваних рішень щодо інвентаризації, поділу та зміни цільового призначення земель свідчить про потенційну загрозу передачі таких ділянок наступним юридичним чи фізичним особам під забудову - є безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали, так як заявником ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження викладених в її заяві доводів, тоді як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд не вирішує спір по суті та не надає оцінку законності дій Тернопільської міської ради щодо прийняття рішень № 8/31/24 від 15 вересня 2023 року, № 8/38/121 від 19 квітня 2024 року, № 8/43/94 від 25 жовтня 2024 року, які на думку представника заявника спрямовані на зміну правового статусу земельної ділянки Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., площею 24,16 га, та виділених земельних ділянок в користування членам Садівничого товариства, в тому числі земельних ділянок площею по 0,06 га, які перебувають в користуванні позивачів.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з постановленою ухвалою, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому не приймаються до уваги колегією суддів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кость Ярина Романівна слід залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кость Ярина Романівна – залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 23 квітня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома

Оригінал: reyestr.court.gov.ua