Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №468/29/25 — Миколаївський апеляційний суд

20.04.26

22-ц/812/887/26

Провадження № 22-ц/812/887/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/29/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

за участю представника відповідача Мотрука Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , поданою його представником - ОСОБА_2 ,

на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухваленого 07 жовтня 2025 року під головуванням судді Янчука С.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складено того ж дня, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В січні 2025 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивачка зазначала, що вона з відповідачем є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. З травня 2024 року відповідач припинив надавати допомогу на утримання доньки, незважаючи на те, що зобов`язаний утримувати свою дитину відповідно до статті 180 СК України.

Посилаючись на те, що відповідач добровільно не надає дитині матеріальної підтримки, яка необхідна для її утримання, розвитку та виховання, хоча як її відомо зі слів відповідача, останній офіційно працює в міжнародній логістичній компанії у Республіці Польща і отримує заробітну плату в розмірі 4000 євро щомісячно, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 31960 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не скористався.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2025 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 31960 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 січня 2025 року. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Крім того, суд розподілив судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням встановлених судом під час розгляду справи обставин щодо наявності у сторін малолітньої дитини, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні, та за відсутності обставин, які звільняють відповідача від його обов`язку по сплаті аліментів, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 31960 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2026 року заяву адвоката Мотрука Р.В., про перегляд заочного рішення Баштанського районного суду від 07 жовтня 2025 року залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мотрука Р.В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка не надала будь-яких доказів та не навела будь-якого обґрунтування заявленого розміру аліментів, який відхиляється від гарантованого розміру аліментів на дитину, а саме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Апелянт зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації, а проживає і працює у Польщі, про що достеменно відомо і позивачці. Відповідач винаймає житло, що підтверджується договором найму житла від 30 серпня 2024 року, та кожен місяць сплачує 2200 (оренда) + 1000 (комунальні послуги) = 3200 польських злотих, що за курсом до української гривні становить 37728 грн. ОСОБА_1 офіційно працює в транспортній компанії на посаді водія міжнародних перевезень та отримує заробітну плату у розмірі 4806,00 польських злотих, що за курсом до української гривні становить 56662,74 грн.

Враховуючи доходи відповідача в еквіваленті до гривні, баланс інтересів сторін, стягнення з нього аліментів в розмірі 31960 грн. щомісячно, що перевищує половину його щомісячного доходу, не відповідає засадам обґрунтованості та справедливості і вимогам статті 182 СК України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 31960 грн. щомісячно є необґрунтованими, незаконними, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 подала відзив, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що у Сімейному Кодексі прописано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. 31960 гривень якраз достатньо для гармонійного розвитку дитини. Відповідач є батьком дитини, це в свідоцтві про народження написано, то ж має її утримувати, інших доказів для обґрунтування розміру аліментів не потребується.

Наданий «договір найму житла» не може братися судом до уваги і має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки складений іноземною мовою і стосується невідомо кого, його нотаріальний переклад в матеріалах справи відсутній. Так само і «контракт» має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки складений двома іноземними мовами – англійською і польською, та кацапською мовою, і нічого не перешкодило адвокату на дванадцятому році війни подавати до суду якийсь документ, викладений мовою окупанта.

Вимоги апеляційної скарги зводяться лише до незгоди із розміром аліментів, однак жодних належних і допустимих доказів матеріального стану відповідача суду не надано.

Крім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу позивачка направила до апеляційного суду клопотання про витребування доказів, в якому просила витребувати у роботодавця H.ESSERS TRANSPORT COMPANY POLAND Sp.z o.o. ul.Przemyslova 23, 64-920 Pila інформацію про нараховану та виплачену відповідачу заробітну плату за період з 27.04.2025 по 27.04.2026, а також з податкових органів та органів соцзабезпечення Республіки Польща про нараховані доходи, сплачені страхові внески і податки за період з 01.01.2024 по 26.04.2025.

2. Мотивувальна частина

В судове засідання апеляційного суду позивачка не з`явилась. Позивач повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду, що підтверджується реєстром про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. За такого, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Щодо клопотання про витребування доказів

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 84 ЦПК України встановлено порядок витребування доказів.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Між тим, позивачка ОСОБА_3 не надала доказів неможливості подання відповідної інформації до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Також позивачка не зазначала, що нею здійснювались будь-які заходи для отримання такої інформації.

За наведених обставин та враховуючи межі розгляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивачки про витребування доказів.

Щодо вимог про стягнення аліментів

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09 січня 2021 року, від якого мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.2).

Із довідки відділу державної реєстрації виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 16 вересня 2016 року № 695 про реєстрацію місця проживання особи, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади позивачка ОСОБА_3 також проживає за вищевказаною адресою (а.с.6)

Дитина проживає з позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 , просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 31960 грн.

Позиція апеляційного суду

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1 статті 181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, за частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 СК України).

Як роз`яснено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає з позивачкою, знаходиться на її утриманні, та відсутність обставин, які звільняють відповідача від його обов`язку по сплаті аліментів, а тому достатньо підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 31960 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Однак з такими висновками в повній мірі колегія суддів погодитись не може.

Заперечуючи в задоволенні позову, ОСОБА_1 надав до суду разом із заявою про перегляд заочного рішення, копію трудового договору, та зазначив що проживає і працює у Республіці Польща (а.с.63-70).

Згідно вказаного договору ОСОБА_1 офіційно працює в транспортній компанії на посаді водія міжнародних перевезень та отримує заробітну плату у розмірі 4806,00 польських злотих, що за курсом до української гривні, на момент подачі заяви, становило 56662,74 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив актуальність вказаного трудового договору, та зазначив, що ОСОБА_1 погоджується з необхідністю сплачувати аліменти на доньку, але в меншому розмірі ніж той, який просила позивачка.

Як вбачається зі змісту статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає доданий ОСОБА_1 до заяви про перегляд заочного рішення трудовий договір належним доказом працевлаштування відповідача в Республіці Польща.

Отже, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання доньки сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід виходити з рівних обов`язків батьків утримувати спільних дітей до повноліття, та обставини, передбачені статті 182 СК України, а саме: відсутність у відповідача іншої родини та інших утриманців, крім спільної з позивачкою дитини, а також те, що ОСОБА_1 є працездатним, працює в транспортній компанії на посаді водія міжнародних перевезень та отримує на даний час лише заробітну плату.

Тому, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції повинен був виходити з того, що цей розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також відповідати рівним правам та обов`язкам кожного з батьків, та майновому і сімейному стану платника аліментів, для якого їх розмір не повинен бути надмірним тягарем.

За такого, колегія суддів вважає за потрібне зменшити визначений судом першої інстанції розмір аліментів з 31960 грн щомісяця до 14000 грн щомісячного розміру аліментів, починаючи з 06 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, який є не лише таким, що значно перевищує встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а ще є достатнім для належного розвитку дитини 2016 року народження, з огляду на рівні права батьків з її виховання та утримання, а також права дитини на гармонійний розвиток та співмірне утримання обома батьками.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 взагалі не має можливості сплачувати аліменти, є необґрунтованими. До того ж, в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ці доводи не підтримав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином постановлене судом першої інстанції заочне рішення суду підлягає зміні відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України в частині задоволених вимог та зменшення розміру стягнутих аліментів.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2025 року змінити в частині розміру аліментів.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 14000 грн. щомісячно, починаючи з 06 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

СуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 23 квітня 2026 року.