Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №462/898/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/898/26 Головуючий у 1 інстанції: Пилип`юк Г.М.

Провадження № 33/811/517/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року,

встановив:

постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року, визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано їй адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , протягом тривалого часу, а саме з 29.09.2025 року по дату складання протоколу за місцем свого проживання, будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 1-г класу СЗШ № 65, що у м Львові по вул. Роксоляни, 35, ухилялася від передбачених ст. 150 СК України батьківських обов`язків, оскільки її син у приміщенні школи систематично порушує правила поведінки під час навчальних занять, зокрема, на уроці кричить, бігає по класу, забирає у дітей речі, вживає нецензурну лексику, чим зриває уроки та заважає освітньому процесу, на неодноразову зауваження класного керівника не реагує, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року та провадження у справі закрити, у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що дитина перебуває в адапційному періоді, що є об`єктивною особливістю навчання у першому класі. Поведінкові труднощі у цей період є природніми, віковими та не можуть самі по собі свідчити про неналежне виконання батьківських обов`язків.

Звертає увагу, що інші педагоги, які безпосередньо працюють з дитиною на уроках англійської мови, християнської етики та у групах продовженого дня, надають позитивні характеристики щодо поведінки та успішності дитини.

Зазначає, що протокол було складено без її участі та належного повідомлення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей, а також відсутності контролю за дозвіллям.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 134773 від 26.01.2026 року; рапортом від 26.01.2026 року; письмовими поясненнями класного керівника ОСОБА_3 від 22.01.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_4 , яка є мамою однокласниці ОСОБА_2 від 22.01.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 , який є батьком однокласниці ОСОБА_2 від 22.01.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_6 , яка є мамою однокласниці ОСОБА_2 від 22.01.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_7 , яка є мамою однокласника ОСОБА_2 від 22.01.2026 року; характеристикою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зверненням до директора школи № 65; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та іншими матеріалами адміністративної справи у їх сукупності.

При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушниця їх не оскаржувала.

Достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя місцевого суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Доводи апелянта щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 у приміщенні школи систематично порушує правила поведінки під час навчальних занять, зокрема, на уроці кричить, бігає по класу, забирає у дітей речі, вживає нецензурну лексику, чим зриває уроки та заважає освітньому процесу, на неодноразову зауваження класного керівника не реагує, що є недоліком виховання та наслідком недостатньої роз`яснювальної роботи батьків із малолітнім.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги апелянта про незаконність оскаржуваної постанови, є безпідставними.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, і відповідає особі правопорушника.

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ