Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №464/5478/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5478/25 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 33/811/601/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Качмара І.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 02.08.2025 о 18:00 год. на вул. Зубрівська, 3 у м. Львові, керував автомобілем марки «Mercedes», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, що склалась), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Качмар І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою.

ОСОБА_1 , захисник Качмар І.О. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, причини неявки апеляційному суду не повідомили та клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 , захисника Качмара І.О. в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 № 410405 від 02.08.2025 (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції прибули за викликом за адресою: вул. Зубрівська, 3, м. Львів, де перебували військовослужбовці Національної гвардії Укрїни, які повідомили, що до них за допомогою звернулась громадянка ОСОБА_2 , оскільки під час керування транспортного засобу, водій автомобіля марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював хаотичні маневри, та на зауваження ОСОБА_2 почав погрожувати їй. Під час спілкування працівників поліції із водієм автомобіля «Mercedes», р.н. НОМЕР_1 , яким виявився ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явили вимогу про проходження огляду, однак ОСОБА_1 почав стверджувати, що погано себе почуває та очікує на карету швидкої медичної допомоги. Через деякий час на місце прибула швидка медична допомога, і ОСОБА_1 був доставлений в медичний заклад. Працівники поліції прослідували за ним. В медичному закладі працівник поліції неодноразово пред`являв ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на стан алкогольного спяніння, проте ОСОБА_1 вказував, що пройде огляд лише після медичного обстеження, оскільки почуває себе погано. ОСОБА_1 прослідував на медичне обстеження з медичними працівнкикми, але через декілька хвилин медичні працівники повідомили, що ОСОБА_1 залишив медичний заклад та пішов у невідомому напрямку, тому таку поведінку ОСОБА_1 поліцейськими було розцінено, як відмову від огляду, що стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поведінка ОСОБА_1 , а саме залишення медичного закладу, унеможливлювала проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`ягніння.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Наведені докази у своїй сукупності вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністравтиного правопорушення підтверджується наступними доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №410405 від 02.08.2025,

відеозаписами з реєстраторів інспекторів патрульної поліції на яких, серед іншого зафіксовано, неодноразові звернення інспекторів поліції до ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп`яніння, на які останній належно не реагував, а вподальшому самовільно залишив медичний заклад до проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

рапортами інпектора взводу 2 роти 2 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП від 02.08.2025 (а.с. 4,6);

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 8);

письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 02.08.2025 відповідно до яких водій автомобіля марки «Mercedes», р.н. НОМЕР_1 повидив себе дивно, не вмикав покажчиків повороту, зупинявся. Вона подала йому звуковий сигнал і чоловік поїхав за нею, зупинився та почав говорити, що зараз підійде до неї, як припаркує авто, що звучало, як погроза, тому вона викликала поліцію. Від водія було чути запах алкоголю, він поводив себе неадекватно. Поруч були військовослужбовці Національної гвардії України, яких вона покликала на допомогу. Вподальшому вони очікували на поліцію. Водій намагався покинути місце події на своєму авто, однак військовослужбовці Національної гвардії йому завадили (а.с. 9);

постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5379040 від 02.08.2025 за ст. 126 КУпАП., якою додатково підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (а.с. 10).

Крім того, в суді першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 , яка повідомила, що 02.08.2025 на вул. Монастирського у м. Львові попереду автомобіля під її керуванням рухався автомобіль марки «Mercedes», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль рухався з незначною швидкістю, здійснював хаотичні маневри, при цьому крізь заднє вікно цього автомобіля було видно, що водій відволікався від керування транспортним засобом та не стежив за дорожньою обстановкою. На передньому пасажирському сидінні цього автомобіля перебувала ще одна особа. З метою попередження можливого виникнення аварійної ситуації свідок ОСОБА_2 подала звуковий сигнал, після чого зазначений автомобіль здійснив маневр у бік без увімкнення покажчиків повороту, у зв`язку з чим проїхала повз нього та продовжила рух. Згодом помітила, що вказаний автомобіль почав рухатися за нею з більшою швидкістю. Зупинившись поблизу супермаркету, побачила, що водій вищевказаного автомобіля зупинився поруч, відчинив вікно з боку пасажира та звернувся до неї з питанням щодо причин поданого сигналу. У відповідь пояснила, що подала звуковий сигнал з метою запобігання дорожньо-транспортній пригоді, а також у зв`язку з надто низькою швидкістю руху транспортного засобу. Після цього ОСОБА_1 висловив намір «розібратися», намагався здійснити розворот транспортного засобу. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 відчула з салону автомобіля запах алкоголю, а відтак здійснила виклик поліції. У цей час неподалік проходили військовослужбовці Національної гвардії України, які, помітивши зазначену ситуацію, підійшли та зупинились перед автомобілем для припинення подальшого руху до прибуття працівників поліції, оскільки ОСОБА_1 мав намір залишити місце події. Після прибуття поліції ОСОБА_1 почав скаржитися на погане самопочуття та просив викликати швидку медичну допомогу. Свідок повідомила поліцейському свої анкетні дані та пішла у своїх справах. Згодом працівники поліції зателефонували до неї, повідомили, що доставили водія до медичного закладу для проходження відповідних обстежень, звідки останній втік. Письмові пояснення свідок надала в день події за місцем свого проживання, які повністю підтримала.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Качмара І.О. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.