Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №450/641/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/641/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/240/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження за №12025141430000764 від 24 вересня 2025 року про обвинувачення у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, який не працює, не одружений, не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, не депутат, не адвокат, не нотаріус, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, раніше судимий вироком Обухівського районного суду Київської області від 17.12.2025 р. за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8

за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, та із застосуванням ст.69-1 КК України призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Згідно ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Обухівського районного суду Київської області від 17.12.2025 р., остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 9 (дев`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у вільному пересуванні, зокрема 27.09.2025 р., а запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 322420,46 грн.

Скасовано арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.09.2025 р., 26.09.2025 р. та 29.09.2025 р.

Вирішено питання із речовими доказами.

Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_6 , у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 23.09.2025 р., незаконно придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, а саме PVP, яку з метою реалізації розфасував у три зіп пакети, зокрема масою 1,4033 грам, 1,4501 грам, 1,4804 грам, загальною масою 4,3338 грам, що відноситься до великого розміру, а в подальшому направився до парку "Стрийський" за адресою м.Львів, вул.Стрийська 15, де за географічними координатами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 24.023856, 49.819245, 24.025737 збув шляхом здійснення сховку з його подальшим фотографуванням і визначенням координат місця знаходження, які надіслав через мережу "Інтернет" невстановленій органому досудового розслідування особі, однак надалі вказані згортки в ізоляційній стрічці були виявлені працівниками поліції.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 здійснив незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин у великому розмірі, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_6 , у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 12 год. 00 хв. 23.09.2025 р., незаконно придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи особливо небезпечну психотропну речовину ММС (4-метилметкатинон) масою 535,9103 грам, яка відноситься до особливо великих розмірів і обіг якої заборонено, особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 1202,9445 грам, яка відноситься до особливо великих розмірів та обіг якої заборонено, психотропну речовину амфетамін масою 420,5579 грам, яка відноситься до особливо великих розмірів і обіг якої обмежено, канабіс масою 389,99 грам, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, невеликого розміру і обіг якого обмежено, особливо небезпечну психотропну речовину МДА (тенамфетамін) масою 4,2439 грам, яка відноситься до великих розмірів та обіг якої заборонено, особливо небезпечну психотропну речовину МДМА (3,4 метилендіоксиметамфетамін) масою 13,0669 грам, яка відноситься до великих розмірів і обіг якої заборонено, які зберігав та перевозив разом із засобами фасування і пакування транспортним засобом марки "Daewoo" моделі "Lanos" номерний знак НОМЕР_4 ґрунтовою дорогою за адресою АДРЕСА_3 за географічними координатами 49,74268° Пн, 24,15588°, з метою їх подальшого збуту, однак, будучи виявленим працівниками поліції, залишив даний автомобіль разом із вказаними речовинами та втік з місця події у невідомому напрямку.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 здійснив незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту психотропних речовин і наркотичних засобів в особливо великому розмірі, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, ч.3 ст.307 КК України та призначити йому покарання: за ч.2 ст.307 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст.307 КК України із застосуванням ст.69-1 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_6 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Обухівського районного суду Київської області від 17.12.2025 р., остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 9 (дев`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Не оспорюючи фактичних обставин доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, прокурор вважає, що оскаржуване судове рішення у частині призначеного ОСОБА_6 покарання є незаконним і таким, підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Наголошує, що всупереч вимог закону, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_6 обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкціями ч.2 ст.307 КК України та ч.3 ст.307 КК України та визначивши таке при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України, не призначив зазначене додаткове покарання при визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, апеляційний суд не проводить їх детальний аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим та не оспорюється прокурором.

Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції положень кримінального закону є слушними та заслуговують на увагу.

Так, суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання за ч.4 ст.70 України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не дотримався загальних засад про порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до роз?яснень, що містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК України, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Цих вимог закону суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не дотримався.

Так, вірно призначивши ОСОБА_6 обов?язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкціями частини 2 та частини 3 ст.307 КК України та визначивши таке обов?язкове додаткове покарання при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України, не призначив згадане покарання при визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК України, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність

Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що і було встановлено.

Згідно ч.1 п.2 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити обов`язкове додаткове покарання, встановлене санкцією ч.3 ст.307 КК України, а саме – конфіскація майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначення обов`язкового додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_6 – скасуванню, з ухваленням нового вироку.

Керуючись ч.15 ст. 615 ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420, 424 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 – задоволити.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання – скасувати.

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, та із застосуванням ст.69-1 КК України призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком призначити ОСОБА_6 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 9 (дев`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

В решті вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3