Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №331/4707/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.04.2026 Справа № 331/4707/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/4707/24 Головуючий у І інстанції: Світлицька В.М.

Провадження № 22-ц/807/614/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення IVa, 45, VIa за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог чинного законодавства станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 76207201 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: АДРЕСА_2 , VIa між позивачем та відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним, оскільки вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року.

Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказані приміщення є опалювальними. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період.

Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/ будинку.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Також, згідно з п. 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.05.2022 до 30.04.2024 на загальну суму 140921,27 грн.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, розміщенням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.

Згідно з «Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Позивач сформував та надав відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.

У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», відповідно до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. У своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

Таким чином, відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.

Відповідач за період з 01.05.2022 до 30.04.2024 не виконав своїх обов`язків зі сплати за надану послугу з постачання теплової енергії згідно з умовами Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 140921,27 грн.

Крім того, Концерн зазначав, що житловий будинок на АДРЕСА_1 обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії. Нежитлові приміщення № 45, IVa підвалу та приміщення VIa першого поверху розміщені у житловому будинку, мають сумісну з будинком систему опалення.

Посилаючись на означені обставини, Концерн «МТМ» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну суму грошової заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 140921,27 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.05.2022 до 30.04.2024 в розмірі 94091,22 грн та 1617,40 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перша редакція Наказу № 315 від 22.11.2018 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі – Методика № 315) розрізняла такі типи приміщень: неопалювальне, опалювальне, з індивідуальним опаленням, з комбінованою системою опалення.

Оновленою редакцією Методики визначено, що в будинку/будівлі вирізняється типи приміщень: опалюване, з індивідуальним опаленням, з транзитними мережами опалення, з комбінованою системою опалення.

Неопалюваним приміщенням є приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води (перша редакція Методики № 315);

Опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря (перша/оновлена редакція Методики № 315);

Окреме приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії повітря (оновлена редакція Методики № 315).

Для всіх типів приміщень крім опалювального у Методиці визначена певна сукупність документів та ознак за якими можливо їх визначити. На прикладі «неопалювального приміщення» - даний тип кореспондується із процедурою відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Наказ № 169 від 26.07.2019 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України).

Додатковою ознакою є відсутність опалювальних приладів будь-якого типу та трубопроводів внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

На прикладі «приміщення з транзитними мережами опалення» доказовим є проект будівлі/будинку або акт та рішення Виконавчого комітету ЗМР № 513 від 14.09.2023 р.

Додатковою ознакою є відсутність радіаторів, підводок, стояків, тощо (згідно проекту будинку/будівлі). Але, така ознака, як наявність транзитних трубопроводів, які також являються складовою внутрішньо будинкової централізованої опалювальної системи, не дає законної змоги відносити таке приміщення до категорії неопалювальних.

Тобто, аналізуючи ознаки всіх типів приміщень, можна дійти висновку, що оновлена редакція Методики розширила категорію типів приміщень, а не змінила назву та замінила один тип іншим.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 38 від 26.02.2024 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 (площа 18,7 кв.м.); прим. № ІVа (площа 233,2 кв.м.) у м. Запоріжжі від 12.01.2024» затверджено акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 (площа 18,7 кв.м.); прим. № ІVа (площа 233,2 кв.м.) у м. Запоріжжі від 12.01.2024, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням та транзитними мережами опалення.

Цим рішенням зобов`язано апелянта здійснити перерахунок саме з 01.01.2022 з тих підстав, що перша редакція Методики не передбачала такого типу приміщення, як «з транзитними мережами опалення». Тобто, базовим у розподіленні теплової енергії є правильне визначення типу приміщення. Тому, відносячи приміщення до одного з типів, передбачених в Методиці, Концерн «МТМ» керується виключно наявними в нього технічними документами.

Однак, судом було наведено і не розмежовано поняття «неопалювального приміщення» (не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води, та яке відключено від загальної опалювальної системи житлового будинку), «опалювального приміщення» (теплова енергія забезпечується за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря), та «приміщення з транзитними мережами опалення» (через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку).

Щодо розмежування понять: приміщення, яке вважається опалювальним – первісно, може перекваліфікуватись у категорію неопалювального, тільки у випадку виконання умов Наказу № 169. Опалювальне приміщення – первісно, може перекваліфікуватись у категорію – з транзитними мережами опалення, за наявності проекту будівлі. Тобто базою для визначення типу приміщення є підтверджуючи документи. До поки такі документи відсутні у Виконавця послуг, доцільним вважати приміщення Відповідача «опалювальним».

На підставі вищевикладеного зауважуємо, що приміщення, у якому наявні опалювальні прилади та не відключено від загальної централізованої опалювальної системи, технічно не може підпадати під категорію – «неопалювального».

Згідно з ДБН В.2.2-15:2019 ЖИТЛОВІ БУДИНКИ: п.3.24 нежитлове приміщення – приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду; п. 3.7 допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Вказані визначення також кореспондуються з визначеннями зазначеними в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Також вказаним Законом передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку – приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Тобто, з моменту виділення в натурі із спільного майна багатоквартирного будинку нежитлового приміщення та оформлення на нього права власності, зазначене приміщення не належить до допоміжних, а відповідно температура нормується як для нежитлових приміщень.

Апелянт не погоджується з висновками суду, що нежитлове приміщення Відповідача відноситься до категорії «неопалювальний підвал», та не нормується температура внутрішнього повітря з тих підстав, що актом від 12.01.2024 було встановлено наявність опалювальних приладів.

Крім того, приписи абзацу 9 п. 1 Методики 315 (першої редакції) застосовуються для Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.01.2026 8 приміщень типу «з індивідуальним опаленням» та «неопалювальних». Приміщення Відповідача, за відсутності підтверджуючих документів, не можливі віднести до категорії – з індивідуальним опаленням чи неопалювального. Тому формула № 19 (абз.2 п.4 розділ V Методики № 315 першої редакції) підлягає застосуванню до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням. Натомість, оскільки нежитлове приміщення Відповідача, на момент дії першої редакції Методики № 315, не підпадало під жодний тип приміщень, окрім – опалювального, тому не вбачається вірним, при розрахунку, застосовувати формулу № 19.

Оскільки нежитлове приміщення з 01.01.2022 відноситься до категорії «з транзитними мережами опалення», - для таких приміщень Методикою № 315 обумовлено визначення обсягу спожитої теплової енергії на підставі формули № 3 розділу ІІ. Слід зауважити, що на виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» для приміщення з транзитними мережами опалення, додатково розподілено долю ЗБП (загально-будинкових потреб) (п.2 ст.10). Розподіляючи долю ЗБП, застосовувались вимоги передбачені п. 8 розділом IV Методики № 315. Для будинку АДРЕСА_3 обсяг теплової енергії витрачений на загально будинкові потреби опалення складає – 25%. Формула 23 методики стосується розділу IV методики: «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення». Загально-будинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії , витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення . Тобто, застосування формули 23 можливо тільки для розрахунку загально будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.

Застосування формули 23 можливо тільки для розрахунку загально будинкових потреб будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користуання та допоміжних приміщень будинку), а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.

08 квітня 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання з викладенням письмових пояснень ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Плецької Ю.В., в яких заявник заперечує проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просить залишити без змін. Також просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 13000 грн.

У судовому засіданні представники Концерну «МТМ» Калініна-Заєць Ю.М. та Циганова О.С. наполягали на задоволені апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та повному задоволенні позову.

Представники ОСОБА_1 : адвокати Плецька Ю.В. та Бондаренко Т.О. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просили залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частково задовольняючи позов Концерну, суд першої інстанції погодився з розрахунком відповідача, оскільки позивач провів нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії без урахування узгодженого теплового навантаження та визначення приміщення відповідача як окремого приміщення з транзитними мережами опалення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 345087387 від 03.09.2023 року, № 349990747 від 11.10.2023 р., ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежиле приміщення, ІVа підвалу та першого поверху /літ. А?, А-12/; нежиле приміщення, Vа першого поверху /літ. А?, А-12/; приміщення 45 підвалу літ. А-12 (21/50 частки).

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 76207201 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідач) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом комерційного обліку.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 38 від 26.02.2024 «Про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 (площа 18,7 кв.м.); прим. № ІVа (площа 233,2 кв.м.) у м. Запоріжжі від 12.01.2024» затверджено акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 (площа 18,7 кв.м.); прим. № ІVа (площа 233,2 кв.м.) у м. Запоріжжі від 12.01.2024, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням та транзитними мережами опалення.

На підставі п.2 рішення № 38 від 26.02.2024 р. Концерном «Міські теплові мережі» здійснено перерахунок спожитої послуги у межах багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 згідно комерційного приладу обліку з 01.01.2022.

Згідно з розрахунком заборгованості, позивач надав послугу з постачання теплової енергії в нежитлові приміщення відповідача за період з травня 2022 року до квітень 2024 року на загальну суму 140921,27 грн.

Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету ЗМР про початок та закінчення опалювального сезону.

Розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорта будинків» визначено терміни: п. 3.7. неопалювальний підвал - підвал, в якому відсутні джерела тепловиділення та простір якого вентилюється зовнішнім повітрям; п. 3.8. опалювальний підвал - підвал, в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури.

Згідно з актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.01.2024, членами робочої комісії, в присутності власника підвального приміщення ОСОБА_1 , проведено технічний огляд внутрішніх систем (мереж) теплопостачання підвального приміщення: № 45, площею 18,7 кв. м. та № ІVа, площею 233,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено: опалювальні прилади відсутні; довжина ізольованого трубопроводу з горизонтальною прокладкою складає 25,6 м, з вертикальною прокладкою - 1,4 м та неізольованого трубопроводу з горизонтальною прокладкою - 0,5 м; самовільно демонтовані радіатори або наявне відгалуження на радіатори відсутні. Відповідно до проведеного обстеження та діючого законодавства вказані підвальні приміщення власника ОСОБА_1 визнані «окремими приміщеннями з транзитними мережами опалення».

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 630 Цивільного кодексу України унормовано, що законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У спірний період правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 №358, яким внесено зміни до Методики № 315.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, які набули чинності з 04.09.2019. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено у новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктом 13 цих Правил передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Матеріалами справи підтверджено і не заперечували сторони, що 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладений Типовий індивідуальний договір № 76207201 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця (пункт 32 укладеного між сторонами договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 укладеного між сторонами договору).

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач частково визнала наявність заборгованості та, посилаючись на неправильний розрахунок позивача, надала суду контррозрахунок, відповідно до якого її заборгованість складає 88843,18 грн.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 розділу І цієї Методики, у редакції, що діяла у період з 22.11.2018 до 27.01.2022, терміни вживались у таких значеннях:

- місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень;

- неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води;

- опалювані МЗК та допоміжні приміщення - місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення та додатковим обладнанням, встановленим на законних підставах, наявність якого підтверджена звітом про обстеження інженерних систем у цьому приміщенні.

Відповідно до п. 2 розділу І цієї Методики, у редакції, що діє з 28.01.2022, терміни вживаються у таких значеннях:

- допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Згідно з Актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.01.2024, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.02.2024 № 38, належні відповідачу нежитлові приміщення № 45, № ІVа визнані окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

Отже, правильним є висновок суду про те, що у вказаних нежитлових приміщеннях проходять трубопроводи опалення, що виконують функцію транзиту теплоносія.

У розділі ІV Методики № 315 у редакції з 28.01.2022 Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення міститься формула 23: Q опал функ.в.б.с = 0,86 * 10-6 * q втр.підв * l підв * m опал.розр, Гкал, де: 0,86 * 10-6 перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; q втр.підв питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшується на 100%; l підв довжина трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; m опал.розр фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.

Згідно значення Методики № 315, загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у спірний період на належні відповідачу приміщення з транзитними мережами опалення не має розподілятися обсяг на загальнобудинкові потреби на опалення.

Крім того, в оскаржуваному рішенні також правильно зазначено, що також на таку площу не розподіляються обсяги на загальнобудинкові потреби, оскільки теплові втрати входять до складової формули 24 та знаходяться у показнику Q опал.функц.в.б.с. - обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування системи опалення будинку, який розраховується по формулі 23.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов правильного висновку, що у позивача відсутні підстави розподіляти обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби для підвалу відповідача.

У належне відповідачу приміщення (підвал) надходять тільки теплові втрати від неізольованих трубопроводів з горизонтальною та вертикальною прокладкою.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги контррозрахунок відповідача для підвалів, відповідно до якого, вартість теплових втрат за спірний період складає 7744,24 грн, абонентська плата - 546 грн, що разом складає 8290,24 грн.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правильність контррозрахунку відповідача за умовно-постійною частиною тарифу з урахуванням узгодженого між сторонами теплового навантаження - 0,011075 Гкал/год, оскільки саме за таким індивідуальним показником проводились нарахування в період з 01.12.2006 до 01.11.2021, а матеріали справи не містять доказів збільшення у приміщеннях відповідача приладів опалення.

Відповідно до пункту 2.2.2. розділу 2 КТМ 204, погодинні витрати теплоти па опалення житлових та громадських споруд приймаються за показниками типових та індивідуальних проектів за якими вбудовані дані об`єкти.

За відсутності згаданих вище даних, витрати теплоти на опалення допускається приймати по аналогії з типовими або індивідуальними проектами, що найбільше відповідають характеристикам цих споруд.

Так, згідно з п. 2.2.10. КТМ 204, якщо частина житлового будинку зайнята громадськими організаціями (магазинами, аптеками та ін.), то розрахункове навантаження на опалення визначається для кожної частини будівлі окремо з урахуваннями об`єму, що займається і прийнятих розрахункових температур внутрішнього повітря для даних громадських організацій (табл. 2.2.).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до таких вимог теплове навантаження для житлових квартир визначається по таблиці 7.1., а для нежитлового приміщення розраховується окремо або по індивідуальному проекту або іншим способом, що узгоджено між теплопостачальником та споживачем.

Отже, за приміщенням першого поверху фактична заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.05.2022 до 30.04.2024 складає 85800,98 грн, з яких: за умовно-змінною частиною тарифу - 67 245,68 грн; за умовно-постійною частиною тарифу - 18009,30 грн; абонплата 546 грн.

З огляду на вищевикладене, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну заборгованості за надану послуг з постачання теплової енергії в загальному розмірі 94091,22 грн.

Колегія суддів зауважує, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд. Такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, суд надав належну оцінку доводам позивача, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Концерну «МТМ» слід залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2025 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» – залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: