Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №336/10592/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 23.04.2026 Справа № 336/10592/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/10592/25

Провадження №22-ц/807/883/26

Головуючий в 1-й інстанції – Коваленко П.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року представник ТОВ «Бізнес Позика» Лебідь К.М. звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути заборгованість за договором №486802-КС-003 про надання кредиту від 01.03.2024 у загальному розмірі 23 936,91 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №486802-КС-003 про надання кредиту в розмірі 7000,00 грн., шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Також, 05.03.2024 між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 3000,00 грн. Позивач свої зобов`язання за договором позики виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00 грн. та 3000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, здійснив лише часткову оплату в розмірі 10751,46 грн., тому виникла заборгованість за кредитом станом на 09.10.2025 в сумі 23 936,91 грн., яка складається з наступного: 8567,60 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 15369,31 грн. – заборгованість за відсотками, 0,00 грн. – заборгованість за комісією та штрафами. Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №486802-КС-003 від 01.03.2024 у загальному розмірі 14 536 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 44 копійки, з яких: 6005 гривень 71 копійка – заборгованість по тілу кредиту, 8530 гривень 73 копійки – заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривня 12 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог позову та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що розмір денної процентної ставки передбачений кредитним договором, який укладений з відповідачем, не перевищує 1%, що вказує на хибність розрахунків в оскаржуваному рішенні та на наявність підстав для повного задоволення позову. Відсотки за договором нараховані окремо за період належного виконання умов договору за зниженою процентною ставкою, та за період прострочення платежів за стандартною ставкою. Вказані нарахування відповідають обумовленим і узгодженим умовам кредитного договору. Нарахування комісії відповідає умовам договору та не протирічить діючому законодавству.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом прийняття пропозиції (оферти), укладено договір №486802-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Сторони погодили наступні істотні умови договору: тип кредиту – кредит (п.2.2. договору), строк на який надається кредит – 24 тижні (п.2.3. договору), строк дії договору – до 16.08.2024 (п.2.7 договору), стандартна процентна ставка за кредитом – 2,0% в день, фіксована, знижена процентна ставка – 1,15407143% в день, фіксована (п.2.4. договору), комісія за надання кредиту – 1050,00 грн., нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п.2.5. договору).

Пропозиція (оферта) на укладення кредитного договору, договір №486802-КС-003 від 01.03.2024 підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-3990.

Судом також досліджені Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «Бізнес Позика» в редакції 09.10.2023 та паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування та з якими також ознайомився відповідач, підписавши їх одноразовим ідентифікатором UA-3672.

05.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №486802-КС-003 про надання кредиту від 05.03.2024 (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якої кредитодавець та позичальник домовились, що з дати укладення додаткової угоди кредит збільшується на 3000,00 грн. (п.2.1.), комісія за надання додаткової суми кредиту – 450,00 грн. (п.5). Додаткова угода підписана відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-5737.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши 01.03.2024 через ТОВ «ПрофітГід» першу частину кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн. на картковий рахунок, зазначений відповідачем під час укладення договору, а також перерахувавши 05.03.2024 другу частину кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн. Зазначене підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали про витребування доказів, а також підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід».

Судом враховано, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує укладення кредитного договору №486802-КС-003 від 01.03.2024, Додаткової угоди до нього від 05.03.2024 та отримання кредитних коштів на загальну суму 10000,00 грн.

Відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, а саме здійснив оплати 15.03.2024 в сумі 2150,00 грн., 29.03.2024 в сумі 2150,00 грн., 13.04.2024 в сумі 2151,46 грн., 26.04.2024 в сумі 2150,00 грн., 09.05.2024 в сумі 2150,00 грн.

Представником позивача надано суду розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором №486802-КС-003 від 01.03.2024 станом на 07.10.2025, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 23936,91 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 8567,60 грн. та заборгованості за процентами у сумі 15369,31 грн. При цьому за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 відсотки нараховувались за ставкою 1,15%, за період з 01.06.2024 по 16.08.2024 – за ставкою 2,0% . З розрахунку видно, що відповідач ОСОБА_1 сплатив 10 751,46 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому позивачем зараховано цю суму наступним чином: 1500,00 грн. – в рахунок погашення комісії за договором, 1432,40 грн. – в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, 7819,06 грн. – в рахунок погашення заборгованості по відсоткам.

Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходи з наступного.

За умовами кредитного договору №486802-КС-003 від 01.03.2024 сторони погодили сплату позичальником комісії за надання кредиту у сумі 1050,00 грн. та додатково, після укладення додаткової угоди у сумі 450,00 грн., а всього на загальну суму 1500,00 грн. Нарахування позивачем комісії за надання кредиту є неправомірним, а отже грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користуванням кредитними коштами.

Щодо відсоткової ставки, застосованої позивачем.

Відповідно до п.2.4. договору, стандартна процента ставка за кредитом складає 2,0% в день. Знижена відсоткова ставка становить 1,15407143 % в день.

У п.3.2.2 кредитного договору сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та Додатку № 1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає про строчка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4. договору. При цьому нарахування процентів за стандартною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та Додатку № 1 до договору та до закінчення строку дії договору.

З розрахунку, наданого позивачем встановлено, що ОСОБА_1 вносив грошові кошти за кредитним договором згідно з погодженим графіком та йому нараховувались відсотки за зниженою відсотковою ставкою 1,15407143 %. Також, згідно з графіком платежів, один з чергових платежів мав бути здійснений ОСОБА_2 24.05.2024. Однак, оскільки цей платіж здійснено відповідачем не було, позивач застосував п.3.2.2. кредитного договору, та з восьмого дня від дня простроченого платежу, тобто з 01.06.2024 застосував відсоткову ставку у розмірі 2,0%.

Суд першої інстанції погодився із застосуванням стандартної відсоткової ставки замість зниженої, у зв`язку із простроченням платежу, однак не погодився з її розміром з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір №486802-КС-003 укладений 01.03.2024 строком 24 тижні (169 днів). Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір укладений після набрання чинності цим Законом, а тому розрахунок заборгованості по відсоткам має бути здійснений з урахуванням його положень.

Таким чином, відсотки за користування кредитом після застосування стандартної відсоткової ставки за період з 01.06.2024 (восьмий день після дня простроченого платежу) до 16.08.2024 (день повернення кредиту) мали бути нараховані відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 1,5%.

Судом досліджений та перевірений розрахунок заборгованості за кредитним договором №486802-КС-003 від 01.03.2024, наданий представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 13312,23 грн., з яких 5526,28 грн. – залишок тіла кредиту, 7758,95 грн. – відсотки за користування кредитом. Суд не погодився з наданим розрахунком в повній мірі з огляду на те, що при здійсненні цього розрахунку представником відповідача пропущені деякі дні в розрахунковому періоді, а саме: 15.03.2024, 29.03.2024, 13.04.2024, 26.04.2024, 09.05.2024. В ці дні відповідач здійснював оплати за кредитним договором, однак в ці дні строк та дія кредитного договору не переривалась, а отже ці дні також мають бути включені в розрахунок, чого представником відповідача зроблено не було.

Отже, за період з 01.03.2024 по 04.03.2024 включно тіло кредиту становило 7000,00 грн., відсоткова ставка - 1,15407143%. За цей період відсотки мали бути нараховані у сумі 323,15 грн. (7000,00грн*1,15407143%* 4 дні). З 05.03.2024 по 14.03.2024 включно тіло кредиту становило 10000,00 грн., відсоткова ставка 1,15407143 %. За цей період відсотки мали бути нараховані у розмірі 1154,07 грн. (10000,00 грн.* 1,15407143%* 10днів). Загальна сума відсотків за період з 01.03.2024 по 14.03.2024 включно становила 1477,22 грн.

15.03.2024 відповідачем сплачено 2150,00 грн., які мали бути розподілені наступним чином – 1477,22 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків, залишок в розмірі 672,78 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, станом на 15.03.2024 заборгованість по сплаті відсотків була повністю погашена, а залишок заборгованості по тілу кредиту зменшився до 9327,22 грн. та з цього дня саме на цю суму мали нараховуватись відсотки у розмірі 1,15407143%.

З 15.03.2024 по 28.03.2024 відсотки мали бути нараховані на тіло кредиту у розмірі 9327,22 грн. за відсотковою ставкою - 1,15407143% в день. За цей період сума відсотків становила 1507,00 грн. (9327,22грн*1,15407143%* 14 днів).

29.03.2024 відповідачем сплачено 2150,00 грн., які мали бути розподілені наступним чином – 1507,00 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків, залишок в розмірі 643,00 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, станом на 29.03.2024 заборгованість по сплаті відсотків була повністю погашена, а залишок заборгованості по тілу кредиту зменшився до 8684,22 грн. та з цього дня саме на цю суму мали нараховуватись відсотки у розмірі 1,15407143%.

З 29.03.2024 по 12.04.2024 включно відсотки мали бути нараховані на тіло кредиту у розмірі 8684,22 грн. за відсотковою ставкою - 1,15407143% в день. За цей період сума відсотків становила 1503,33 грн. (8684,22грн*1,15407143%* 15 днів).

13.04.2024 відповідачем сплачено 2151,46 грн., які мали бути розподілені наступним чином – 1503,33 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків, залишок в розмірі 648,13 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, станом на 13.04.2024 заборгованість по сплаті відсотків була повністю погашена, а залишок заборгованості по тілу кредиту зменшився до 8036,09 грн. та з цього дня саме на цю суму мали нараховуватись відсотки у розмірі 1,15407143%.

З 13.04.2024 по 25.04.2024 включно відсотки мали бути нараховані на тіло кредиту у розмірі 8036,09 грн. за відсотковою ставкою - 1,15407143% в день. За цей період сума відсотків становила 1205,65 грн. (8036,09грн*1,15407143%*13 днів).

26.04.2024 відповідачем сплачено 2150,00 грн., які мали бути розподілені наступним чином – 1205,65 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків, залишок в розмірі 944,35 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, станом на 26.04.2024 заборгованість по сплаті відсотків була повністю погашена, а залишок заборгованості по тілу кредиту зменшився до 7091,94 грн. та з цього дня саме на цю суму мали нараховуватись відсотки у розмірі 1,15407143%.

З 26.04.2024 по 08.05.2024 включно відсотки мали бути нараховані на тіло кредиту у розмірі 7091,94 грн. за відсотковою ставкою - 1,15407143% в день. За цей період сума відсотків становила 1063,97 грн. (7091,94грн*1,15407143%*13 днів).

09.05.2024 відповідачем сплачено 2150,00 грн., які мали бути розподілені наступним чином – 1063,97 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків, залишок в розмірі 1086,03 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту. Таким чином, станом на 09.05.2024 заборгованість по сплаті відсотків була повністю погашена, а залишок заборгованості по тілу кредиту зменшився до 6005,71 грн. та з цього дня саме на цю суму мали нараховуватись відсотки у розмірі 1,15407143% аж до восьмого дня прострочення платежу за графіком.

З 09.05.2024 по 31.05.2024 включно відсотки мали бути нараховані на тіло кредиту у розмірі 6005,71 грн. за відсотковою ставкою - 1,15407143% в день. За цей період сума відсотків становила 1594,13 грн. (6005,71грн*1,15407143%*23 дні). Ця сума ОСОБА_1 сплачена не була, а тому згідно з умовами договору та враховуючи обмеження законодавця щодо розміру відсоткової ставки, за період з 01.06.2024 по 16.08.2024 на тіло кредиту в розмірі 6005,71 грн. повинні були нараховані відсотки за ставкою 1,5% на суму 6963,60 грн.

Враховуючи, що позичальник більше не вносив грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №486802-КС-003 від 01.03.2024, залишок заборгованості за цим договором, який підлягає стягненню з відповідача складає 14536,44 грн., з яких: 6005,71 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 8530,73 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи апеляційної скарги, суд переглядає оскаржуване рішення лише в частині вимог позову, які були залишенні без задоволення за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

01.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом прийняття пропозиції (оферти), укладено договір №486802-КС-003 про надання кредиту, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Сторони погодили наступні істотні умови договору: тип кредиту – кредит (п.2.2. договору), строк на який надається кредит – 24 тижні (п.2.3. договору), строк дії договору – до 16.08.2024 (п.2.7 договору), стандартна процентна ставка за кредитом – 2,0% в день, фіксована, знижена процентна ставка – 1,15407143% в день, фіксована (п.2.4. договору), комісія за надання кредиту – 1050,00 грн., нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п.2.5. договору).

Пропозиція (оферта) на укладення кредитного договору, договір №486802-КС-003 від 01.03.2024 підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-3990.

05.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №486802-КС-003 про надання кредиту від 05.03.2024 (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якої кредитодавець та позичальник домовились, що з дати укладення додаткової угоди кредит збільшується на 3000,00 грн. (п.2.1.), комісія за надання додаткової суми кредиту – 450,00 грн. (п.5). Додаткова угода підписана відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-5737.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши 01.03.2024 через ТОВ «ПрофітГід» першу частину кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн. на картковий рахунок, зазначений відповідачем під час укладення договору, а також перерахувавши 05.03.2024 другу частину кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн. Зазначене підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали про витребування доказів, а також підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід».

Відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, а саме здійснив оплати 15.03.2024 в сумі 2150,00 грн., 29.03.2024 в сумі 2150,00 грн., 13.04.2024 в сумі 2151,46 грн., 26.04.2024 в сумі 2150,00 грн., 09.05.2024 в сумі 2150,00 грн.

За умовами кредитного договору №486802-КС-003 від 01.03.2024 сторони погодили сплату позичальником комісії за надання кредиту у сумі 1050,00 грн. та додатково, після укладення додаткової угоди у сумі 450,00 грн., а всього на загальну суму 1500,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що нарахування позивачем комісії за надання кредиту є неправомірним з огляду на те, що не можуть стягуватися з позичальника платежі за дії, які фінансова установа вчиняє на власну користь, чи за дії, що їх вчиняє кредитор або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо), адже такі дії не становлять фінансову послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самої фінансової установи, отже грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на оплату комісії мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користуванням кредитними коштами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Як вірно вказав суд першої інстанції, розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин та принцип диспозитивності, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок та визначив суму заборгованості відповідача згідно з умовами кредитного договору, приписами Закону України «Про споживче кредитування», а також враховуючи оплати здійснені позичальником в рахунок сплати заборгованості.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним розрахунком, вважає його таким, що узгоджується зі встановленими обставинами у справі.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Заочне рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Судді: С.В. Кухар

І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова