Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №335/1840/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.04.2026 Справа № 335/1840/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/1840/25

Провадження №22-ц/807/400/26

Головуючий в 1-й інстанції – Світлицька В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ями Дмитра Миколайовича на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа: старший слідчий Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Сторчило Олександр Анатолійович, про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, про відшкодування шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень ІІІ, ХVІІІ, V, VІ, ХІ, ХІІ, ІХ, ХІІІ, VІІ, ІV літ. А, А-2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . 02.05.2023 р. до належного позивачу приміщення вдерлися працівники ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, які здійснювали процесуальні дії у кримінальному провадженні, а саме – обшук приміщення, яке займає один з орендарів. Дозволу на проникнення до приміщення позивач працівникам поліції не надавала, відповідна ухвала позивачу до початку такого проникнення не пред`являлася. Під час проникнення до приміщення працівники поліції без будь-якої потреби в цьому пошкодили належне позивачу майно, а саме – металеві вхідні двері з обшивкою. Ніякої потреби виламувати двері не було, оскільки у приміщенні знаходився адміністратор, який міг відчинити ці двері без будь-яких зайвих пошкоджень. Внаслідок дій працівників відповідача, позивачу було завдано матеріальну шкоду в розмірі 159 820,00 грн. Звернення до відповідача з метою позасудового врегулювання конфлікту виявилося безрезультатним. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з ГУНП в Запорізькій області на користь позивача 159 820,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також судові витрати, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа старший слідчий Відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Сторчило Олександр Анатолійович про відшкодування шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ями Дмитра Миколайовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, постановити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що рішення суду прийнято внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Судом встановлені факти, які не підтверджені відповідними доказами, допущено незаконне залучення третьої особи без прав та обов`язків щодо предмета спору, що надало процесуальну перевагу відповідачу. Судом безпідставно відмовлено у допиті свідків без розгляду цього питання на стадії підготовчого провадження, що порушило принцип повноти дослідження доказів. Застосована судом першої інстанції судова практика не є ревалентною. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки з боку поліції, посилаючись лише на наявність ухвали суду про обшук, між тим не дивлячись на те, що обшук був санкціонованим, його виконання було надмірним і непропорційним.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ГУНП в Запорізькій області в особі представника Кравченка Олександра Миколайовича зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежилі приміщення: ІІІ першого поверху; ХVІІІ першого поверху; V першого поверху; VІ першого поверху; ХІ першого поверху; ХІІ першого поверху; ІХ першого поверху; ХІІІ першого поверху; VІІ першого та другого поверху; ІV першого поверху літ. А, А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2023 року, у ВП № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебувало кримінальне провадження № 12023275390000024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України (направлено до суду з обвинувальним актом 07.08.2023 р.). Згідно даних ЄРДР ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та невстановленою особою, у приміщеннях, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , організували роботу закладів під назвою «Work in Europe», у яких надаються послуги у сфері начебто працевлаштування за кордоном осіб; у мережі Інтернет зареєстровано сайт, з метою подальшого незаконного заволодіння коштами потенційних клієнтів шляхом їх обману.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.05.2023 року по справі № 335/3479/23 (провадження № 1-кс/335/1155/2023) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем здійснення діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з метою відшукування та вилучення банківських карток, електронно-обчислювальної техніки, мобільних телефонів, ноутбуків, записів на папері. Строк дії ухвали визначено до 01.06.2023 р. включно.

Відповідно до протоколу обшуку від 02.05.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді від 01.05.2023 р. (№ 1-кс/335/1155/2023), в період з 11:30 год до 13:44 год. було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 ; запропоновано видати зазначені в ухвалі речі, на що присутні особи в приміщенні буд. 36 офіс на другому поверсі, згоди не надали, у зв`язку з відмовою, дотримуючись вимог ст. ст. 223, 233, 234, 236 КПК України, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . В протоколі обшуку від 02.05.2023 р. містяться зауваження ОСОБА_5 про пошкодження вхідних дверей приміщення у кількості двох.

Згідно із протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.05.2023 р., ОСОБА_5 звернувся до ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області із заявою, в якій просив зафіксувати факт пошкодження двох вхідних дверей робітниками поліції за участю слідчого ОСОБА_6 під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдано матеріальну шкоду.

Відповідно до пояснень від 02.05.2023 року, ОСОБА_5 повідомив, що за договором оренди з ОСОБА_1 його підприємство передало в оренду ОСОБА_4 приміщення під офіс по АДРЕСА_1 . 02.05.2023 року йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 виламали двері робітники поліції. ОСОБА_5 прибув на місце і побачив двоє пошкоджених дверей і тріснуте скло в дверях. Одні з дверей алюмінієві, а другі металеві. Сума збитків буде визначена після звернення до профільних організацій з заміни дверей.

ФОП ОСОБА_8 видано ОСОБА_1 рахунок-фактуру № 23/66-007 від 17.05.2023 р. на товар: виготовлення алюмінієвого блоку із двох вхідних дверей по АДРЕСА_1 на суму 130 520,00 грн.; рахунок дійсний до сплати до 30.05.2023; призначення платежу «сплата за двері згідно рахунку 23/66-007».

ТОВ «Аісс Груп» видано ОСОБА_1 рахунок на оплату № -АІ000000099 від 09.05.2023 р. з приміткою: заміна металевих дверей з обшивкою за адресою: АДРЕСА_1 ; товар: 1) двері металеві 920х2080 мм, утеплена; 2) демонтаж дверей; 3) монтаж дверей окремостоячей на загальну суму 29 300,00 грн.

Відповідно до листа Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду її звернення, щодо можливих неправомірних дій працівників ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження № 12023275390000024 від 22.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за вказаним фактом проведено службове розслідування, в ході якого відомості викладені у зверненні не знайшли свого об`єктивного підтвердження. Порушень вимог чинного законодавства України в діях працівників ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області не виявлено.

В судовому засіданні було переглянуто долучений до матеріалів справи відеозапис, який міститься на DVD-R диску, на якому зафіксовано проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де на вхідних дверях містилася наліпка з написом «Work in Europe» та вказаний час роботи з 09:00 до 17:00. Обшук розпочато об 11:30 год., вхідні двері до приміщення були зачинені та особи, які б могли надати безперешкодний доступ до приміщення поруч відсутні. В наступному приміщенні на вхідних дверях також містилася наліпка з написом «Work in Europe», чутно як працівники поліції представилися, було запропоновано не чинити перешкод і добровільно відчинити двері, однак вказаних дій вчинено не було, при цьому в приміщенні знаходилися особи та ними було повідомлено адвоката про події, які відбувалися у приміщенні. За вказаних обставин двері було відчинено за допомогою лому. Пізніше за адресою проведення обшуку прибув ОСОБА_5 , який повідомив, що він міг безперешкодно надати доступ до приміщення працівникам поліції

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що слідчим суддею було надано дозвіл слідчим ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області на проведення відповідних слідчих дій, а саме обшуку. Обшук проводився з метою відшукання, вилучення речей та предметів кримінального правопорушення, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин, проникнення до нежитлового приміщення було здійснено у відповідності до встановленої законом процедури, та переслідувало легітимну мету - здійснення розслідування кримінального правопорушення. Позивачем не надано суду доказів стосовно незаконності проведеного 02.05.2023 р. обшуку у нежитловому приміщенні позивача, а також не доведено спричинення їй майнової шкоди в розмірі вартості двох дверей та алюмінієвого блоку. Наявність рахунку на оплату від 09.05.2023 р. та рахунку-фактури від 17.05.2023 р. не свідчать про пошкодження дверей саме під час проведення обшуку та в такому обсязі, що їх використання за призначенням стало неможливим. Крім того, відсутні докази, які б вказували на необхідність виготовлення алюмінієвого блоку для дверей за вказаною в них ціною та аналогічність замовлених дверей тим, що було пошкоджено. Враховуючи вищевикладене, оскільки не було встановлено протиправної поведінки посадових осіб Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, що є однією із умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, вимоги позову є необґрунтованими.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тобто за цими правовими нормами для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 81 ЦПК України) .

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.

За змістом статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно із ч. 6 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

Обшук за адресою АДРЕСА_1 здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.05.2023 року.

Отже, слідчим суддею було надано дозвіл слідчим ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області на проведення відповідних слідчих дій, а саме обшуку.

Обшук проводився з метою відшукання, вилучення речей та предметів кримінального правопорушення, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, проникнення до нежитлового приміщення було здійснено у відповідності до встановленої законом процедури, та переслідувало легітимну мету - здійснення розслідування кримінального правопорушення.

Здійснення санкціонованого обшуку надмірними та непропорційними заходами, як про це зазначено скаржником у апеляційній скарзі не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки доводи про те, що двері міг відкрити адміністратор чи інша особа і потреби в пошкоджені дверей не було є лише припущенням, оскільки вимога щодо відчинення дверей мала місце і така вимога виконана не була. Таким чином, один з обов`язкових елементів складу цивільної відповідальності, а саме невідповідність дії органу державної влади або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта позивачем не доведено, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позову навіть за наявності спричиненої шкоди.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ями Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І. В. Кочеткова

Г.С. Подліянова